Шапаренко vs Мудрик. Хто грав за збірну України під культовою десяткою?

Схоже, неприємна ситуація, істерію довкола якої хтось і для чогось активно намагався розганяти в пресі, із володарем десятого номера у національній збірній України поступово сходить нанівець. Принаймні, на жовтневі матчі футболку із культовою «десяткою», як і у вересні, залишить за собою хавбек «Динамо» Микола Шапаренко, а ось Михайлу Мудрику через відсутніть Ярмоленка дісталася не менш авторитетна та популярна серед гравців атаки «сімка».

Але зараз давайте не будемо розмірковувати на тему, хто має рацію: Шапаренко чи Мудрик, або хто з них більш сильніший футболіст та заслуговує на вибір номера у першу чергу. Подібного роду дискусії, по-перше, точно не йдуть на користь національній збірній, а по-друге, мають значно більше значення для самих футболістів, аніж для вболівальників, левову частку яких значно більше турбує результат, який демонструє збірна, а не такі дрібні подробиці, хто та із якою цифрою на спині сьогодні вийшов на поле.

Втім, озброївшись даними порталу Transfermarkt, давайте згадаємо, хто грав за «синьо-жовтих» під десятим номером, ще коли в команді не було ані Шапаренка, ані Мудрика. І значущих особистостей для нашого футболу у цьому списку вистачає…

Дев'яності

У перші роки існування національної команди було чимало хаосу, в тому числі й організаційного, через що, можливо, «номерний літопис» на Transfermarkt бере свій відлік із сезону-1994/95. Тоді під десятим номером за збірну України виступав форвард «Динамо» Віктор Леоненко, котрого сучасники набагато краще знають у ролі експерта, який має власний нетривіальний погляд на будь-яке питання у футбольному житті нашої країни. Леоненко, який на той момент був одним із найкращих гравців з українським паспортом, через проблеми з дисципліною та важкий характер так і не зміг реалізувати увесь свій неймовірний потенціал. У збірній він провів лишень 14 матчів, в яких забив 6 м'ячів. Очевидно, міг би зіграти значно більше…

Надалі постійного «господаря» десятий ігровий номер у збірній України не мав аж протягом кількох років. Тому не дивно, що із 1994 по 1997 роки пограти з «десяткою» на спині встигли Андрій Гусін, який на початку своєї кар'єри віддавав перевагу грі на атаку, Володимир Горілий, Володимир Шаран та Валерій Кривенцов. Нікому з них, окрім, звичайно, представника «Динамо» Гусіна, так і не вдалося залишити серйозний слід в історії національної команди України.

А ось далі «десятка» на певний час «приклеїлася» до молодого генія тодішнього вітчизняного футболу Андрія Шевченка. Форвард «Динамо» дебютував за «синьо-жовтих» у березні 1995 року й спершу грав під 9-м номером, але дуже швидко змінив його на 10-ку. Цей номер залишався за Андрієм аж до того моменту, коли він вирішив змінити його на 7-й. Справа в тому, що влітку 1999-го Шевченко пішов із «Динамо» до «Мілана», а в стані «россонері» отримав не десятий, як у Києві, а сьомий ігровий номер. Тож згодом топ-форвард вирішив, що для нього правильніше буде асоціюватися із цією ж цифрою і в збірній України. Втім, саме з «десяткою» на спині Шевченко забив свій легендарний м'яч у ворота Філімонова у Москві, коли «синьо-жовті» вирвали нічию у росії (1:1) в кваліфікації на Євро-2000, залишивши найлютішого суперника без шансів на те, аби поїхати на турнір до Бельгії та Нідерландів.

Читайте також:

«Це була Божа допомога». 25 років – голу Шевченка у ворота росії

Нульові

Після того, як Шевченко відмовився від «десятки» та став грати під 7-м номером, у збірній України на кілька років знову намітилася певна чехарда довкола цієї цифри на футболці. Спочатку новою «десяткою» національної команди став опорний півзахисник «Шахтаря» Сергій Попов, але дуже швидко культовий номер у нього забрав атакувальний хавбек «Динамо» Артем Яшкін. Щоправда, обидва вони не залишили суттєвого сліду в історичному плані для «синьо-жовтих», хоч і були футболістами достатньо непоганого рівня.

Потім із 10-м номером на спині нетривалий час у збірній України грав улюбленець вболівальників та президента «Шахтаря» Ріната Ахметова Андрій Воробей. На рубежі «дев'яностих» та «нульових» цей форвард вважався дуже перспективним і деякі експерти тоді навіть вважали, що Андрію цілком під силу повторити кар'єрний успіх його тезки Шевченка, вирушивши підкорювати один з топових європейських чемпіонатів. Зрештою, Воробей і близько не показав такої результативності, як Андрій Шевченко, і в збірній провів 68 матчів (9 м'ячів), так і не маючи якогось стабільного ігрового номера: окрім «десятки» форвард також грав із 11-м, 9-м, 8-м, 17-м та 16-м номерами на спині.

Зрештою, у березні 2002-го у збірній України дебютував форвард німецького «Майнца» Андрій Воронін, котрий у ранньому віці залишив рідну Одесу й зумів згодом зробити успішну кар'єру в Європі. Під «десяткою» Воронін виступав за «синьо-жовтих» регулярно та стабільно, зігравши 73 поєдинки, в яких йому поталанило відзначитись 8 забитими м'ячами.

Фактично Воронін «застовпив» за собою «десятку» аж до початку 2010-х років, хоча коли його не викликали до розташування збірної через травми або дискваліфікації, кілька матчів із 10-м номером на спині за «синьо-жовтих» встигли провести Олексій Гай, який не мав стабільної цифри у нацкоманді, нехай і зіграв за неї 29 матчів, та Артем Мілевський. Останній, нехай і грав у найкращі роки із 10-кою на спині в «Динамо», куди більше у національній збірній запам'ятався, мабуть, під 15-м ігровим номером. Хоча в «молодіжці» Мілевський якраз асоціювався із «десяткою».

Десяті

Андрій Воронін завершив кар'єру у збірній одразу після Євро-2012, через що десятий номер у національній команді виявився вакантним. Недовго під ним за «синьо-жовтих» виступав Володимир Гоменюк, якого іноді викликали для створення «глибини складу» у збірній України, але потім досить швидко «десятка» знову отримала свого постійного «господаря». Ним став вінгер та лідер «Дніпра» тих років Євген Коноплянка.

За Коноплянкою 10-й номер зберігався упродовж усіх «десятих» років нинішнього століття після того, як зі збірною розпрощався Воронін. Якщо хавбек із якихось причин не грав, то заповітну цифру міг «підібрати» хтось інший, як траплялося, до прикладу, із Євгеном Шаховим, але загалом це було лише епізодом, й необхідністю виконати вимоги регламентів, надавши номери по порядку усім членам збірної. Після Леоненка, Шевченка та Вороніна наступним культовим володарем «десятки» у нашій національній команді став саме Коноплянка, на рахунку якого загалом 87 матчів та 21 забитий м'яч за українську збірну.

Поточне десятиліття

Свій останній матч за збірну України Євген Коноплянка відіграв у березні 2023 року, коли виконуючий обов'язки наставника «синьо-жовтих» Руслан Ротань дав вінгеру та своєму хорошому товаришеві можливість вийти на заміну у матчі кваліфікації на Євро-2024 проти Англії (0:2). Але ще до цього Коноплянка втратив статус ключового футболіста національної команди й перестав грати в ній значну роль, через що його почали залишати «за бортом» збірної, а разом із тим й «десятка» почала отримувати іншого господаря.

Спочатку ним став натуралізований бразильський форвард Жуніор Мораес. За «синьо-жовтих» він дебютував у березні 2019-го із 19-м номером на спині, згодом пограв також під № 18, але у 2020-му ненадовго отримав можливість пограти з авторитетною «десяткою». Загалом Мораес не запам'ятався нічим у збірній України, відігравши лишень 11 матчів та забивши 1 м'яч. Українське громадянство цей нападник прийняв вже надто пізно (у плані біологічного віку гравця), через що ставку на нього у збірній навіть в середньостроковій перспективі було робити недалекоглядно.

А ось наступним володарем заповітного десятого номера у національній команді виявився Микола Шапаренко. Свій перший матч за збірну хавбек «Динамо» провів у травні 2018 року, а у жовтні 2020-го вперше вийшов на поле за «синьо-жовтих» із «десяткою» на спині. Щоправда, той матч, у якому відбулася зазначена подія, очевидно, хотів би ніколи не згадувати не лише сам Шапаренко та його партнери по збірній, а й усі вболівальники української збірної. Йдеться про товариський матч на «Стад де Франс» проти Франції, який завершився форменим погромом «синьо-жовтих», які мали проблеми з коронавірусними обмеженнями, з рахунком 1:7.

Надалі Шапаренко регулярно отримував «десятку», коли у збірну не звали Коноплянку, а ось у вересні 2022-го, коли Миколу не викликали в національну команду через тяжку травму коліна, вперше 10-й номер опинився на спині Михайла Мудрика. Це було в поєдинку проти Шотландії в рамках Ліги націй-2022/23, який завершився поразкою «синьо-жовтих» із рахунком 0:3.

Власне, з того часу десятий номер і ділять між собою Шапаренко з Мудриком. Причому обидва хавбеки мають у своїх клубних командах – «Динамо» та «Челсі» відповідно – на спині саме «десятки». Залишається лише почекати, аби побачити, кому з цієї пари вдасться продовжити знаковий ряд «господарів» 10-го номера у збірній України, адже подібного роду чехарда, коли цифра дістається то одному, то іншому, вкрай невластива гравцям серйозного рівня, які намагаються в цьому плані вирізнятися стабільністю.