10 найуспішніших на рівні збірної легіонерів із Грузії, які пограли в УПЛ

Найближчим суперником збірної України у Лізі націй-2024/25 стане національна збірна Грузії. Представників цієї країни завжди було чимало у вітчизняному футбольному чемпіонаті, й наразі грузини є другими з точки зору найбільшої «легіонерської колонії» в УПЛ сезону-2024/25. Їх у нашому чемпіонаті прямо зараз семеро, і більшою «квотою» можуть похвалитися хіба що бразильці, яких на контрактах в клубах УПЛ 27.

Усього ж за весь час проведення чемпіонатів незалежної України (умовно в рамках даного матеріалу позначимо їх загальною назвою УПЛ, хоча формально це і неправильно, але глобально нічого не змінює) участь у змагальному процесі в складі різних команд взяло 110 легіонерів з Грузії.

Зараз ми пропонуємо вам ознайомитись із десятьма найуспішнішими на рівні збірної грузинськими легіонерами, які пограли в УПЛ. Критерій ранжирування дуже простий та більш ніж об'єктивний – кількість матчів, які конкретний гравець провів за свою національну команду, тобто за Грузію. Погодьтеся: чим більше матчів футболіст проводить, тим, як правило (!), успішнішим його вважають на батьківщині. Принаймні, понад півсотні поєдинків аби кому зіграти точно не довірять…

9-10. Александр Амісулашвілі – 50 матчів за Грузію

Захисник Александр Амісулашвілі перебрався в Україну у 2003-му, коли йому було лише двадцять із гаком. На батьківщині бека вважали дуже талановитим, і це, вочевидь, привернуло увагу скаутів «Динамо», які після успіху з Кахою Каладзе уважно досліджували досить багатий на вундеркіндів грузинський ринок.

Проте заграти у «Динамо» та впоратися із навантаженнями, які існували у цій команді, Амісулашвілі не зміг. Він провів лишень два офіційні поєдинки за «біло-синіх», які віддавали перевагу тому, щоб протягом якогось часу відпускати легіонера в оренду у інші клуби. Зокрема, в Україні Александр встиг побувати ще й у «Дніпрі» та «Таврії», хоча за перший не зіграв жодного разу, а за сімферопольців провів також досить скромні 10 поєдинків.

Влітку 2007 року історія Амісулашвілі у «Динамо» завершилася остаточно. Кияни зуміли продати легіонера до «Спартака» з Нальчика за 400 тисяч євро. Там захиснику вдалося розкритися й надалі він грав виключно на росії («Краснодар», «Крилья Совєтов»), у Туреччині («Кайсеріспор», «Каршияка»), Азербайджані («Інтер» Баку) та на батьківщині в Грузії. Саме вдома у 2016 році Амісулашвілі й завершив кар'єру гравця – в «Динамо» Тбілісі, звідки свого часу і переїжджав до України.

Наразі 42-річний Амісулашвілі є асистентом головного тренера збірної Грузії U-21 Рамаза Сванадзе.

9-10. Торніке Окріашвілі – 50 матчів за Грузію

Український етап кар'єри Торніке Окріашвілі також розпочинався із переїзду у молодому віці у лави гранда – «Шахтаря». Донецький клуб влітку 2010 року орендував перспективного хавбека у «Гагри», а через шість місяців викупив його контракт за 400 тисяч євро. Після цього «гірники» віддавали Торніке в оренду «Маріуполю» (60 матчів, 5 голів, 5 асистів) та «Чорноморцю» (14 матчів, 3 голи, 1 асист). Але, кажучи відверто, жодних перспектив заграти у першій команді «Шахтаря» в Окріашвілі не було, оскільки виграти конкуренцію у бразильців він не міг, унаслідок чого Мірча Луческу не дав грузину можливості провести жодного офіційного матчу за донеччан.

Влітку 2014 року «Шахтарю» вдалося продати Окріашвілі у «Генк» за 1,8 мільйона євро. Це нарешті «розблокувало» кар'єру хавбека, якого, зокрема, почали регулярно викликати до збірної Грузії. Згодом Торніке виступав за турецький «Ескішехірспор», російський «Краснодар», кіпрські «Анортосіс» та АПОЕЛ, а у 2023-му повернувся на батьківщину, де грав за «Гагру» та тбіліське «Динамо».

У вересні цього року 32-річний Окріашвілі перебрався до ОАЕ, де відтепер є гравцем «Футбольної академії Дубай».

8. Уча Лобжанідзе – 54 матчі за Грузію

До 2010 року правий захисник Уча Лобжанідзе, здатний також зіграти в центрі оборони, грав на батьківщині за «Динамо» Тбілісі, «Динамо» Батумі та «Зестафоні». Після цього бека, який ще у 2008-му дебютував за національну збірну Грузії, пригледіли скаути «Дніпра», й у січні 2010-го Лобжанідзе переїхав до України за 2 мільйони євро.

Кар'єра Лобжанідзе у «Дніпрі» спочатку розвивалася досить успішно. Тодішній наставник «дніпрян» Володимир Безсонов довіряв грузинському легіонеру, але восени 2010-го коуч був відправлений у відставку, а іспанець Хуанде Рамос, котрий його змінив, дуже швидко «охолонув» до ідеї використання Учі.

В результаті Лобжанідзе два роки на правах оренди відіграв за «Кривбас» (49 матчів, 3 асисти), а влітку 2014-го на правах вільного агента пішов до «Омонії» з Нікосії. Згодом виступав за «Динамо» Тбілісі, «Атирау», «Самтредіа» та «Локомотив» з Тбілісі, де на початку 2019 року й повісив бутси на цвях – всього-лишень у 31 рік…

Зараз Лобжанідзе 37 і про нього практично нічого не чути у ЗМІ.

7. Георгій Деметрадзе – 55 матчів за Грузію

На старті кар'єри невисокий, але надзвичайно швидкісний, технічний та прудконогий Георгій Деметрадзе справив враження на скаутів «Феєнорда» своїми виступами за «Динамо» Тбілісі. Відбувся трансфер до Нідерландів, але там грузинський легіонер не досяг успіху, й на початку 1999 року був проданий до «Аланії» з Владикавказу. На новому місці Деметрадзе вистрілив миттєво, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату росії-1999 із показником у 21 забитий м'яч.

За ці успіхи Деметрадзе запросили до київського «Динамо», яке не поскупилося витратити на грузинського форварда 3 мільйони доларів. У зірковій команді Валерія Лобановського, яка наробила галасу у ЛЧ-1998/99, в Деметрадзе бачили наступника для Андрія Шевченка, котрий поїхав до «Мілану». І загалом грузин демонстрував непогану результативність, але так і не зміг відповідати високим вимогам ВВЛ, який вимагав від форвардів не лише забитих м'ячів, а й участі у командній роботі, зокрема, допомоги при обороні.

На початку 2001 року «Динамо» продало Деметрадзе за 5 мільйонів доларів у «Реал Сосьєдад». Там справи у форварда не пішли, й за рік він повернувся на росію. Згодом Георгій також повертався грати й в Україну, де виступав за донецький «Металург» (98 матчів, 39 голів, 20 асистів) та «Арсенал» (20 матчів, 4 голи, 1 асист).

Завершив кар'єру Деметрадзе у 2010 році на батьківщині у лавах «Цхінвалі». Після цього у житті Георгія почалася чорна смуга. Його звинуватили у зв'язках із злочинним світом, а навесні 2011 року засудили до шести років позбавлення волі. У в'язниці Деметрадзе провів понад півтора роки від терміну проголошення вироку, після чого був звільнений за амністією.

Цікаво, що у 2021 році Деметрадзе в інтерв'ю українським журналістам розповідав, що ніде не заробляв так багато, як у донецькому «Металурзі».

6. Леван Цкітішвілі – 59 матчів за Грузію

Можна сміливо сказати, що Леван Цкітішвілі перебирався в Україну практично у статусі зірки. На той момент за плечима грузинського хавбека вже було кілька десятків матчів на міжнародній арені, а також 160 поєдинків за «Фрайбург», більшість із яких – в рамках німецької Бундесліги.

Підписати хавбека такого рівня і з таким досвідом було великим успіхом для донецького «Металурга», якому Леван ще й дістався вільним агентом. Однак у колективі, яким тоді керував Олександр Севідов, Цкітішвілі зіграв лишень три матчі в УПЛ, після чого… Знову повернувся до Німеччини! На хавбека вийшли представники «Вольфсбурга», і того ж літнього трансферного вікна Леван змінив «Металург» на німецьких «вовків».

Щоправда, у «Вольфсбурзі» Цкітішвілі не затримався. Вже за рік він виїхав до Греції («Паніоніос»), а ще через рік повернувся на батьківщину, де провів півтора сезони за «Локомотив» із Тбілісі. Завершив кар'єру Цкітішвілі у 2009 році в німецькій команді «Веен» з Вісбадена.

У наші дні про Цкітішвілі практично нічого не чути, окрім тих рідкісних моментів, коли він з'являється у публічній площині, щоб взяти участь в урочистих поєдинках ветеранів.

5. Дато Квірквелія – 60 матчів за Грузію

Лівий захисник Дато Квірквелія з'явився в Україні на початку 2006 року, коли його з «Аланії» підписав запорізький «Металург». У цій команді грузинському легіонеру досить швидко вдалося освоїтися та стати одним з лідерів. Він демонстрував відмінну, як для фулбека, результативність, відзначившись у сезоні-2006/07 чотирма забитими м'ячами та одним асистом, а у першій половині наступного сезону взагалі відзначився вісьмома результативними діями (2 голи та 6 результативних передач).

Взимку 2008 року «Металург» продав Квірквелію у казанський «Рубін». Там він добре відіграв тільки один сезон, а після його кар'єра поступово пішла на спад. Дато виступав за «Анжі», грецький «Паніоніос» та кіпрський «Анортосіс», перш ніж у 2012 році повернутися на батьківщину, де відіграв ще сім сезонів (за «Ділу», «Динамо» Тбілісі, «Самтредіа», «Динамо» Батумі та «Руставі»), а потім повісив бутси на цвях.

У 2022 році Квірквелія вирішив розпочати тренерську кар'єру. Він увійшов до штабу команди «Колхеті-1913», а через чотири місяці став її головним тренером. Дато зумів вивести цей колектив до елітарного дивізіону грузинського футболу, але там справи пішли не так добре, і вже після десятого туру він пішов у відставку, а «Колхеті-1913» зумів зберегти прописку, на фініші випередивши «Гагру» лише на три очки.

4. Соломон Кверквелія – 61 матч за Грузію

Більшість своєї професійної кар'єри центральний захисник Соломон Кверквелія провів на росії. Там він виступав за «Рубін», московський «Локомотив» та «Ростов», а влітку 2021 року опинився без клубу й кілька місяців не міг підшукати собі варіант із продовженням кар'єри.

Ось тут на Кверквелію й вийшли представники «Металіста 1925». У харківському клубі вирішили, що досвідчений грузинський центрбек допоможе команді закріпитися в УПЛ, але сезон-2021/22 так і не був дограний через повномасштабну фазу російсько-української війни. У квітні 2022-го «Металіст 1925» погодився достроково розірвати контракт із Кверквелією, який завдяки цьому зумів повернутися на батьківщину, оформивши співпрацю із «Гагрою».

Згодом Кверквелія встиг пограти в Азербайджані за «Нефтчі» та у Саудівській Аравії за «Аль-Ахдуд», а на початку вересня цього року знову повернувся на батьківщину. Наразі у 32-річного центрбека до 30 червня 2025 року чинний контракт із «Динамо» Тбілісі.

3. Гоча Джамараулі – 62 матчі за Грузію

Фланговий півзахисник Гоча Джамараулі до 24 років виступав за тбіліське «Динамо», з яким встиг стати 7-разовим чемпіоном Грузії, й лише після цього перебрався до владикавказької «Аланії», яка на той момент була чинним чемпіоном росії.

Втім, кар'єра в «Аланії» у Джамараулі не склалася. Вже за рік він повернувся до тбіліського «Динамо», проте незабаром все ж таки знову відбув за кордон. З 1997 по 2002 роки Гоча виступав у Туреччині за «Трабзонспор» та у Швейцарії за «Цюрих». Саме зі стану останніх Джамараулі й перебрався в Україну. Влітку 2002-го хавбек підписав трирічну трудову угоду із донецьким «Металургом». На той момент він був уже досвідченим футболістом, адже невдовзі після переїзду в Україну відсвяткував 31-й день народження.

Із «Металургом» Джамараулі двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України, якийсь час був капітаном команди та одним із її «мозкових центрів» на полі. За донеччан зіграв 73 офіційні матчі, в яких відзначився 7 голами та 15 асистами. У січні 2005 року Гоча повернувся до «Динамо» Тбілісі, де незабаром став чемпіоном Грузії, але завершувати кар'єру вирушив на Кіпр. У складі «Анортосіса» Джамараулі провів сезон-2005/06, після якого й попрощався із футболом.

Наразі Джамараулі 53 роки.

2. Каха Каладзе – 83 матчі за Грузію

Каха Каладзе, котрий грав на позиції лівого і центрального захисника, а також в опорній зоні, є найяскравішим та найуспішнішим грузинським легіонером з точки зору кар'єрних досягнень, який коли-небудь грав в Україні. У 1998 році він переїхав з «Динамо» Тбілісі до київського «Динамо», де під керівництвом Валерія Лобановського продемонстрував суттєвий прогрес, перетворився на одного з лідерів «біло-синіх», й всього через три роки був проданий у «Мілан» за 16 мільйонів євро.

В Італії Каладзе дев'ять із половиною років провів у футболці «россонері», а потім ще два роки догравав за «Дженоа», де у 2012-му й завершив кар'єру гравця. На рахунку Каладзе по три перемоги у чемпіонаті та Кубку України з «Динамо», а також багато різних титулів із «Міланом», зокрема, він ставав чемпіоном Італії у сезоні-2003/04, а також двічі вигравав Лігу чемпіонів (у сезонах-2002/03 та 2006/07).

Після завершення спортивної кар'єри Каладзе несподівано подався в політику. Він влився до лав на той момент опозиційної, а після осінніх виборів 2012 року й донині правлячої партії «Грузинська мрія», заснованої скандальним бізнесменом Бідзіною Іванішвілі, котрого в грузинській пресі часто пов'язують із російською владою. Каладзе працював в уряді Грузії віце-прем'єром та міністром енергетики, у 2017 році виграв вибори і став мером Тбілісі, а у 2021-му переобрався на другий термін.

На даний момент Каладзе 46 років. Останнім часом він неодноразово робив резонансні заяви щодо війни в Україні.

1. Джаба Канкава – 101 матч за Грузію

Джаба Канкава пройшов, як можна вже зрозуміти з вищевикладеного, досить звичний на ті часи шлях, перш ніж опинитися в Україні. Він починав грати у тбіліському «Динамо», звідки перебрався до Владикавказу, де грав за «Аланію», а лише потім його пригледіли українські скаути і Джаба став футболістом столичного «Арсенала».

За «канонірів» Канкава провів лише рік, а потім перейшов до «Дніпра», де відіграв вісім із половиною років з перервою на оренду у «Кривбасі» строком на півтора сезони. Усього за дніпровську команду Джаба зіграв 136 матчів, у яких забив 5 голів та віддав 5 результативних передач.

Українські вболівальники зі стажем мають пам'ятати Канкаву ще й за резонансним епізодом, який стався 30 березня 2014 року у домашній для «Дніпра» грі з «Динамо». Тоді внаслідок зіткнення із голкіпером дніпрян Денисом Бойком на газоні опинився капітан «біло-синіх» Олег Гусєв, котрий знепритомнів і проковтнув власного язика. Український футболіст міг задихнутися від цього, але завдяки своєчасній та правильній першій допомозі, яку йому надав прямо на полі Канкава, вижив й зберіг здоров'я.

Влітку 2015 року «Дніпро» продав Канкаву у «Реймс» за 1,5 мільйони євро. Надалі Джаба виступав також за казахстанський «Тобол», французький «Валансьєн» та словацький «Слован» з Братислави. У 2021 році повідомлялося, що Канкава хотів відсудити у «Дніпра-1» борг по зарплаті, яку йому не виплатив «Дніпро», але ФІФА відмовила грузинському хавбеку через те, що не знайшла прямого зв'язку між двома дніпровськими клубами.

Влітку нинішнього року Канкава міг поїхати на історичний для Грузії Євро-2024, проте буквально в останній момент несподівано відмовився, заявивши, що підтримуватиме команду у статусі вболівальника.

View this post on Instagram

A post shared by Jaba Kankava (@jabakankava)

Усього на рахунку Канкави 101 матч за збірну Грузії і це другий показник в історії цієї команди. Більше за екс-хавбека «Дніпра» зіграв тільки центрбек Гурам Кашія – 119 матчів. Примітно, що Кашія та Канкава кілька років були одноклубниками у «Словані», але влітку цього року Джаба залишив словацький клуб і поки що перебуває у статусі вільного агента. Про завершення кар'єри 38-річний Канкава наразі не повідомляв.