Рогліч повторив рекорд Ераса, перший подіум О'Коннора. Підсумки Вуельти

Рогліч повторив рекорд Ераса

Історію велоспорту в цьому сезоні переписав не тільки Тадей Погачар, а й його співвітчизник, Прімож Рогліч. Словенець виграв Вуельту вчетверте і повторив рекорд Роберто Ераса. Незважаючи на статус беззаперечного фаворита №1 у букмекерів, перед стартом і під час Вуельти сумнівів у перемозі Рогліча було достатньо.

Приїхав він на гонку після травми, стан Пріможа викликав багато запитань. Велика фора Бена О'Коннора в загальному заліку, непереконливий виступ лідера «Red Bull Bora» в горах на дев'ятому етапі, потенційні проблеми з відновленням – все це також додавало скепсису. Але на весь цей скепсис Рогліч упевнено відповідав своїми потужними виступами та методично йшов до перемоги в загальному заліку.

Так, на окремих гірських етапах Мас бував маргінально сильнішим за словенця, але зворотних ситуацій було більше. І щоразу, коли Рогліч відчував себе сильнішим за іспанця, він завдавав йому дуже потужного удару. Так було на 13-му і на 19-му етапах.

Особливо вражаючим був перфоманс словенця на 19-му етапі до Альто де Монкавільо. «Red Bull Bora» задали божевільний темп з перших же метрів фінального підйому, і не просто просіяли пелотон, а відвезли свого капітана від усіх суперників – перфоманс у стилі найкращих версій «US Postal» часів Ленса Армстронга. Сам Рогліч зусилля своїх партнерів по команді завершив вражаючим переможним соло та 50 секундами переваги над Масом.

За цифрами перфоманс Рогліча виглядає ще більш вражаючими. 6,97 Ватт/кг середньої потужності на 23 хвилини та 55 секунд роботи та покращення на 58 секунд свого результату на цьому ж підйомі зразка 2020 року. Ймовірно, найкращий гірський перфоманс у кар'єрі словенця.

Getty Images/Global Images Ukraine. Прімож Рогліч

Здавалося б, таким виступом на Альто де Монкавільо Рогліч остаточно відправив Маса та решту суперників у нокаут, проте наступного дня інтрига в гонці раптово заграла новими барвами. У середині 20-го етапу несподівано зійшов з Вуельти один з ключових помічників Рогліча, Дані Мартінес. Усі намагалися зрозуміти причину сходу, і в цей момент пройшла інформація про те, що в «Red Bull Bora» масове отруєння, через яке один із членів персоналу команди навіть потрапив до лікарні.

Подальші події лише підтвердили цю інформацію: слідом за Мартінесом зійшов ще один гонщик «Red Bull Bora», Патрік Гампер, а Ніко Денц та Александр Власов дуже рано випали з пелотону. Настільки далеко, що Денц у підсумку взагалі не вписався в ліміт часу. Були побоювання з приводу того, що від масового отруєння в команді міг постраждати і сам Рогліч, проте, на щастя, Прімож не постраждав. Незалежно від уболівальницьких симпатій, не хотілося б, щоб доля гонки вирішувалася не на трасі, а на кухні «Red Bull Bora».

У розв'язці 20-го етапу на Пікон Бланко Рогліч не виглядав настільки пригнічуюче сильно, як днем раніше, діяв від оборони, але більш ніж упевнено довів справу до підсумкової перемоги, яку оформив наступного дня на розділці в Мадриді. Там він поступився тільки багатостраждальному Штефану Кюнгу – «вічно другий» швейцарець нарешті дістався до своєї першої перемоги на етапі Гран туру.

Ну а Рогліч вкотре після невдачі на Джиро/Турі забрав Вуельту як втішний приз і врятував для себе нинішній сезон. Та й для команди в цілому: без перемоги на Вуельті ставка олл-ін від «Red Bull Bora» на словенця виглядала б повним провалом. Чи буде Рогліч настільки ж ключовою фігурою для «Red Bull Bora» і в наступному сезоні? Напевно, це багато в чому залежатиме від результату переговорів команди з Ремко Евенпулом, які, за чутками, тривають повним ходом. У будь-якому випадку, такі зірки, як Джей Хіндлі, навряд чи захочуть другий рік поспіль повністю жертвувати своїми амбіціями на Гран турах заради Рогліча. Коли ти миттєво стаєш однією з двох найбагатших команд світу, треба бути готовим до того, що в тебе в складі буде «занадто багато вождів, і занадто мало рядових індіанців».

Мас знову на подіумі

Сама кінцівка першого тижня створила враження, що Енрік Мас може поборотися за перемогу на цьогорічній Вуельті. Однак те враження виявилося хибним. Виступ капітана «Movistar» на Альто де Асальянас так і залишився найкращим для нього на цьогорічній Вуельті, та навіть з нього Енрік не зумів отримати жодних дивідендів – переслідувачі наздогнали його на спуску.

Проте, Мас був із запасом другим за силою гонщиком на цьогорічній Вуельті, і на окремих етапах навіть виглядав трохи сильнішим за Рогліча. У той час, як словенець завоював свій четвертий у кар'єрі титул чемпіона Вуельти, Мас вчетверте фінішував на домашній гонці у топ-3, але так поки що жодного разу її і не виграв: раніше було три других місця.

Не можна сказати, що саме цього року Мас був найближче до такої бажаної перемоги. Мабуть, найреальніший шанс виграти Вуельту Енрік втратив у 2022 році, програвши тоді ще навіть близько не такому сильному, як зараз, Ремко Евенпулу. Будь на тій Вуельті третій тиждень трохи важчим у плані маршруту – і все могло б закінчитися зовсім по-іншому.

Getty Images/Global Images Ukraine. Енрік Мас

Так чи інакше, Мас знову дуже сильно виступив на домашній гонці. Рівень, який капітан «Movistar» демонструє на Вуельті, дуже разюче відрізняється від того, що він показує на Тур де Франс та й, за великим рахунком, на будь-якій іншій гонці сезону. Залишається лише зрозуміти, в чому причини такого різкого контрасту. Біоритми? Складно сказати. У будь-якому разі, після чергового провалу на Турі логічним кроком для Маса на наступний сезон був би пропуск «Великої петлі» і перша в кар'єрі спроба піти на загальний залік Джиро д'Італія.

Якщо хто забув, перед стартом Вуельти капітанський статус Маса в «Movistar» піддавався сумніву Найро Кінтаною, якому, за чутками, обіцяли роль головної ставки команди на іспанську супербагатоденку. Зараз, заднім числом, усі ці претензії виглядають відверто смішно, але слід віддати належне Кінтані: колумбієць спокійно прийняв своє становище в команді та скандалів не влаштовував. Хоча, відверто кажучи, роль підтримки Маса з боку «Movistar» на нинішній Вуельті переоцінювати не варто: підопічні Еусебіо Унсуе вели гонку досить пасивно.

О'Коннор скористався своїм шансом

Для Бена О'Коннора нинішня Вуельта стала безсумнівним успіхом. Після четвертих місць на Тур де Франс-2021 і Джиро д'Італія-2024 австралієць нарешті вперше в кар'єрі піднявся на подіум Гран туру, при цьому на цілих 13 днів примірявши червону майку лідера. Однак виступ гонщика «Decathlon Ag2r» на цьогорічній Вуельті залишив дуже неоднозначне враження.

З одного боку, подіум – безсумнівний успіх. З огляду на той рівень готовності, який був у О'Коннора, в горах він захищався дуже гідно і розумно. При цьому дуже впадало в око, що на мультигірських етапах Бен мав виглядав набагато сильніше, ніж на «уніпуерто» – етапах з рівнинним під'їздом і однією фінішною горою. Гонки на витривалість йому явно підходять більше, ніж коротші за часом і інтенсивніші зусилля в один окремий підйом. З огляду на те, що етапи формату уніпуерто є головною відмінною рисою Вуельти, можна говорити про те, що з трьох Гран турів саме іспанський підходить О'Коннору найменше.

З іншого боку, подарунок у вигляді відриву на першому тижні Бен отримав дуже щедрий, і скористався він ним не сповна. Після того, як О'Коннор захопив лідерство в загальному заліку, дуже багато говорилося навіть про те, що він зможе дотримати лідерство до самого кінця і виграти Вуельту.

Getty Images/Global Images Ukraine. Бен О'Коннор

І розмови такі ходили недарма. Майже п'ять хвилин фори над Роглічем, які отримав О'Коннор, були дуже серйозною перевагою. І людина, яка менш ніж чотири місяці тому ставала четвертою в загальному заліку Джиро, цілком могла б із таким запасом червону майку втримати.

Не раз і не два в історії ми бачили випадки, коли гонщики, які раптово здобули лідерство в загальному заліку Гран туру, стрибали вище голови – таке враження, ніби лідерська майка надавала їм додаткових сил. Тут можна згадувати приклади і Тома Воклера на Турах 2004 і 2011 років, і Давіда Арройо на Джиро-2010, і Жуліана Алафіліппа на Турі-2019. Однак сказати, що О'Коннор стрибнув вище голови, не можна – навпаки, загалом він на нинішній Вуельті виглядав навіть слабкіше, ніж на Джиро. Тож, перший у кар'єрі подіум на Гран турі – це добре, але все ж таки не полишає відчуття, що ця Вуельта для О'Коннора стала гонкою згаяної можливості досягти чогось більшого. Можливості, якої може більше й не бути.

Карапас не піднявся на подіум. Але поховав шанси Ланди

Через подарунок пелотону О'Коннору без призового місця на цьогорічній Вуельті в підсумку залишився Річард Карапас – четверте місце. Так, можна згадати про те, що і сам еквадорець на дев'ятому етапі також отримав «подарунок» від пелотону, проте ті дві хвилини, які зміг відіграти капітан «EF Education EasyPost» на шляху до Гранади, все ж таки не йдуть у жодне порівняння з шістьма з половиною хвилинами, які пелотон дозволив виграти О'Коннору на шостому етапі.

Перед стартом третього тижня Карапас говорив про те, що планує атакувати і боротися за місце на підсумковому подіумі, але в результаті до топ-3 не дотягнувся. Хоча свою обіцянку атакувати Річард таки виконав, і, нехай поставлених цілей його атаки не досягли, але серйозний вплив на перебіг гонки зробили.

Йдеться про 18-й етап, на якому всі шанси на подіум втратив Мікель Ланда. Втратив саме стараннями Карапаса. На горбистому етапі в Країні Басків, який не розглядався як ключовий для загального заліку, він несподівано пішов в атаку на найскладнішому перевалі дня, Пуерто де Еррера, вершина якого розташовувалася більш ніж за 45 км до фінішу. Карапасу вдалося порвати пелотон і влаштувати дуже серйозну селекцію.

Ланда, як і Сепп Кусс, до такого повороту подій був явно не готовий – ні морально, ні фізично. У баска явно був кризовий день, і він відстав досить далеко. Занадто далеко для того, щоб наздогнати своїх прямих конкурентів на спуску, коли пелотон знову почав збиратися. Ланда потрапив у дуже важку ситуацію: йому належало долати 40 км рівнини і силових пагорбів практично самотужки проти цілої групи, яка працювала проти нього.

Такі обставини не обіцяють гонщику нічого хорошого. І для Ланди підсумок виявився досить передбачуваним: 3 хвилини і 20 секунд відставання і падіння з п'ятого на десяте місце в загальному заліку з втратою всіх шансів на подіум.

Getty Images/Global Images Ukraine

Запам'ятається той етап не тільки невдачею Ланди, а й гротескно бездарними тактичними рішеннями керівництва «Soudal Quick Step». У команди Патріка Лефевра у відриві дня був свій представник – Маттіа Каттанео, але його на допомогу до Ланди опустили лише за 15 км до фінішу, коли відставання Мікеля від пелотону вже було величезним і коли, за великим рахунком, для нього вже все було втрачено.

Менеджмент «Soudal Quick Step» свої невдалі рішення після гонки пояснював проблемами з радіозв'язком, через які в команді дізналися про проблеми Ланди занадто пізно. Добре, це пояснює, чому Каттанео не відправили допомагати капітану одразу після підйому. Але навіщо було опускати італійця до Ланди за 15 км до фінішу, коли в цьому вже не було ніякого сенсу, а сам Каттанео перебував у відриві і мав непогані шанси поборотися за перемогу на етапі?

Повертаючись до Карапаса, не можна не відзначити, що нинішня Вуельта для нього стала безсумнівним успіхом, незважаючи на те, що до подіуму дотягнутися так і не вдалося. Під кінець другого року Річарда в складі «EF Education EasyPost» йому нарешті вдалося видати сильний результат у загальному заліку багатоденки елітного рівня. А це означає, що чемпіон Джиро-2019 як сильний генеральщик ще не закінчився.

Черговий удар долі для Ван Арта

Після другого тижня Вуельти ми захоплювалися Воутом Ван Артом, кажучи про те, що перемога в спринтерському заліку у нього вже практично в кишені, і при цьому смакували його боротьбу за горохову майку найкращого гірника.

І на самому початку третього тижня зірковий бельгієць продовжив набір очок у гірський залік. Він відібрався у відрив дня, в ньому був і його головний конкурент, Джей Вайн, з яким Ван Арт ділив лідерство за підсумками 15-го етапу. І, незважаючи на те, що Вайн у відриві був у компанії двох дуже сильних партнерів по «UAE Emirates», Ісаака Дель Торо і Марка Солера, саме Ван Арт зібрав максимум очок на двох перевалах першої категорії – Мірадор дель Фіто і Кольяда Льомена.

Однак на спуску з Кольяда Льомени Ван Арт впав. До слова, вже вдруге за той день, але перше падіння гонщика «Visma Lease a Bike» на самому початку етапу було абсолютно нешкідливим. А ось друге – на жаль, серйозним. На спуску на першій позиції у відриві йшов Фелікс Енгельхардт з «Jayco AlUla», який в одному з поворотів пішов у лоусайд і впав.

Ван Арт ішов одразу за ним. Коли якесь падіння відбувається просто перед тобою, та ще й на високій швидкості – ти неминуче хоч на якусь мить втрачаєш концентрацію. Втратив її і Ван Арт, і цього виявилося достатньо для того, щоб упасти. При чому впасти серйозно: Воут на повній швидкості влетів правим коліном у гірську породу.

Getty Images/Global Images Ukraine. Воут Ван Арт

Відразу було зрозуміло, що справи кепські. Гонщик «Visma Lease a Bike» спочатку піднявся і спробував продовжити гонку, але вже зовсім скоро зупинився і сів у технічку. Замість двох призових майок на фініші в Мадриді – черговий схід і чергова травма.

До слова, пошкодження виявилося не настільки важким. Були дуже серйозні підозри на те, що у Ван Арта перелом колінної чашечки і, можливо, ще якоїсь із кісток ноги, але, на щастя, Воут відбувся тільки сильними забоями. Проте «Visma Lease a Bike» вже оголосила, що сезон 2024 року для Ван Арта завершено. Жодної боротьби за перемоги в групових гонках чемпіонатів Європи та світу, де бельгієць був би одним із топ-фаворитів.

Щойно впоравшись із наслідками попередньої травми та підібравшись до своєї оптимальної форми, Воут отримав ще один удар від долі. Чи зможе він повернутися до свого пікового рівня наступного сезону? Дуже хочеться вірити в те, що так. З фізичної точки зору нічого катастрофічного з тілом Ван Арта не сталося, питання лише в тому, чи не надломить його така низка невдач психологічно. Але психологічний стан велогонщика – це вже точно те середовище, де робити якісь прогнози не варто. Залишається лише сподіватися на те, що одна з найяскравіших зірок сучасного велоспорту з цією низкою проблем впоратися зуміє.

Повернення до нормальності: Вуельта-2024 стала Гран туром простих смертних

Після космічних перфомансів Тадея Погачара на Джиро, того ж Погачара, а також Йонаса Вінгегора і Ремко Евенпула на Тур де Франс, Вуельта-2024 стала гонкою зовсім іншого жанру. Жанру, який можна назвати поверненням до нормальності. Ми побачили змагання не іншопланетян, а простих смертних гонщиків. Ну і Пріможа Рогліча, який за своїм рівнем зараз перебуває десь посередині між двома цими категоріями.

Такий жанр гонок заведено вважати менш видовищним, за багато років любителям велоспорту зі стажем він встиг набриднути, але зараз, на контрасті з двома попередніми Гран турами, Вуельта-2024 якоюсь мірою сприймалася як ковток свіжого повітря. Так, ми побачили всі найхарактерніші ознаки слабкого за рівнем Гран туру: велика кількість перемог відривів (особливо на гірських етапах) і маленькі розриви між грандами в горах.

Getty Images/Global Images Ukraine

Втім, якщо говорити про другу ознаку, то невеликі розриви на ключових гірських етапах, як не дивно, я б не став списувати на низький рівень селекції і недостатньо агресивне ведення гонки. Швидше річ у тім, що більшість грандів загального заліку були дуже близькі між собою за рівнем.

Так чи інакше, на цьогорічній Вуельті ми переконалися, що гонки не обов'язково мають бути космічними за своїм рівнем, щоб бути видовищними і дарувати задоволення від перегляду. Різноманітність жанрів теж важлива, і, з огляду на те, що попереду у нас чемпіонати Європи та світу, а також осінній сезон італійських одноденок на чолі з Ломбардією, хочеться побачити ось таке розмаїття жанрів не тільки на Гран турах, а й на престижних одноденках.