Кривбас у єврокубках закінчив: 4 матчі, 4 поразки. Чи варто було починати?

Кінець сезону-2023/24 в українській Прем'єр-лізі ознаменувався поверненням «Кривбаса» на єврокубкову арену. Через 24 роки це стало можливим завдяки тому, що підопічні Юрія Вернидуба фінішували на третьому місці у турнірній таблиці чемпіонату. Такий виступ надав шанс криворіжцям спробувати сили у другому за престижністю єврокубковому турнірі – Лізі Європи. Щоправда, лише зі стадії третього раунду кваліфікації, але це теж виглядало дуже непогано та перспективно для такого амбітного проекту, яким наразі себе позиціонує «Кривбас».

Логічно, що через тривалу відсутність у європейських турнірах «Кривбас» не мав можливості претендувати на статус сіяного в жодній із кваліфікацій. Втім, перший суперник «біло-червоно-чорним», відверто кажучи, дістався не найгрізніший – «Вікторія» з Пльзеня. Цей колектив останні два роки стабільно фінішував на третьому рядку в чемпіонаті Чехії. І нехай ця країна зараз перебуває аж на 9-му місці в таблиці коефіцієнтів УЄФА, говорити про тотальну перевагу чеського футболу над українським, мабуть, було б неправильно. Очевидно, такий розвиток подій став можливим лише завдяки надзвичайно вдалому виступу чеських клубів у минулому сезоні єврокубків, коли вони здобули коефіцієнт 13,5, а також катастрофічному провалу наших команд, результати яких на міжнародній арені у період повномасштабної фази російсько-української війни виглядають дедалі гіршими й гіршими.

Втім, певні шанси у «Кривбаса» проти «Вікторії», як мінімум, «на папері» були. І надії на успіх підопічних Вернидуба в цій дуелі також не виглядали чимось абсолютно нездійсненним. Проте хід поєдинків показав, що «біло-червоно-чорним» поки що зарано тягатися навіть із такими середняками європейського клубного футболу, як колектив із Пльзеня. «Кривбас» програв обидва матчі «Вікторії» (1:2, 0:1), а єдиним забитим м'ячем у складі криворіжців відзначився молодий ганський форвард Прінс Аду. Це важливо в аспекті того, що трапилося після і про що ми ще поговоримо трохи нижче…

Виліт від «Вікторії» не став для «Кривбаса» катастрофою, оскільки бронзовий призер минулого сезону УПЛ отримав можливість спробувати сили у нижчому за класом єврокубковому турнірі – Лізі конференцій. Однак там жереб був абсолютно безжалісним до «біло-червоно-чорних» – у суперники їм випав іспанський «Бетіс», який фінішував сьомим у Ла Лізі-2023/24.

З командою 70-річного чилійця Мануеля Пеллегріні в «Кривбаса», відверто кажучи, шансів не було навіть у теорії. Судіть самі: якщо не вдалося пройти «Вікторію», то на що можна було розраховувати проти опонента, який представляє одну з найкращих ліг континенту, та ще й має у складі таких виконавців як Набіль Фекір, Ектор Бельєрін, Дієго Льоренте, Пабло Форнальс, Джонні Кардозо та інші…

Хіба на диво, але його прогнозовано не сталося. «Кривбас» програв обидва матчі іспанцям, не зумівши забити жодного м'яча у ворота суперника – 0:2, 0:3. Причому у поєдинку, який відбувся на Піренеях, криворіжці дуже неприємно здивували наприкінці першого тайму, пропустивши три м'ячі на 40-й, 41-й та 43-й хвилинах. Після гри Юрій Вернидуб зізнався, що його підопічні «трохи розсипалися» після першого пропущеного, а також назвав усе, що сталося, «великою школою» для своїх футболістів.

Втім, за спроби та навчання, якими займався «Кривбас», виходячи зі слів його головного тренера, в цьому сезоні єврокубків, очок та грошей не дають. Для українського футболу участь трьох із чотирьох учасників кваліфікаційних кампаній у Лізі чемпіонів, Лізі Європи та Лізі конференцій сезону-2024/25 обернулася повною катастрофою. Тільки «Динамо» зуміло постояти за своє славне ім'я й здобуло путівку до основної сітки Ліги Європи, а от «Дніпро-1», «Полісся» та «Кривбас» програли усі свої матчі, так і не надавши жодної допомоги позиціям України в таблиці коефіцієнтів УЄФА. Але про дніпрян та житомирян ми вже говорили трохи раніше…

Читайте також:

Дніпро-1 вичавили як лимон. Наш футбол не такий гарний, аби терпіти сурогат

Читайте також:

Перший мат для Імада

Підсумки саме «Кривбаса» у поточній єврокубковій кампанії виявилися малопривабливими: 4 матчі, 4 поразки за загальної різниці м'ячів 1:8. І це йдеться про третю команду нашого футболу за підсумками минулої першості, яка в принципі непогано стартувала і в цьому сезоні на внутрішній арені. Що ще потрібно, аби усвідомити всю «глибину глибин», в яку повільно, але, на жаль, вже більш ніж вірно сповзає наш клубний футбол…

Після такого виступу найпопулярнішим питанням серед українських вболівальників в аспекті «Кривбаса» є наступне: «А чи варто було взагалі починати грати у Європі? Чи потрібно було так рватися туди, якщо ви все ще не готові?»

Тут думки можуть розділитися. Хтось, як ось Юрій Вернидуб, оптимістично воліє говорити про важливі уроки на майбутнє, про «велику школу», яка дасть гравцям розуміння того, із чим їм, можливо, доведеться ще колись зіткнутися. Втім, слово «можливо» тут зовсім не є традиційно вставним. Воно дає чіткий акцент та розуміння головного: далеко не факт, що цей «Кривбас» у його поточному складі та із нинішнім тренерським штабом опиниться в єврокубках хоча б в наступному сезоні, щоб з нього можна було вимагати демонстрації «уроків над помилками». Скільки разів подібне ми вже бачили за останні роки, коли вкрай швидкоплинно свої виступи в єврокубках закінчували «Олександрія», «Маріуполь», «Ворскла», «Десна», «Колос»?.. І щоразу нам після цього розповідали про уроки на майбутнє, важливість набуття досвіду тощо.

А за фактом слова залишаються словами. Горезвісний досвід – це ніщо на тлі загальної якості виступів футболістів. Якщо остання у команди не відповідає рівню єврокубків, то й «ловити» в континентальних турнірах буде нічого, будь ти хоч досвідченішим за найдосвідченіший клуб на світі. Зрештою, вже більш досвідченого тренера з українським паспортом, який пограв у єврокубках з різними командами, аніж Юрій Вернидуб й знайти наразі складно. 58-річний фахівець пограв у основній сітці Ліги чемпіонів із «Шерифом», в основній сітці Ліги Європи – з тими ж тираспольцями, а також із «Зорею», а вже в кваліфікації єврокубків наставник провів чимало лобових дуелей, очолюючи як «Шериф» та «Зорю», так і «Шахтар» із Солігорська. І що в результаті: сильно допоміг досвід Вернидуба саме «Кривбасу» та саме у єврокубковому сезоні-2024/25? Відповідь, як заведено казати у футболі, на табло.

Проте не будемо надмірно згущувати фарби. По-перше, давайте зізнаємося собі самі, чесно й відверто: ні від кого, окрім «Шахтаря» та «Динамо», у нинішніх реаліях ми й не чекали на якісь визначні виступи та результати в єврокубках. Так, дуже боляче та прикро, що українські клуби продовжують штампувати безглузді антирекорди, але на третьому році повномасштабної фази війни з російськими окупантами розраховувати на щось інше, враховуючи величезну кількість значно більш насущних для суспільства проблем, навряд чи варто.

Амбіції «Кривбаса», «Полісся», як і раніше «Дніпра-1», що вже пішов у небуття, виглядають крутими виключно за мірками УПЛ. Це свого роду «бренд для внутрішнього ринку», так само як і те, що наразі прагнуть створити в ЛНЗ, «Олександрії», «Ворсклі», «Карпатах»... Щоб претендувати на щось більше, потрібно як мінімум демонструвати спроможність відповідати рівню Ліги конференцій або Ліги Європи – безпосередньо у матчах цих турнірів.

З іншого боку, нинішній «Кривбас» показав, що навіть із невдалої, на перший погляд, єврокубкової кампанії можна й треба отримувати вигоду. Йдеться, безумовно, про продаж 20-річного Прінса Аду, котрий забив єдиний м'яч «біло-червоно-чорних» в цьому сезоні єврокубків. Виступи ганського легіонера сподобалися селекціонерам та керівництву «Вікторії», внаслідок чого клуб із Пльзеня викупив контракт африканця у «Кривбаса» за 700 тисяч євро (дані порталу Transfermarkt).

Хтось зараз може саркастично посміхнутися – мовляв, подумаєш, якісь 700 тисяч, он у топових чемпіонатах Європи розкидаються десятками мільйонів. Але, по-перше, УПЛ – це не топ-ліга континенту (сподіваємося, що все ж таки поки що), а по-друге, покажіть в Україні клуб, окрім грандів, який навчився за останні роки вигідно продавати футболістів за кордон. Такі можна перерахувати на пальцях однієї руки здорової людини, та й то їх (пальців) може виявитися навіть забагато…

Читайте також:

Зоря житиме. Чому продаж Батагова – позитивний знак для клубу

Прінс Аду переходив до «Кривбаса» у серпні минулого року вільним агентом. За цей час африканець провів за «біло-червоно-чорних» 18 матчів та відзначився лишень 4 забитими м'ячами. Це зовсім небагато, особливо на тлі 12 результативних дій (8 голів та 4 асистів) у 16 ​​іграх в попередньому клубі у кар'єрі Аду, яким була «Іслоч». По суті, Аду – це достатньо обмежений у своїх вміннях та навичках центрфорвард, якого «Кривбасу» пощастило «засвітити» в Європі та продати за правильну ціну, не чекаючи на момент, коли інтерес до гравця може зійти нанівець. А це, до речі, дуже поширена для клубів УПЛ практика, коли гравцеві банально не можуть скласти ціну, а потім він або йде дешевше, ніж за нього раніше давали, або з ним прощаються безкоштовно, або ж футболіст досиджує в одному клубі до кінця кар'єри, незрозуміло кому і за що роблячи тим краще…

Можливо, «Кривбасу» зараз варто було б задуматися і про продаж лівого фулбека Івана Дібанго, який в минулому сезоні УПЛ був одним з найкращих на своїй позиції в чемпіонаті, проте поки що в клубі зберігають впевненість у тому, що камерунський легіонер зможе продовжувати демонструвати прогрес, що, вірогідно, у майбутньому дозволить продати його за значну для «біло-червоно-чорних» суму. Хоча в «Кривбасі» Дібанго вже два сезони, і це якраз той випадок, коли важливо, аби футболіст не пересидів, почавши замість прогресу показувати перші ознаки регресу. Втім, Юрій Вернидуб довів, що вміє працювати з легіонерами правильно, й на ці вміння, очевидно, покладається і клубне керівництво.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що оцінка виступів «Кривбаса» у єврокубковому сезоні-2024/25, як це часто буває, порівняна з історією склянки, яка на 50% заповнена водою: хтось бачить її наполовину порожньою, але для інших вона наполовину повна. Так, з одного боку «Кривбас» не здобув жодного позитивного результату, програвши усі чотири гри кваліфікації та не поповнив рейтинг України в таблиці коефіцієнтів УЄФА, але з іншого – для себе самого клуб цю короткострокову «континентальну вилазку» цілком може вважати успішною: певний досвід здобули, враження отримали, інформацію до роздумів та аналізу на майбутнє набули, а ще – зуміли «засвітити» й вигідно продати футболіста, чия «стеля» в цілому не виглядала такою вже визначною, навіть за мірками нинішньої УПЛ. І є відчуття, що керівництво «Кривбаса» значною мірою поділяє саме другий погляд та оцінку на всі ці події.