Маркевич і Карпати: мастодонта підсиділи

Львівський цирк повернувся. Здавалося, що після виходу з авансцени «Карпат» Димінського та всіх його «мандаринів» і «фісташок», у головному футбольному клубі Галичини нарешті настане спокій та порядок. Але це враження виявилося помилковим. Після того, як «Карпати» повернулися до еліти вітчизняного футболу, у львівському клубі знову почалися ходіння по граблях.

Якщо бути гранично чесним, то на місці Мирона Маркевича я теж залишив би «Карпати». Бо обклали з усіх боків.

Спочатку – конфлікт із таким собі «скаут-менеджером» Корнієнком, потім наполегливі новини про прихід у менеджмент команди колишнього спортивного директора «Дніпра-1» Русола, потім охолодження стосунків із президентом клубу Матківським, далі поява у «молодіжці» львівського клубу відразу двох колишніх наставників «Інгульця» – Лупашка й Лавриненка. А тут ще кажуть, що потрібних Мирону Богдановичу футболістів клуб не зміг підписати. Ось тому іменитий наставник і подався на вихід.

Спочатку цю інформацію поширив один із головних нинішніх інсайдерів вітчизняного футболу – Бурбас. А незабаром інфу про звільнення з «Карпат» підтвердив і сам Маркевич.

За його словами, він «відійшов». Цікаве формулювання, якщо чесно. Ну та гаразд, головне, що 72-річний тренер пролив нарешті світло на те, що відбувається, хоча б у такий оригінальний спосіб. І, користуючись нагодою, побажав клубу удачі та подякував усім, з ким працював у «Карпатах». Насамперед – своєму синові Остапу. Теж дуже оригінально, чи не так?

А ще Мирон Маркевич наголосив, що продовжує активний спосіб життя. І, мовляв, якщо побачу, що комусь потрібен, то нема питань.

Отже, з цього можна зробити однозначний висновок, що Маркевич справді залишив «Карпати», хоча офіційний сайт клубу і не поспішав про це повідомляти.

Ще можна дійти такого висновку, що тренер усе ще готовий до пропозицій, хоча нещодавно і заявляв, що «Карпати» стануть його останнім ходінням у ремесло.

Хоча з цього приводу можна судити подвійно. На мій суб'єктивний погляд, Мирон Богданович все ж таки не розраховував на таку швидкоплинну співпрацю з рідним за фактом клубом. Він, напевно, хотів затриматися там довше. Але довше не вийшло. Вийшло дуже зіжмакано. І подекуди не дуже красиво.

Але у всій цій негарності є вина не лише клубного менеджменту, а й самого Маркевича.

***

Наддосвідчений тренер очолив нинішні «Карпати» перед початком минулого сезону. Його вмовив повернутися у професію після семирічного простою президент львівського клубу – Володимир Матківський, відомий у регіоні бізнесмен та меценат, який, утім, намагається не світитися на широкій публіці.

У розпал минулого сезону Маркевич в одному зі своїх інтерв'ю називав Матківського «ідеальним президентом». Мовляв, він зовсім не втручається у тренерські справи, і до того ж він делегував головному тренеру необмежені повноваження щодо комплектації команди. «Під УПЛ» Матківський, за словами того ж Маркевича, обіцяв і клубний бюджет збільшити, і серйозних новачків прикупити.

Але далі щось пішло не так. Коли це сталося «не так»? На мою думку, на самому фініші чемпіонату першої ліги.

«Карпати» першими оформили путівку до елітного дивізіону, проте виграти першість підопічним Маркевича не вдалося. На фінішній стрічці львів'яни поступилися першим рядком у таблиці «Інгульцю» - команді значно менш привабливій і в розмірі клубного бюджету, та й за іменами на порядок нижчій.

Подейкують, що саме після того програного «золотого» матчу між Матківським і Маркевичем і пробігла чорна кішка: президент клубу був дуже незадоволений тренером за таку неприємну помилку.

Хоча першим дзвіночком у «похолоданні» стосунків між власником «Карпат» та наставником команди став несподіваний від'їзд (назвемо це так) першого асистента Мирона Маркевича – його сина Остапа. Від'їзд не лише з команди, а й із країни. З чуток, той різкий демарш Маркевича-молодшого не сподобався не лише вболівальникам команди, а й Матківському.

Ну, а далі тріщини, що виникли у відносинах президента і тренера, стали тільки збільшуватися.

Маркевич не знайшов спільної мови з новим клубним селекціонером Корнієнком. Натомість новий клубний селекціонер, який раніше мав відношення до «Дніпра-1», порозумівся з президентом «Карпат». І це знаходження спільної мови з клубним босом дозволило пробивному колишньому журналісту не лише постачати футболістів у команду в обхід головного тренера, а й заангажувати до Львова вже колишнього топ-менеджера «Дніпра-1» Русола.

Ну, а останньою краплею, що спонукала Маркевича покинути команду, стало не стільки те, про що пліткують у кулуарах – невдалий ультиматум тренера про підписання двох легіонерів, скільки запрошення до команди U-19 колишнього наставника «Інгульця» Лупашка, до тренерського штабу якого увійшов ще один колишній тренер команди з «Папства» Лавриненко. Погодьтеся, представницький тренерський штаб, як на молодіжку.

І хоча Лупашко спочатку запевняв, що він лише тренер молодіжної команди «Карпат», а з Мироном Богдановичем у нього «якісний діалог, необхідний для вибудовування клубної вертикалі», вже тоді було зрозуміло, що дні Маркевича на посаді головної команди «зелено-білих» злічені.

***

Власне, так і сталося. Маркевич не стерпів і зіграв на випередження, написавши заяву про звільнення. Вже не першу, до речі. І цього разу Матківський не став утримувати тренера.

Тож повноцінно увійти черговий (в останній?) раз у постійно каламутну карпатську воду Мирону Маркевичу не вдалося. І суто по-людськи мені його шкода. Тому що дуже хотілося побачити головного вітчизняного тренерського «мастодонта» на чолі його рідного колективу у найвищому дивізіоні країни. Це була б дуже гарна, майже кіношна історія.

Однак, разом з тим, я розумію й те, що за час семирічного простою Маркевич-тренер не став більш досвідченим, більш сучасним, більш креативним. У зв'язку з цим наша молода тренерська поросль може виглядати краще.

Однак сам факт, як ця «поросль» пробилася до «Карпат», особисто мене налаштовує на песимістичний лад. Погано тхне від цього, якщо чесно.

Та й, як показує практика, навряд чи все складеться на новому місці у того, хто просто йде по головах.