Нетиповий трансфер. Шахтар продав гравця із божевільним потенціалом

Це із самого початку була вкрай нетипова та незвичайна трансферна угода для «Шахтаря». Навесні минулого року «гірники» за 800 тисяч євро підписали молодого опорного півзахисника «ЛДУ» Кіто Деніля Кастільо, з яким оформили п'ятирічну трудову угоду, котра набула чинності з 1 липня.

Влітку Кастільо, який став першим еквадорським легіонером в історії «Шахтаря», приєднався до команди Патріка ван Леувена, провів з нею тренувальні збори й потроху звикав до абсолютно нових для нього реалій. Нідерландський тренер, вочевидь, довіряв Денілю, адже під його керівництвом молодий опорний хавбек встиг зіграти 41 хвилину в рамках шести матчів української Прем'єр-ліги. Небагато, проте цілком достатньо для гравця, котрий лише у «Шахтарі» спробував на зуб професійний футбол як такий, адже «ЛДУ Кіто» Деніль залишив, так і не зігравши жодного матчу за дорослу команду.

Профайл Кастільо справді виглядав дуже цікавим для «Шахтаря». Це високий (189 см), але водночас дуже рухливий, досить швидкісний та технічний футболіст, який за своїми характеристиками та стилем гри нагадував щось середнє між Тарасом Степаненком та Фредом. З одного боку Деніля хвалили за його чіпкість й непоступливість на полі, з іншого – еквадорець вміло підключався до атак та був здатний ставати там досить корисною опцією. Останнє виглядало вкрай важливим та цікавим для «Шахтаря», особливо у матчах національного чемпіонату, де оборонятися доводиться набагато менше, а ось зламувати щільні оборонні побудови суперників – ледве не в кожному поєдинку.

Однак після звільнення Патріка ван Леувена Деніль Кастільо виявився абсолютно незатребуваним у нового коуча «гірників» Маріно Пушича. Можна було б запідозрити, що еквадорець приходив до донецького клубу виключно під нідерландського тренера, так би мовити, за його «кадровою квотою», як Новатус Міроші, наприклад, проте, по-перше, подібних даних в автора цих рядків немає, а по-друге, на думку про протилежне наштовхують тодішні слова спортивного директора «Шахтаря» Даріо Срни.

Одразу після підписання Кастільо хорватський фахівець буквально розсипався у хвалебних одах на адресу новобранця «гірників». Слухаючи Даріо, важко було навіть уявити, що такий футболіст, як Деніль, дуже швидко виявиться непотрібним «Шахтарю» і – більш того – від нього вирішать позбутися.

«Ми стежили за цим футболістом дуже довго. Наші скаути запропонували його, нам сподобався. Божевільний потенціал у Кастільо, він може принести користь «Шахтарю». Він відрізняється від тих гравців, яких зараз має «Шахтар». Зріст 189 сантиметрів, гарна техніка в нього, гарну роботу він проводить на полі і як № 6, і як № 8. В нього дуже великий талант, і я радий, що ми його підписали», – сказав Срна й додав: «Як ви знаєте, раніше ми більше дивилися на бразильський ринок, але зараз трохи змінили вектор. Є й у Венесуелі гарні футболісти, у Колумбії, в Еквадорі. Вони скрізь сьогодні зростають, і наша мета, мета скаутської служби, аби знаходити молодих талантів, які готові грати у «Шахтарі».

Коли в січні 2024-го «Шахтар» вирішив відпустити Кастільо у оренду на півроку до «Партизана», жодного дисонансу не виникло. Насамперед, читалося бажання керівництва «гірників» знайти команду, де молодий еквадорець регулярно з'являтиметься на полі, гратиме та прогресуватиме, і крім того, на той момент наставником сербів був гарний знайомий Срни та всього топ-менеджменту «Шахтаря» Ігор Дуляй. Його обіцянок регулярно використовувати Кастільо у офіційних матчах вистачило, аби «помаранчево-чорні» схвалили орендну угоду.

У «Партизані» Кастільо справді виходив на поле досить часто, хоч і проводив загалом на ньому не так вже й багато часу. Але підсумковий показник за кілька місяців оренди у Деніля в сербській команді виявився цілком пристойним – 756 хвилин у рамках 15 матчів, а також 2 забиті м'ячі та 1 результативна передача. Навіть після відставки Дуляя, що трапилася наприкінці квітня, еквадорський опорник все одно зберіг місце в основній обоймі та продовжував з'являтися на полі.

Викупити контракт Кастільо у «Партизана» просто не було можливостей: відповідна опція в угоді між клубами не була прописана, а торгуватися щодо перспективного південноамериканця з «гірниками» для сербів бачилося справою абсолютно безперспективною. Тому вони й відступили, проте на трансферну авансцену несподівано вийшли представники «Мідтьюлланда».

Данський клуб запропонував не оренду, а повноцінний трансфер еквадорця, і у «Шахтарі» несподівано погодилися. Чому несподівано? Та тому що після слів Срни про божевільний потенціал Кастільо якось не вірилося, що Маріно Пушич так і не дасть Денілю шансу закріпитися у першій команді.

Так, з одного боку «Шахтарю» вдався вельми пристойний бізнес – купили Кастільо «гірники» за 800 тисяч євро, а продали в «Мідтьюлланд» лише через рік уже вп'ятеро дорожче – за 4 мільйони. Але в цьому й криється абсолютна нетиповість події, адже перед «гірниками» ніколи не стояло завдання швидко використати шанс щодо вигідного перепродажу легіонерів. Навпаки, у клубі часом навіть відверто перетягували із рішеннями щодо деяких з іноземців, у зв'язку з чим ті зрештою так і йшли абсолютно безкоштовно – в пам'яті все ще свіжі приклади Бернарда, Веллінгтона Нема, Ісмаїлі, Дентіньо, Кайоде та багатьох інших легіонерів, які покинули донецький клуб вільними агентами, хоча, очевидно, цілком могли бути й проданими, якби клуб про цю опцію задумався дещо раніше.

Чому ж «Шахтар», який ще не знайшов очевидного наступника для Тараса Степаненка в опорній зоні півзахисту, так легко розлучився із Денілем Кастільо? Відповідь на це питання, можливо, колись дасть сам Даріо Срна, який так лестиво відгукувався про еквадорця, а поки що логічно припустити, що щось в хавбеку «гірників» все ж таки не влаштувало.

Подейкують, що в «Шахтарі» вважали Кастільо надто худорлявим. Для його зросту молодий еквадорець справді виглядав, хай футболіст жодною мірою не визнає подібне порівняння образливим, як «чапля» – довгі ноги, легкість при біговій роботі, відчуття якоїсь навіть «повітряності»… Однак у «Мідтьюлланді», судячи з інформації, яка є в публічній площині, подібні характеристики зовсім не збентежили скаутів клубу. Навпаки, данці сьогодні так само радіють підписанню Кастільо, як це колись робив Срна. Приблизно із такими ж захопленими характеристиками та очікуваннями на майбутнє. При цьому, давайте усвідомлювати, що в «Мідтьюлланда» точно є «нюх» на якісних та перспективних виконавців, адже саме звідси у топові чемпіонати Європи переїхали івуарієць Усман Дьоманде, норвежець Александер Серлот, нігерієць Франк Онієка та деякі інші відомі в наш час у футбольному світі особистості.

Але замість спроб розвивати та «прокачувати» Кастільо «Шахтар» вирішив піти іншим шляхом – купив майже вже 23-річного тунісця Алаа Грама, здатного зіграти як у центрі оборони, так і в опорній зоні. За Грама, за неофіційною інформацією, «гірники» віддали 2 мільйони євро, що вдвічі менше, ніж вдалося отримати від продажу Кастільо. Інше питання, що Грам і старший за Деніля, та й також на момент переходу в «Шахтар» не має абсолютно ніякої практики виступів у європейському футболі, хоча за «Сфаксьєн» й зіграв під сотню офіційних поєдинків.

Ймовірно, Кастільо просто не сподобався Пушичу, а боснійський тренер наразі користується тотальною довірою керівництва. І тут також трапилася до певної міри нетипова для «Шахтаря» історія, адже колись Алан Патрік теж не бачився для Мірчі Луческу гравцем, здатним грати у основі «гірників». Але бразильця завзято тримали на контракті, віддаючи по орендах, а вже з відходом румуна хавбек повернувся й розквітнув у «Шахтарі» у всій красі, перетворившись на певний час навіть на лідера команди. Втім, тоді, як казали, Патріка зберіг для клубу особисто Рінат Ахметов. Зараз же, у випадку з Денілем Кастільо, не допомогли навіть яскраві хвалебні промови на адресу здібностей еквадорця від Даріо Срни.

Що ще цікаво: випадок із Кастільо навряд чи можна вважати поодиноким для нинішньої кадрової політики «гірників». Варто згадати щонайменше нещодавній відхід у оренду в «Цинциннаті» Кевіна Келсі, котрий, на відміну від Кастільо, встиг явно продемонструвати свій реально високий рівень потенціалу, і якого, вочевидь, у «Шахтарі» ми вже не побачимо, оскільки в американського клубу є опція викупу і має статися щось екстраординарне, аби він нею не скористався.

Читайте також:

Шахтар відпустив Келсі. Чому це рішення правильне, а чому – ні

При цьому, і Келсі, і Кастільо, і кількох бразильських легіонерів «Шахтар» купував з метою побудови нової команди. Однак, якщо усі потенційні кандидати до складу «селесао» в донецькому клубі залишилися, то ані венесуельця, ані еквадорця там вже немає. Як, власне, й інших представників Південної Америки. Ось і розумій після цього, з чим доводиться стикатися: чи то з «внутрішньовидовою» конкуренцією, чи то із поверненням до виключно бразильського вектора (хоча трансфер Грама як мінімум вибивається з цієї концепції), чи то просто у «Шахтарі» усвідомили, що не всіх можна і вдасться продати за десятки мільйонів євро, а треба заробляти гроші і на менш значущих угодах, проводячи їх по кілька за сезон. Останнім, зрештою, не гребують навіть багатії та гранди на кшталт «Манчестер Сіті» (згадуємо, звідки до «Шахтаря» перебирався Оларенважу Кайоде), то чому ж «перебирати харчами» представнику УПЛ?

Як би там не було, а нинішнє літо, схоже, буде досить цікавим з точки зору кадрових рішень не тільки в «Динамо», де йде своєрідна перебудова після Мірчі Луческу тепер вже під вимоги Олександра Шовковського, а й у стані головного опонента «біло-синіх» – «Шахтаря». Тим цікавіше буде спостерігати, чим усе закінчиться, і чия стратегія навесні наступного року ознаменується завоюванням чемпіонства.