Нова зірка українського волейболу Євген Кісілюк

Догравальник збірної України та ВК “Епіцентр-Подоляни” Євген Кісілюк став найобговорюванішим волейболістом після здобуття MVP фіналу Золотої Євроліги. Це перший сезон у кар’єрі Євгена, коли він грав в основному складі та зміг гучно заявити про себе в матчі проти Хорватії, здобувши 19 очок. Яким був його шлях до успіху, про мотивацію національної команди та зміни в підготовці під керівництвом нового тренера читайте в ексклюзивному інтерв'ю.

— Вітаємо з отриманням звання MVP фіналу. Глядачі, коментуючи фінал Євроліги, відмічають, що ви були “в ударі”. Що вас найбільше мотивувало та допомогло, на вашу думку, досягти успіху?

— Цьогоріч кожна гра була для мене особливою, а фінал — це взагалі підвищений рівень відповідальності. Якщо раніше я виходив на заміну й був гравцем, який більше допомагає, то в цьому сезоні виконував функцію основного гравця команди. Був одним із лідерів. Я не міг підвести команду й усіх, хто в нас вірить, а також важливо було довести навіть самому собі, що достойний грати на майданчику.

Уся команда була дуже мотивована. Чотири роки поспіль збірній не вдавалося підкорити цю вершину. Ми отримали два срібла у 2021 та 2023 році, а також завоювали бронзу у 2022-му. Кожного разу не вистачало зовсім трішки, тому цього разу були налаштовані лише на перемогу. Ми розуміли, буде нелегко, у збірній Хорватії є гравці з топ-чемпіонатів Італії, Польщі, Франції, але були готові боротися до останнього й показати, що ми теж вміємо грати у волейбол.

— Які матчі для вас є особливо важливими?

— Кожна гра важлива. Якщо говорити про збірну України, то вперше мене викликали у 2016 році, але найбільше запам’ятався чемпіонату світу-2022. Тоді неймовірні емоції подарували матчі зі збірними Пуерто-Рико та Нідерландів. Важливими досягненнями волейбольного клубу “Епіцентр-Подоляни”, де граю уже три роки, є два Кубки та два Суперкубки України.

Але найважливішим для мене на сьогодні, звичайно, є фінальний матч Золотої Євроліги-2024.

— Які моменти гри проти збірної Хорватії були для вас найважчими, а які – найяскравішими?

— Коли згадую фінальний матч, у мене мурахи по тілу. Однозначно найяскравішими були емоції. Гра пройшла динамічно, ми показали характер. Додаткового запалу додавали суперечки з противником і заряджали на перемогу. Ми проявили бойовий дух і психологічну стійкість: програючи 5-6 очок, робили драматичні камбеки й вигравали сет.

З негативних моментів були прикрі помилки, але у волейболі без цього не обійтися. Головне – не допускати їх надто багато, аналізувати й робити висновки на майбутнє. Загалом я задоволений собою, але розумію, що завжди можна краще.

— Як збірна готувалася до Золотої Євроліги? Що допомогло забезпечити якісну підготовку?

— Підготовка почалася з тренувального збору в Городку Хмельницької області на базі спортивного комплексу “Епіцентр”. Компанія “Епіцентр” створила всі умови для якісної підготовки: відмінний зал, чудове харчування, проживання в одному місці, все необхідне для відновлення, включаючи сауну, басейн, лікаря, масажиста та обладнання для реабілітації.

У спорткомплексі тренер вивчав кожного гравця та аналізував нашу гру. Ми багато працювали над технічними моментами, відточували майстерність приймання, що було особливо важливо для догравальників і ліберо. Тому, коли інші гравці займалися в тренажерному залі, ми додатково по 1—1,5 години відпрацьовували ще техніку з м’ячами.

Після цього продовжили підготовку в місті Мелець (Польща). Там також були високі стандарти тренувального процесу, що дозволило команді якісно підготуватися до вирішальних матчів турніру.

— Чи були якісь особливі тренування у зв’язку з приходом нового тренера?

— Наші тренування кардинально змінилися і були дуже довгі. У Рауля Лосано свій підхід, якщо чесно, ми до такого не звикли. Із самого ранку тренування 3—3,5 години з розподіленим навантаженням. Спочатку це було шоком для нашого організму, але тривалі навантаження краще готують до ігор та дають змогу зберігати сили й концентрацію у 5-му сеті, коли це потрібно.

— Як прогресувала збірна України з волейболу порівняно з минулим роком? Який ефект мало оновлення команди?

— Не можна порівнювати цю збірну з минулорічною, це абсолютно різні команди. Залишилися я, Юрій Семенюк, Максим Дрозд, Олександр Бойко, але загалом склад оновився кардинально. Основним показником прогресу є наша перемога в Золотій Євролізі.

У цьому сезоні відбулося багато змін. З одного боку, прийшло багато нових амбітних гравців і вони були дуже мотивовані. З іншого — на кожного з нас впливала віра тренера в наші сили. Рауль Лосано давав можливість грати всім протягом турніру. Навіть були випадки, коли хтось не потрапляв у заявку, а на наступний матч виходив в основному складі. Багато ротацій і експериментів дозволили гравцям проявити себе й довести, що вони заслуговують грати.

Звичайно, гравці, які не взяли участь, могли б підсилити команду. Попереду на нас чекають чемпіонати світу та Європи, де буде набагато важче, але до збірної доєднаються нові гравці, які зроблять команду більш потужною.

— У чому вбачаєте подальший розвиток потенціалу команди? Над чим варто працювати?

— Попереду Кубок претендентів у Китаї. Зараз ми повертаємось у Польщу, де розпочнемо підготовку. Перша гра буде з Чилі. Налаштовуємося показати максимальний результат. Будемо відпрацювати моменти з допасовкою м’ячів і покращувати техніку, адже завжди є над чим працювати незалежно від рівня гравця.

— Що Вас мотивує досягати високих результатів на майданчику? Які особисті цілі ви ставите перед собою у кар'єрі?

— Одним із моїх мотиваторів є дівчина. Вона теж волейболістка і ми більшість часу знаходимось далеко одне від одного. Тому маю мрію зіграти з нею в одній країні, в одному чемпіонаті, щоб ми могли радіти перемогам одне одного не в режимі онлайн.

Зараз моя ціль спільна із збірною — показати достойну гру на Кубку претендентів і, як мінімум, зіграти краще на чемпіонаті світу, ніж торік.