Ірина ГЕРАЩЕНКО: «Не люблю стрибати у дощ, у мене це ніколи не виходить»

Українська спортсменка Ірина Геращенко прокоментувала успішний виступ на чемпіонаті Європи з легкої атлетики у Римі, де вона у фіналі у стрибках у висоту серед жінок взяла бронзову медаль:

«Це моя перша медаль доросла на відкритому повітрі. Сподіваюся, що не остання, вірю в це. Задоволена тим, що виросла так за ці 10 років. Так, треба було раніше (сміється), але все йде. Повільно, але йде, це головне

Було максимально складно. Дощ — це взагалі окрема тема, я не люблю стрибати у дощ, у мене це ніколи не виходить. Але [у фіналі] я його полюбила. На кваліфікації я літала, а [у фіналі] я була наче прибита до доріжки. Але нічого, ми це зробили. Не знаю, як нервували тренерка, чоловік, всі, хто там сидів за лаштунками, камерами, хто дивився, але не міг допомогти. Але ми впоралися, ми це велика команда.

Третя використана спроба на висоті 1.93 м? Як не дивно, але я максимально розслабилася. Розслабилася і думаю, що я це реально можу, неодноразово стрибала цю висоту, треба просто зробити свій стрибок. Не треба вигадувати велосипед, він вже давно придуманий до мене — просто крутити педалі, в моєму випадку це ноги. І я зробила відносно нормальну спробу, ще й у дощ.

Мій настрій? Насправді лише це мене і витягнуло [у фіналі]. Бо мені було фізично важко — не знаю, чому. Можливо, я виклалася у кваліфікації, хоча там більше втомилася не фізично, а нормально, бо вона завжди нервова, як на чемпіонаті України. Але [у фіналі] працювала сама з собою психологічно, і це допомагало робити мені стрибок — такий, який б він мав бути.

Світилася [перед фіналом], бо змагання для мене - це свято. Стояла всю зиму за бортом, дивилася і пускала сльози, бо хотіла стрибати, а не могла. А зараз виходжу на змагання як на свято. Це створено для атлетів, для глядачів, і чому цим не користатися, рано чи пізно це все одно закінчиться. Тому поки я тут, маю насолоджуватися. Добре, що я випромінювала такі емоції — це означає, що це теж було комусь на користь

Вдячна за підтримку. Відчуваю її, розумію, що ще не реалізувалася. [У фіналі] робили все від себе залежне, гадаю, це було помітно, бо у самої емоції через край, і нерви на межі. Але я працювала, це найголовніше, і продовжую це робити, поки здоров'я дозволяє.

Ця нагорода — для нашої країни. Бо я розуміла, скільки людей мене підтримують, зокрема серед військових, хлопці та дівчата, що служать. Коли я розумію, наскільки їм там важко, то я взагалі мовчу. Я просто відпочивала у секторі. Всім чоловікам та жінкам, які за нас там, завдяки яким ми можемо стрибати. Ця медаль була необхідна для моїх батьків, тренера, чоловік мене завжди підтримує. Команда велика, зокрема і всі наші українці. Сподіваюся, що ця нагорода не остання.

Що далі в планах? Довга дорога додому, десь доба. Готуємося до чемпіонату України, відбір на Олімпійські ігри. Потім комерційні старти мають бути, можливо лише один, щоб не кататися туди-сюди. І Олімпійські ігри — віримо в це», – сказала Геращенко.