Вічний лабіринт Юрія Максимова

Декілька днів тому футбольну громадськість України сколихнуло висловлювання головного тренера «Дніпра-1» Юрія Максимова, який заявив, що 70% його підопічних вже домовилися про співпрацю, починаючи із нового сезону, з іншими клубами. І нехай практично за гарячими слідами ці слова 55-річного фахівця спробував дезавуювати комерційний директор «спортклубівців» В'ячеслав Фрідман, очікуваного ефекту подібного роду «спростування» все одно не отримали.

Криза у «Дніпрі-1», про яку починали перешіптуватися ще на початку сезону, в його кінцівці досягла таких масштабів очевидності, що приховувати її не виходить вже ні в кого з офіційних осіб, які мають безпосереднє відношення до «спортклубівців». Але найгірше те, що в цій ситуації знову потрапив «під заміс» ніхто інший, як Юрій Максимов – фахівець, котрий однозначно заслужив на право та можливість попрацювати з гарною командою на хорошому рівні, а не постійно перебиватися «з хліба на воду».

Так склалося, що Юрія Максимова прийнято вважати чи не найкращим сучасним українським «кризовим менеджмером» – наставником, здатним працювати із командою у найскладніші часи, як з точки зору кадрової складової, так і з погляду на обмежені фінанси.

Пізньої осені 2019 року Максимов прийшов на зміну Віталію Косовському у полтавській «Ворсклі», доля якої на той момент була абсолютно незавидною. Новому наставнику вдалося досить швидко стабілізувати ситуацію, і полтавці почали здобувати не тільки так звані «свої» очки, а й всерйоз чіплялися за результат там, де навіть найзапекліші оптимісти їм цього аж ніяк не передрікали.

У підсумку сезон-2019/20 «Ворскла» завершила досить спокійно, вирішивши ключове завдання у тому чемпіонаті зі збереження прописки в еліті, а вже за рік Максимов вивів полтавців до єврокубків, фінішувавши на п'ятій позиції! Фантастична метаморфоза, що сталася із «зелено-білими», швидко позначилася й на підході керівництва до комплектування команди. Влітку 2021 року головний тренер «Ворскли» нарешті міг бути задоволеним якістю складу та роботою свого клубу на трансферному ринку. Полтавську команду поповнили такі легіонери як Йоонас Тамм та Рангел, а також орендовані у «Шахтаря» українці Валерій Бондаренко та Владислав Вакула. Крім того, у розпорядженні Максимова у той момент вже були Олів'є Тілль, Ібрахім Кане, Наджиб Якубу, Дмитро Різник, Руслан Степанюк, Давід Пуцлін, Сергій Яворський, Володимир Чеснаков та низка інших досить якісних виконавців, з якими можна було нарешті серйозно замахуватися на вирішення найамбітніших завдань.

Першу половину сезону-2021/22 «Ворскла» завершила на п'ятому рядку, а подальше догравання української Прем'єр-ліги було скасоване через повномасштабну фазу російсько-української війни… На цьому, по суті, полтавський проект Юрія Максимова виявився закритим, оскільки влітку 2022-го «зелено-білі» повідомили про закінчення терміну дії контракту фахівця, співпраця із яким не була продовжена через «зміни у стратегії розвитку клубу».

Майже рік Максимов був, як це прийнято називати, «на вулиці» – непотрібний в професійному плані на батьківщині нікому й незатребуваний ніде. Потім його покликали спортивним директором у «Полісся», а вже за кілька місяців – головним тренером у друголіговий «Звягель», який є клубом-сателітом основного футбольного проекту Геннадія Буткевича. Примітно, що залишати Україну фахівець не прагнув, хоча, напевно, міг би це зробити за бажання, причому без особливих проблем. Раніше Юрій достатньо непогано зарекомендував себе у Казахстані та Азербайджані, й на запрошення з цього ж регіону міг точно розраховувати.

Можна лише здогадуватися, на що розраховував Максимов, йдучи на посаду спортивного директора «Полісся», а потім перебираючись у «Звягель», проте фахівцю загалом пощастило, що у Другій лізі він затримався усього на кілька місяців. Вже у середині вересня на Юрія вийшов «Дніпро-1», який саме підшукував заміну для Олександра Кучера, з котрим «спортклубівці» раптово буквально посипалися, причому як у національному чемпіонаті, так і – особливо – в єврокубках.

«Дніпро-1» виглядав для Максимова як можливість знову попрацювати на високому рівні, причому як з погляду на поставлені спортивні завдання, так і в аспекті кадрового резерву, командної складової. Це було своєрідне повернення до «полтавського проекту», але вже на берегах Дніпра, коли фахівцеві знов надавалася можливість керувати не лише українцями, а й легіонерами. Із самого початку Максимов був дуже задоволений, заявивши, що у «Дніпрі-1» підібралася «сильна команда, яка вже встигла зробити собі ім'я».

Останнє було вкрай важливо для Максимова, в якого, на перший погляд, не виниклао потреби знову занурюватися у перипетії виведення колективу з кризи, повернення його на передові позиції, із метою лише після цього починати ставити завдання хоча б по перманентній участі в єврокубках. Коротше кажучи, у Дніпрі від Максимова лише в малій мірі очікували на прояв його топових здібностей у кризовому менеджменті. В основному там розраховували, що після швидкого покращення спортивних результатів проект продовжить розвиватися та «підійматися» буквально на очах.

Але, на жаль для Максимова, сталося абсолютно інше. Проблеми з фінансами та повернення до неспокійного нині з огляду на часті повітряні тривоги Дніпро призвели спершу до відходу усіх легіонерів, хоча їхня якість й не була визначальною для команди, а потім і до чуток про те, що влітку на «Дніпро-1» чекає масовий відтік лідерів. Зокрема, називалися прізвища Піхальонка, Гуцуляка, Рубчинського, Сватка, Сарапія, Лєднєва. Якщо додати до них ще Філіппова, Когута, Пасіча, Горбунова, Бабенка, Танчика, Юрчука, в яких закінчуються терміни трудових угод зі «спортклубівцями», а також орендованого у «Шахтаря» лише до літа Очеретька, то виходить, мабуть, десь той самий показник у 70% футболістів основної обойми, про який й говорив у своєму нещодавньому резонансному інтерв'ю Максимов.

Із втратою такої кількості якісних та вже дуже зіграних один з одним виконавців досвідчений наставник, яким, безумовно, є Максимов, не може не розуміти – влітку йому знову доведеться все вибудовувати наново, по суті, із самого фундаменту. А найгірше те, що робити це буде потрібно знову без будь-яких гарантій, що через сезон команду не спіткає така ж, а то й суворіша доля…

Замість можливості розвиватися та прогресувати з тими, кого він вже встиг вивчити та «підтягнути» у професійному плані, із залученням кількох нових гравців виключно для точкового підсилення, Максимов прийдешнім літом буде змушений знову вирішувати з «Дніпром-1» куди більш приземлені завдання – по суті, як би знову не спуститися до самого дна турнірної таблиці, та не добити й так поки що достатньо скромний імідж команди на внутрішній арені.

Але чи буде? Із самого початку повідомлялося, що контракт Максимова з «Дніпром-1» розрахований на два сезони, тобто до літа 2025 року. Але згодом низка джерел повідомляла, що насправді йдеться про угоду, підписану у форматі «1+1», тобто рік з опцією пролонгації ще на рік, якщо це влаштує обидві сторони.

Недивно, що після усіх чуток про незавидне майбутнє «Дніпра-1» у ЗМІ також з'явилася інформація про можливий відхід Максимова з тренерського містка «спортклубівців» вже найближчим часом. І якщо таке таки станеться, то дорікати за це Юрію навряд чи варто, адже він, як і у «Ворсклі», знову виявився жертвою обставин, на які аж ніяк не міг вплинути.

Найгірше те, що замість можливості побачити справжній тренерський потенціал та здібності Максимова, для чого йому просто потрібна команда з мінімумом проблем організаційного та фінансового характеру, українські вболівальники ось уже вкотре змушені дивитися на те, як Юрій займається тим самим вирішенням завдань щодо виходу з чергової кризи. Глобально кажучи, це вже свого роду вічний лабіринт для цього фахівця, знайти вихід з якого й висунутись у напрямку «світла в кінці тунелю» йому все ніяк не вдається…