Дебют у хокейній еліті: «втікачі», перемога над США і найкращий воротар

Найближчої неділі в столиці Канади Оттаві відбудеться фінальний матч 49 чемпіонату світу з хокею серед молоді до 20 років. Найуспішніша команда в історії цих змагань, 20-разові чемпіони світу канадці, завершили турнір незвично рано, поступившись у чвертьфіналі дворазовим чемпіонам чехам. У півфіналі Чехія зіграє з чинними чемпіонами світу, збірною США. В іншому поєдинку за вихід у фінал посперечаються скандинави – команди Фінляндії і Швеції. Іншими словами, на вирішальній стадії навіть за відсутності Канади ті, хто зазвичай бореться за перемогу на всіх хокейних форумах. Змусити ці колективи поступитися майже нереально.

Молодіжна збірна України нині виступає в третьому за силами дивізіоні чемпіонату світу – 1В. Чергову спробу піднятися в ешелон 1А команда, яку зараз очолює Андрій Срюбко, зробить трохи більше ніж за тиждень в естонській столиці Таллінні. Насправді, нині вже навіть складно повірити, але були часи, коли українці виступали у топ-дивізіоні молодіжного чемпіонату світу. Давно, правда, це було. Останнього разу – в 2004-му. Всі чотири рази українці фінішували останніми. Але при цьому відзначилися тим, що два рази перемогли збірну США.

15 з 15-ти

Вперше у топ-дивізіоні молодіжного чемпіонату світу Україна була представлена на зламі 1994-1995 років. І саме про цей турнір 30-річної давнини Sport.ua сьогодні й згадує. Пробивалася туди наша команда з самих низів, причому виграла на цьому шляху у 1993-1994-му всі 15 матчів. При цьому спершу, щоб потрапити в найнижчий дивізіон чемпіонату світу, українцям довелося виграти запеклу суперечку в інших збірних, які донедавна входили до складу СССР. Про ці матчі в торішньому інтерв’ю нашому виданню згадував голкіпер Костянтин Сімчук.

«Попередній турнір відбувався в Мінську. Білорусів ми тоді за суперників не вважали, - згадує Костянтин. - Ми їх обіграли 3:0, але за білорусь тоді грала наша п’ятірка гравців «Крижинки». Ті, хто не потрапляв у збірну України. Білорусам гравців бракувало навіть фізично. Литву розгромили 20:0. А найважчим був матч зі збірною Казахстану. Достатньо сказати, що воротарями у казахстанців були Віталій Єремєєв і Євґєній Набоков, два перших номери в збірній СССР 1975 року народження. На турнірі в Мінську Набокова з якихось причин не було. Грав Єремєєв. У нашому матчі казахстанці мали перевагу за кидками у межах 50 на 15. За грою ми поступилися повністю. Але перемогли 1:0. Я тоді грав у воротах, а єдиний гол провів Олександр Сухенко, який зараз працює дитячим тренером у школі «Крижинки». Він вийшов два в один і заколупав своєю ключкою-пропелером шайбу у ворота.

Але то було не все. Щоб потрапити у групу В чемпіонату світу, мали зіграти ще один матч, проти збірної Латвії на її льоду. Поїхали в латвійську столицю на автобусі безпосередньо з Мінська. На цей матч зібрався повний Палац спорту місткістю 5000 глядачів. Латвійці для нас теж завжди були незручним суперником. Матч вийшов дуже напруженим. Ми перемогли 2:1. Першу шайбу закинув Сухенко, а переможну – Дмитро Підгурський, якому передачу з-за воріт віддав Віталій Семенченко. У воротах теж грав я. Після матчу, коли ми стояли на синій лінії, а Підгурський поїхав отримувати приз, один із вболівальників стрибнув на нього з трибуни і почав лупцювати».

Лише після того були поєдинки чемпіонату світу-1993 в дивізіоні С у данському Есб’єрґу. Очолювана Віктором Чібірєвим збірна України пройшлася по суперниках катком: обіграла 9:2 Угорщину, 16:1 – КНДР, 13:0 – Іспанію і 8:3 у фіналі господарів, данців.

У топ-дивізіон в 1994-му українці пробилися, вигравши всі сім матчів у групі В. Норвегію наші земляки перемогли 4:3, Францію – 5:1, Польщу – 7:0, Італію – 2:1, Австрію – 5:2, Японію – 3:0, Румунію – 9:3. Турнір відбувався в румунській столиці Бухаресті.

«Єдиним пристойним суперником тоді були японці, - розповідає Сімчук. – Останній матч проводили з господарями. Румуни тоді зайшли до нас у роздягальню, принесли ящик апельсинів і пожартували: «Програйте нам, щоб ми не вилетіли». Ми посміялися і перемогли з великим рахунком. Я в тій зустрічі не грав. У воротах був Дмитро Тихомиров, нині власник компанії «Санагро». Після другого періоду, коли ми вели, здається, 6:0, заходжу в туалет. Саме там випало познайомитися з Сергієм Ковалем, котрий на тому чемпіонаті працював суддею. Тоді взагалі не знав Сергія Анатолійовича. А він мені каже: «Сімчук, випити хочеш?» «Хочу», - відповідаю. Сергій Анатолійович дав відкорковану пляшку білого вина. Я зробив три чи чотири ковтки. Стало тепліше, настрій покращився. А після матчу мені вручили приз найкращого гравця турніру».

Читайте також:

Костянтин СІМЧУК: «У 19 років став директором, але уві сні ловив шайби»

«Втікачі»

Хлопці 1973-1974 років свою справу зробили, а дебютувати в топ-дивізіоні чемпіонату світу випало гравцям титульного 1975 р.н., який досі вважається одним із найкращих за історію українського хокею. Щоправда, найзірковіші представники тієї плеяди на першості планети зіграти не змогли. Не з власної волі.

То були часи, коли юні хокеїсти будь-якими методами намагалися вирватися за кращим життям за океан. Мода на росію в українському хокеї з’явиться трохи пізніше. Тоді ж українські хлопці просто марили США і Канадою. Виїжджали, хто як міг, не завжди отримуючи на від’їзд згоду керівництва клубів і національної Федерації. З гравців 1975 р.н. таким чином виїхали сім найобдарованіших юнаків – Сергій Климентьєв, Олександр Матвійчук, Андрій Срюбко, Олександр Василевський, Дмитро Марковський, Віктор Реута й Сергій Кірпач. Їх керівництво нашої Федерації на чолі з пізніше введеним до Зали слави Міжнародної федерації хокею Анатолієм Хорозовим записало до числа зрадників і втікачів і покарало, заборонивши виступати на чемпіонаті світу. Це виглядає майже дико, але за добу до старту хлопці самі приїхали в Ред Дір, провінція Альберта, маючи надію, що діячі з ФХУ змінять гнів на милість. Та ці проявили принциповість, більше схожу на впертість віслюків, і найталановитіших гравців цього віку відсікли.

Таким чином, в еліті українці дебютували в сильно послабленому складі, маючи одну з наймолодших команд на турнірі. Запасному воротареві Олександру Федорову взагалі було лише 16. Природно, що випустити його бодай раз Віктор Чібірєв не ризикнув.

Найкумедніше, що перед виїздом до Канади керівництво ФХУ оголосило перед командою завдання на чемпіонат: місце не нижче п’ятого. Шосте-восьме місця автоматично вважалися провалом. Така амбіційність чиновників свідчила про їхнє глибоке нерозуміння рівня конкуренції в топ-дивізіоні. Особливо в рік локауту в Національній хокейній лізі, коли всі топ-збірні мали змогу заявити усіх гравців, котрі вже дебютували в НХЛ. Показово, що в чемпіонаті взяли участь обидва перших номери драфту останніх років – канадці Александр Дейґл (1993) і Ед Жовановскі (1994), а також Вейд Редден, якого «Нью-Йорк Айлендерс» обрали другим влітку 1995-го.

Для порівняння: в складі збірної України легіонер був лише один – харків’янин Олексій Лазаренко, котрий ледь встиг дебютувати за перший склад московського ЦСКА. Інші хокеїсти виступали за молодіжну команду з назвою «ШВСМ-Сокіл-2» у першій лізі відкритої першості рф. За основу «Сокола» в еліті чемпіонату рф встигли дебютувати лише воротар Ігор Карпенко, оборонці Олександр Муханов та Ігор Янкович, і нападник Роман Сальников. Про професіоналізм тих, хто вимальовував амбіційні завдання, свідчила ще одна деталь: в Канаду за умови, що різниця в часі складає дев’ять годин, українці прилетіли за добу до першого матчу проти канадців, встигнувши провести одне тренування і розкатку, тоді як інші сім команд прибули заздалегідь і активно проводили одна з одною товариські поєдинки. Українці натомість обмежилися двома спарингами з основою «Сокола» в київському Палаці спорту – перший програли 3:6, другий завершили 4:4.

Канада – Україна – 7:1 (1:0, 4:1, 2:0)

Шайби: 1:0 – Фрізен (Аллісон, Маккейб, - більш.), 04:02. 2:0 – Ріверс (Мюррей, Курвіль, - більш.), 22:45. 3:0 – Курвіль (О’Нілл), 23:25. 4:0 – Мюррей (Аллісон, - більш.), 25:35. 5:0 – Мюррей (Аллісон, О’Нілл, - більш.), 27:36. 5:1 – Чурсін (Чубенко, Кузьмінський, - більш.), 37:47. 6:1 – Сміт, 55:14. 7:1 – Дазе (Сміт, О'Нілл, - більш.), 59:17

Воротарі: Сторр – Карпенко

Кидки: 60 (16 + 25 + 19) – 15 (4 + 9 + 2)
Штраф: 10 (2 + 6 + 2) – 12 (4 + 6 + 2)

26.12.1994. Ред-Дір (Канада). «Центріум». 6 200 глядачів

На цьому чемпіонаті світу канадці грали божевільним складом, у якому понад половина хокеїстів вже була чинними гравцями команд НХЛ, а інші заграли в найсильнішій лізі трохи згодом. Логічно, що «кленові листки» стали чемпіонами, вигравши всі сім матчів. Українці при цьому чинили господарям гідний опір трохи більше періоду.

«Ми трималися, бо у воротах фантастично грав Ігор Карпенко, - згадує нападник нашої команди, а нині суддя Андрій Кузьмінський. – За підсумками цього чемпіонату Ігор був визнаний найкращим голкіпером турніру. Смію припустити, що визнання він отримав великою мірою завдяки відмінній грі проти Канади. Коли після цього поєдинку Карпенко отримував приз найкращого гравця матчу, заповнені трибуни піднялися і аплодували Ігореві стоячи».

А долю цієї зустрічі канадці вирішили, п’ять разів реалізувавши більшість. «Канадські хокеїсти – як хижаки, які відчувають запах крові і не можуть стриматися, - коментує Карпенко. – Достатньо було їм закинути вдруге, як зупинити цю команда ми вже не могли».

Тим не менш, історичну першу шайбу в топ-дивізіоні у цьому матчі наші хокеїсти таки провели. При цьому Андрій Кузьмінський стверджує, що в офіційному протоколі матчу досі вказаний помилковий автор голу – Сергій Чубенко. «Гольову атаку в ту мить, як ми грали в більшості, розпочав оборонець Ігор Янкович, - розповідає Андрій. – Обігравши на своїй половині нападника суперників, він віддав передачу мені під синю лінію. Я зайшов у зону, але суперник відтіснив мене в кут. Звідти віддав передачу в центр на Чубенка, а Сергій переадресував шайбу ще далі, звідки Борис Чурсін влучно в один дотик кинув».

Фінляндія – Україна – 6:2 (2:0, 4:1, 0:1)

Шайби: 1:0 – Тімонен (більш.), 06:43. 2:0 – Салонен, 08:36. 2:1 – Лазаренко (Сальников), 21:08. 3:1 – Нутікка (Райямякі, - більш.), 22:01. 4:1 – Тарвайнен (Мієттінен, Тімонен, - більш.), 25:17. 5:1 – Салонен (Каралахті, - більш.), 27:50. 6:1 – Нутікка (Каралахті, - більш.), 32:51. 6:2 – Янкович (більш.), 46:39

Воротарі: Маркканен – Карпенко

Кидки: 32 (10 + 11 + 11) – 18 (6 + 8 + 4)
Штраф: 37/30 (8/10 + 6 + 23/20) – 36 (10 + 18 + 8)

27.12.1994. Рокі Маунтін Хаус (Канада). 850 глядачів

Суомі на цьому чемпіонаті теж мали надзвичайно потужний склад, в якому вистачало зіркових і титулованих у недалекому майбутньому хокеїстів – голкіпери Юсі Маркканен і Марко Кіпрусофф, Кіммо Тімонен, Єре Каралахті, Антті Аалто. Оборонець Янне Ніінімаа стане трохи згодом чемпіоном світу серед дорослих уже в тому ж 1995-му.

А передісторією до цього протистояння фінів з українцями стали події дворічної давнини, коли в тому ж Ред-Дірі відбувався традиційний юнацький міжнародний турнір Mac’s Tournament. У ньому юнацька команда київського «Сокола» з більшістю представників молодіжної збірної зразка 1995-го дійшла до фіналу, де зустрілася якраз з національною юнацькою командою Фінляндії. Що цікаво, той матч теж завершився 6:2. На чемпіонаті світу ж українці вдруге поспіль пропустили п’ять шайб у меншості. Що для надзвичайно брудного матчу з величезною кількістю штрафних хвилин з обох боків, правда, не дивно.

рф – Україна – 4:2 (2:1, 2:1, 0:0)

Шайби: 1:0 – Меляков (Шаріф’янов, Гусєв, - більш.), 04:09. 1:1 – Кузьмінський (Чубенко, Чурсін, - більш.), 08:41. 2:1 – Ячменєв, 15:27. 2:2 – Янкович (Кузьмінський, Чурсін), 23:29. 3:2 – Єпанчінцев (Вишедкевич, Королюк), 32:00. 4:2 – Меляков (Шаріф’янов, Заварухін), 32:12

Воротарі: Кузьменко – Карпенко

Кидки: 29 (9 + 11 + 9) – 16 (7 + 4 + 5)
Штраф: 8 (6 + 2 + 0) – 18 (8 + 8 + 2)

29.12.1994. Едмонтон (Канада). «Нортлендс Колізеум». 3 923 глядачі

Матч з москалями нашим хокеїстам випало грати на «Нортлендс Колізеум», ігровій арені клубу НХЛ «Едмонтон Ойлерз». З 17 тисяч глядацьких місць заповненими були близько 4000 і більшість з присутніх були представниками української діаспори. Протягом гри наші хокеїсти відчували пристойну підтримку і, натхненні нею, провели матч проти суперника, який у підсумку став другим, дуже достойно.

«Для нас цей матч був особливим, адже СССР щойно розпався. Крім Лазаренка, жоден інший наш хокеїст шансів потрапити в збірну Союзу не мав, - констатує Андрій Кузьмінський. – Нам самим було цікаво, на що ми здатні в грі з командою, в яку пробитися не могли, - який у цій грі закинув одну шайбу сам і асистував Янковичу. – Пів матчу, поки вистачало сил, ми грали на рівних. Втім, тривалий час ми діяли в дві п’ятірки. Коли втома почала даватися взнаки, попросили Віктора Чібірєва, щоб трохи нас змінював представниками третьої-четвертої ланок. В принципі, на кінцівку нас трохи не вистачило, пропустили дві шайби і програли».

До слова, дві перших ланки збірної України на цьому чемпіонаті виглядали так: Янкович – Бернацький, Кузьмінський – Говорун – Чурсін; Шевченко – Муханов, Сальников – Дідковський – Лазаренко. В такому складі Україна розпочинала стартовий матч проти Канади, але в його ході Олександр Говорун невдало впав, травмував плече і більше на льоду до кінця чемпіонату не з’являвся. Замість нього в першу трійку нападу до Кузьмінського і Чурсіна був переведений Чубенко. Також не дограв турнір й оборонець Юрій Лясковський, котрий травмував руку в ході другого поєдинку проти фінів.

Швеція – Україна – 7:1 (1:1, 4:0, 2:0)

Шайби: 1:0 – Свартвадет (Маттссон, Сундстрем), 01:08. 1:1 – Сальников (Лазаренко), 15:45. 2:1 – Давідссон (Юганссон, Ерікссон), 21:11. 3:1 – Ерікссон (Седерберґ, Карлссон), 30:18. 4:1 – Ерікссон (Маттссон, - більш.), 34:38. 5:1 – Юганссон (Фінстрем), 36:23. 6:1 – Юганссон (Стрем, Давідссон), 41:41. 7:1 – Давідссон (більш.), 49:32

Воротарі: Смонґс – Карпенко

Кидки: 48 (12 + 19 + 17) – 18 (8 + 3 + 7)
Штраф: 12 (4 + 6 + 2) – 13/10 (2 + 9/10 + 2)

30.12.1994. Парк Шервуд (Канада). 1800 глядачів

Чехія – Україна – 10:1 (6:1, 2:0, 2:0)

Шайби: 1:0 – Блажек (Главач), 00:56. 2:0 – Кудрна (Варада, Чаянек), 02:06. 2:1 – Муханов (Третьяков), 08:53. 3:1 – Марґа (Жидліцкі, Малік, - більш.), 10:10. 4:1 – Ніколов (Кон), 11:02. 5:1 – Недвед (Проспал), 15:03. 6:1 – Марґа (Недвед, Проспал), 19:08. 7:1 – Варада (Кудрна), 33:20. 8:1 – Варада (Кудрна), 37:31. 9:1 ​​– Чаянек (Варада), 47:17. 10:1 – Варада (Чаянек, Кудрна), 48:02

Кидки: 43 (17 + 16 + 10) - 20 (9 + 7 + 4)
Штраф: 12 (8 + 2 + 2) – 19/20 (6 + 11/20 + 2)

01.01.1995. Ред-Дір (Канада). «Центріум». 4 732 глядачі

Матч проти збірної Чехії був для українців провальним в усіх розуміннях. Мало того, що в першому періоді наші хокеїсти пропустили відразу шість шайб, так ще й на початку другого ризикував отримати важку травму Ігор Карпенко. Нападник чехів, виходячи на ворота з боку, не втримався на ногах і в’їхав ковзаном Ігореві в пах. Лезом чеський хокеїст розрізав нашому голкіперу шорти, аж до білизни. Велике щастя, що ковзан не зачепив тіла.

Україна – США – 3:2 (1:2, 1:0, 1:0)

Шайби: 0:1 – Вілсон (Бонсіньйор), 01:12. 1:1 – Янкович (Кузьмінський, - більш.), 13:16. 1:2 – Вілсон (Бонсіньйор), 19:03. 2:2 – Лазаренко (менш.), 21:35. 3:2 – Лазаренко, 59:47

Воротарі: Карпенко – Ґрем

Кидки: 23 (6 + 9 + 8) – 34 (14 + 8 + 12)
Штраф: 16 (4 + 4 + 8) – 14 (6 + 2 + 6)

02.01.1995. Кемроуз (Канада). 1800 глядачів

Злі на самих себе і на весь світ українці після дошкульного фіаско в матчі з чехами створили гучну сенсацію в наступному поєдинку, обігравши збірну США. У складі американців на цьому турнірі особливо виділявся Адам Дедмарш, для якого це вже був третій молодіжний чемпіонат світу в кар’єрі і який через рік дебютує в НХЛ та виграє Кубок світу з дорослою збірною США. Але 2 січня 1995-го був не Адамів день.

Українці видали найкращий матч на турнірі. Першу шайбу, зрівнявши рахунок у першому періоді, кидком низом від синьої лінії закинув Янкович. А найкритичніші миті українці пережили на старті другої 20-хвилинки, поступаючись 1:2 і граючи в подвійній меншості.

«Суперники притисли нас біля власних воріт і довгий час не давали змоги добігти до власної лавки та змінитися, - розповідає Кузьмінський. – Тож, коли нам вдалося викинути шайбу з власної зони, я помчав на зміну, насилу перевалився через борт і почав віддихуватися. Зізнаюся, не побачив, як Олексій Лазаренко на контратаці закинув у меншості і зрівняв рахунок».

Штурмували американці наші ворота й надалі. Та наші хокеїсти вистояли, а в підсумку ще й створили диво.

«На останній хвилині ми брали тайм-аут, щоб втримати нічию і заробити бодай очко, - згадує Ігор Карпенко. – Але за 13 секунд до завершення зустрічі шайбу, яку ми викинули подалі від власних воріт, підхопив на червоній лінії Лазаренко, вийшов з голкіпером сам на сам і провів переможний гол. Для американців це був справжній шок. Вони були настільки засмучені, що не прийшли на спільну вечерю. А ми раділи. Люди, які за нас вболівали, влаштували після матчу справжню алею з українських стягів».

В усій цій історії найсумніше інше: американці, яких ми тоді обіграли, в повному складі заграли в НХЛ. Добра половина учасників цього матчу з українського боку через лічені роки залишила хокей.

Німеччина – Україна – 6:2 (2:0, 3:2, 1:0)

Шайби: 1:0 – Валенті (Сєріков), 03:45. 2:0 – Гехт (Сєріков, - більш.), 12:48. 3:0 – Віланд (Келлер), 21:44. 4:0 – Валенті (Гехт, Сєріков, - більш.), 25:37. 5:0 – Валенті (Сєріков, Гойслер), 35:55. 5:1 – Чубенко (Бернацький), 36:39. 5:2 – Циркунов (Карнаух, Харченко), 36:56. 6:2 – Гехт (Сєріков, Валенті), 59:35

Воротарі: Гойслер – Карпенко

Кидки: 31 (12 + 13 + 6) – 12 (3 + 5 + 4)
Штраф: 8 (0 + 4 + 4) – 12 (4 + 4 + 4)

04.01.1995. Стеттлер (Канада). 1000 глядачів

Після перемоги над американцями українці за певних розкладів мали змогу навіть фінішувати на шостому місці. Але для початку потрібно було переграти німців. Які стартових шість матчів програли.

«Збірна Німеччини тих часів славилася унікальним вмінням налаштовуватися саме на той матч, в якому вирішується їхня доля, - згадує Андрій Кузьмінський. – І хоч на цьому чемпіонаті світу жодна команда з топ-дивізіону не вибувала, оскільки з 1996-го турнір розширювався до десяти команд, німці виявилися зосередженішими і здобули перемогу. Ми знали, що ця збірна Німеччини небезпечна найперше трійкою Гехт – Валенті – Сєріков, однак саме ці люди й зробили в підсумку результат: Александр Сєріков відзначився п’ятьма асистами, Свен Валенті зробив хет-трик, а Йохен Гехт, який згодом заграє в НХЛ, відзначився двічі».

«Кого ви обіграли?»

…Після повернення в Україну результат виступу команди на засіданні тренерської ради був визнаний провальним. «Поміж іншого тоді пролунало: «Та кого ви обіграли? Подумаєш – американці», - розповідає Андрій Кузьмінський.

Що показово: шість учасників того чемпіонату світу (чех Мілан Гейдук, канадці Раян Сміт і Ед Жовановскі, шведи Маттіас Олунд, Пер-Юган Аксельссон і Даніель Т’ярнквіст) згодом у різні роки ставали олімпійськими чемпіонами, 16 хокеїстів ставали чемпіонами світу (чехи Петр Чаянек і Петр Сікора – триразовими), семеро вигравали Кубок Стенлі, значна частина виступала в НХЛ.

А що в нас? На драфті Національної хокейної ліги обиралися Олексій Лазаренко та Ігор Карпенко, Ігор навіть був близьким до того, щоб дебютувати в Лізі. Врешті, Карпенко багато років захищатиме ворота національної збірної, а на клубному рівні виграє Кубок чемпіонів і буде чемпіоном росії. Нині Ігор – тренер воротарів у національній команді, а Лазаренко з перших днів повномасштабного вторгнення боронить Україну зі зброєю в руках.

В рф, білорусі та за «Сокіл» тривалий час грав Роман Сальников. Тривалі кар’єри за плечима Юрія Лясковського, Олексія Бернацького, Сергія Харченка, Данила Дідковського, Олександра Муханова, Олександра Федорова. Але це, по суті, й усе. Могутній оборонець Ігор Янкович, який на чемпіонаті світу-1995 був одним із найкращих у складі збірної України, після того чотири роки виступав у різних лігах США, але в підсумку, одружившись, завершив кар’єру 24-річним. Сергій Чубенко припинив грати ще раніше і нині є в США успішним бізнесменом. За океаном, рано завершивши грати, залишився і автор першої шайби нашої команди в топ-дивізіонах чемпіонату світу Борис Чурсін. Олег Циркунов, трохи повиступавши у США, повернувся додому, певний час грав у національному чемпіонаті, а зараз є тренером зі скілів. Окремі хокеїсти й узагалі позакінчували виступи відразу після цього чемпіонату світу.

«Це не має дивувати. Зважаючи, що в нас у складі були люди, які не приховували, що повернуться додому і закінчують з хокеєм, - згадує Андрій Кузьмінський. – Навіщо їх брали на чемпіонат – загадка. Мені ж хотілося себе показати. Мій брат Олександр в 1992-му став чемпіоном молодіжного чемпіонату світу в статусі капітана збірної СССР. Я розумів, що треба тримати марку. А коли відіграв, розраховував, що отримаю шанс виступати за основу «Сокола». Але так цього шансу й не дочекався».

Кар’єру Андрій завершив 26-річним і став суддею.

Хурделиця

А Ігор Карпенко, потрапивши до символічної збірної ЧС-1995, відіграв і на наступній світовій першості. На якій українці знову перемогли 4:3 США, але інші поєдинки програли, посіли останнє десяте місце і вибули в нижчий дивізіон. На тій світовій першості в складі нашої команди були майбутні гравці першої збірної – Олександр Яковенко, Олександр Зіневич, Дмитро Толкунов, Василь Полоницький, Андрій Воюш, а також Олексій Лазаренко, Данило Дідковський, Владислав Шевченко, Роман Сальников, Олександр Муханов, для яких, як і для Карпенка, та світова першість була другою. А ще за команду тоді виступав 16-річний Руслан Федотенко, в майбутньому дворазовий володар Кубка Стенлі.

«На тому чемпіонаті нам якось від самого початку не щастило: один випав через травму ключиці, інший травмував руку. А після бійки в матчі зі швейцарцями і дискваліфікацій за її підсумками на поєдинок проти Канади в нас залишилося лише три оборонці. Довелося грати в захисті форварду Чубенку», - розповідає Карпенко.

І додає: «Найбільші пригоди нас спіткали, коли ми поверталися додому. В Бостоні, де відбувався чемпіонат, у день, коли ми мали здійснювати переліт до Нью-Йорка, був страшний снігопад. Рейси відмінили. А ми виявилися заблокованими у терміналі аеропорту. Час ішов, а ситуація не поліпшувалася. Сполучення не було навіть між терміналами. Просиділи там чотири дні. В підсумку в кафе терміналу закінчилася їжа. Навіть вершки до кави в десятиграмових упаковках. Повиїдали зокрема й солодощі, які везли додому на подарунки. В скрутну мить дуже нам допомогли представники діаспори. Дізнавшись про нашу проблему, вони розчистили шлях лопатами і підвезли нам їжі. Частували котлетами, дерунами. Ми навіть американських туристів, які були заблоковані разом з нами, пригощали».

Читайте також:

Хокеїст Лазаренко: Вранці 24 лютого зарядив автомат і пішов у військомат