Синій вир. Український одзекі з Кубком імператора

Нині про нього говорить весь світ. Постать 21-річного українця Данила Явгусишина, який у світі сумо виступає під псевдо Аонішікі Арата загриміла з усієї міці, коли він, маючи третій ранг секівакі, обійшов обох чинних йокодзун і виграв перший Кубок імператора за перемогу на листопадовому турнірі в Фукуоці, одному з шести щорічних ґранд-турнірів професійного сумо. Завдяки цій звитязі Данило підвищився до рангу одзекі і, на думку японських аналітиків, якщо Аонішікі збереже той темп, який набрав після переїзду в Японію, вже наступного року він зможе стати першим йокодзуною з Європи.

Насправді, як стверджує тренер Важа Діаурі, під керівництвом якого семирічний Явгусишин робив перші кроки в сумо і займався загалом десять років, десь до 15-ти Данило був звичайною дитиною, без ознак якоїсь унікальності, і навіть пропускав тренування. Він шукав себе в різних єдиноборствах, зокрема займався дзюдо, а як борець вільного стилю в 2021-му навіть представляв Україну на чемпіонаті світу серед кадетів, де, правда, виступив, посівши дев’яте місце, не дуже вдало. До того він був бронзовим призером чемпіонату світу-2019 серед юніорів у сумо.

Але з настанням 16-річчя щось змінилося. Хлопець став сконцентрованішим і постійно питав свого тренера: «Як я можу стати кращим?» Він постійно вдосконалював свої навички. Навесні 2021-го 17-річний борець виграв три золота чемпіонату України, відібрався на континентальну першість і, здавалося, має всі шанси стати непереможним сумоїстом-аматором.

І хтозна, як би склалася Данилова доля, якби 24 лютого 2022-го на нашу землю не вторглися повномасштабно москалі. Явгусишин разом з мамою у перші дні виїхали з України, оселившись в Німеччині. Мама живе там понині. Данило ж хотів розвиватися як спортовець. Японія, де сумо є своєрідною релігією, була його мрією. Великий вплив на пріоритети Явгусишина мав перегляд сутички між йокодзуною Таканоганою і одзекі Асашорю під час осіннього турніру в 2002-му.

Водночас Данило розумів, що пробитися в Японію складно. Звернувшись за допомогою до борця-аматора, капітана клубу сумо Кансайського університету Арати Яманакі, з яким познайомився на чемпіонаті світу-2019, Явгусишин хапався за тонку соломинку. Але Арата справді допоміг і з вдячності за це Данило взяв його ім’я в своє японське псевдо. У Японії Явгусишина приймали в квартирі Яманакі в Кобе, префектура Гьоґо. Родина, яка прийняла юного українця, витрачала власні кошти, щоб він міг залишатися в Японії в найкращих можливих умовах, допомагаючи йому впоратися з тугою за домівкою та самотністю. Явгусишин називав нових друзів своєю «японською родиною».

Коли 17-річний Явгусишин вирушав у Японію, Важі Діаурі сказав йому: «Ніколи не нехтуй тренуваннями». До цієї поради Данило прислухався сповна. Він тренувався в клубах сумо Кансайського університету та середньої школи Гьотоку Ґакуен (альма-матер Яманаки), незважаючи на те, що не мав статусу студента. Вже в цей період було помітно, що Явгусишин має рівень боротьби вищий, ніж його університетські колеги.

Через клуб сумо Університету Кансай Явгусишин познайомився з Амінішікі Рюджі, рекордсменом за тривалістю виступів і кількістю перемог у найвищому дивізіоні сумо, який впродовж кар’єри здобув вісім зірок кінбоші за перемоги над йокодзунами. Амінішікі незадовго до того заснував стайню Аджіґава. У грудні 2022-го Данило був офіційно прийнятий як один з перших новобранців Аджіґави, хоча попервах Явгусишина вербували туди неохоче, враховуючи жорсткі обмеження на іноземних борців (стайня може прийняти не більше одного «легіонера»). Крім того, японці сумнівалися, чи не стане молодому українцеві на заваді культурний та мовний бар’єр. Та скаути Аджіґави не встояли перед рішучістю Данила і його бажанням вдосконалюватися.

Отримавши влітку 2023-го робочу візу, Явгусишин восени того ж року зміг дебютувати на японських дохьо. Саме тоді він обрав собі шикону Аонішікі Арата, створене шляхом об’єднання кандзі синього кольору, як частини українського стяга, та кандзі, що означає спокій та парча, від власного імені його вчителя Арати Яманакі, який допоміг йому знайти притулок у Японії. «Тепер я відчуваю, що ми боремося разом», - коментує Данило.

Аонішікі виграв перший же свій професійний турнір у дивізіон Джонокучі. На ту мить він приніс лише другий чемпіонський титул до своєї стайні після того, як Аносьо також переміг у тому ж дивізіоні у липні 2023-го. У січні 2024-го Данило вже виграв турнір у дивізіоні Джонідан. Стартова переможна серія Явгусишина зупинилася на 20-ти сутичках, а вже у травні він піднявся до дивізіону Макушіта. В листопаді ж Явгусишин/Аонішікі вже дебютував у турнірі дивізіону Дзюрьо, другого за силами. Данило став другим борцем з України після Шіші Масару (Сергія Соколовського), який досяг рівня секіторі. Його підвищення - п’яте найшвидше з моменту запровадження системи шести турнірів у 1958-му.

На присвяченій підвищенню до Дзюрьо прес-конференції Явгусишин сказав, що його надихали успіхи українських олімпійців на Іграх-2024 у Парижі. «Після цього я просто не мав права демонструвати ганебний рівень майстерності», - сказав він.

Своєрідним визнанням заслуг Аонішікі став подарунок від Кансайського університету. Данило хоч не є його безпосереднім вихованцем, але готувався ще до дебюту серед профі, отримав як винагороду за сумлінність та прогрес у результатах кесьо-мавасі, святковий одяг для сумоїста. Ще один кесьо-мавасі йому подарували після переговорів між одним із його меценатів. На фартусі зображена робота художника «Земля, світ», створена в 1985-му під час Холодної війни, яка відображає прагнення до миру у всьому світі, підтримувана людьми різних рас і національностей, що є відгуком війни в Україні та прагненням до миру у всьому світі.

Під час січневого турніру в Дзюрьо в 2025-му Аонішікі зарекомендував себе як один із лідерів. Єдиним реальним конкурентом Данила був земляк Сергій Соколовський. Українські борці зустрілися на 12-й день змагань. Шіші переміг і в підсумку виграв турнір, проте за підсумками цих змагань саме Аонішікі отримав підвищення до найвищого рангу турнірів Макуучі. Тим самим Данило порівнявся з Такеруфудзі як борець, який найшвидше піднявся в Макуучі з моменту професійного дебюту, подолавши цей шлях всього за дев’ять турнірів. Водночас з підвищенням Аонішікі, повернувся в Макуучі і Шіші Масару. Тим самим Україна стала лише сьомою іноземною країною в історії, яка має двох чинних представників у найвищому дивізіоні японського сумо.

Перед стартом в Макуучі Явгусишин з рангом маеґашіри №15 відразу позначив мету – здобути двозначну кількість перемог і отримати один зі спеціальних призів. З цим завданням він, вигравши в Осаці 11 сутичок, впорався відмінно. Серед переможених був і земляк Шіші Масару. За виступ на турнірі, який завершився в його день народження, Аонішікі був нагороджений призом «Бойовий дух», ставши другим борцем, який отримав таку відзнаку за найкоротший час, після Такеруфудзі.

Тих самих 11 перемог Явгусишин, який вже був маеґашірою №9, здобув і на травневому турнірі в Токіо. Там Данило після восьми змагальних днів з сімома перемогами і поразкою взагалі тримався серед лідерів, але поступившись у дев’ятому турі комусубі Вакатакаґе, борцю, яким щиро захоплюється, почав поступово відставати. Тим не менш, після перемоги над Соданоумі Аонішікі отримав другий спеціальний приз «Бойовий дух».

А вже під час липневого турніру в Наґої, на якому Данило боровся з найвищим рангом маеґашіри, він на третій день здобув першу у кар’єрі «золоту зірку» кінбоші – за перемогу над йокодзуною Томокацу Хосьорю. Цю відзнаку українець отримав всього в 12-му своєму професійному турнірі, тобто найшвидше з того часу, відколи в сумо з 1958-го використовується система шести турнірів на рік. Крім того, Аонішікі реально боровся в Наґої за перший в кар’єрі Кубок імператора. Після 13-ти турів він був співлідером, але заключні дві сутички програв від Кусано і майбутнього чемпіона Котошого і в підсумку став другим, отримавши приз найтехнічнішого борця турніру.

Напередодні вересневого турніру в Токіо Явгусишин став першим українцем, який підвищився до рангу комусубі і теж подолав цей шлях найшвидше в історії з часу запровадження системи шести турнірів. У Токіо Данило здобув 100-ту перемогу з моменту переходу в професіонали і теж досяг цієї віхи найшвидше з моменту дебюту, з часу запровадження семиденної турнірної системи для борців у макушіта та нижче в 1960 році. Вересневий турнір Аонішікі вчетверте поспіль завершив з одинадцятьма перемогами і вдруге поспіль був нагороджений призом за техніку.

Вишенькою на торті блискучого 2025-го став листопадовий турнір у Фукуоці, до якого Явгусишин вже підходив з третім рангом секівакі, теж досягши його в рекордно короткі строки, всього після 13-ти турнірів. Більше того, ще напередодні старту змагань у Фукуоці японські аналітики підіймали тему перспектив підвищення Аонішікі, який здобув по 11 перемог на попередніх чотирьох турнірах, до рангу одзекі. Голова суддівського департаменту Такадаґава поставився до такого перебігу подій стримано, мовляв зазвичай відправною точкою до одзекі є перемога на першому турнірі.

Продовження історії всі ми знаємо – Аонішікі здобув перший у кар’єрі Кубок імператора, хоча, здавалося, втратив шанси на перший титул, коли спершу в сутичці 11 змагального дня програв одному з найнезручніших суперників Йошінофуджі, а в 13 турі за суперечливих обставин програв від йокодзуни Дайкі Оносато. Здавалося, тепер Данилові допоможе лише диво. Але диво у вигляді двох поспіль поразок Оносато і двох перемог Аонішікі над йокодзуною Хосьорю і одзекі Котозакурою сталося. В підсумку долю титулу вирішувала додаткова сутичка плей-оф між Явгусишиним і монголом Хосьорю, які мали по 12 перемог. Данило переміг йокодзуну вчетверте з чотирьох очних протистоянь, використавши нетрадиційний для сумо прийом, більше властивий для вільної боротьби, щоб опинитися позаду свого суперника та збити його, натискаючи на коліно. Таким чином, українець вперше отримав з рук прем’єр-міністра Японії Кубок імператора.

«Аонішікі блискуче завершив турнір. Це було навіть більш вражаюче, ніж я очікував. Що мене знову вразило, так це те, наскільки спокійним і зібраним він був, незважаючи на свій внутрішній стан. Його суперник виглядав прогнозовано. Натомість Аонішікі прямо переді мною в ложі для преси, виглядав спокійним і зібраним, ніби нічого не сталося. Я був вражений. І це була переконлива перемога. Смілива атака Аонішікі на початку сутички змусила Хосьорю відступити. Арена вибухнула оплескам, і я також з прес-ложі не міг не зааплодувати. Звичайно, я аплодував за чудову перемогу, але мої оплески були також сумішшю щастя та вдячності нашому рятівнику, який довів за інших обставин похмурий турнір до блискучого завершення», - ці слова сказав легендарний коментатор телеканалу NRK, 95-річний Кунігіро Суґіяма, який висвітлює сумо 70 років.

У віці 21 року та 8 місяців Аонішікі став четвертим наймолодшим борцем в історії сумо, який виграв турнір Макуучі і зробив Україну шостою іноземною країною, яка виграла титул (після США, Монголії, Болгарії, Естонії та Грузії). Маючи лише чотирнадцять турнірів з моменту свого дебюту, Аонішікі також є другим найшвидшим борцем (після Такеруфудзі), який виграв трофей вищого дивізіону. За підсумками листопадового турніру Явгусишин також був нагороджений призами за видатний результат та техніку, таким чином повторивши рекорд Оносато, який отримував спеціальні відзнаки в кожному з його перших п’яти турнірів Макуучі.

Відразу після листопадового турніру відбулося засідання Суддівського департаменту, на якому прийняте рішення про підвищення Аонішікі до рангу одзекі. Коли Данилові повідомили про це під час інтерв'ю телеканалу NHK, він сказав, що він радий, «але є ще один ранг вище за одзекі» і він докладе всіх зусиль, щоб його досягти. А поки доводиться констатувати факт ще одного рекорду: Аонішікі перевершив досягнення Котойошю, який дійшов до другого рангу професійного сумо за 19 турнірів. Українцеві вдалося вкластися в 14. Це підвищення також зробило його четвертим наймолодшим борцем, який досяг цього рангу з моменту запровадження системи шести турнірів на рік після Таканогани, Кітаноумі та Гакуго.

Треба сказати, що Явгусишин не володіє якимось унікальними антропометричними даними. Він має зріст 182 см і важить 138 кг. Оносато, Хошьорю та чимало інших суперників за габаритами його переважають. Але Данило володіє надзвичайною силою ніг, низьким центром тяжіння та агресивними рухами, які відпрацював на змаганнях з боротьби.

Японців вражає, наскільки швидко Аонішікі адаптувався до їх боротьби і їх менталітету. В українцеві вони відзначають працьовитість, людяність, скромність і глибоку повагу до традицій, що серед представників цієї азійської країни має особливу ціну.

«Він завжди бореться спокійно і зосереджено, - каже вже згадуваний Кунігіро Суґіяма. – Залишається вдячним, чесним, скромним та прагне вчитися. Серед усіх іноземних борців сумо, яких я бачив досі, він дивовижний. Я вражений і зворушений тим, як глибоко він розуміє японську лише за три роки».

Звісно, що в час повномасштабної війни нас, українців трохи бентежить, що Данило нечасто висловлюється на тему російської агресії. Втім, треба враховувати, що сумо – надзвичайно ортодоксальний вид спорту. Зокрема в контексті висловлювань його представників. Підписуючи контракти, борці погоджуються не висловлюватися публічно щодо певних тем, зокрема коли мова про відносини між країнами і політику. Власне, тому на прямі запитання японських журналістів про війну в його країні Явгусишин відповідав: «Моїй країні важко, але я борець сумо, тому говоритиму про сумо. Правила в нас дуже суворі».

Але ось парадокс: сам Явгусишин про війну не висловлюється, але ця тема постійно стає однією з ключових у контексті розповідей про нього. Японські телеканали знімали сюжети про таких же як Данило юних українців, яких війна змусила покинути рідний дім. Телеканал NRK у півгодинному фільмі про Аонішікі демонстрував кадри палаючої України і показував зокрема, як Данило на тренуванні дивиться на смартфоні жахливі кадри ракетних ударів по його рідній Вінниці. Відразу після оголошення про підвищення Явгусишина до рангу одзекі французькі документалісти оголосили про зйомки фільму про Данила. Очікується, що стрічка «Мандрівка сумо» вийде в прокат у 2027-му.

«Кілька місяців тому цивільний заклад у центрі Вінниці був розбомблений російськими військами, в результаті чого були розбиті вікна тренувального залу, що прилягав до нього. Відтоді в цьому районі часто трапляються відключення електроенергії. Проте близько 80 дітей продовжують займатися сумо, використовуючи ліхтарики для освітлення свого простору, прагнучи стати наступними Аонішікі. Данило своїми перемогами привернув увагу до України, яка перебуває у стані війни. Його досягнення також демонструють перемогу Японії, яка продовжує підтримувати Україну через глибоку дружбу», - каже японському журналістові Юміко Курашіґе тренер нашого чемпіона Важа Діаурі.

Читайте також:

Схилимо голови. Футболіст Вінницьких Вовків загинув на Донеччині