Новий-старий тренд. Навіщо клуби УПЛ створюють другі команди під Другу лігу

Клубний сезон в українському футболі поступово підходить до свого логічного завершення. У Прем'єр-лізі, Першій та Другій лігах командам залишається зіграти зовсім небагато матчів, після чого вони підуть на літню паузу, надавши клубному менеджменту можливість як слід попрацювати щодо більшості напрямків.

Втім, вже зараз багато клубів УПЛ починають реалізовувати стратегію для подальшого розвитку, хоча деякі їхні рішення виглядають, відверто кажучи, контроверсійно. Наприклад, днями до ЗМІ потрапила інформація про те, що боси «Олександрії» та «Полісся» у новому сезоні створюють другі команди, які будуть заявлені для виступів до Другої ліги. Там таки, тобто у Другій лізі, вже є чотири другі команди своїх клубів, які на цьому рівні проводять сезон-2023/24. Мова про «Карпати-2», «Рух-2», «Металург-2» та «Кремінь-2». Два останні колективи є останніми не лише в аспекті перерахунку в рамках попереднього речення, а й у буквальному розумінні «пасуть задніх» в турнірній таблиці Другої ліги.

Цікаво, що за весь сезон-2023/24 «Кремінь-2», який був створений у 2021 році, зумів розжитися лишень 5 очками, здобувши одну перемогу при двох нічиїх у 24 матчах. Причому єдині на цей момент три очки друга команда клубу з Кременчука взяла зовсім нещодавно – 4 травня, коли обіграла «Тростянець» (1:0). Щодо «Металурга-2», то запорожці знялися з турніру ще у лютому цього року через проблеми з фінансуванням, і тепер до кінця змагального процесу, згідно із регламентом, отримують технічні поразки.

Очевидно, що досвід «Кременя-2» та «Металурга-2» визнати успішним навряд чи можливо. А ось «Карпати-2» та «Рух-2» у рамках Другої ліги-2023/24 грають більш-менш стабільно, й на даний момент є середняками чемпіонату. Без амбіцій на лідерство, де цього сезону ЮКСА, «Звягель» та «Дружба» майже не дали шансів конкурентам, але й без шансів опинитися відвертим посміховиськом.

Зараз до «Карпат-2» та «Руху-2» у Другій лізі, вочевидь, готуються приєднатися «Олександрія-2» та «Полісся-2». У житомирському клубі вже навіть почали працювати над комплектацією другої команди, причому одразу зайшли з козирів, точніше, з легіонерів. 14 травня «Полісся» оголосило, що новим футболістом другої команди «вовків» став 19-річний північномакедонський вінгер Дімітар Трайков.

Не варто забувати, що у «Полісся» вже є фактичний фарм-клуб в особі згадуваного вище «Звягеля», куди житомиряни вже неодноразово відправляли «на обкатку» своїх футболістів, поки не затребуваних у першій команді. Наразі «Звягель» близький до того, щоб підвищитись у класі і, якщо це станеться, а «Полісся-2» стане новим учасником Другої ліги, то в сезоні-2024/25 у «вовків» буде практично унікальна ситуація для вітчизняного професійного футболу, коли в кожній із ліг у них буде свій представник.

Але в цьому аспекті набагато цікавіше виглядає інше питання: а навіщо клубам УПЛ взагалі потрібно створювати другі команди для участі у Другій лізі? На перший погляд все дуже просто: після скасування проведення чемпіонатів серед команд U-21, деякі клуби висловлювали невдоволення, даючи зрозуміти, що мають у структурі під кілька десятків гравців, які ще не готові допомагати першій команді, але вже відверто переросли рівень U-19. З огляду на те, що з сезону-2024/25 відродження чемпіонату U-21 не планується, нинішні плани «Олександрії» та «Полісся» створити другі команди під Другу лігу виглядають досить логічними, враховуючи, що матеріальних ресурсів у клубів на те, аби потягнути цю «ношу» вистачає.

Однак ще цікавіше те, що зараз створенням других команд активно перейнялися аж ніяк не гранди вітчизняного футболу. «Шахтарю» та «Динамо», мабуть, цілком вистачає першої команди та колективів U-19, хоча на контрактах у цих клубах гравців різного віку не в приклад більше, аніж в «Олександрії» чи «Полісся».

Більше того, давайте не забувати, що протягом низки років у київського та донецького грандів вітчизняного футболу існували не лише друга, а й номінально третя команди. Мова про «Динамо-2», «Динамо-3», «Шахтар-2» та «Шахтар-3» відповідно. Але згодом, у процесі еволюції українського професійного футболу, створення чемпіонату U-19, а потім і першості U-21, «біло-сині» та «помаранчево-чорні» з усілякими «двійками» та «трійками» закінчили, й з того часу про процес їхнього відродження всерйоз не замислювалися.

Так, колись другі та треті команди були корисними «Динамо» та «Шахтарю». Зокрема через «Динамо-3» пройшов легендарний екс-голкіпер киян, а нині головний тренер першої команди «біло-синіх» Олександр Шовковський. Однак після створення чемпіонату U-19, де таланти київського та донецького клубів отримали можливість змагатися з однолітками, потреба у додаткових командах «з циферками» відпала, й гранди більше до цього питання не поверталися.

У якийсь момент в «Динамо» та «Шахтарі» усвідомили, що усі ці «двійки» та «трійки» – шлях у нікуди, оскільки вони не здатні створювати жодної «доданої вартості» для кадрового потенціалу клубу. Після цього кияни та донеччани зосередилися на пошуку клубів-партнерів, куди можна було б вигідно відправляти своїх вихованців на правах оренди, аби ті набиралися досвіду у дорослому футболі в колективах, де є чіткі завдання. Реалізація цієї стратегії відбувалася і через інститут фарм-клубів (згадуємо «Маріуполь» та його тісну колаборацію з «Шахтарем»), і просто через добре налагоджену систему орендних потоків («Динамо» свого часу активно співпрацювало з «Дніпром», «Закарпаттям», «Чорноморцем» та низкою інших клубів).

Наразі в «Динамо» і «Шахтарі», чиї представники, нагадаємо, є беззаперечними лідерами юнацького чемпіонату України, також намагаються знаходити для незатребуваних у першій команді футболістів, які відверто переросли рівень U-19, цікаві орендні опції. Наприклад, у поточному сезоні кияни відправили до «Зорі» одразу трьох молодих та талановитих виконавців – Вікентія Волошина, Антона Боля та Олександра Яцика, а «Шахтар» орендував своїх проспектів різним клубам (Козика та Булезу – «Карпатам», Фарину – «Металісту 1925», Очеретька – «Дніпру-1»).

То ж навіщо «Поліссю», «Олександрії», «Карпатам» та «Руху» другі команди у Другій лізі, якщо до цього тренду не вбачають сенсу повертатися гранди? Очевидно, що якоїсь універсальної відповіді для усіх чотирьох перерахованих клубів немає і бути не може, проте, відверто кажучи, пряма доцільність існування «двійок» на даний момент не проглядається від слова «абсолютно». Крім зростання витрат на утримання додаткового персоналу, обслуговування інфраструктурних потужностей, які будуть задіяні в підготовці та іграх других команд, а також інших «клопотів», врахувати та перерахувати які в повному обсязі зараз просто не представляється можливим, жодних очевидних плюсів від цієї задумки просто немає.

Хоча, ймовірно, клубному менеджменту середньої ланки наявність «двійки» суттєво полегшить життя, оскільки банально відпаде потреба у пошуках нових клубів для незатребуваних футболістів. Інше питання, що замість того, аби вчасно розлучитися з виконавцями, не здатними витримувати конкуренцію, а також нецікавими для оренди іншим командам, клуби, які створюють другі команди, ризикують банально презентувати чергову «теплу ванну» для дублерів, вибиратися з якої як мінімум до моменту завершення контракту ті можуть і не побажати.

Останнє твердження є повністю справедливим з огляду на регламентні норми, які існують на даний момент в українському футболі. По суті, всі амбіції «Руху-2», «Карпат-2» та «Полісся-2» із «Олександрією-2» (за умови включення останніх двох до учасників Другої ліги-2024/25) зведуться до одного: можливості підвищитися у класі максимум до Першої ліги. Та й те, це буде можливе лише за умови, що перші команди цих клубів продовжать зберігати прописку в УПЛ.

Відповідні правила прописані у пунктах 9 та 10 статті 9 регламенту Всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів Професіональної футбольної ліги. Там чітко прописано, що «в одній лізі не дозволяється виступати кільком командам одного клубу», а також що «у випадку, коли друга команда клубу отримала право на підвищення у ранзі, яке підпадає під обмеження, встановлене п. 9 цієї статті, вона поступається цим правом команді, що посіла у підсумковій таблиці наступне після неї місце, клуб якої має відповідний атестат».

Очевидно, що на початковому етапі амбіції для «двійок» пробитися до Першої ліги ще існуватимуть, проте надалі для таких команд геть-чисто виключається можливість потрапити до Прем'єр-ліги, навіть якщо друга команда якогось із клубів, чия перша команда вже грає в еліті, фінішує першою у Першій лізі. Подібна ситуація вже була, коли з 1998 по 2001 роки тричі поспіль чемпіоном Першої ліги ставало «Динамо-2», яке не мало змоги підвищитись у класі. Зрештою, київський клуб розпустив другу команду, про що вже йшлося вище.

Мабуть, набагато більш просунутим та прогресивним рішенням у цьому плані для клубів, які мають «зайвих» футболістів на контракті, у сучасних реаліях є саме створення системи фарм-клубів. Причому робити це можна не лише в межах України, а й із залученням іноземних клубів, які грають в умовних других дивізіонах чемпіонатів Польщі, Словаччини, Румунії, Латвії, Литви, Естонії тощо.

Так, подібний шлях здається набагато складнішим з точки зору організації його менеджментом кожного конкретного клубу, а також передбачає налагодження більшої кількості контактів не тільки всередині країни, а й за її межами, проте це дозволило б краще розвивати футболістів, ніж банальне їхнє відсилання у другу команду під Другу лігу. Ще більш дивовижною є практика «Полісся», де спеціально підписують легіонерів під команду-«двійку»…

Втім, кожен інвестор має повне право сам вирішувати, як йому витрачати власні гроші у нашому футболі. Ось тільки потім дивно бачити історії, що з'являються, про борги перед юніорами та резервістами, а також чути обурення з регіонів, що «Динамо» та «Шахтар» продовжують «красти» молодих талантів із тамтешніх академій. Просто в наших грандах не тільки не ображають футболістів у плані зарплати, а й як мінімум не створюють для них штучних умов на кшталт других команд та виступів у Другій лізі, коли є очевидні передумови грати або в дивізіоні більш високого рівня (нехай і на правах оренди), або просто прощатися з мріями про професійний футбол із подальшим пошуком себе в іншій професії…

Читайте також:

Від криміналіста – до диякона. Куди піти футболісту, що завершив кар'єру