Микола НЕСЕНЮК: «Вірю, що Україна стане чемпіоном Європи»

Відомий журналіст Микола Несенюк розповів про те, чому Україна повинна ставити перед собою мету виграти чемпіонат Європи:

«Це було на початку двотисячних. В одній із компаній опинився поруч з італійцем. Про що нам було говорити з моєю ламаною англійською? Звісно ж, про футбол! Через місяць якраз мав стартувати фінальний турнір Кубка світу 2006 року, де мали грати Італія та Україна. Коли я запитав, чого італійці очікують від своєї національної команди, мій співрозмовник спочатку не зрозумів запитання. А коли до нього таки дійшло, пояснив, що Італія чекає від своїх футболістів титулу чемпіонів світу. Інших варіантів не існує. Коли ж італійці чемпіонами не стануть, їх нещадно критикуватимуть, а тренера збірної майже точно звільнять. Про збірну України він не знав нічого, крім того, що за неї грає «Чевченко».

Але розмова лише підтвердила те, про що я знав і без цього – усі без винятку італійці люблять футбол і вважають, що саме в них цей футбол найкращий у світі. Тому команда Італії має бути чемпіоном світу та Європи. Крапка. Так там вважали в давні часи, коли нас ще не було, так вважають тепер, і так вважатимуть потім, коли нас не буде. Те ж саме можна сказати про англійців, іспанців, французів, німців. Бо це не просто футбольні нації, а нації чемпіонів! Навіть коли вони чемпіонами насправді не є.

А що ми? Що я мав сказати тому італійцеві? Що ми заздалегідь вважаємо себе чомусь слабаками, яким за щастя хоча б потрапити до фінальної частини світової чи європейської першості? Що футболістів нашої збірної оголошують супергероями після хоч якогось виграшу, а всі поразки списують на «злих арбітрів»? Я не сказав нічого. І мав рацію – через два місяці Італія стала чемпіоном світу, без проблем обігравши Україну в чвертьфіналі 3:0. Щоправда у нас той повністю програний чвертьфінал святкували потім чи не сильніше, ніж в Італії титул чемпіонів світу.

Що змінилося відтоді за майже двадцять років? Італія, чинний чемпіон Європи, очікувано випередила у відборі Україну, а в нас традиційно стогнуть про «нехорошого арбітра», який, як завжди, став на нашому шляху. Як на мене – це шлях у нікуди. Бо чим ми, власне, гірші за тих італійців? Нічим – це підтвердять сотні тисяч наших емігрантів в Італії, чиї діти вже претендують на виступи за італійські збірні, поки що юнацькі. Вони теж прагнуть стати чемпіонами світу та Європи і, не виключено, стануть ними колись, як італійці. І не тому, що якісь суперталановиті, а тому що ті, хто грає за Італію, завжди ставлять перед собою найвищі завдання. Чому ми не такі?

Переконаний, що секрет успіху не тільки в ногах, а й у головах футболістів. Прагни неможливого - отримаєш максимум, чи не так? Чому ми не прагнемо стати чемпіонами Європи з футболу? Це не фантастика – це реально. Бо змагання національних збірних, це не Ліга чемпіонів, де багаті клуби можуть привезти кілька десятків гравців з усього світу. Тут усе справедливо - грають тільки свої. Можна, звісно, натуралізувати одного-двох іноземців, але це нічого не вирішує, доведено Марлосом. Скажете, що в Італії чи Іспанії ці «свої» кращі за наших. А чому? Тому що з дитинства прагнуть стати чемпіонами світу. І не менше! А чого вчать наших футболістів? На що націлюють? Так от!

Висновок з усього цього такий – я вірю, що Україна стане чемпіоном Європи! Якщо не зараз, то пізніше. Головне, прагнути саме до цього, а не просто потрапляння на турнір за участю 24 команд. Якщо ставити завдання саме так, то виграш в Ісландії має стати для нас не «матчем століття», а просто ще однією сходинкою до європейської вершини. Попереду ще сім!».