Як жіноча збірна України з хокею на чемпіонаті світу виступила

Чоловіча збірна України з хокею завжди на слуху. Вона привертає погляди, за її грою та результатами стежать вболівальники. Значна увага приділяється й різним молодіжним колективам. Але ми маємо ще одну хокейну збірну, яка генерує не так багато інтересу, а дарма. Йдеться про жіночу українську національну команду з хокею. А привід поговорити про неї більш ніж гідний – минулого тижня українки виступили на чемпіонаті світу в Дивізіоні 3А. І не просто виступили, а виграли його. Давайте ближче познайомимося з нашим не найбільш розкрученим колективом.

Трохи історії

Для жіночої збірної України нинішня першість стала четвертою після її перезапуску в 2019 році, коли після дуже довгої паузи наші дівчата стали брати участь у світових першостях на регулярній основі. Свій перший турнір, яким стала кваліфікація до дивізіону 2В (її також можна було інтерпретувати як світову першість у дивізіоні 3А, але офіс ІІХФ вирішив по-іншому) українки виграли та вибороли право зіграти у п'ятій в загальному рахунку лізі жіночого хокею.

Надовго ми там не затрималися. У 2020 році «синьо-жовті» набрали рівну кількість очок з хорватками (по два), але посіли останнє місце через поразку по булітах в очній зустрічі та перейшли в офіційно іменований дивізіон 3А. Наступні два роки наша жіноча збірна не грала. У 2021 році турнір було скасовано через ковід, а в 2022 українки не змогли взяти участь через російське вторгнення в нашу країну.

Великі надії були на 2023 рік. На тому турнірі, який проходив у Румунії, українки обіграли і господарок, і збірну Литви, але з мінімальним рахунком – 1:2 поступилися Гонконгу. В даному матчі «синьо-жовті» майже вдвічі перекидали азіаток (44 кидки проти 23), але нашим суперницям посміхнулася фортуна. Вони ж і виграли турнір, набравши 13 очок із 15 можливих, і сенсаційно випередивши Україну та Литву піднялися до дивізіону 2В. І ось, нова спроба для наших дівчат.

Команда

Із цього сезону в Україні відновилося проведення жіночого чемпіонату з хокею. У ньому взяли участь чотири команди, і він став першим після початку повномасштабних бойових дій. Звичайно, рівень змагань порівняно з лютим 2022 року став нижчим, оскільки більшість наших хокеїсток виїхала за кордон.

Але в контексті національної збірної можна говорити про зростання майстерності виконавиць. Нині у ній присутні легіонери зі Швейцарії, Німеччини, Словаччини, а там жіночий хокей розвинутий на зовсім іншому рівні. Наша юна надія Ганна Маркова, якій лише шістнадцять з половиною років, вже другий рік займається хокеєм за океаном, беручи участь в молодіжних програмах Далласа та Нешвілла. Проте, на цьому турнірі вона більше знайомилася зі збірною. В сильній швейцарській «Амбрі-Піотті» виступають форвард Дар'я Цимиренко та захисник Олександра Машкіна. Також великі очікування були від форвардів Валерії Манчак-Дженсен, яка свої хокейні університети пройшла в США та її колеги за амплуа Поліни Телегіної, яка відіграла цього сезону 13 матчів за швейцарський «Лугано».

Однак і дівчата з чемпіонату України не пасуть задніх. За «Харківських Пантер» виступає основний голкіпер збірної Вікторія Ткаченко, а за «Київ Кепіталз» грають сестри-близнюки Елізабет та Елен Аліпови, які є доньками головного тренера нашої збірної Євгена Аліпова. Загалом, у команді було сім представниць внутрішньої першості.

Де та з ким грали

Місцем проведення чемпіонату світу в Дивізіоні 3А у 2024 році було обрано Загреб. Вже постфактум можна сказати, що вибір не виправдав себе. Змагання проводилося в залі «Дворана Велесаям», який більше нагадував ангар із залитим льодом або ковзанку для тренувальних занять. Його місткість складає всього 500 глядачів, що вкрай мало, а рівень комфорту для вболівальників перебуває на середньому рівні. Логічно, що глядачі не шанували турнір. Для прикладу: на п'ять матчів збірної України, згідно з офіційним протоколом, приходила така кількість уболівальників – 68, 27, 65, 53 та 320 на матч із Хорватією. Та й на самих господарок льоду дивилося плюс-мінус по триста любителів хокею. Судячи з усього, багато охочих прийняти першість у шостому дивізіоні в момент визначення її місця проведення не було. Але й згода хокейних керівників на ігри у відверто непривабливому місці, м'яко кажучи, дивує.

В суперниках у «синьо-жовтих» на цьому турнірі були збірні Литви, Хорватії, Сербії, Болгарії та Румунії. Українки одразу ж відносилися до фавориток турніру, поряд зі збірною Литви, з якою ми останнім часом граємо багато та зі змінним успіхом. Поборотися за перше місце мали хорватки, які торік випали з дивізіону вище. На цьому рівні конкурентна Румунія. Національні команди Сербії та Болгарії мали поборотися за збереження прописки на шостому поверсі жіночого хокею. В принципі, передстартові розклади виправдали себе, за винятком Хорватії, яка провалила домашню першість і вже після двох стартових матчів втратила реальні шанси на повернення до п'ятого дивізіону.

Після розминочної перемоги над Болгарією – 9:1, Україна провела ключовий поєдинок у другому турі, коли обіграла своїх головних опоненток з Литви. У тому матчі наші дівчата чудово зіграли в захисті, протягом 59 хвилин зберігаючи свої ворота сухими. За весь матч литовки зуміли лише 11 разів кинути по українських воротах. Для порівняння, команда Євгена Аліпова завдала 43 кидки, з яких три стали результативними. І лише на останній хвилині балтійські хокеїстки закинули шайбу престижу, тим самим позбавивши шатауту нашого кіпера Вікторію Ткаченко.

Несподівано багато проблем створили нам сербки. Можливо, зіграв свою роль фактор недооцінки, але вже після першого періоду Україна програвала – 0:2. Надалі «синьо-жовті» перехопили ініціативу, багато кидали по чужих воротах, але шайби пропускали у свої. На початку сьомої хвилини третього періоду українки «горіли» – 1:4. Такий же рахунок протримався до сімнадцятої хвилини, але за ті чотири, що залишилися, наші дівчата повністю переломили хід зустрічі, спочатку відігравши відставання в три шайби, а потім і закинувши переможну в овертаймі – 5:4. Просто блискучий поєдинок видала Валерія Манчак-Дженсен, яка одного разу відзначилася сама та ще чотири рази асистувала своїм колегам.

Наступний матч став для нашої збірної своєрідним фіналом, адже в ньому вона протистояла Румунії, яка до цього не втратила жодного очка у трьох зустрічах та йшла на першому місці. І цей лобовий матч Україна виграла в блискучому стилі, просто не залишивши суперницям шансів на успіх. Фінальна сирена зафіксувала на табло рахунок – 5:1 на користь «синьо-жовтих». Знову відзначаємо Валерію Манчак-Дженсен, на її рахунку п'ять асистів. Тричі ворота румунок пробила Дар'я Цимиренко та ще дві шайби додала Поліна Телегіна.

Після цього Україні залишилося офіційно оформити перемогу в турнірі. Для цього підопічним Євгена Аліпова необхідно було взяти одне очко в поєдинку з хорватками, які не вразили на цьому турнірі, і наші дівчата з цим завданням впевнено впоралися, обігравши господарок льоду – 6:1.

Персоналії

Просто шикарно зіграла в Загребі наша провідна трійка Вікторія Манчак-Дженсен – Поліна Телегіна – Дар'я Цимиренко. Українки зайняли три перші рядки в списку найрезультативніших хокеїсток турніру. Лідерство в цьому рейтингу за собою застовпила Валерія Манчак-Дженсен – 18 очок (8 шайб + 10 передач). Вона ж на пару з румункою Едіт Шерекеш стала найкращим снайпером турніру в Дивізіоні 3А. Слідом за нею розташувалися Дар'я Цимиренко (6+7) та Поліна Телегіна (5+8), які на чемпіонаті набрали по 13 балів. Також відзначимо нашого голкіпера Вікторію Ткаченко, яка стала найкращою в Загребі за коефіцієнтом надійності – 1,27.

***

Звичайно, жіночий хокей для більшості українських вболівальників залишається незвіданою «терра інкогніта», річчю в собі. Але звернути увагу на нього однозначно варто. Так, тут практично не побачиш блискавичних швидкостей, силових прийомів, шалених кидків від синьої лінії та багато іншого, принаймні в шостому дивізіоні. Проте градус боротьби, яскравих емоцій та драматичних сюжетів в ньому не менше, ніж у чоловічому хокеї високого рівня.

Залишається лише привітати нашу збірну із заслуженою перемогою на турнірі та переходом на п'яту сходинку в системі чемпіонатів світу – Дивізіон 2В. І розраховуємо, що вже за рік можна буде готувати матеріал про щонайменше гідний виступ українських дівчат на цьому рівні.