Ситуація у Зорі: хто правий, хто винен, і чи має це хвилювати фанатів

Український професійний футбол за останні десять років сильно деградував, і це факт, з яким не варто сперечатися навіть найбільш патріотично налаштованим по відношенню до нього вболівальникам та фахівцям. Те, що ми могли бачити в умовному 2012 чи 2013 роках, зараз здається чимось абсолютно немислимим, чимось не з нашого життя, або чимось, що може бути лише у топових європейських лігах. З початком російсько-української війни з українського футболу спершу почали йти великі гроші, потім його покинули майже усі топові легіонери, а зараз, здається, відбувається процес виродження на рівні менеджменту. Хоча… Не узагальнюватимемо.

Конкретно весна 2024 року вже подарувала усім шанувальникам УПЛ два гучні скандали. Перший стосувався матчу «Олександрія» – «Шахтар», у якому господарям вдалося на полі зачепитися за одне очко, проте через участь у поєдинку незареєстрованого на той момент Івана Калюжного «жовто-чорні» отримали технічну поразку (0:3) та купу звинувачень від уболівальників з приводу некомпетентності керівного складу та інших функціонерів, які відповідають за такі питання.

Читайте також:

Змова чи безглуздість: що ж сталося у матчі Олександрія – Шахтар

Другий епік фейл після поновлення офіційних матчів сезону-2023/24 в УПЛ пов'язаний із матчем «Динамо» – «Зоря» (2:0), який відбувся 12 березня. У ньому, нагадаємо, не взяли участь багато основних футболістів луганців, через що склад гостей виглядав, м'яко кажучи, експериментальним, а за фактом – чимось абсолютно незрозумілим.

Ще перед грою киян із луганцями в пресу просочилася інформація про те, що як мінімум ключові футболісти «Зорі» мають намір бойкотувати цей поєдинок на знак протесту проти заборгованості із зарплати та преміальних. Майже одразу ж керівництво луганців спробувало спростувати ці відомості, проте чим ближче було до матчу, тим ясніше ставало, що цього разу інсайдери не «дадуть у штангу», а запевнення функціонерів «Зорі» – не більше ніж спроба запобігти шторму, що насувається, за допомогою парасольки від дощу.

Після того, як «Зоря» все-таки вийшла на поле у напіврезервному складі й не змогла протиставити одному з лідерів чемпіонату зовсім нічого, в пресу продовжили стікатися чутки. Зокрема, стало відомо, що так звана «ціна питання» у даному випадку дорівнювала смішній за мірками професійного футболу, навіть для нинішньої УПЛ, суми у 300 тисяч євро.

Також, продовжуючи дотримуватися хронології подій, обізнані джерела відрапортували, що основними ініціаторами бойкоту нібито виступили досвідчені Богдан Бутко та В'ячеслав Чурко. І ось тут події замість того, аби почати вщухати та якось приходити до консенсусу, мабуть, ще більше пішли у рознос. Справа в тому, що буквально слідом за цим начальник «Зорі» Ігор Гузь назвав вчинок бунтівників нічим іншим як «грубим порушенням контрактних зобов'язань».

Не знаючи усіх подробиць «фінансової кухні», яка існує нині в «Зорі», можна повірити, що Гузь як мінімум де-юре має рацію. Ні для кого не секрет, що в українському футболі часто-густо зустрічаються ситуації, коли футболісти просять від керівництва грошей, а ті на паперах у буквальному розумінні цього слова не існують. Тобто може йтися про якусь обіцянку, яка не була підкріплена юридично значущими домовленостями, й тепер дає повне право Гузю та іншим топ-менеджерам «Зорі» заявляти щось подібне.

Однак це лише здогади, і насправді, в даному випадку куди більш дико виглядають ще одні заяви та поведінка офіційних осіб клубу. Буквально за кілька днів до матчу журналісти зверталися за коментарями щодо ситуації до досвідченого члена команди Богдана Бутка, і той начебто дав зрозуміти, що луганці готуються до матчу.

«Я не знаю, хто там що написав, команда тренується і готується до наступного матчу», – заявив Бутко.

Ще трохи раніше президент «Зорі» Євген Геллер в одному з інтерв'ю підкреслив, що досить часто перебуває на прямому зв'язку із командою, і як мінімум її старожили не бояться піднімати у спілкуванні з ним усі актуальні питання, в тому числі й щодо фінансових зобов'язань.

«Дивіться, в нас є Чурко, Бутко, Мишньов, які не соромляться запитань. І я їм кажу, що ви повинні це робити, оскільки маєте бути авторитетами для молодих хлопців. Вони ставлять фінансові питання, я їм в обличчя відповідаю», – наголосив Геллер.

При цьому прямої відповіді на запитання про те, чи погашені усі борги перед футболістами, президент «Зорі» уникнув, а замість конкретної відповіді заявив наступне: «Зараз вони повернулися зі зборів, вийдуть грати, от і спитаєте…»

Як бачимо, грати вийшли далеко не усі, а питати щось у того ж Бутка виявилося марною тратою часу, адже окрім загальних фраз той нічого нового та конкретного журналістам не повідомив, а згодом разом із багатьма колегами по команді банально проігнорував матч проти «Динамо»…

Ще більш мерзенною ситуація стає на тлі інформації, що питання боргів стосується преміальних за виступи у Лізі конференцій, тобто клуб винен гроші виконавцям за подію, яку для луганців можна вважати завершеною ще кілька місяців тому. Керівництво «Зорі» нібито попросило своїх футболістів почекати до травня, а потім… Що буде потім якраз ніхто й не конкретизував, окрім того, що прийде завершення сезону, а в багатьох гравців банально закінчаться контракти з клубом, і вони стануть вільними агентами.

Чому футболісти у подібній ситуації вирішили бойкотувати матч – більш ніж зрозуміло, якщо зважати на попередній абзац. Дочекатися моменту, коли ти виявишся абсолютно незахищеним і тобою зможуть маніпулювати, як тільки забажають – це верх нерозсудливості, так що логіку Бутка, Чурка та інших можна зрозуміти.

Чи можна її пробачити та виправдати? А ось тут починаються складнощі. Знову ж таки, з точки зору дотримання домовленостей – питань немає: якщо «Зоря» щось порушила, то й гравцям можна хоча б спробувати «покачати права». Однак, з іншого боку, той таки Бутко як один із лідерів та ветеранів нинішньої «Зорі», щоб бути повністю зрозумілим з боку вболівальників, міг би прямо та «по поличках» розкласти ситуацію: мовляв, змушені йти на бойкот, бо перше, друге, третє… Але Богдан вважав за краще відмовчатися, й не виносити «сміття з хати», після чого й нарвався на звинувачення у грубому порушенні контрактних зобов'язань, яке послідувало від Гузя. Боси «Зорі» у цій ситуації, як бачимо, вирішили діяти куди агресивніше, не дотримуючись незрозуміло кому потрібної конспірації та «комерційної таємниці».

Але все це, говорячи прямо та не намагаючись стати на чийсь бік у цій суперечці, є повною нісенітницею та цирковою виставою. Вибачте, але чому вболівальники та шанувальники УПЛ мають замість центрального матчу туру спостерігати за спробами купки незіграних легіонерів та резервістів «Зорі» створити хоч якісь проблеми для «Динамо»? Чому замість спортивної боротьби глядачі знову опинилися біля розбитого корита й змушені були задовольнятися відвертим сурогатом? Зрештою, скільки ще ми спостерігатимемо у нашому чемпіонаті щось подібне, і про який прогрес можна вести мову, якщо будь-який суспільний резонанс зводиться до спроб виправдати або тих, або інших?

Не праві ані ті, ані інші! І це істина, яка має залишатися на поверхні, якщо ми ведемо мову про дотримання спортивних принципів, змагального етикету та інших «високих матерій».

Якщо у футболістів є обґрунтовані претензії до керівництва свого клубу, то вони мають не вдаватися до шантажу та бойкоту, а звертатися до компетентних органів. Якщо ж гравці (тим паче настільки досвідчені, як згадувані у ЗМІ Бутко та Чурко) повірили комусь на слово, то це, вибачте, виключно їхні проблеми, їхня зайва довірливість, за яку вони й поплатилися. І в даному випадку клуб має не розповідати журналістам про «грубі порушення», а просто видавати офіційне комюніке – мовляв, такий то й такий футболіст оштрафований за недотримання трудових угод.

Але швидше за все, ситуація як завжди, не така вже й однозначна, і «рильце в пушку» у всіх. Хтось щось наобіцяв, хтось у щось повірив і погодився, м'яко кажучи, на не зовсім чисті схеми. Тому й мовчання, тому й шантаж – методи, які нікого не прикрашають у цивілізованому суспільстві.

Як би там не було, але висновок із подібних ситуацій має завжди бути лише один: нас, як вболівальників та шанувальників кінцевого продукту, яким є УПЛ, такі «заскоки» хвилювати не повинні. Якщо клуби хочуть рано чи пізно дійти до комерційного показу змагання на ТБ, до такого багатостраждального телепулу, де глядачі платитимуть за перегляд кожного матчу в турнірі, то ані технічні поразки, як у випадку з «Олександрією», ані бойкоти, як у ситуації з «Зорею», повторюватися не повинні, а до тих, хто цього не зрозуміє, просто треба застосовувати суворі санкції.

Інакше члени УПЛ остаточно загрузнуть у цьому болоті, де з кожного боку тільки й чути що звинувачення один на адресу одного. Власне, вони вже в ньому загрузли. І тепер їм конче необхідно думати, як вибиратися, а не колективно тонути…