Бойова нічия: Марсель уже не той, Шахтар ще не той

«Шахтар» матчем у Гамбурзі проти «Марселя» офіційно відкрив і для себе, і для України весняну частину сезону. Відкриття вийшло неоднозначним. Горезвісний «весняний футбол» якнайкраще характеризує те, що сталося з «гірниками» на арені «Фолькспаркштадіон».

Однак ми не шукатимемо легких шляхів – віддавати на відкуп заїждженому до дірок терміну причини ігрової неоднозначності. Ми спробуємо «на пальцях» розібратися у результативній нічиєї з «Марселем», поставивши і зручні, і незручні питання.

Стартовий склад: краще менше, але краще?

Дозволю собі розпочати з очевидного. На турецьких тренувальних зборах Марино Пушич награвав один основний склад, а ось проти «Олімпіка» несподівано вирішив задіяти варіації на тему.

Про те, що хорватський фахівець безперечно знайшов основу для своєї команди на «зимових канікулах», можна судити хоча б за останніми поєдинками на зборах. «Шахтар» практикував дві гри в один день. В одній із них Пушич задіяв найближчий, але очевидний резерв, у другій – явно тих, кого планував поставити на матч проти «провансальців».

Так от, порівняно з турецькими пробами у першій офіційній грі весняної частини сезону Пушич вніс дві зміни. Тарас Степаненко, який фактично пропустив весь підготовчий процес через травму, досить несподівано з'явився в основі. Досі на його позиції награвався Дмитро Криськів.

Точніше, навіть не так: у центрі поля тренерський штаб впровадив своєрідний трикутник: Криськів – Бондаренко – Судаков, у якому Дмитро розташовувався нижче за двох своїх партнерів.

Зізнатися, особисто я очікував, що Пушич не ризикне поставити Степаненка на першу гру проти «Марселя», адже Тарас геть-чисто позбавлений ігрового тонусу. Я помилився. Він ризикнув. Як оцінювати такий хід конем? Як на мене, щодо бійцівських якостей, характеру претензій до капітана бути не може. Власне, як завжди. Але його ігрова (фізична) форма явно залишає бажати кращого.

Після матчу Пушич зізнався, що мав замінити Степаненка раніше, ніж це зробив (72 хвилина). Отже, визнав, що Тарасові ще не вистачає кондицій. Але замінили досвідченого опорника не на Криськіва, а на Назарину, який на зборах був у «резервній» команді.

Аналогічна ситуація склалася щодо позиції лівого півзахисника. На зборах її закривав зірковий 15-мільйонний новачок Кевін. Але у підсумку замість одного бразильця зіграв інший – Егіналдо. І ось у цьому випадку Пушич хоч і здивував, але вгадав. Егіналдо провів хороший матч.

А ось Кевін, який таки вийшов на гру в її кінцівці (поміняв Сікана), запам'ятався, хіба що, безглуздою спробою виконати «ножиці».

Скасований гол Шахтаря: суддя таки правий?

На 27-й хвилині матчу стався епізод, на якому після закінчення гри докладно зупинився головний тренер «Шахтаря». Марино Пушич говорив про явну суддівську помилку: про чистий забитий м'яч у ворота «Марселя», який арбітри не зарахували. Пушич резюмував: «Що є, те і є. Нам треба рухатись далі».

На мою думку, саме друга частина цієї проблеми – золото. А ось перша – лушпиння. Тому що – я висловлюю власну думку – у тій ситуації суддя радше правий, ніж навпаки.

Зубков, який вибіг на оперативний простір, отримав по ногах. Але зумів віддати передачу на Сікана. Данило зреагував якось кострубато, і до м'яча не встиг. До м'яча встиг воротар «Олімпіка» Лопес. Але не зумів зафіксувати м'яча. Секундою раніше Ламбрехтс дав свисток, фіксуючи фол на Зубкову. Але «гірники» продовжили рух. Я не знаю, чи свідомо, чи за інерцією, але Сікан з другої спроби приручив м'яч і віддав на Егіналдо, а той відправив його в сітку воріт.

Чи мали рацію донеччани, що не зупинилися, продовжили гру? Безперечно. Але забили вони вже після свистка судді. Це також очевидно.

Ну і де в цій ситуації подвійне дно? Особисто для мене вона, ситуація, тобто, однозначна. Але за прагнення «гірникам» – залік.

До речі, «Шахтар» забив ще один гол, який не зарахував суддя – у середині другої половини зустрічі, коли Сікан відштовхнув руками опонента. Сподіваюся, що той епізод не викличе суперечок?

Обережний перший тайм. Але на користь Шахтаря?

Окрім скасованого голу Егіналдо, у першій половині зустрічі номінальні господарі створили ще дві хороші можливості відзначитись.

Спочатку ще в дебюті зустрічі після пресингу Судакова міг забивати Зубков. Але з його ударом упорався воротар.

Потім, вже після незарахованого голу, «гірники» створили (на 37 хвилині) небезпечний момент для того ж таки Егіналдо, який цього разу в площину воріт не влучив.

«Марсель» у першому таймі якщо й запам'ятався чимось, то це, хіба що, черговими «пустощами» своїх фанатів, через які навіть зупиняли гру.

Для мене очевидно, що чемпіони України у першому таймі певною мірою наступили на горло власній пісні. Вони намагалися грати дуже обережно, без домінування. Моменти якщо й створювалися, то насамперед завдяки контрпресингу. І швидким контратакам.

Про гру першим номером не йдеться. Саме «біло-сині» більше контролювали м'яч. Та й загалом ситуацію на полі. Хоча, якщо бути об'єктивним, то контроль «Марселя» був дуже стерильним. Команда Гаттузо не пред'явила супернику жодних фішок чи несподіванок.

Проте така тактика «Шахтаря» була і виправданою, і правильною. Хоч трохи раніше Пушич і казав, що для нього «краще програти 1:5, аніж 0:1». Чи то наставник донеччан раніше лукавив, чи то в Гамбурзі.

А ось другий тайм – на користь Марселя?

Після перерви обидві команди забули про обережність. Пішла відкрита гра. Саме така, яка, мабуть, більше до вподоби Пушичу.

На тренувальних зборах Марино награвав своїм підопічним «теорію контрольованого хаосу». У такий футбол колись грало «Динамо» Лобановського. А зараз грають «Жирона» та «Байєр». Це коли футболісти змінюються позиціями, створюючи чисельну перевагу в атаці.

Дуже дієва модель гри. Але для неї потрібна практично ідеальна взаємодія гравців. І, зрозуміло, все це потрібно нанизувати на чудовий ігровий тонус.

Однак, на жаль, подібної «майже ідеальності» футболісти «Шахтаря» на даний момент не мають. З різних причин. Об'єктивних насамперед.

Найбільш близьким до «ідеалу» є правий фланг «гірників», де грають Конопля та Зубков. А ось інші ланки поки що не вражають.

«Марсель» зараз просто банально кращий з погляду ігрового нерву. «Марсель» трохи краще фізично готовий. І з цим нічого не вдієш. Це є об'єктивно так. Коли підопічні Гаттузо нарешті прокинулися, підопічним Пушича було явно некомфортно. І вони почали помилятися. Почали результативно помилятися.

Так, «Марсель» відповідав тією ж монетою, але якщо бути до кінця об'єктивним, то французька команда виглядала краще в другому таймі.

І виглядала вона так не тільки через ліпшу ігрову форму, а й через наявність у своїх рядах Обамеянга.

Зірковий ветеран чудово виявив і свої лідерські якості, і особливо навички справжнього бомбардира. Обидва голи «Марселя» зробив саме габонець. Інших козирів у рукаві Гаттузо просто не було. Але й цього одного вистачило для того, щоб італієць після матчу мав вигляд явно розчарованим результатом.

Ось такого авторитета, насамперед в атаці, в нинішньому «Шахтарі» немає. Їм міг би стати Траоре, але він досі ніяк не може оклигати від наслідків складної травми.

На Велодромі буде гірше?

Безперечно. Там у «Марселя» буде очевидний козир – його неприборкані фани. Вони однозначно гнатимуть свою команду вперед. І навпаки – робитимуть все можливе, щоби зупинити суперника.

«Шахтар» загалом звик до такого сценарію, адже фактично завжди грає на виїзді. Але все одно, при балансі двох приблизно однакових за силою команд фактор рідних стін може виявитися вирішальним.

Але це явно не означає, що «помаранчево-чорні» не мають шансів. Шанси будуть, звісно ж. Адже за всієї поваги до «Марселя», назвати по-справжньому класною цю команду не вийде. Вибачте, але класний колись півзахисник Гаттузо поки що не став класним тренером.

Навряд чи «Олімпік» може істотно додати у грі у відповідь. Однак французька команда може вирішити результат гри на свою користь за рахунок індивідуальної майстерності деяких своїх гравців. І використовуючи чужі помилки.

«Шахтарю», у свою чергу, потрібно за короткий час підігнати «матчастину». А Пушичу – нарешті визначитися, що ставити на чільне місце: гру чи результат.