Остання зірка Піднебесної. Чому Оскар все ще грає у Китаї

На початку минулого десятиріччя одним із ключових підростаючих талантів бразильського футболу був півзахисник Оскар, котрий зараз є вже достатньо призабутою фігурою. Цей футболіст, котрий закінчив академію «Сан-Паулу», яскраво проявив себе у лавах «Інтернасьонала», із яким у 2011 році став володарем Рекопи Південної Америки (аналог Суперкубку УЄФА), й тоді ж дебютував у національній збірній Бразилії.

На батьківщині Оскару видавали неймовірні аванси, а журналісти назвали навіть «бразильським Хаві», хоча стилістика гри обох півзахисників значно відрізнялася. Як би там не було, але влітку 2012-го для Оскара настав час переїжджати до Європи. «Інтернасьоналу» вдалося добре поторгуватися на ринку, і за трансфер талановитого хавбека «колорадос» отримали від «Челсі» 32 мільйони євро – дуже солідні гроші на той час за молодого гравця без досвіду виступів на топ-рівні у європейському футболі.

В «Челсі» Оскару досить швидко вдалося адаптуватися та почати демонструвати свої найкращі якості. Вболівальники «синіх» не могли натішитися креативному виконавцю, а всі тренери, включаючи таких маститих фахівців як Рафаель Бенітес, Жозе Моуріньо та Гус Хіддінк, котрі в той період керували лондонцями, незмінно знаходили для бразильця місце у стартовому складі. За перші чотири сезони у «Челсі» Оскар виграв Прем'єр-лігу, Лігу Європи та Кубок англійської ліги, проте потім ситуація раптом різко змінилася.

Влітку 2016 року «Челсі» очолив Антоніо Конте, який раніше гарно проявив свої тренерські здібності у «Ювентусі» та збірній Італії. Із цим фахівцем стосунки в Оскара якось практично одразу не склалися, й незабаром бразилець почав все більше часу проводити не в основі, а на лаві запасних, а на полі з'являвся тоді, коли для цього був відповідний настрій у Конте. Не дивно, що у нових реаліях Оскар всерйоз задумався про доцільність зміни клубної прописки. На початку 2017-го на нього вийшло керівництво «Атлетіко», але мадридцям не вдалося домовитися з босами «Челсі», які зажадали за Оскара надто багато – 60 мільйонів євро.

Те, що було колосальною сумою для «матрацників», виявилося цілком прийнятною ціною для китайського «Шанхай СІПГ» (з 2021 року цей клуб називається вже як «Шанхай Порт»). Гінці з Піднебесної заявили керівництву «Челсі», що готові викласти за Оскара 60 мільйонів євро, а самому бразильцю пообіцяли «жирний» контракт із окладом у 24 мільйони євро за сезон.

Оскар не дуже довго роздумував. Для преси він заявив наступне: «Китай має неймовірну фінансову міць й іноді робить пропозиції, від яких важко відмовитися». Справді, за підрахунками експертів, у Піднебесній бразильцю запропонували підвищення заробітної плати порівняно із тією, яку він отримував у «Челсі», на 400%! Феноменальні гроші, які допомогли китайцям підписати одного з найцікавіших та найкреативніших футболістів, які на той момент виступали у Європі.

Хтось із читачів зараз може вкрай в’їдливо процідити – мовляв, усе зрозуміло, повівся на великі гроші. І це чиста правда, проте, щоб краще зрозуміти логіку рішень Оскара, потрібно хоч трохи знати його попередню життєву історію. А вона була дуже непростою.

Дитинство Оскара, як і у багатьох бразильських хлопчаків, пройшло у злиднях. Його батько загинув у дорожньо-транспортній пригоді, коли майбутньому таланту «Челсі» було лише три роки. Вихованням Оскара та двох його сестер займалася мати Суелі, яка часом для того, аби роздобути грошей на їжу, була змушена продавати щось необхідне зі свого і без того вкрай скромного житла.

Футбол став для Оскара справжнім порятунком, тому що давав можливість відволіктися від злиднів та відсутності того, що так легко діставалося більшості його однолітків, котрі зростають у родинах з країн Північної Америки та Західної Європи. Тому коли у 2017-му Оскар підписував контракт із «Шанхай СІПГ», він чесно та прямо заявив – йому потрібні ці гроші, аби мати можливість добре жити самому та допомогти вилізти зі злиднів своїм численним родичам у Бразилії.

Щоправда, із самого початку Оскар давав зрозуміти, що розглядає вояж у Китай як вкрай нетривалу можливість підзаробити, щоб потім таки повернутися до Європи та спробувати виграти там Лігу чемпіонів і ще якийсь топовий чемпіонат. Особливо Оскара тягнуло в Італію, і в інтерв'ю він неодноразово наголошував, що має громадянство цієї країни, а тому не вважатиметься легіонером у Серії А.

Але в грудні 2019 року Оскар буквально шокував усіх вболівальників, які на той час придивлялися до китайської Суперліги тим, що підписав нову 5-річну трудову угоду із «Шанхай СІПГ». З точки зору таймінгу це було чудове рішення для хавбека, адже вже за місяць китайський уряд запровадив низку обмежень, у тому числі й на рівень зарплат для футболістів у Суперлізі. Клубам заборонялося підписувати із гравцями нові контракти з сумами окладів понад 3 мільйони євро. Згодом це призвело до масового відтоку зіркових футболістів з Піднебесної, але Оскар встиг зафіксувати свої колишні умови – 24 мільйони євро на рік – ще на п'ять наступних сезонів.

Читайте також:

Безумство йде на спад, або Чому китайці вже не смітять грошима

З точки зору кар'єри хавбек чудово розумів, на що йде, хоча питання об'єктивності в даному аспекті були присутні. Після від'їзду з «Челсі» Оскар так жодного разу більше і не зіграв за збірну Бразилії, хоча туди часом викликалися відверто комічні персонажі, чий рівень навряд чи відповідав й половині того, на що був здатний Оскар.

«Коли я прийняв пропозицію з Китаю, то знав, що залишусь поза увагою та поза збірною Бразилії. Мені потрібен був деякий час, аби прийняти це. Щоразу, коли мені не вдавалося потрапити до заявки, я дивився на список викликаних гравців. Я знав, що я кращий за деяких з них. Існує велика упередженість проти тих, хто грає у Китаї. Так не має бути. Люди дивляться на гравців згори лише тому, що вони грають тут», – казав Оскар.

Очевидно, хавбек «Шанхай СІПГ» мав на увазі деяких своїх співвітчизників, які опинялися у збірній Бразилії лише тому, що були чудово відомі тодішньому головному тренеру «селесао» Тіте. Наприклад, Пауліньо та Ренато Аугусто цей фахівець викликав у головну команду країни навіть із китайської Суперліги. Подейкують, що лише через гарні стосунки, які встановилися між тренером та футболістами у період спільної роботи в «Корінтіансі». Оскар же не був добре знайомий із Тіте, а від того щоразу опинявся поза списком, хоча навіть на рівні чемпіонату Китаю виглядав значно сильніше, аніж той таки Ренато Аугусто.

У Китаї Оскар справді не давав слабини. Португальський наставник Вітор Перейра, який працював із «Шанхай СІПГ» з 2018 по 2020 роки, розповідав, що бразильський хавбек, чудово усвідомлюючи загальний вельми невисокий рівень виступів його партнерів по команді, не демонстрував ані найменшої зневаги до них, а навпаки, старався зробити усе, аби допомогти колегам прогресувати.

Бельгієць Едвард Стілл, котрий у 2021 році був асистентом хорвата Івана Леко у тренерському штабі вже перейменованого «Шанхай Порт», й зовсім розповідав, що Оскар чудово почував себе в колективі і завжди був важливою частиною роздягальні, не намагаючись дистанціюватися від куди менших майстерних товаришів по команді.

«Його ставлення було фантастичним. На ньому безперечно лежала величезна відповідальність з точки зору спілкування зі ЗМІ та вболівальниками. У нас також було кілька гарних китайських гравців, але не його рівня. Всі погляди увесь час були спрямовані на нього. Оскар серйозно поставився до цієї відповідальності. Він був неупередженим, приємним у спілкуванні та таким, що піддається навчанню. З ним завжди велася відкрита розмова про те, що планується зробити, і про його думку з цього приводу. Він не був машиною, абсолютним вбивцею на тренуваннях, але він був більш ніж професіоналом, що вплинуло на всіх інших. Коли він віддавався на максимум, усі робили те саме», – говорив Стілл.

Найважливіше, що вдалося Оскару у «Шанхай Порт» – не допустити напруги в роздягальні, пов'язаної із нерівністю в оплаті праці. Подібне часто виникає у футболі, коли інші гравці починають заздрити рівню зарплати лідера команди, і зрештою це приводить її до краху.

«Оскар був частиною роздягальні, він не знаходився осторонь й не був відрізаний від решти команди. Звичайно, була різниця у якості, яка іноді викликала в нього розчарування, але це те, чого слід очікувати. Жодних розбіжностей щодо його зарплати також не було. Всі знали, що він грав за «Челсі» і був страшенно талановитим гравцем. Все було досить просто: він був настільки кращим у порівнянні з рештою, що китайські гравці зрозуміли, що їм це теж на користь. Він привніс у команду якість, а додаткова популярність зробила її помітнішою. Це була безпрограшна ситуація для всіх. Оскар не лише забирав більшу частину командної зарплати і всю увагу у ЗМІ, він робив кращими усіх, хто був навколо нього», – розповідав Стілл.

Важливо й те, що Оскару разом із дружиною вдалося обжитись у Шанхаї. Вони знайшли для дітей чудові міжнародні школи, а самі не мали жодних проблем, відчуваючи себе в Китаї так само добре, як у Бразилії чи Англії. Щоправда, не можна абсолютно категорично стверджувати, що Оскар не хотів би покинути «Шанхай Порт»…

На початку минулого року в бразильських ЗМІ на повну силу мусувалася інформація про бажання керівництва «Фламенго» домовитися із китайським клубом про оренду хавбека хоча б на період міжсезоння у Піднебесній. У той період головним тренером «стерв'ятників» був саме Вітор Перейра, і португалець був вкрай зацікавлений у роботі з Оскаром. Писали, що фахівець навіть літав до Китаю, аби поспілкуватися на тему переходу з хавбеком віч-на-віч, але… Після повернення до Бразилії Перейра визнав, що у Оскара неймовірна зарплата у «Шанхай Порт», через що його трансфер кудись вкрай малоймовірний. Крім того, португалець розповідав, що керівництво китайського клубу було дуже стурбоване можливістю навіть короткострокової оренди своєї головної зірки – нібито вони переживали, що у Бразилії Оскар знову зуміє відчути «смак футболу» та «жагу до гри», і це призведе до проблем й категоричного бажання поїхати, адже в Китаї існує тривала пауза між чемпіонатами, коли професійним футболістам просто нема чим зайнятися – вони тільки тренуються та проводять спаринги.

Оскар залишився у «Шанхай Порт», і в сезоні-2023 китайської Суперліги допоміг команді стати чемпіоном. Для хавбека це виявився лише другий титул у Піднебесній (раніше «Шанхай СІПГ» перемагав у чемпіонаті в 2018 році), а сам він узяв участь у всіх 30 поєдинках та відзначився в них 9 забитими м'ячами і 15 результативними передачами.

У січневе трансферне вікно-2024 у світових ЗМІ не було жодних пліток про те, що Оскар може залишити Китай та поїхати до іншого чемпіонату. Контракт хавбека із «Шанхай Порт» продовжує діяти до 30 листопада 2024 року, і на 99% екс-гравець «Челсі» виконає його повністю. Що буде далі? Хто знає, але з високою ймовірністю футболіст таки спробує повернутися на топ-рівень. Він і сам нещодавно казав, що не бачить проблеми у тому, щоб знову пограти в Європі та вірить, що як мінімум з точки зору фізичної готовності буде у повному порядку, навіть незважаючи на те, що у вересні йому «стукне» вже 33.

«Із моїм тілом та стилем гри, я думаю, я маю чудовий шанс повернутися та пограти ще за топ-клуб у Європі», – нещодавно заявив Оскар в інтерв'ю бразильським журналістам.

Але головна іронія тут полягає у тому, що якщо Оскар дійсно повернеться до Європи і йому вдасться показати себе на топ-рівні в Лізі чемпіонів, то це лише додасть йому ще більше проблем, адже викличе хвилю негативних обговорень на тему, чому хавбек наважився принести у жертву грошам свій видатний талант та футбольний потенціал.

За сім років, які Оскар вже провів у Китаї, він заробив близько 200 мільйонів євро з огляду на бонуси та підйомні. Це те, що легко підрахувати, оперуючи інформацією зі ЗМІ. Набагато складніше зрозуміти, наскільки навіть така велика цифра виправдовує готовність відмовитися від конкуренції на топ-рівні і, можливо, навіть спроби вписати своє ім'я в історію.

Втім, якщо Оскар на це пішов, то його усе влаштовує. Він вигідно продав свій талант туди, де на той момент готові були заплатити за нього в рази більше, аніж взагалі вартує така робота. І тим самим, між іншим, Оскар теж увійшов в історію, ставши де-факто останньою зіркою Піднебесної у короткостроковій епосі шалених грошей в тамтешньому футболі. Таким собі «саудівським Кріштіану Роналду», але для китайського ринку.

Читайте також:

11 легіонерів, які не покинули Китай після закінчення ери шалених грошей