Шанс для молоді або непотрібні витрати. Чи треба повертати чемпіонат U-21?

Після позачергового конгресу Української асоціації футболу головний тренер збірної України та новоспечений віце-президент УАФ Сергій Ребров висловився за відновлення чемпіонату U-21.

«Моя позиція – я сподіваюсь, що ми повернемо чемпіонат U-21. Це ж не тільки моя пропозиція, моє рішення. Ми повинні розмовляти з клубами та вирішувати це питання. Моя позиція, що повинні повертати чемпіонат U-21, це дуже важливо для інституту збірних та для перехідного року гравців, бо після U-19 ми втрачаємо дуже багато гравців».

Останній чемпіонат U-21 був проведений у сезоні 2020/21, після чого турнір припинив існування. Замість молодіжного чемпіонату залишився тільки юнацький U-19.

Хтось підтримує таку ідею, як тренер олімпійської збірної України та «Олександрії» Руслан Ротань, клуби «Динамо» та «Ворскла». «Рух» виступає категорично проти. Але більшість команд ще не визначилися у питанні можливого проведення молодіжного чемпіонату.

До слів Реброва потрібно ставитися дуже серйозно. Він обіймає посаду тренера національної збірної. Відповідає за так звану вертикаль всіх збірних України. Це коли команди працюють за одною програмою та мають однакові принципи. Зараз, окрім посади тренера збірної, Ребров став ще і віцепрезидентом. Тому над ідеєю відновленням молодіжного чемпіонату України будуть роздумувати дуже серйозно.

Перехід із молодіжного футболу у дорослий - одна із найбільших проблем спорту номер один у світі. Ця проблема дуже актуальна для України. На рівні юнацьких, молодіжних команд є хороші гравці, але далеко не всі з них переходять потім у професійний футбол. Одні гравці фізично та психологічно формуються у 17 років та готові грати серед дорослих, а інші готові до професійного футболу після 20.

Для прикладу, Ілля Забарний почав грати за першу команду «Динамо» у 17 років. Він зовсім мало був у системі юнацької команди, не грав за юнацькі збірні U-19 та U-21 та відразу потрапив до національної команди. Йому не потрібен був юнацький та молодіжний футбол, щоб грати на самому високому рівні. Інша ситуація із Миколою Шапаренком, який багато грав за юнацькі та молодіжні команди «Динамо», пройшов усі інститути юнацького та молодіжного футболу, а потім вже заграв у першій команді, коли йому було 22 роки.

Європейський досвід показує, що інститут молодіжних команд не дуже популярний. В Англії клуби мають команду U-21. В Португалії грають першість U-23. Далі все залежить виключно від клубу. «Боруссія» Дортмунд, «Барселона», «Аякс», навіть та ж «Бенфіка» мають другі команди, але вони грають не у лізі цього віку, а в загальних турнірах цих країн. На рівні другого-третього дивізіону чи навіть нижче. Головне тут – грати проти дорослих, а не одноліток.

Клуби самі створюють команди та заявляють їх на рівні нижчих ліг, бо вони мають великі академії та, відповідно, значну кількість молодих гравців, яким потрібно давати ігрову практику. В Україні, наприклад, львівський «Рух» цього сезону заявив другу команду у Другу лігу. Діє подвійна заявка. Гравці з першої команди, U-19 можуть грати за «Рух-2». Хто програє конкуренцію чи має мало ігрового часу – йде за ігровою практикою в Другу лігу.

Потрібно також розуміти, що зараз в Україні йде війна. Грошей на футбол не так багато. Є «Динамо», «Шахтар», «Полісся», «Кривбас», для яких утримання ще однієї молодіжної команди не стане проблемою. У них є вся інфраструктура та фінансові можливості. Але також є «Верес», «Минай», «Оболонь», «Чорноморець», які рахують кожну копійку. Умовні 200-400 тисяч доларів додаткових витрат стануть проблемою для цих клубів.

Минулого сезону «Зоря» орендувала у «Динамо» 18-19 гравців, тренера, персонал для юнацької команди. Вони формують склад завдяки селекції. Молодіжний сектор їм просто не потрібен. Аналогічно із «Минаєм». На юнацькому рівні їх представляє школа ФК «Львів». «Металіст 1925» не зіграв матч юнацького чемпіонату проти «Шахтаря», бо у нього не було футболістів.

Після початку війни у нас виїхало дуже багато гравців. Хлопці, яким на той час не було 18 років, безперешкодно перетнули кордон та опинилися у Європі. Зараз всіх порахувати нереально. Починаючи із 2004 року народження, українські футболісти поїхали у великій кількості підкорювати Європу. Якщо відродити молодіжний чемпіонат, то від штучного попиту нікуди подітися. Команди будуть формувати склади та будуть змушені давати умови молодим гравцям, на які вони не зовсім заслуговують. Якісних футболістів у віці 19-21 рік в Україні зараз небагато. Ті, що залишилися, вимагатимуть для себе доволі високі умови.

Для деяких команд можливе повернення молодіжного чемпіонату України стане банальним відбуванням номера. Вони нинішні юнацькі команди назвуть молодіжними, а за юнаків будуть грати U-17. Або набиратимуть гравців за принципом, щоб не витрачати гроші та мати кількість. Відповідно, рівень таких команд буде дуже невисоким. Мова буде йти про хокейні рахунки та підозри у грі на контору.

Коли Ребров був тренером «Динамо», тоді існував молодіжний чемпіонат України. Сергій Станіславович також застав «Динамо-2», яке грало у Першій лізі. Хіба багато молодих гравців тоді перейшло у першу команду «Динамо»? Лідером киян став Сергій Рибалка, якому набридло сидіти в «Динамо-2», молодіжній команді киян та він поїхав до чеського «Слована», де провів чудовий сезон. Так само досвід «Говерли» В'ячеслава Грозного дозволив Віталію Буяльському закріпитися у першій команді «Динамо». З гравців, які пройшли систему юнацьких та молодіжних команд, можна назвати хіба що Микита Бурду, Артема Бесєдіна, Володимира Шепелєва. Талант Віктора Циганкова був очевидним, і він не так багато грав на юнацько-молодіжному рівні через травми. Система підготовки гравців через молодіжну команду у «Динамо» точно ефективно не працювала.

Роман Яремчук, Георгій Цітаїшвілі, Сергій Булеца, Богдан Михайліченко, Олександр Тимчик, Ігор Харатін і багато інших пройшли всі щаблі юнацького та молодіжного футболу у «Динамо», але це не призвело до значного прогресу. Ці футболісти реально почали прогресувати після того, як пограли в орендах.

Я уважно слідкую за юнацькою командою «Динамо». Попри те, що клуб говорить про ставку на власних вихованців, зараз в U-19 немає готових гравців для першої команди. Поїздка на збори із першою командою Матвія Пономаренка та Тараса Михавка – це аванс та кадрові проблеми в обороні, а не визнання рівня гравців. А інші не дотягують навіть до такого авансу. Я не розумію, що можуть дати ще декілька сезонів в молодіжному футболі Олексію Гусєву, Назару Балабі, Роману Саленку, Дмитру Кремчаніну і далі за списком. Це вже чоловіки, яким потрібно набиратися досвіду дорослого футболу шляхом оренд, щоб мати можливість прогресувати та виступати за першу команду «Динамо».

Аналогічно десь у «Шахтарі». Кістяк команди 2004-2005 року не потрібен Маріно Пушичу. Якщо вони ще будуть сидіти 2-3 роки у молодіжному футболі, то нічого корисного із цього не буде ні для кого.

Свого часу «Шахтар» критикували за оренду гравців у «Маріуполь». У іміджевому плані це була катастрофа, але у футбольному – навпаки. Якби Данило Сікан, Артем Бондаренко, Олег Очеретько не поїхали набиратися досвіду дорослого футболу, то вони навряд чи зараз були б гравцями першої команди «Шахтаря». Оренда у «Металіст 1925» дала такий самий шанс Дмитру Криськіву. Аналогічно у «Динамо» із Володимиром Бражком, Назаром Волошиним, Владиславом Ванатом, Владиславом Дубінчаком, Олександром Тимчиком. Для кожного з них вирішальним став досвід дорослого футболу, а не роки виступів за молодіжну чи юнацьку команди.

Звичайно, що можна переламати об коліно та змусити клуби створити молодіжні команди. Але нічого корисного з цього не буде. В Україні немає достатньої кількості гравців, щоб потенційно цей турнір мав хоч якийсь рівень. Для багатьох клубів це буде фінансовий тягар. Тому відновлення чемпіонату U-21 зараз явно не на часі. Хто хоче, той може самостійно створювати молодіжні команди та заявляти їх у нижчі ліги. А примусити всіх створити команди – путь в нікуди.

Cергій ТИЩЕНКО