Дубль Зорі: як працює чистилище для неблагонадійних футболістів

Ніколи такого не було, і от знову. 17 січня у ЗМІ з'явилася інформація про те, що «Зоря» прийняла рішення відсторонити від тренувального процесу з першою командою трьох основних футболістів – Ігоря Снурніцина, Дениса Нагнойного та Данила Алефіренка. Усі вони були відправлені працювати із командою U-19, тобто фактично заслані у дубль. Згодом луганський клуб поінформував, що Снурніцин, Нагнойний та Алефіренко справді не полетіли до Туреччини, щоб готуватися з першою командою до весняної частини сезону в УПЛ, але не став акцентувати увагу на причинах такого рішення.

За неофіційними даними, керівництво «Зорі» вирішило заслати у дубль трьох футболістів через їхнє небажання продовжувати контракти з луганським клубом. Трудові угоди Снурніцина, Нагнойного та Алефіренка справді закінчуються наприкінці червня поточного року, і вже зараз їхні контракти є незахищеними, що дозволяє футболістам вести переговори про підписання попередніх угод із будь-ким.

Очевидно, що відправляючи у дубль неблагонадійних футболістів, якими виявилися небажаючі йти на умови керівництва Снурніцин, Нагнойний та Алефіренко, «Зоря» намагається щось довести цим гравцям, або іншим, які залишаються на більш тривалих угодах у клубі. Меседж загалом дуже простий: мовляв, якщо не згодні із нашим баченням ситуації, то сидіть глибоко в дублі та втрачайте кваліфікацію протягом півроку, що залишився, після чого далеко не факт, що у вас щось вийде на новому місці роботи, якщо ви його взагалі знайдете.

З одного боку, для клубу в подібному рішенні є певна логіка, адже робити ставку до кінця сезону на гравців, які йдуть – це чимось небезпечно, а в чомусь і безперспективно. Небезпечно тому, що футболісти можуть виходити на матчі без належного рівня мотивації і цим негативно впливати на решту колективу та, ймовірно, результати. Безперспективно як мінімум тому, що в новому сезоні клубу все одно доведеться обходитися без цих виконавців, а тому, чим раніше їм буде знайдено заміну, тим краще.

Але чомусь саме у «Зорі» подібні ситуації за останні роки стали чимось абсолютно звичним та повсякденним. Нинішнє тріо «вигнанців» – це далеко не перші гравці основного складу, заслані у дубль через проблеми з контрактними зобов'язаннями. Очевидно, всіх «постраждалих» зараз можна й не згадати, але для розуміння того, що ситуація в «Зорі» має системний характер і не знаходить більш цивілізованих та вигідних для клубу рішень, достатньо обмежитися кількома резонансними прикладами.

Влітку 2017 року «Зоря» офіційно оголосила про продовження трудових угод із двома бразильцями – Рафаелом Форстером та Пауліньо, – які на той момент були одними з лідерів команди Юрія Вернидуба. Проте дуже скоро виявилося, що «чорно-білі» поспішили, й фактично відрапортували лише про принципові домовленості з футболістами, адже коли справа дійшла до реального підписання нових контрактів, обидва бразильці сковувати себе новими зобов'язаннями із «Зорею» відмовилися.

Форстер та Пауліньо з дисциплінарною метою були заслані в дубль, і незабаром перший перебрався у болгарський «Лудогорець». Юрій Вернидуб згодом пояснював своє бачення тієї ситуації, охарактеризувавши вчинок бразильця вельми промовисто – «він встромив нам ніж у спину». Говорячи більш прозаїчно, Форстер вчинив так, як мав право вчинити: за півроку до завершення контракту із «Зорею» він відмовився оформлювати нову угоду та розпочав переговори з іншими клубами. Незважаючи на те, що луганці планували продати захисника туди, де їм більше дадуть, сам Рафаел знайшов вигідний варіант у Болгарії, де йому та його агенту банально «насипали» більше у вигляді підйомних, і угода була принципово узгоджена.

На щастя, тоді «Зорі» поталанило таки якось сторгуватися із «Лудогорцем», й навіть отримати компенсацію за Форстера. За даними Transfermarkt, луганці виручили від трансферу 1,2 мільйона євро – суму, яка дорівнювала оціночній вартості бразильця на той момент. Дуже непогано, особливо якщо враховувати перспективу безкоштовного відходу футболіста і той факт, що до цього, як і після цього, Форстер у своїй кар'єрі змінював клуби виключно на правах вільного агента, і через три роки пішов з «Лудогорця» в «Ботафого» саме у такому статусі.

Однак із Пауліньо подібна схема вже не спрацювала. Тодішній генеральний директор «Зорі» сєргєй рафаілов для преси заявив, що «бразилець занадто багато уявив про себе», внаслідок чого відсидить у дублі залишок за контрактом та залишить стан «чорно-білих» вільним агентом. Так і сталося: у січні 2018 року Пауліньо, як і раніше Рафаел Форстер, відбув до Болгарії, але не до «Лудогорця», а до «Левськи», який щось платити «Зорі» за можливість оформити перехід бразильця влітку 2017-го навідріз відмовився. Цікаво, що через три роки «Левськи», на відміну від своїх болгарських колег із «Лудогорця» та ситуації із Форстером, вдалося продати Пауліньо – у «Хаур-Факкан» з ОАЕ за 300 тисяч євро. Не такі вже й нечувані гроші, але все-таки – як-то кажуть, «курочка по зернятку»…

Щодо «Зорі», то в цьому клубі, вочевидь, зробили висновок про те, що вчинили абсолютно правильно, й у майбутньому продовжили діяти методом «батога», забуваючи про хоча б періодичну необхідність застосування «пряника». У січні 2019 року луганці заслали в дубль ще двох екс-ключових для першої команди футболістів. Цього разу у «чистилищі» опинилися Олександр Сваток та Артем Гордієнко, які навідріз відмовилися продовжувати контракти із «Зорею». Причому в цій ситуації знову йшлося про те, що трудові угоди обох футболістів спливали вже через півроку, і це практично не залишало менеджменту «чорно-білих» простору для маневрів.

В результаті Сваток у лютому 2019-го перейшов у хорватський «Хайдук», який погодився заплатити за центрбека 375 тисяч євро – суму, вкрай невелику, враховуючи, що на той момент Олександр оцінювався на Transfermarkt в 1 мільйон євро, але все-таки це вже хоч щось. А ось Гордієнка, який є вихованцем «Зорі» та був багаторічним її ключовим футболістом, клубні боси демонстративно виключили із заявки та позбавили можливості участі у весняних поєдинках УПЛ і він, як раніше Пауліньо, просто досидів півроку, що залишилися за контрактом у дублі луганців.

Влітку 2019 року Гордієнко, який зіграв 122 матчі за «Зорю», на правах вільного агента пішов у «Шериф», а вже через півроку після цього повернувся в УПЛ, але до лав «Олександрії», яка, за неофіційною інформацією, заплатила певну суму відступних чемпіону Молдови, щоб підписати опорного півзахисника.

Далі – більше. У середині жовтня 2021 року «Зоря» відправила в дубль одного з безумовних на той момент лідерів першої команди Владислава Кочергіна. Ситуація у того була звична для «Зорі» останніх років: влітку 2022-го закінчувався контракт, а підписувати новий футболіст на умовах луганців відмовлявся, й висловлював бажання спробувати сили десь в іншому місці.

У січні 2022-го у ЗМІ з'явилася інформація про інтерес до Кочергіна з боку «Армінії», яка на той момент грала в Бундеслізі, але домовитися сторонам так і не вдалося. Німці відклали потенційний трансфер на літо, а потім в Україні розпочалася повномасштабна фаза війни з російськими окупантами, а «Армінія» вилетіла з елітарного дивізіону німецького футболу, і їй також було вже не до трансфера Кочергіна.

Владислав досидів до кінця контракту, і влітку 2022-го на правах вільного агента відбув до «Ракува», із яким вже встиг виграти чемпіонат, Кубок та Суперкубок Польщі, і продовжує залишатися основним футболістом для першої команди. На момент відходу з «Зорі» оціночна вартість Кочергіна на Transfermarkt становила 2 мільйони євро, а це прямий недоотриманий прибуток для луганців.

Наступна подібна ситуація навколо відмови футболіста «Зорі» продовжувати спливаючий контракт відбулася на початку 2022 року. Тоді в дублі опинився хавбек Артем Громов, якого луганці також не взяли на тренувальний збір до Туреччини із першою командою (https://sport.ua/uk/news/570376-gromov-hochet-pokinut-zaryu-ego-pereveli-v-dubl). Футболіст виявляв бажання негайно змінити обстановку й давав зрозуміти, що не збирається продовжувати контракт із «Зорею». Але через повномасштабне вторгнення росії, що почалося наприкінці лютого, футбол в Україні був поставлений на паузу, а влітку 2022-го Громов, у якого де-юре завершився контракт із «біло-чорними», на правах вільного агента пішов у «Дніпро-1».

У 2023-му в «Зорі» теж не обійшлося без заслання у дубль. Цього разу у «чистилищі» опинився талановитий Максим Хлань, який мав трудову угоду з луганським клубом до кінця календарного року та відмовлявся від її пролонгації. Але тут ситуація зайшла ще далі: влітку минулого року Хлань в односторонньому порядку розірвав контракт із «Зорею», а невдовзі на правах вільного агента перейшов до польської «Лехії» з Гданська, з якою оформив повноцінний договір на два сезони. При цьому жодних виразних юридичних тлумачень ситуації з боку топ-менеджменту «Зорі» для широкого загалу так і не було…

***

Як бачимо, тактику відправки в дубль гравців, котрі відмовляються продовжувати контракти, термін дії яких закінчується, у «Зорі» вже фактично поставили на конвеєр. Інша річ, що особливої ​​користі клубу це не приносить, і чомусь ніхто у топ-менеджменті «біло-чорних» над цим не замислюється, аби спробувати щось змінити. Лише за двох гравців із перерахованих вище луганці змогли отримати хоч якусь фінансову компенсацію, якщо виходити з даних у відкритих джерелах. Решта ж пішла із «Зорі» вільними агентами, залишивши клуб без можливості заробити, адже йдеться не про гравців сумнівного рівня, а про тих, хто встиг проявити себе та показати певний клас майстерності.

Також цікаво, чому у «Зорі» до останнього затягують із питанням щодо пролонгації контрактів. Чому з футболістами не починають вести переговори про нову трудову угоду за рік чи півтора до закінчення діючої, особливо якщо йдеться про ключових виконавців? Адже в такому разі, якщо домовитися не вдається категорично, гравця можна виставити на трансфер і встигнути продати, не чекаючи на період, коли його контракт виявиться незахищеним.

Привертає увагу і той факт, що з нинішньої трійки «вигнанців» у «Зорі» (Снурніцин, Нагнойний, Алефіренко), за чутками, двоє вже підписали попередні контракти з іншими українськими клубами. Зокрема, Нагнойний нібито продовжить кар'єру у «Металісті 1925», а Алефіренко уклав угоду з «Колосом». Водночас, усі вони є клієнтами агентської компанії ProStar, керівником якої є Вадим Шаблій. Останнього, якщо спиратися на чутки, називають негласним спортивним директором «Зорі» – людиною, яка де-факто проводить підбір кадрів та відповідальна за багато аспектів як у роботі з футболістами, так і в запрошенні тренерів. І чому тоді топ-менеджмент луганців заплющує очі на те, як компанія їхнього «постачальника футболістів» дозволяє своїм клієнтам саботувати можливість отримання прибутку від продажу цих гравців?

Очевидно, що цілком логічних питань на цю тему можна поставити ще дуже багато, але відповідь на них напрошується лише одне – у «Зорі» відсутня професійно вибудована система з питання контрактів із футболістами, їхнього своєчасного продовження чи продажу тих, хто більше не хоче виступати за «біло-чорних». Тому клуб зазнає фінансових збитків там, де міг би хоч трохи заробляти. Тому команда опинилася так низько у турнірній таблиці УПЛ. І, не виключено, що із зазначених вище причин клубу досі не вдається знайти повноцінного нового головного тренера, адже з моменту відставки Валерія Кривенцова минуло вже два із половиною місяці.

І якщо комусь у «Зорі» ця критика здасться надто жорсткою, то просто зрозумійте одне: коли ви все робитимете максимально грамотно і на найвищому рівні, то й ми із задоволенням напишемо про ваші досягнення, визнавши їх та наголосивши на усій віртуозності менеджерських рішень. І повірте, журналісти та вболівальники неймовірно скучили за тими славетними часами «мужиків», які були здатні навести шурхіт не тільки в ріднесенькій Прем'єр-лізі, а й у єврокубках, а не займатися агентською нісенітницею та животіти у зоні перехідних матчів…

Читайте також:

Зорю накрив хаос. Як два авантюрні рішення зруйнували бронзову команду