«Настав час щось змінити». Збірна України може отримати нового тренера

Президент Федерації волейболу України Михайло Мельник в ексклюзивному інтерв'ю Sport.ua розповів про можливу зміну головного тренера збірної України.

– Чи треба очікувати в новому році змін на посадах тренерів збірних?
– Днями Мінмолодьспорт оголосить конкурс на заміщення вакантних посад тренерів національних збірних з волейболу. Ми дискутуємо, розглядаємо варіанти. Латвійський фахівець Уґіс Крастіньш протягом семи років на чолі чоловічої збірної провів велику роботу. Безперечно, на цьому етапі він дав нашому волейболу те, чого не дав би жоден український спеціаліст. Ми не помилилися, призначивши Уґіса на цю посаду в 2016-му. Хоча тоді це був великий ризик. Досі згадую, з якими боями мені особисто доводилося відстоювати кандидатуру Уґіса під час засідання міністерської комісії, за підсумками якої Крастіньш отримав призначення на посаду головного тренера нашої збірної. Десь за півгодини до того, як мало з’явитися рішення, я дізнався, що нас збираються банально «кинути». Звернувся тоді до першого заступника міністра молоді і спорту Ігоря Гоцула, пояснив йому ситуацію. Він все зрозумів і за короткий час зумів відговорити «змовників». Взагалі, досі вдячний пану Гоцулу за те, що завжди йшов нам назустріч і ставився до потреб волейболістів як професіонал, з розумінням справи.

Попервах мої «доброзичливці» сильно критикували мене за призначення Уґіса. У Крастіньша був мінімальний досвід роботи і ми не мали певності, що в нього зі збірною України щось вийде. Нині Уґіс завдяки роботі з нашою національною командою здобув авторитет. Так, тренер створив команду, але й команда створила тренера. Інша річ, що нам треба подумати, чи не досяг тренер на нинішній посаді свого максимуму, чи буде команда під його керівництвом надалі прогресувати? Гадаю, настав час щось змінити. Не знімаю і з себе вини, що довірив процес формування збірної тренеру абсолютно і беззастережно. Гадаю, не всі достойні були в збірній і не всі, хто там був, на це заслуговували. Бо національна команда – це не лише «голи, очки, секунди», це щось набагато вище. За збірну мають грати не лише люди з високою спортивною майстерністю, а й з міцними моральними принципами. Стояв на таких позиціях завжди.

– Правда, що перемовини з потенційними кандидатами на посаду тренерів збірних ви вели під час недавнього візиту у США?
– Так. При підведенні підсумків сезону, тверезо оцінивши ситуацію, перший віце-президент ФВУ і головний спонсор чоловічої збірної Олександр Герега сказав, що треба щось змінювати. Я отримав карт-бланш на проведення перемовин з найіменитішими фахівцями. Не буду говорити, кому саме пропонував, але наразі зрозумів, що люди сильно вагаються, чи їхати в країну, яка перебуває в стані війни.

У Тампу я поїхав на запрошення і за кошт студентської спілки США і асоціації волейбольних тренерів Сполучених Штатів (AVCA). На ґрандіозну подію – вирішальні матчі жіночої студентської ліги (NCAA), а також вручення волейбольних «Оскарів» США. Показово, що на фінальному матчі NCAA був встановлений рекорд відвідуваності – 19 727 глядачів! Виходить, я був частиною цього рекорду.

Проте головне – то ті зустрічі, які провів за тиждень перебування у Тампі. Ми розмовляли з президентом Федерації волейболу США Джеймі Девісом, головним тренером чоловічої збірної США Джоном Сперо, Г’ю Маккатченом, знаменитим наставником, під керівництвом якого американці стали олімпійськими чемпіонами Пекіна-2008, а жіноча збірна здобула срібло Ігор-2012, Даґом Біллом, котрий як тренер привів чоловічу збірну США до чемпіонства на Олімпіаді-1984 в Лос-Анджелесі, а пізніше багато років очолював Федерацію волейболу США, президентом AVCA Джейком Ґордоном. Особливо теплим було спілкування з етнічним українцем, громадянином США Тарасом «Террі» Ліскевичем, котрий понад десять років очолював жіночу національну збірну США, привів її до бронзи на Олімпіаді-1992, чемпіонаті світу-1990, а також до перемоги на FIVB World Grand Prix-1995.