Розпещені невдахи. Як боси Бірмінгема підклали свиню Вейну Руні

8 жовтня 2023 року Вейн Руні офіційно залишив посаду головного тренера команди MLS Ді Сі Юнайтед. Через три дні легендарного в минулому форварда Манчестер Юнайтед та збірної Англії несподівано для багатьох оголосили новим коучем Бірмінгема – команди Чемпіоншипу, яка ставить перед собою завдання на сезон-2023/24 вийти в Прем'єр-лігу.

Однак біля керма "синіх" Руні протримався тільки 83 дні. Вже 2 січня 2024 року Бірмінгем порадував своїх вболівальників офіційним комюніке про звільнення Вейна із посади головного тренера першої команди. Фанати "синіх" справді були дуже раді почути таку новину, бо під керівництвом Руні Бірмінгем здобув лишень 2 перемоги (при 4 нічиїх) у 15 поєдинках Чемпіоншипу, й скотився із зони плей-оф практично у самий підвал турнірної таблиці.

Сам Руні після звільнення з Бірмінгема пожалівся, що йому так і не надали необхідного часу для змін. Вболівальники "синіх" у відповідь головною помилкою керівництва клубу назвали взагалі сам факт запрошення в команду екс-легенди Манчестер Юнайтед, а ще написали Вейну прямо та чітко: "Все йшло добре, поки не з'явився ти".

Насправді, Руні все-таки вдалося багато чого змінити у цьому сезоні для Бірмінгема. Насамперед, маститий у минулому нападник перетворив "синіх" із реального борця за путівку у Прем'єр-лігу на одного з записних аутсайдерів Чемпіоншипу, причому із більш ніж пристойним відривом від тих позицій, на яких команда була, коли її приймав Вейн. Очевидно, що цю обставину чудово розуміє й сам Руні, але замість того, аби зізнатися прямо та просто – мовляв, провалився по повній – 38-річний фахівець почав «стелити соломку» та намагатися вийти сухим із води. Його кар'єра за останній рік нагадала знаменитий атракціон «Американські гірки», адже відносно нещодавно Руні сватали у Евертон з Прем'єр-ліги, а наразі він виявився повним невдахою у Чемпіоншипі.

Навряд чи у Руні знайдеться і багато співчуваючих. В Англії його сприймають як типового представника золотого покоління, який свого часу творив буквально що хотів та насолоджувався фактичною безкарністю, що стала породженням його неймовірної слави. Руні сам нещодавно розповідав в інтерв'ю, як у двадцять із невеликим років ночами зловживав алкоголем, а потім виходив на тренування й пробував обдурити не лише тренерський штаб чи вболівальників, а й сам футбол. Визнаючи непересічні здібності Вейна, варто зазначити, що у статусі гравця йому вдавалося бути на вершині, навіть ведучи абсолютно неспортивний спосіб повсякденного життя. Але, не варто виключати, що саме подібна розпещеність із часом все-таки відгукнулася Руні вже в тренерському ремеслі. Втім, не лише йому…

Практично ніхто із золотого покоління англійського футболу початку "нульових" та першого десятиріччя нинішнього століття не досяг успіхів у тренерському кріслі. Гарі Невілл ледве спробував, але одразу зазнав фіаско; Френк Лемпард виявив набагато більше старанності, але також виявився тренером-невдахою; Стівен Джеррард виграв чемпіонат Шотландії із Рейнджерс, але потім абсолютно не вразив у Астон Віллі та змушений був відбути до Саудівської Аравії…

Вейн Руні, як здавалося, досить грамотно розпочинав тренерську кар'єру. Він не одразу ж намагався потрапити на лавку в топ-клуб, а спершу очолив скромний Дербі. На той момент команда пленталась у підвалі Чемпіоншипу й була вкрай близькою до вильоту, але під керівництвом екс-форварда збірної Англії таки змогла врятуватися. Втім, вже наступного сезону «барани» все ж таки вилетіли, проте дорікнути в цьому Руні ні в кого навіть язик не повертався – аж надто багато проблем, у тому числі й фінансових, було у Дербі, і їхнє вирішення знаходилося далеко поза межами компетенції головного тренера.

Від'їзд до Ді Сі Юнайтед також виявився досить прозорливим вчинком у тренерській кар'єрі Руні. Перш за все, на якийсь час Вейн зміг уникнути надмірного тиску преси, який супроводжував його на Туманному Альбіоні, і коли про Руні почали потроху забувати, він скористався моментом і повернувся…

Інша річ, що боси Бірмінгема своїм рішенням призначити Руні нашкодили не лише своїй команді, а й підклали свиню Вейну. До моменту повернення екс-форварда Манчестер Юнайтед в англійський футбол справи у Бірмінгема йшли достатньо непогано. Джон Юстас виявився першим із дев'яти останніх наставників "синіх", якому вдалося затриматися на посаді та зіграти понад 60 матчів на чолі команди. Більше того, на момент звільнення цього фахівця Бірмінгем займав шостий рядок у турнірній таблиці, а їхні результати перевершували загальну якість футболістів першої команди.

Ключовою проблемою Бірмінгема були лише перманентні проблеми із топ-менеджментом. Коли в 2023 році клуб нарешті отримав нових власників, вболівальники отримали надію, що і в цьому аспекті ситуація якось заспокоїться та стабілізується, але…

Нові власники з ходу вирішили почати витягувати дивіденди зі свого приходу. Вони оголосили про необхідність вибудовування у всьому клубі "менталітету переможця та культури амбіцій", внаслідок чого Юстас був відправлений у відставку, а на його місце запросили Вейна Руні. Це було не що інше, як спроба зіграти на гучному імені, нажитися на колишніх успіхах свого нового головного тренера, яких той, втім, досяг зовсім не на лаві у ролі тактика чи мотиватора, а на футбольному полі – в статусі одного з одинадцяти футболістів своєї команди.

Вейн Руні піддався на цю спокусу, і не міг не усвідомлювати, на який ризик прирікає свою кар'єру. Як тільки стало зрозуміло, що колишня легенда не здатна давати результат, і викликає лише роздратування й огиду своєю поточною роботою у вболівальників, Руні позбулися так само легко й швидко, як і раніше Джона Юстаса. Все тому, що в Чемпіоншипі особливо гостро відчувається весь той колосальний розрив та фінансова нерівність, які існують між нинішньою елітою англійського футболу та усіма тими, хто борсається в нижчих дивізіонах. Тому амбіції практично у всіх власників клубів Чемпіоншипу дуже високі, а межа терпіння вкрай низька. І коли результати починають розходитися із очікуваннями, в багатьох керівників клубів цього дивізіону виникає паніка, на тлі якої ухвалюються невірні рішення.

Що ж буде далі з одним із найкращих форвардів в історії англійського футболу? Поки що Руні заявив, що готовий взяти певну паузу у тренерській кар'єрі, аби все переосмислити та максимально якісно підготуватися до нового виклику. Важливо тільки, щоб це знову не виявився якийсь проект-авантюра, інакше два поспіль провали остаточно поставлять жирний хрест на тренерських амбіціях Вейна Руні та ще більше зміцнять вболівальників у думці, що їхні колишні кумири – герої золотого покоління – виявилися абсолютно неспроможними на успіх в інших іпостасях, безпосередньо поза межами зеленого газону…

Текст: meta.ua/sport