Болонський ексцес: із середняків – у гранди

Десь у будучині футбольні архіваріуси, описуючи нинішній історичний етап «Болоньї», певно, назвуть його постмихайловичевською епохою. Синіша Михайлович, може, й не такий тривалий час стояв на чолі «фельсинеї», однак дістав чимало симпатій фанатського люду в «Болоньї». Протидіючи страшній недузі, він щоснаги намагався сумлінно працювати на тренерському містку. На жаль, хворобі він програв, однак своєю трагічною долею та загальною нестандартністю ситуації привернув суспільну увагу до «Болоньї». Михайловича немає з нами вже рік, однак чимало його підопічних створили кістяк нової «Болоньї», здатної, як виявляється, зазіхнути на високі місця в серії А.

На одному з італійських футбольних сайтів трапилося мені цікаве висловлювання: «Болонья» – найпарадоксальніша команда цьогорічної серії А». Автор цієї фрази надалі пояснював своє твердження тим, що, мовляв, саме цей колектив має найнеочікуваніший проміжний результат, якщо зважати на номінальну вартість гравців.

Ну, сентенція щодо найнеочікуванішого з огляду на вартість складу проміжного результату в серії А, як на мене, принаймні суперечлива («Лечче» – більш кричущий приклад!). Та заперечувати те, що нинішній злет титулованого клубу зі знаного університетського міста (найстаріший університетський центр світу!), є дещо несподіваним, так само не візьмуся. Справді, на те, що россо-блу втрутяться в боротьбу за місце в Лізі чемпіонів, перед стартом сезону очікували хіба що найвідданіші симпатики болонського клубу з угруповання Forever Ultras Bologna 1974, що наступного року відзначить півстолітній ювілей. До слова, згідно з різними соціологічними дослідженнями, «Болонья» посідає 8-ме місце на Апеннінському півострові за кількістю вболівальників.

Яскраві індивідуальності

Цього сезону «Болонья» зрідка залишає поле переможеною (менше від еміліанців програвав лише дует лідерів: «Інтер» та «Ювентус»), украй мало пропускає, натомість не надто тішить своїх прихильників зливою власних голів. Звідси можна зробити висновок про те, що команда грає в захисний футбол й споглядати за її матчами буцімто нудно. Хибне виснування! Хибність його ґрунтується а тому, що в кожній лінії у червоно-синіх є яскраві особистості, стежити за грою яких – одне задоволення, приміром: захисник Джон Лукумі, півзахисник Льюїс Фергюсон, нападник Джошуа Зіркзеє!

Безумовно, в тому, що «Болонья» пропускає мізер голів, що називається, на заячий скік (менше за россо-блу пропускали лише «Інтер» та «Юве»), чимала заслуга воротарів. І Лукаш Скорупсьский, і Федеріко Равалья недарма їдять свій хліб. Однак й оборонці не пасуть задніх у справі збереження воріт «фельсинеї» у недоторканності. Лукумі, як на мене, є найстабільнішим із захисників: добре грає в підкатах, вміло читає позицію, володіє неабияким першим пасом. Вересень для нього пройшов якнайкраще, адже Лукумі був помітною фігурою в центрі оборони команди Тіаго Мотти. А ось упродовж жовтня він змушений був спостерігати за грою своїх партнерів із трибун, адже мав проблему зі стегном. Та, підлікувавшись, знов зайняв місце в основі. А в «Болоньї» побільшало матчів на нуль. Зокрема, не змогли вразити ворота еміліанців вправні форварди «Торіно» та «Роми».

Шотландець Фергюсон із настанням зими домігся неабиякого прогресу. Щоразу sofascore.com оцінював його дії у грудневих матчах оцінками, вищими за сімку. А найвищого балу (7,7) він дістав за матч проти «романісті». В серії А у Фергюсона 3 голи за xG 3,44. Інколи на його адресу лунала критика за нереалізацію гольових шансів, проте, погодьтеся, наведені цифри свідчать про те, що не так і багато нагод він змарнував. І капітанство Фергюсона – це не просто формальність, а данина його професійним і людським чеснотам.

Зіркзеє – уособлення тотального футболу! Він і відпрацьовує у відборі, й може дати ювелірно точний пас на партнера, який перебуває у вигіднішій позиції, уміє, коли потрібно, притримати м’яч, відволікти на себе увагу оборонців суперника й майстерно зіграти на вістрі. Прикметно, що в нещодавньому двобої проти «Роми» Зіркзеє діяв трохи з глибини. Й виходило ж якнайефективніше! Як вишукано він пошив у дурні оборонців і воротаря «Торіно» в компенсований до 2-го тайму час! Sofascore.com відзначив дії Джошуа в матчі проти «Салернітани» гросмейстерською оцінкою 8,7. Напрочуд майстерно він підчатував помилки опонентів, забиваючи й перший, і другий голи в тій грі! Й ще відзначу неабияку здатність Зіркзеє перетворити на гол, здавалося б, не надто небезпечний момент біля воріт суперників. У серії А в нього 7 голів за xG лише 4,64! До речі, на одній із сторінок «ювентіні» прихильники «Старої Синьйори» складають схеми ідеального «Юве» наступного сезону й щоразу включають у розстановку Зіркзеє! Чи це не показник якості гравця?

Не тягомотина, а Тіагомотище!

Здається, що не так давно Тіаго Мотта виходив на поле в складі ПСЖ, дещо раніше – в футболці «Інтера». Є й такі вболівальники, хто пам’ятає його в складі «Барселони». Та час плине швидко. Й ось уже 41-річний італієць бразильського походження визнається чи не найперспективнішим тренером у серії А зі своїми цікавими, не позбавленими оригінальності ідеями. Зазвичай, «Болонья» Тіаго Мотти грає за схемою 4–2–3–1. Хоча тут так само важливим є чинник Зіркзеє. Із ним така схема актуальна (щоправда, варто відзначити й її гнучкість, адже Джошуа може й ситуативно відходити назад, а на вістря висунеться хтось із партнерів, заплутуючи оборонців команди-суперниці). Коли ж немає Зіркзеє, то цілком може бути й 4–3–3. «Болонья» непогано діє і в позиційному нападі, й у контратаках. Перший гол «фельсинеї» у ворота «Роми» – результат напрочуд злагоджених контратакувальних дій. Деякі оглядачі в ході тієї гольової атаки нарахували навіть 3 паси врозріз (а сам гол нарекли «швейцарським», зважаючи на громадянство більшості учасників тієї атаки). Можна посперечатися саме з цим твердженням, проте не з тенденцією. А вона свідчить: такі голи стають класичними для команди Тіаго Мотти. Й дуже важливу роль у тактичній розстановці 4–2–3–1 відіграють ті двоє хлопців, які діють в опорній зоні. Приміром, із «Ромою» такими були Ремо Фройлер і Нікола Моро. Й відіграли вони як у креативі, так і в руйнуванні щонайефективніше! Надто мені запам’ятався короткий ігровий відрізок із двома поспіль суперовими підкатами Фройлера!

Важлива й роль правого вінгера. Про інвертованого вінгера (шульга на правому фланзі) Ріккардо Орсоліні – окрема розмова. За великим рахунком він переживає нині не найкращі часи. Колись його ринкова вартість сягала 25 млн євро. Нині становить хіба що половину від тієї суми. На сьогодні Ріккардо заліковує травму підколінного сухожилля. Інвертований, однак поки що травмований, та все одно знаковий гравець, годі й казати. Дочекаємося його кращих часів. Упевнений, що він ще скаже своє вагоме слово. А ось Дан Ндой не лише успішно змінює Ріккардо на правому фланзі, а й вряди-годи може зіграти й на позиції лівого вінгера. Яскравий приклад – матч проти «Емполі», який болонська команда виграла з рахунком 3:0! І ще підкреслю важливість для всього правого флангу номінального правого захисника австрійця Штефана Поша (чи не найдорожчий гравець «фельсинеї», адже коштує 14 млн євро!). 190-сантиметровий гренадер – і на фланзі? Парадокс? Судячи з результату, таке розташування австрійця цілком виправдане. Вражає його мобільність і здатність прогасати флангом без спочинку, вдосталь попогріти чуба й добряче попогнути спину задля загального результату.

Так що, в складі «Болоньї» суціль природжені універсали? Не відкидаючи талантів гравців, наголошу, що багато в чому універсалами їх робить Тіаго Мотта. Й це дає результат!

Чи буде дарунок до ювілею?

Якщо подивитися на результати «Болоньї» у 2-й половині 2010-х – на початку 2020-х рр., то іншої команди, яка б так влучно відповідала визначенню «типовий середняк», у серії А, певно, й не було. Місця – повсякчас у районі турнірного екватора, яскраво виражена домашність, без різких рухів. Та ось цього сезону процес жевріння посеред турнірки у «Болоньї» змінився на справжній ексцес злету. Й команда вже – в зоні Ліги чемпіонів. Колись-заколись не стримався – придбав вболівальницьку футболку «Болоньї», де емблема клубу (дизайн передав навіть її блиск!) ніби розбиває на друзки-друзочки іншу емблему «Болоньї». Як на мене, та футболка (в ній, до слова, й пишу цей блог) якнайкраще ілюструє нинішній сезон россо-блу: теперішня яскравість вщент розбиває колишню буденність!

Перед домашнім матчем проти свого безпосереднього конкурента (хоча між уболівальниками склалися напрочуд теплі взаємини) й сусіда за турнірною таблицею – «Роми» – букмекери приймали ставки на звитягу болонського клубу з коефіцієнтом 2,38, а на успіх «Роми» – лише 3,4. Ой, нечасто останніми роками контори куди більше вірили в россо-блу в матчах проти «романісті». Хоча історично 7-разовий чемпіон країни, наче, й має бути куди соліднішим за 3-разового. Та й назагал поділ 5–7-го місць в історичному хіт-параді за кількістю скудето в країні з таким конкурентним чемпіонатом (16 клубів – на цілу лігу – в різночасся діставалися італійської футбольної вершини) – факт, що заслуговує на повагу. Однак наступного року тифозі «фельсинеї» відзначатимуть 60-річчя поки що останнього чемпіонства своїх улюбленців. І чому б нинішній генерації россо-блу не піднести своїм відданим прихильникам презент принаймні у вигляді путівки в Лігу чемпіонів?

…А букмекери щодо шансів «Болоньї» у матчі проти «Роми» не помилилися.

Олексій РИЖКОВ