«Драконівські» методи: хто вболіває за Порту

Пригадую, в програмці до півфінального матчу Кубка чемпіонів-1986/87 «Динамо» (Київ) – «Порту» було наведено слова португальського поета Еуженіу ді Андраде: «О, Порту, ти дав ім’я Португалії!». Якщо продовжити твердити про внесок другого за чисельністю населення міста країни до скарбниці культурно-історичних досягнень, то аж ніяк не на останньому місці тут буде й футбольний клуб «Порту», який згідно із соціологією підтримує майже півторамільйонна армія прихильників.

А вболівальницьку пристрасть фанства у біло-синіх шаликах так само можна охарактеризувати влучними словами ді Андраде (до слова, в Порту сам поет оселився лише в 27-річному віці, та швидко зрозумів чарівність міста й залишився там аж до скону): «Для тебе я рвав потоки, й я подарував гранатам колір вогню». Вірш, що ввійшов у збірку «Руки й плоди», видану в 1948 р., присвячений не любові до футбольного клубу, а коханню чоловіка до жінки, однак численні фанати «Порту», твердячи про свою пристрасть, підкреслюють: почуття до «Порту» навіть дещо потужніше за просте кохання, й що-що, а рвати потоки за улюбленців вони ладні. Голосно? Так. Проте ж свідчень сказаному чимало.

Зародження організованого вболівання за «Порту» датоване 1930-ми роками. Приблизно в 1934 р. за підтримки тодішнього керівництва клубу було сформовано фан-спільноту Esquadrão Azul e Branc. Згодом народилося більше груп підтримки: Força Azul, Esquadra Azul і Dragões Azuis. Та за великим рахунком сучасна історія вболівання за «Порту» бере свій початок від половини 1980-х рр.

Вічні «Супердракони»

Угруповання Super Dragoes веде свою історію від 30 листопада 1986 р. Прийнято вважати, що від найбільшого угруповання тогочасся Dragões Azuis було виокремлено групу так званих дисидентів, які мали свій погляд на підтримку улюбленої команди. Чув від португальських колег розповідь про візит кількох тих дисидентів до Києва на гру-відповідь своїх улюбленців проти «Динамо» в півфіналі Кубка чемпіонів-1986/87, однак інших свідчень про це не маю. В усякому разі в 1987-му на трибунах тодішнього Республіканського я тих «супердраконів» не бачив, та й у місті якось не відчувалася їхня присутність. А от на домашній для «Порту» грі того півфіналу панували ще Dragões Azuis. І місце їхньої дислокації на трибунах було на центральних секторах, щоб по ТБ було чітко видко їх банерну лінію (не таку вишукану, як у сучасних фанів, та все ж…). Super Dragoes же, на відміну від свого прабатьківського угруповання, пішло на заворітну південну трибуну, а їхній перший основний банер був у художньому сенсі куди краще виконаний, ніж у Dragões Azuis.

На швидке зростання чисельності Super Dragoes відчутний вплив мала звитяга «Порту» в Кубку чемпіонів у сезоні-1986/87. Обожнювання своєї команди сягнуло в Порту замежжя, й молодь потягнулася до голосистих фанатів. Це фан-формування ввійшло в тренд тогочасся!

Dragões Azuis поступово відійшов в історію, а Super Dragoes стало найбільшим ультрас-угрупованням на Піренейському півострові. За оцінками, їхня чисельність сягає 5000 осіб. Це угруповання має розгалужену мережу: керівництво, 7 великих груп, майже 70 менших формувань. На виїзних матчах у столиці країни – проти тамтешніх «Бенфіки» та «Спортінга», зазвичай, присутні близько 3000 «супердраконів». Виїзди за кордон так само доволі масові: в 2004 р. в німецький Гельзенкірхен на фінал Ліги чемпіонів проти «Монако» Super Dragoes заявилися практично в повному 5-тисячному складі.

Однією із 7-ми великих груп, що входять до Super Dragoes, є заснована в 2007 р. Casuals Porto. Десь від 2011 р. почався бурхливий розвиток цього об’єднання, фірмовим ознаками якого є чудовий хоровий спів та яскраві пірошоу..

Лідером Super Dragoes є 48-річний Фернанду Модурейра на прізвисько Macaco Líder або просто Macaco. Чи варто перекладати? Його основний принцип: любов до «Порту» – над усе. Й ним він керувався навіть, коли сам грав у футбол на позиції нападника за ФК «Канелас 2010» (до слова, маючи 9-й номер на спині, вправно та регулярно забивав!).

А були ще в його ігровій біографії «Ребордоса», «Ломба» та низка інших маловідомих команд. Однораз (у листопаді 2012-го) він навіть не взяв участь у матчі через те, що попрямував до Києва на матч Ліги чемпіонів свого улюбленого «Порту» проти динамівців (побачив у столиці України нульову нічию). «Порту» завше на першому місці», – так пояснив цю оказію Модурейра. Згодом лідер Super Dragoes написав книжку про довколафутбольне насильство 1980–1990-х рр. Проте у більш зрілому віці Фернанду вже запевняв, що все написане – то «стихія молодості», й подібного тому вже не станеться. У 2017 р. під час матчу «Порту» проти «Ювентуса» Модурейра переліз через загорожу, опинившись по тому в секторі тифозі «Юве». Надалі він подарував одному з фанів «Старої Синьйори» шалик «Порту» та обійняв колегу. Сцена була настільки зворушливою, що трибуни відгукнулися на неї бурхливими оплесками.

Та от уже 14 листопада поточного року виник новий конфлікт усередині Португалії, ба більше, біля виділу «Порту», наслідком якого стала петиція щодо звільнення вже більш-менш респектабельного сосьйос Модурейри від посади через напади на члена Асамблеї ФК «Порту». Петиція швидко зібрала 12 000 голосів, проте згодом її було відкликано саме автором буцімто з міркувань безпеки.

Що й казати, стихія зінкола виходила з берегів! У листопаді 2015 р. зіткнення між ультрас Super Dragoes на рейсі авіакомпанії Turkish Airlines призвели до того, що пілот вирішив зробити вимушену посадку в Римі замість летіти до початкового пункту призначення до Тель-Авіву.

Є у біографії Super Dragoes і куди більше висмарування репутації. Свого часу Бруну Пінту, один із близьких друзів Модурейри й активний член Super Dragoes був звинувачений у вбивстві охоронця нічного клубу (причина – суперечки щодо торгівлі наркотиками) й засуджений (так званий процес «Білі ночі») на 23 роки. У день вбивства Пінту пересувався саме на автівці Модурейри, яку той позичив другові. Прикметно, що широкій публіці Пінту на прізвисько «Піда» став відомий під час галасливого корупційного скандалу в португальському футболі «Золотий свисток», коли засвітився разом із тодішнім президентом «Порту» Пінту да Коштою. Цікаво, що у в’язниці Бруну входив до хору Ala dos Afinados («Крило гармонії»), що складався із 40 осіб. Отже, вокальний досвід на трибунах стадіону «Даш Анташ» Бруну Пінту застосував й у менш приємному місці. До слова, спів Super Dragoes справді вражає, і його можна описати словами того таки Еуженіо ді Андраде з тієї самої збірки «Руки й плоди»: «Ти співаєш, і життя призупинене». Та, хай там як, а назагал процес «Білі ночі» напрочуд негативно вплинув на реноме членів Super Dragoes. Пішов неабиякий недобрий поголос про них…

Super Dragoes має чимало філій по всьому світу, найчисленнішими з яких є Super Dragoes Angola та Super Dragoes Paris. І ще один цікавий штрих. Слоган Super Dragoes волає: «Виживає найсильніший, ми будемо вічні!». Й мода на членство в Super Dragoes не минає! Вічні ж бо!

Колективна відповідальність

6 липня 1995 р. з'явилася група Colectivo (точкою відліку стала гра проти «Спортінга»). Історія доволі типова: тепер уже дисиденти в лавах Super Dragões виокремилися та пішли в автономне плавання, розташувавшись на північній трибуні «Даш Анташ». Причина? Декларативно було заявлено таку: бажання прищепити новий менталітет і нові цінності. Попервах і назва була відповідна: Colectivo Curva Norte. Пробито було прем’єрні зарубіжні пілігримства: Мілан і Манчестер. Наприкінці 1990-х було організовано перші автобусні внутрішньопортугальські виїзди (предмет особливої гордості – так зване «велике вторгнення» на домашні стадіони «Бенфіки» й «Спортінга», та й трохи бухняків господарям надавали), видано фанзин угруповання, регулярно відвідувалися й матчі хокейної, баскетбольної і гандбольної команд «Порту».

Тривалий час банери з коротким Colectivo й більш розлогим Colectivo Curva Norte сусідували. Згодом залишився лише коротший нік. А в 2000 р. було змінено назву на Colectivo Ultras 95. Від сезону-2005/06 «колективісти» стали займати свій нинішній сектор S-28 уже на «Драгау». Й одразу виявили жагу до яскравої підтримки команди. То здіймуть догори 600 прапорців, то здивують «хореографією» зі стилізованим гербом групи, то утнуть ще щось нетривіальне. Надалі в них був складний період погіршення стосунків із клубним керівництвом: не дійшли згоди щодо ставлення до нідерландського наставника «Порту» Ко Адріансе. Тоді угруповання створило асоціацію для юридичного захисту своїх членів. Утім, надалі взаємини «колективістів» і клубу потеплішали, й ультрас відкрили новий цікавий інформативний сайт.

У надрах Colectivo Ultras 95 є чимало субгруп на кшталт Cruzados 95 (із гаслом «Гордість, честь і традиції»), Blue Boys, Odivelas тощо. В своїй історії вони дізнали злетів і падінь, однак більшість із них декларує відданість ідеалам саме Colectivo Ultras 95, використовуючи у банерних лініях цифри, що символізують рік заснування материнського угруповання.

У лютому поточного року португальські ультрас об’єдналися, провівши акцію 12-хвилинного мовчання на трибунах. Colectivo Ultras 95 палко підтримали це стадіонне німування. Обурення ультрас-спільноти спричинив законопроєкт 44/XV, за ідеєю покликаний боротися проти насильства під час спортивних подій. У законодавців і фанатів – різні погляди на ситуацію. Протестуючи проти цієї законодавчої ініціативи, Colectivo Ultras 95 висунули цікаву тезу, яка щонайкраще пасує Україні 2010–2020-х рр.: «Той, хто не бореться за майбутнє, якого хоче, має прийняти майбутнє, яке прийде». Це філософське висловлювання змушує замислитися, чи не так?

В Інтернет-джерелах чимало йдеться про товаришування ультрас «Порту» з прихильниками низки бразильських клубів, а також з угрупованнями ультрас «Лаціо». Спілкувався з хлопцями з Colectivo Ultras 95, та щодо «Лаціо» свідчень від них не дістав, натомість щодо бразильських клубів – правда. Давні симпатії у «колективістів» до ультрас генуезької «Сампдорії»: взаємоповага, вітання з пам’ятними датами, регулярні візити одне до одного, спільні акції тощо.

Один із слоганів Colectivo Ultras 95: «Колективо» триватиме стільки, скільки потрібно». Щось у цьому є від сучасної риторики українських союзників із НАТО, чи не так? Сподіваюся, що в наших партнерів справи не йтимуть від слів ген-ген в інший бік. А в Colectivo Ultras 95 риторика й справи – єдине ціле.

Глядацька цифровізація

На шанування фан-спільнота «Порту» заслуговує за підтримку в свогочасся гасла динамівських фанів «Свободу Павліченкам» (вічна пам’ять Сергію Павліченку, який нещодавно загинув у війні з російськими загарбниками!): відповідний англомовний банер фанство «Порту» вивісило на своєму секторі під час домашнього матчу Ліги чемпіонів проти «Динамо» в жовтні 2012 р.

Якщо брати середню відвідуваність домашніх матчів «Порту» в національному чемпіонаті в ХХІ ст., то впадає у вічі те, що пересічний показник менше 30 000 фіксувався лише двічі: зокрема однораз напередодні ковід-ажіотажу. Натомість є два вершинні періоди, коли відвідуваність понад 40 000 глядачів мала місце два чемпіонати поспіль: у сезонах-2017/18 і 2018/19, а також минулого сезону й нинішнього. Щоправда, дещо погіршив цьогосезонну статистику показник грудневого матчу проти клубу «Каза Пія», коли під час щільного дощолию на «Драгау» завітало лише 29 130 уболівальників – такий мізер цього сезону ще не збирався на домашках «Порту». Менше з тим, є шанс побити рекорд 6-річної давнини (пересічна відвідуваність стадіону «Драгау» тоді сягнула 42 674 глядачів, а загальна – перевищила 725 000). Проте солідній глядацькій цифірі навіть у чемпіонаті країни посприяє успіх «драконів» у Лізі чемпіонів, принаймні вихід у плей-оф. Та «Шахтар» має свої міркування щодо того, хто має вийти в лігочемпіонську весну. Хай щастить у Порту, гірники!

Олексій РИЖКОВ