А за вікном знову весна. Про черговий вихід Шахтаря до плей-оф єврокубків

Абсолютно все пізнається порівняно. «Шахтар», як і інші українські команди, з початком повномасштабного рашистського вторгнення до нашої країни втратив своїх найкращих легіонерів. «Шахтар» українізувався, і його «класова перевага» на рівні УПЛ нівелювалася.

Минулого сезону «Зоря» та особливо «Дніпро-1» мали не менші шанси, аніж «Шахтар», стати чемпіонами України. Проте «гірники» свого не прогаяли.

Нинішнього сезону ті ж «дніпряни» знову виглядають, як мінімум, не гірше за «гірників». Але щось мені підказує, що «помаранчево-чорні» знову візьмуть своє. Насамперед – за рахунок класу. Клас та досвід – ці дві невидимі на перший погляд речі й визначають перевагу «гірників» у чемпіонаті країни.

Вони ж допомагають донеччанам і у Лізі чемпіонів.

Після повторної перемоги над «Антверпеном» донецька команда офіційно гарантувала собі місце у єврокубковому плей-оф. Залишилося вирішити, у якому саме єврокубку – Лізі чемпіонів чи Лізі Європи.

Щоб продовжити виступи в чемпіонській Лізі, команді Пушича в останньому турі потрібно перемагати на виїзді «Порту». Завдання архіскладне. І якщо об'єктивно, то шансів – мінімум. Але чим чорт не жартує.

Але про цю гру поговоримо пізніше. Зараз – про «домашній» матч проти «Антверпена». І загальні враження на даний момент про гру команди в ЛЧ.

Як ми й припускали, гра проти аутсайдера групи вийшла непростою. Бельгійському чемпіонові втрачати нічого, тому він міг собі дозволити грати без огляду на турнірну таблицю. «Гірники» такої розкоші не мали.

Проте завдяки стартовому натиску вони змогли відкрити рахунок. І вже далі грали відверто по ситуації.

І в другому поєдинку під керівництвом Пушича в ЛЧ його підопічних якщо і можна чимось дорікати, то аж ніяк не в настрої і не у відсутності мотивації. Чи має рацію «Шахтар», запросивши на посаду головного тренера колишнього асистента наставника «Феєнорда», можна буде чітко відповісти наприкінці нинішнього сезону. Але те, що «Шахтар» був явно неправий із запрошенням ван Леувена, і оперативно виправив ситуацію – однозначно.

Гра проти «Антверпена» для чемпіонів України не вийшла такою емоційною та змістовною, як попередній поєдинок – проти «Барселони». Власне, вона й не могла такою бути. Насамперед, через статус опонента.

Наразі саме «Шахтар» виступав у ролі фаворита. Саме від «Шахтаря» ми чекали на підтвердження його амбіцій. І оформлення де-юре виходу у євровесну.

Вважаю, що «гірників» у певному сенсі сковували турнірні завдання. Особливо боязнь зробити фатальну помилку. Тому матч проти «червоно-білих» – це насамперед гра на результат. А гра на результат рідко буває видовищною та виразною.

Не скажу, що номінальні господарі контролювали перебіг гри впродовж усього поєдинку. Ні, такого не було. У деяких епізодах гірникам відверто пощастило. Власне, як і антверпенцям. Але за фактом це не змінює суті, бо «Шахтар» не миттям, то катанням, але досяг головного у цьому поєдинку – перемоги. І цю перемогу не можна не назвати закономірною.

Віддаючи належне зрозумілим та цілком впевненим діям «гірників» в атаці, водночас не можу не відзначити їхні дії в обороні. Саме ця ланка – ахіллесова п'ята цьогорічного «Шахтаря». Але в даному випадку оборона «Шахтаря» зіграла напрочуд надійно.

Так, були помилки, але знову ж таки, якщо говорити в порівнянні, то гру проти «Антверпена» захист «Шахтаря» може занести собі до активу. Друга поспіль гра «на нуль» у захисті дорогого коштує.

Власне, всі ланки «Шахтаря» варті втішної оцінки. І за гру проти «Антверпена», і загалом за три перемоги. «Шахтар», незважаючи на всі об'єктивні та суб'єктивні проблеми, продовжує тримати марку. Продовжує захищати і клубну честь, і реноме всього українського футболу. Виявилося, що окрім «гірників», честь країни захищати банально нема кому.

А ще виявилося, що навіть у таких складних ситуаціях можна знаходити вихід з уявного безвихідного становища. Як було сказано вище, відтік легіонерів дуже дався взнаки і на зовнішньому, і на внутрішньому «лику» донецької команди. Проте клуб зумів знайти можливість гідно вийти із ситуації.

Так, у цьому випадку можна стверджувати про наявність непорівнянного бюджету, проте інші наші повпреди в єврокубках нинішнього сезону або зовсім не витрачалися, або взагалі провалили трансферну кампанію.

Клуб зумів знайти можливість гідно вийти і з ситуації щодо заповнюваності арени на «домашніх» поєдинках. Зрозуміло, що особливо напружуватися не потрібно, коли до тебе в гості їде сама «Барселона». Але зібрати п'ятдесят тисяч на матчі проти бельгійського «ноунейма» - це рівень.

І цей рівень для решти наших команд, які претендують грати у групових стадіях єврокубків – поки що недосяжний.

Ось так, по крихтах, частинами та окремостями, і вийшов загалом успіх «Шахтаря» у нинішній Лізі чемпіонів. І для воюючої країни цей успіх важко переоцінити.