Час святкувати. Очки по осені рахувати будемо

Спочатку – про головне. Головний тренер «Шахтаря» Марино Пушич, виявляється, у повному порядку. Від мене особисто боснійський хорват отримав «на горіхи» і за перший поєдинок проти «Барселони», і за матч проти «Динамо». У тих двох поєдинках «Шахтар» ще не проглядався новим, із «шахтарською» грою. Але в другій зустрічі з «Барселоною» Пушич з погляду методики та практики відпрацював ідеально. Це десять балів із десяти.

«Шахтар» раніше мав дві перемоги над «Барселоною». Ще в тій, благополучній епосі, з великою кількістю легіонерів, фінансів і Луческу. Але ті вікторії – все одно не пара нинішній. Тому що в ті рази «Барса» вже вирішувала свої турнірні завдання у Лізі чемпіонів – заздалегідь виходила у весняну частину ЛЧ, і не була особливо мотивованою.

Цього разу «Барселона» ще нічого не вирішила з точки зору виходу в плей-оф ЛЧ. Тож перемога «Шахтаря» над чинним чемпіоном Іспанії в рази цінніша.

Особливо якщо врахувати весь нинішній момент. Маю на увазі не лише контекст донецької команди, а й усього нашого футболу, який різко просів за два останні роки, та й нашої країни загалом. Тому це однозначно визначний результат, яким обов'язково потрібно пишатися. І насолоджуватися.

Я надто довго живу, щоб дозволити собі носити рожеві окуляри. З віком стаєш циніком, що різко контрастує з такими речами, як здатність дивуватися та захоплюватися. До того ж, я бачив, як 1997-го «Барселону» не просто переміг, а знищив другий наш гранд (на той момент єдиний) – «Динамо».

Не можу дозволити собі мати ілюзій і цього разу. Для того, щоб «Шахтар» вийшов у плей-оф Ліги чемпіонів, мають скластися воєдино одразу кілька факторів, які доцільніше називати дивом. На мій суб'єктивний погляд, «гірникам» у рази важче гратиметься проти «Порту», а не проти «Барселони». Тож вище за третє місце в групі наша команда навряд чи зможе піднятися.

Але саме зараз про перспективи та подальші турнірні розклади «гірників» нити не хочеться. Точніше, не треба. Не потрібно в жодному разі. Тому що саме зараз потрібно просто віддати належне чемпіонам України за їхню перемогу над чемпіонами Іспанії.

Сам собою факт перемоги не може не викликати позитивні емоції. Але якщо говорити про гру як таку, то «Шахтар» не просто здобув три очки в грі проти більш класного опонента. «Шахтар» цього опонента просто переграв.

***

Пушич та його команда здобули чималу порцію критики за перший матч проти «блаугранас». Насамперед за те, що грали несміливо, надто шанобливо ставлячись до суперника. А ще – за провал на лівому фланзі.

Цього разу все було по-іншому. Станом на зараз можу стверджувати, що Пушич вміє робити висновки з невдалих матчів. Причому не тільки проводити роботу над помилками, а й змінювати ситуацію на краще.

Зізнатися, поява Ракицького в центрі захисту поряд із Бондарем читалася – з огляду на те, як вдало зіграв Ярослав у останніх двох матчах на внутрішній арені. Але водночас виникали питання з цього приводу: а чи не стане відсутність швидкості Ракицького приводом для Левандовського та компанії влаштувати бліцкриг саме на цьому плацдармі?

Але все обійшлося. Більше того, Ракицький провів класний поєдинок, а його точні передачі ставили «Барсу» в незручне становище.

Цим кадровим рішенням плюс переведенням Матвієнка на лівий фланг і «відтягуванням» позиції Судакова, який за ван Леувена грав роль повноцінного плеймейкера, тоді як цього разу – опорника – і полягав основний шлях до успіху.

У «гірників» цього разу практично не було розривів між ігровими лініями, що було чітко видно за матчем в Барселоні. Лівий фланг «Шахтаря» відіграв чудово.

Хоча особисто для мене навіть більш показовим є ККД протилежного флангу. Особливо те, як Зубков заміняв в обороні Гочолеішвілі, коли той підключався в атаку.

Власне, ось саме ця якість української команди – один за всіх, і всі за одного – і стала вирішальним фактором гамбурзького матчу.

Взаємопідстраховка, взаємозамінність, сміливість і мотивація – проти цих, здавалося б, простих інструментів у «Барселони» не виявилося зовсім нічого.

На мій погляд, команда Хаві виявилася неготовою саме до такої – ґрунтовної та рішучої позиції команди Пушича. Швидше за все, каталонці хотіли здобути чергову перемогу, не надто напружуючись і стараючись для цього.

Але, з перших хвилин гри зіткнувшись із шаленим пресингом та самовіддачею суперника, чемпіон Іспанії банально не зміг перебудуватися. І заміна від Хаві відразу чотирьох футболістів на початку другого тайму якнайкраще ілюструє нездатність «Барселони» прийняти запропонований суперником темп і ритм гри.

У принципі, за такої «пісної» гри «Барси», донеччани мали шанси перемогти навіть із більшою різницею в рахунку. «Шахтар» після забитого м'яча не став грати на утримання рахунку, продовжуючи гнути свою лінію, а у другому таймі «гірники» дуже вдало вибігали в контратаки.

Але не гніватимемо Бога. Навіть 1:0 над «Барселоною» – це щастя.

Давайте їм просто насолодимося.

А про шанси «Шахтаря» на більш «статусну» євровесну поговоримо пізніше.