Максим ХЛАНЬ: «В один момент в Зорі почали з мене знущатися»

Український легіонер гданської «Лехії» Максим Хлань в ексклюзивному інтерв'ю Sport.ua розповів про життя і новий етап кар'єри в Польщі, пропозиції з Іспанії і Данії, а також пригадав скандальний відхід з луганської «Зорі».

– Максиме, як тобі в Польщі, чи вже адаптувався в новому клубі і в новій країні?
– Думаю що адаптація пройшла найкращим чином. В першу чергу, мене дуже добре прийняли вболівальники, команда також тепло зустріла. Після «Зорі», звичайно, ставлення до мене набагато краще.

– Наскільки важливу роль відіграла присутність в «Лехії» давно знайомих тобі Богдана Сарнавського та Івана Желізка?
– Дійсно, вони відіграють важливу роль, завдяки ним в мене краща комунікація з партнерами по команді, набагато швидше проходила адаптація. Якщо щось не розумієш – вони завжди допоможуть. Також в тренерському складі є наш земляк Олександр Шевелюхін. З ним також склались гарні стосунки. Виручає ще те, що польська мова схожа на українську. Тож ми розуміємо один одного.

lechia.pl. Максим Хлань

– Кажуть, у Богдана Сарнавського гарне почуття гумору. Додає українського настрою в колективі?
– Це правда, буває розбавляє обстановку, але на матчах він завжди сконцентрований. Ми з ним разом подорожуємо містом, вже вимальовуються якісь улюблені місця в місті. Дружня атмосфера відчувається.

– Чи немає відчуття на полі, коли бачиш обличчя українських гравців, що ніби граєш в УПЛ?
– Мабуть, трошки є таке. З Іваном Желізком ми ще в «Карпатах» разом грали, давно знаємо один одного. Можливо, в нас є спільні напрацювання, які ми зараз тут демонструємо.

Читайте також:

ВІДЕО. Максим Хлань забив другий гол за Лехію із Гданська

– Як в тебе склались відносини з тренерським штабом в «Лехії»?
– Дуже легко. Ми одразу порозумілись. Я одразу почав грати в основному складі. Плюс, посприяв Олександр Шевелюхін, який теж входить до тренерського штабу. З ним часто комунікуємо, він підказує. Проблем жодних нема. Навпаки, все добре.

– Згадаєш, які в тебе були стосунки в «Зорі» з Віктором Скрипником?
– Особисто в мене зі Скрипником були дуже добрі стосунки, я йому вдячний за підтримку. В мене був тоді важкий період, я переважно грав за U-19 та U-21, але й за основну команду грав. Віктор Скрипник підтримував мене, багато чому навчив. Він дуже кваліфікований тренер. Головне його розуміти і тоді все буде виходити.

ФК Зоря. Максим Хлань

– В який момент ти зрозумів, що в «Зорі» ти себе більше не бачиш?
– Такого моменту не було до тих пір, поки наді мною не почали, прямо кажучи, знущатись. Я завжди був відкритий до діалогу з клубом. Був готовий підписувати новий контракт. Казав, на яких умовах готовий це зробити, але клуб повідомив, що хоче пролонгацію тільки на п'ять років. І після цього пішла, як то кажуть, коса на камінь. З'явилися з боку клуба знущання на мою адресу. Кажу, не приховуючи цього. Але я також розумів і тренерський штаб. Він вимушено робив той чи інший крок. Мене не допускали до тренувань, на обіди, до тренажерної зали. Потім десь два місяці я провів в команді U-19. Я «Зорі» завдячував деякий час, вони мені допомагали. Але до мене ніхто крок так і не зробив. Тому вже вийшло, як вийшло.

– Тебе тренер підтримував на той момент?
– В «Зорі» тоді вже був Патрік ван Леувен. Але і з Віктором Скрипником в мене був контакт. Деякі інші тренери з інших клубів мені телефонували, підтримували. Я їм вдячний.

– Як складались стосунки з Патріком ван Леувеном?
– За всю команду не скажу. Але особисто мені на початку було важко, бо я до того працював тільки з українськими тренерами. А тут зовсім інший підхід, інше бачення гри, інший менталітет. В першу чергу було багато чого незрозуміло. І я особисто не хотів це сприймати. Але потім, з часом, коли був помітний прогрес, він доволі швидко розвинувся, всі зрозуміли, що це те, що треба, і це працює. В другому колі минулого сезону, здається, була тільки одна поразка в матчі з «Кривбасом».

– Перехід Патріка в «Шахтар» тебе не здивував?
– Його запросили в «Шахтар» тому, що він кваліфікований тренер. Його помічник Реймонд також дуже сильний спеціаліст. Він особисто зі мною багато проводив часу, багато навчав. В Патріка зовсім інше бачення й підхід як до гравця, так і до гри. Наші деякі футболісти були не готові до такого тренера, але звикли й потім завдячували його штабу.

– З ким ти сьогодні підтримуєш активний зв’язок з українських футболістів?
– З «Зорі – в нас є група – Русин, Вантух, Батагов, Бражко. У нас там своя компанія. Ми спілкуємось, списуємось. З Русиним спілкуюсь активно, він з Львівського регіону, я там п'ять років прожив. Зараз ми товаришуємо, він розповідає, як в Чемпіоншипі, я розказую, як в мене справи. Ми кожен день на зв’язку.

– Нещодавно ти провів дебютний гол в матчі проти «Жешува». Емоції зашкалювали?
– На матчі були вболівальники, біженці з України, переважно діти. Я співпрацюю з фондом в Гданську, який допомагає українським дітям, які втекли від війни. Цей фонд не тільки українцям допомагає, також польським дітям з різними вадами здоров’я. Я запросив українських дітей на матч. Вони прийшли, а я забив гол, тому емоції зашкалювали, вдалось забити на рідному для клубу стадіоні дебютний гол, ще й на очах групи підтримки. Про це можна тільки мріяти, я був щасливий. Продовжуємо далі, в нас хороша серія.

– Розкажи про умови життя в Гданську, як з побутом?
– Розчарувань нема, багато чого нового вивчаю. Висновків не можу зробити, поки що вивчаю мову. Тут все на високому рівні, в клубі допомогли з квартирою, з машиною, допомогли відкрити рахунки, розібратись з податками. Агенти також активізувались. Раніше писали, ще до «Лехії». Зараз теж пишуть, але я поки що не поспішаю з цим питанням.

– Коли ти востаннє був в Україні?
– Коли покидав «Зорю».

– Слідкуєш за новинами українського чемпіонату?
– За всіма не слідкую, але дивився матч «Динамо» – «Шахтар» Топові матчі з рідного міста дивлюсь, слідкую за «Поліссям». Дуже гарний проект, бажаю їм удачі і чекаю в єврокубках. Можливо, навіть хотів би зіграти за «Полісся». Але час покаже.

– Чи були в тебе пропозиції від «Динамо» чи з «Шахтаря»?
– Завжди були пропозиції від обох команд, коли ще в академії грав, коли був в молодіжній команді. Пропонували, й офіційно відправляли запит, але я був націлений на інший шлях, хотів грати за кордоном. В мене були приклади гравців «Зорі», які раніше ще з клубу поїхали.

– Як ти потрапив саме до Гданську, до «Лехії»?
– Одразу, як розірвав контракт з «Зорею», поступила пропозиція з Гданську. Почав спілкуватись. Говорили протягом двох місяців. Довго, тому що в мене немає агента й мені чомусь після минулого досвіду страшно було підписувати контракти, тим більше довгостроковий. Я вагався, хотів відпочити, пережив стрес. Взяв паузу, визначився і поїхав до «Лехії».

– Чи були пропозиції від інших клубів?
– Були дві пропозиції з Данії та з Іспанії, але поляки були більш визначеними й з конкретною пропозицією. Та й легшим був контакт.

– Якщо була б конкретна пропозиція від «Динамо» та «Шахтаря», у формі якого клубу ми б тебе побачили?
– Важко сказати. Але по тактиці мені імпонує «Шахтар», він грає в інтенсивний та атакувальний футбол, я таке люблю. Там завжди високі задачі, і я хотів би грати саме в такій команді.

– Ти вже загравався за молодіжну збірну України. Які в тебе з’являються думки про головну команду країни?

– В нас дуже крута команда з потенціалом. Не впевнений, що Сергій Станіславович Ребров слідкує за «Лехією». Думаю, він більше звертає увагу на АПЛ та топ-чемпіонати, де наші хлопці грають. «Лехія» зараз не на самому високому рівні. Звичайно, тут не топ-чемпіонат, але деякі футболісти тут грають й заслуговують на виклик. Треба виступати на високому рівні, демонструвати клас, впевненість й стабільність. Я кожен день покращую свою гру. Є ціль – потрапити в збірну. Викличуть – буду щасливий. Це моя найбільша мрія.

В 6 матчах за новий клуб 20-річний півзахисник відзначився 2 голами.