Програли гідно. Але поки що до шахтарського футболу далеко

Не хочу здаватися фальшивим в єлейному хорі, який вітає «Шахтар» з хорошою грою в Барселоні, бо як такої хорошої гри «Шахтаря» там було занадто мало. На мій погляд. Замало для того, щоб зачепитися за очки. А саме цей нюанс особисто я вважаю головним. Хоча, якщо вірити спортивному директору «Шахтаря» Даріо Срні, він і президент «помаранчево-чорних» вважають, що краще «красиво програти, ніж некрасиво виграти». Ну-ну.

Поразка на полі беззаперечного лідера квартету. Здавалося б, особливих претензій до тих, хто програв, дійсно бути не може. Швидше навпаки – їх треба похвалити

1:2 – мінімальна поразка. Поразка на полі беззаперечного лідера квартету. Здавалося б, особливих претензій до тих, хто програв, дійсно бути не може. Швидше навпаки – їх треба похвалити.

Те, що похвалити потрібно – це однозначно. Бо намагалися, та й хлопчиками для биття не виявилися. Але, знов-таки, всього цього замало. Загалом цього може бути достатньо для товариських турнірів. Але аж ніяк не для Ліги чемпіонів. У Лізі чемпіонів потрібно намагатися стрибати вище за власну голову. Ти маєш бути сильним, інакше навіщо тобі бути?

Я усвідомлюю, проти кого грав «Шахтар». Однак, водночас, я добре розумію контекст цього поєдинку. Враховуючи явні проблеми чемпіона Іспанії – травмопад та загострене бажання виграти класико у найближчі вихідні – команду Хаві за визначенням у грі проти чемпіона України було заточено на економ-режим. Цим треба було спробувати скористатися. «Шахтар» намагався, але в цих спробах агресії було менше, ніж пієтету перед опонентом.

Незважаючи на вищий і командний, і індивідуальний клас, нинішня «Барселона» все ще залишається командою з «кришталевою щелепою». Каталонцям дуже і дуже складно долати оборону таких команд, які намагаються діяти за формулою «і сам не гам, і іншому не дам».

Тобто у грі проти колективів, які й самі нічого не створюють біля чужих воріт, і «Барсі» не дають цього зробити, команда Хаві відчуває проблеми. І часто втрачає очки. Особливо у Лізі чемпіонів. Ви можете запросто згадати, коли каталонці востаннє виходили хоча б до чвертьфіналу чемпіонської Ліги?

Загалом, якби «Шахтар» вимкнув режим зайвого розшаркування перед іменитим суперником, і хоча б спробував зіграти проти нього не в шахи, а в «чапаєва», на мій суб'єктивний погляд, користі було б значно більше, ніж від того, що вийшло насправді.

А за фактом вийшло так, що «Шахтар» намагався грати проти «Барселони» у її гру - не ламати, а створювати. Все це було б похвально у тому випадку, якби рахунок на табло був іншим. Але рахунок – не на нашу користь. Отже, і тактика, і стратегія були хибними.

Якщо в першому таймі цей Шахтар і відрізнявся чимось від Шахтаря ван Леувена, то це, хіба що, дрібними і середніми передачами у своїй зоні...

Перші п'ять хвилин «гірники» справді старалися/намагалися грати у «шахтарський» футбол – високо пресингували, давили всією «масою» на суперника. Але, схоже, суперник приблизно на це й чекав. За рахунок вищої індивідуальної майстерності та «заточеності» на володіння м'ячем господарі без проблем впоралися зі стартовою спробою «Шахтаря» диктувати умови.

Оперативно організувавши свої атаки, «блаугранас» надовго вибили суперника з сідла. Пресинг «гірників» став значно нижчим, і під ударами «Барси» стрункість гостей почала розвалюватися.

Особливо ранимим виявився лівий фланг оборони. І опорна зона. І якщо з таким «перформансом» Азарова можна змиритися – справа то молода й недосвідчена, то ось провал Матвієнка, який виявився недоречним і під час підстрахування лівого краю, і безпосередньо на своєму центральному плацдармі, так само як і слабка гра Степаненка, для мене стали одкровенням.

Те, як дуже легко «гірники» у першому таймі пропустили два м'ячі, а могли пропустити ще стільки ж, явно не вписувалося у задекларований «шахтарський» футбол. Саме в цьому аспекті команда Пушича/Срни дуже скидалася на команду ван Леувена.

Аж надто «низько» притискалися донеччани до своїх воріт. Різник, який не вирізняється прокачаними опціями успішної гри ногами, не міг собі дозволити вдало розпочинати атаки. Тому були передачі або ближньому, або в нікуди.

За подібними лекалами діяли і оборонці «Шахтаря» - адресованих передач практично не було. З урахуванням помітного просідання опорної зони (Степаненко, Бондаренко) шансів організувати виразну контргру практично не було.

І якщо в першому таймі цей «Шахтар» і відрізнявся чимось від «Шахтаря» ван Леувена, то це хіба що дрібними та середніми передачами у своїй зоні. Команда нідерландського тренера намагалася позбутися м'яча за допомогою довгих діагоналей.

Але, як і в грі попереднього туру – проти «Антверпена» – перерва пішла на користь «Шахтарю». Важко сказати, що саме говорив новоспечений наставник «помаранчево-чорних» своїм підопічним, але зрештою він зміг до них достукатися.

Відіграв свою роль і той факт, що у другій половині гри господарі всіма своїми думками були на суботньому класико.

Як би там не було, після перерви ми побачили інший «Шахтар» – сміливіший, розкутіший. Такий «Шахтар», якому справді нема чого втрачати. Можна лише придбати.

На честь донеччан, вони зуміли вичавити необхідний мінімум зі своєї «розкутості» – забили гол, який подарував виразну надію. Наша команда почала знову високо пресингувати, ожили фланги. Навіть Азарова.

Пушич чомусь зробив лише три заміни, з яких одну – лише на 93 хвилині

Тут би і тренерському штабу вчасно потурбуватися – внести корективи в гру. Хоча б замінами. Але Пушич чомусь зробив лише три заміни, з яких одну – лише на 93 хвилині. Чи то ще не розібрався у довіреному йому «господарстві», чи освіжати гру справді було нікому.

Я навмисно зараз не акцентую особливої уваги на діях/рішеннях/поведінці Марино Пушича. За один день підготувати команду до такої важливої гри неможливо. Хоч би що хто казав, але поки що це команда ван Леувена, і від справжньої «шахтарської» гри вона далека. Подивимося, що буде з нею найближчим часом. Цілком можливо, Пушич зможе прищепити їй інший футбол, інший світогляд. Але в конкретному випадку новий головний тренер «Шахтаря» був у ролі спостерігача.

У підсумку шляхетний порив «Шахтаря» у другому таймі виявився лише поривом. На жаль, цього разу камбеком навіть не пахло: і «Шахтар» виявився до нього не готовим, та й «Барса» вчасно вийшла зі сплячки.

Отже: якщо судити за рахунком, то «гірники» зіграли гідно проти лідера групи. Але цього однаково мало, бо ні очок, ні грошей за гідні поразки не дають. Не залишає відчуття, що у цій ситуації «Шахтар» міг виступити успішніше, вдаліше. Якби ризикнув. І якби не надто носився зі своїм іменитим суперником.

Шанс зіграти краще був. Але «Шахтар» цим шансом так і не скористався.