НХЛ: прев'ю Західної конференції

Пояснюємо, хто є хто у Західній конференції.

Аутсайдери

Традиційно пасти задніх належить «Аризоні Койотіс». Минулого сезону «койоти» зайняли високе як для себе 13 місце на Заході, тобто випередили у своїй конференції три команди. Навіть якщо франшиза-мем просунеться в таблиці трохи вище, то це буде не про плей-оф. Навіщо взагалі потрібна «Аризона» у НХЛ – велике питання. Нагадаємо, що «койоти» другий поспіль сезон проведуть на університетській арені, яка не вміщує навіть п'яти тисяч глядачів.

Читайте також:

НХЛ: прев'ю Східної конференції

Затягнеться і перебудова «Анахайма», яка й так триває вже п'ять років. «Дакс» не змогли виграти драфт-лотерею і отримати Коннора Бедарда, так що доведеться розраховувати на інших «проспектів». Для менеджменту клубу успіхом стали нові контракти Джиммі Драйсдейла і нестабільного чарівника Тревора Зеграса. Проте є великі сумніви, що в «Анахаймі» здатні розумно і системно розвивати молодь. Інакше за останні п'ять років «качки» хоча б раз серйозно претендували на вихід у плей-оф.

Коннора Бедарда пощастило задрафтувати «Чикаго». Тепер до «Блекхокс» прикута велика увага. Підвищилася і привабливість клубу, адже саме «під Бедарда» сюди захотіли перейти Тейлор Холл, а також ветерани Корі Перрі і Нік Фоліньйо. Попередній чемпіонський склад (виграли Кубок Стенлі у 2010-му, 2012-му та 2015 роках) «Чикаго» зібрав, насамперед, завдяки високим драфт-пікам. Однак навіть із Патріком Кейном і Джонатаном Тейвзом «Блекхокс» перші сезони провели у статусі аутсайдерів. Коннор Бедард неймовірно талановитий, проте сезон-2023/2024 у нього буде присвячений знайомству із НХЛ. Шанувальники «Чикаго» після 2017 року звикли до поганих результатів. Але тепер вони будуть дивитися на зірку, яка запалюється на їхніх очах, а не на лідерів, що стрімко старіють і тільки нагадують про славне минуле.

«Сан-Хосе» мав йти на перебудову ще з 2020 року. Однак довго тримався за відносно успішне (адже Кубок Стенлі так і не взяли, тільки у фінал один раз вийшли) минуле. Тільки зараз, після обміну Еріка Карлссона в «Піттсбург» (рік тому стався трейд Брента Бернса в «Кароліну»), можна сказати, що менеджмент «Шаркс» змирився з необхідністю збирати команду наново.

До аутсайдерів варто віднести і «Ванкувер», який майже десятиліття намагається щось збудувати після спаду братів Хенріка та Даніеля Седінів. Таланту у «Кенакс» вистачає, є сильні і все ще перспективні лідери в кожній лінії – воротар Тетчер Демко, захисник та новий капітан Квін Х'юз, форвард Еліас Петтерссон. Однак у команді не вдається створити правильну «хімію» та атмосферу, адже роздягальня постійно розділена на угруповання, що конкурують один з одним. Відносна слабкість дивізіону Пасифік за наявності помноженого на кураж таланту залишає «Ванкуверу» шанси хоча б повернутися до плей-оф.

Темні конячки

«Сіетл» сильно здивував минулого сезону, який став для клубу другим у НХЛ. Перший сезон «Кракен» провели, як і належить новачкові – опинилися серед аутсайдерів. А далі був дуже несподіваний ривок. Вже сам по собі вихід у плей-оф «Сіетла» став сенсацією, так «Кракен» ще й у постсезоні спричинив великий галас. Спочатку вибив чемпіонів із «Колорадо», а потім цілих сім матчів мучив у другому раунді «Даллас».

Але пробитися до плей-оф ще раз буде складно. По-перше, зникне ефект несподіванки, до «Сіетла» вже ставитимуться серйозно. По-друге, минулого сезону «Кракен» демонстрував аномальну реалізацію моментів. І якщо тоді відсутність зірок навіть грала в плюс для «Сіетла», оскільки у команди реально була небезпечною та ефективною кожна ланка, то зараз брак чистої якості має позначитися.

Фактично безнадійний виліт «Вінніпега» у першому раунді плей-оф від «Вегаса» не здивував. А ось те, що «Джетс» пробилися до Кубка Стенлі, стало певною мірою несподіванкою. Адже тренер Рік Боунесс затягнув у топ-8 Заходу команду з дуже непростою атмосферою в роздягальні. Тепер ця проблема здається вирішеною. «Вінніпег» викупив контракт Блейка Вілера, який мав капітанську нашивку і негативно впливав на партнерів. А головне - продовжив контракти з воротарем Коннором Хеллебайком і центром Марком Шайфлі. Це дуже сильні гравці за стандартами НХЛ, які роблять «Джетс» фаворитами у битві за місця у плей-оф.

«Калгарі» звик чергувати відносно успішні сезони (для «Флеймз» це вихід у плей-оф) з невдалими. Минула регулярка була негативною, але зміни на позитив очікувати складно. Старомодний тренер Дерріл Саттер багатьом набрид, але навряд чи команду сильно і водночас успішно струсане його колишній помічник Райан Хаска. Новачки міжсезоння-2022 Назем Кадрі і Джонатан Юбердо свої жирні контракти не відпрацьовують і навряд чи на них чекає ренесанс.

«Сент-Луїс» лише у розпал сезону-2022/2023 зрозумів, що команда, яка у 2019 році здобула перший в історії франшизи Кубок Стенлі, з того часу або деградує, або тупцює на місці. «Блюз» не пішли на перебудову, але серйозно перетрусили склад. Майстерності кістяка, що залишився, а також запрошених у міжсезоння форвардів Хейса і Врани цілком може вистачити, щоб після річної паузи повернутися в плей-оф.

За аналогічним сценарієм пішов і «Нешвілл». Тобто, «Предаторз» по ходу сезону-2022/2023 почали змінювати склад, але це не означало перебудову. «Хижаки» навіть були близькими до того, щоб продовжити до дев'яти сезонів серію з виходами у плей-оф - не вистачило трьох очок. Але в будь-якому разі клуб був налаштований розпочати нове життя.

Пішов Девід Пойл – людина, яка працювала 41 рік генеральним менеджером у НХЛ, 26 з них він віддав «Нешвіллу» і зібрав команду, яка вийшла у фінал Кубка Стенлі у 2017 році, а у 2018-му взяла Президентський кубок.

Його замінив Баррі Троц - наддосвідчений спеціаліст (1812 матчів у НХЛ та виграний у 2018 році Кубок Стенлі), який 15 сезонів працював у «Нешвіллі» головним тренером якраз у підпорядкуванні Пойла. Але кар'єру генерального менеджера Троц починає лише зараз. І в міжсезоння він уже встиг поміняти у команді головного центра - Метт Дюшен з його нестерпним характером очікувано не привів «Предс» до вершин, на Райана О'Райллі (капітана чемпіонського «Сент-Луїса») надій значно більше. Також у захисті у «Нешвілла» залишилися зірковий Роман Йосі і титулований Райан Макдона. Навколо таких лідерів можна вибудувати команду, яка відразу повернеться до плей-оф.

Тіньові фаворити

За останні 12 сезонів «Міннесота Вайлд» тільки один раз не пробилася до плей-оф. Але на цьому ж відрізку «дикуни» лише двічі пройшли перший раунд (останнього разу – 2015 року), на чому й зупинялися. Можливо, колись «Міннесота» у Кубку Стенлі і прорве. Але поки «Вайлд» чітко вписуються в характеристику про команду, яка достатньо сильна для топ-8 Заходу (хоча, як і раніше, доводиться формувати склад з обмеженнями щодо стелі зарплат за старі гріхи), але максимально вразлива в плей-оф.

У «Лос-Анджелеса», завдяки добре побудованій системі розвитку молоді (довгий час «королі» не мали високих драфт-піків, але не жаліються на нестачу «проспектів») і привабливості для вільних агентів, аутсайдерський період тривав лише три сезони. Втім, два поспіль вильоти в першому раунді плей-оф від «Едмонтона» навряд чи влаштовують «Кінгз». Від старої гвардії, яка брала Кубок Стенлі ще у 2012 та 2014 роках, у команді залишилися Дрю Дауті і Анже Копітар. У міжсезоння вдалося посилити лінію центрів завдяки обміну П'єра-Люка Дюбуа. Проте є питання щодо нової воротарської бригади.

А головне, що поки не видно лідерів саме рівня праймових Дауті і Копітара. «Лос-Анджелес» має пробиватися у плей-оф, але в Кубку Стенлі можливостей для тривалого походу у «Кінгз» не видно.

Головні фаворити

«Даллас» провів хороший сезон-2022/2023. Впевнено вийшов у плей-оф, а там лише у фіналі конференції програв «Вегасу». «Старз» прекрасно укомплектовані у всіх лініях, але є сумніви в можливості знайти місце для кроку вперед – саме в плані перспектив на Кубок Стенлі, в постсезон техасці повинні пробиватися. Тренер «зірок» Пітер Дебур відомий умінням сильно проводити перший сезон у кожній своїй команді – це вже сталося. Далі у нього зазвичай відбувається спад. Формально Метт Дюшен має посилити лінію центрів «Далласа», проте нестабільність та важкий характер залишаються супутніми недоліками цього талановитого форварда.

Формально «Едмонтон» зробив крок назад порівняно із сезоном-2021/2022. Насправді, здається, змінилося лише одне. Просто позаминулого сезону «Ойлерз» по сітці нарвались на майбутнього володаря Кубка Стенлі у фіналі Заходу («Колорадо»), а минулого — у другому раунді («Вегас»).

Фантастичний Коннор Макдевід та його блискучий напарник Леон Драйзайтль привчили, що їхніх зусиль вистачає, щоб вивести «Едмонтон» у плей-оф. Але чи настане взагалі момент, коли для двох суперзірок підберуть сильних партнерів, щоб хоча б Західну конференцію виграти?! Міжсезоння «Едмонтон» провів спокійно, зміни у складі мінімальні. Тому знову всі надії на оверперфоманс Макдевіда і Драйзайтля. Протиотруту від них саме в регулярці знайти, по суті, нереально.

У 2022 році менеджмент «Колорадо» блискуче попрацював над глибиною складу під плей-оф, що призвело до завоювання Кубка Стенлі - кістяк зірок у Денвері зібрали заздалегідь. Минулого сезону цей трюк не вдався, що й спричинило сенсаційний виліт у першому ж раунді від «Сіетла». Другого центра на місце Назема Кадрі «Евеланш» так і не знайшли, капітан Габріель Ландескуг через травму пропустив минулий сезон і пропустить наступний, а ще нещодавно перспективного Алекса Ньюхука вже відправили до «Монреаля». До того ж спрацювала об'єктивна проблема – захистити титул важче, ніж його завоювати. Очі гравців «Евеланш» не горіли так, як у постсезоні-2022.

Роботу менеджменту «Колорадо» у міжсезоння (придбали Росса Колтона, Райана Джохансена та Джонатана Друена) можна оцінити високо, але тільки гра покаже, чи вдалося за допомогою новачків відновити глибину в атаці.

Морально непросто буде головному центру «Колорадо» Натану Маккіннону. З цього сезону починає діяти його новий контракт із середньорічною зарплатою 12,6 млн доларів – більше, ніж у Коннора Макдевіда і взагалі, ніж у будь-якого іншого гравця в НХЛ у найближчий регулярці. Статус найбільш високооплачуваного хокеїста ліги - це великий тиск, як не крути. А Маккіннон, за всіх його талантів, набирати стільки ж очок, скільки Макдевід, навряд чи здатний.

Проти «Вегаса» у наступному сезоні явно виступає лише історія. У 21-му столітті жодній команді із Заходу не вдалося захистити титул володаря Кубка Стенлі. В іншому, зрозуміло, що «Голден Найтс» знову серед основних фаворитів НХЛ. Зі значних втрат міжсезоння можна відзначити хіба що Райллі Сміта. Брюс Кессіді настільки ідеально налагодив командний механізм, що зараз шлях «Вегаса» у плей-оф навіть виглядає легким – програли всього шість матчів, жодного разу по-справжньому не були близькими до програшу серії.

Але накопичена втома напевно позначиться. Не в регулярці, звичайно ж, хоч і тут треба бути обережними. «Вегас» виграв Кубок Стенлі, маючи моторошні проблеми на воротарській позиції. Едін Хілл у статусі чи то третього, чи то п'ятого голтендера раптово розкрився і став одним із головних героїв плей-оф, але це не означає, що він перетворився на топа. А сезон-2021/2022 вже довів, що в умовах жахливої ​​епідемії травм можна не потрапити до плей-оф навіть із таким сильним та збалансованим складом, як у «Голден Найтс».

Ігор ЯСЛИК