Криза в Шахтарі: стару команду зруйнували, хто ж збудує нову

Перед початком минулого сезону в українській Прем'єр-лізі один з її грандів «Шахтар» вимушено пройшов через процедуру суттєвих змін. Війна, яку принесла на нашу землю кровожерлива росія, змусила залишити донецький клуб не лише практично усіх легіонерів, а й головного тренера Роберто Де Дзербі, котрий зараз надихає багатьох експертів та вболівальників в англійській Прем'єр-лізі, маючи очевидні успіхи із «Брайтоном».

На зміну Де Дзербі прийшов хорват Ігор Йовічевіч, якому довелося вибудовувати свій «Шахтар» практично з нуля. Команда змінилася до невпізнанності, як у плані складу, так і з погляду на футболу, що демонструється. Остання обставина призвела до того, що в пресі неодноразово можна було зустріти невдоволення стилем виступів «гірників», яке досягло свого апогею після принизливої ​​гостьової поразки у плей-оф Ліги Європи від «Феєнорда» з рахунком 1:7.

Проте з Йовічевічем на чолі «Шахтар» таки зумів досягти своєї головної мети на такий непростий сезон – виграти черговий титул чемпіона України. Втім, для керівництва «гірників» цього, вочевидь, виявилося недостатньо, й влітку із хорватом попрощалися, призначивши на його місце нідерландця Патріка ван Леувена – колишнього директора академії «Шахтаря», який відпрацював сезон-2022/23 в Україні разом із «Зорею» та заслужив чимало похвали від експертів та вболівальників.

Подейкували, що топ-менеджменту «Шахтаря» та власнику клубу Рінату Ахметову не подобався футбол, який демонструвала команда за керівництва Йовічевіча. По суті, нічого «смачного», як любить характеризувати подібну ігрову стилістику президент «гірників», донеччани під орудою хорватського головного тренера справді не демонстрували. Найчастіше мова йшла про вельми нудне видовище, коли команда заколисувала численними передачами в центрі поля або на межі першої та другої третин чи то суперника, чи то саму себе… З іншого боку, результату Йовічевіч досяг: вивів «Шахтар» спочатку у євровесну (а це вже велике досягнення для наших команд в єврокубках, про що яскраво свідчить нинішній сезон!), а згодом і здобув для «гірників» національне «золото».

З приходом ван Леувена очікувалося, що «Шахтар» кардинально змінить свій ігровий стиль. Для цього нідерландському фахівцю довелося фактично спершу зруйнувати все те, що вибудовував його попередник – навіть при капітальному ремонті умовної квартири мова спершу заходить про повний демонтаж усього непотрібного, і тільки після цього починається процес зведення нових конструкцій, – і лише потім приступати до спроб відтворити щось своє, що виявилося затребуваним топ-менеджментом «Шахтаря».

Але вийшло у ван Леувена якось не дуже. Зламати непотрібне він-то зламав, проте вибудувати бажане у нідерландця досі все ніяк не виходить. І якщо поразки від АЕКа (0:5), «Аякса» (0:3) та «Тоттенхема» (1:5) можна було списати на товариський статус цих поєдинків та етап передсезонної підготовки, який проходила на той момент команда, то ось старт національного чемпіонату, а потім і перший матч у Лізі чемпіонів довели – криза в «Шахтарі» дійсно присутня, і приховувати її у ван Леувена, а також лояльних до нього та клубу осіб виходить все складніше та складніше.

Щоб не бути голослівними, давайте оперувати фактами: команда Ігора Йовічевіча, котрий фактично збирав «Шахтар» минулого літа ледве не «на колінці», у стартових дев'яти турах української Прем'єр-ліги сезону-2022/23 втратила лише 2 очки, зігравши внічию проти «Металіста 1925» (0:0), однак обігравши головного, як тоді вважалося, опонента у боротьбі за титул «Динамо» із рахунком 3:1. Підопічні ван Леувена в перших дев'яти турах УПЛ-2023/24 примудрилися вже розгубити 9 очок, зігравши внічию проти «Вереса» (1:1), «Кривбаса» (3:3), «Руха» (1:1), а у крайньому поєдинку взагалі програвши «Ворсклі» (1:2). Про дисциплінарну ситуацію в команді говорити вже й зовсім набридло – раніше це ми вже робили в рамках окремого матеріалу, але з того часу стан речей лише погіршився, і наразі в пасиві «гірників» вже 5 червоних карток, що близько до показника якогось записного аутсайдера, футболісти котрого ніде не встигають за суперниками, й змушені фолити грубо та часто, але аж ніяк не чинного чемпіона країни.

Читайте також:

Що з дисципліною, Патріку?

Сам ван Леувен поки що не демонструє ознак гарної керованості колективом. При матчах, що невдало складаються, нідерландський фахівець ані за допомогою замін, ані зміною тактичного малюнка гри, ані підказками не може переламати хід поєдинків. До речі, багато хто вже оцінив нордичну манеру поведінки ван Леувена на лаві запасних «Шахтаря», що різко контрастує із вкрай емоційними «на бровці» двома попередниками нідерландця Роберто Де Дзербі та Ігорем Йовічевічем.

Про проблеми з психологією після поразки від «Ворскли» заговорив вже й сам ван Леувен. Але також Патрік підкреслив, що його команді, мовляв, не вистачає майстерності під час реалізації моментів, хоча із цим твердженням нідерландця можна та варто посперечатися, для чого ми знову звернемося до цифр.

Зокрема, в цьому сезоні УПЛ у перерахунку на 90 хвилин ігрового часу показник очікуваних голів у «Шахтаря» становить 1,5. Реально ж «гірники» забивають у середньому по 1,9 м'яча у ворота суперників за матч. І це говорить зовсім не на користь версії про проблемну реалізацію, а скоріше – про те, що у команди ван Леувена набагато більше питань виникає безпосередньо з креативом, зі створенням небезпечних моментів, адже раніше xG в донеччан був у півтора рази вищим.

Очевидно, що за ван Леувена «Шахтар» став робити ставку на більш вертикальний футбол. З цієї причини у «гірників» дуже суттєво знизилися середньоматчові показники володіння м'ячем, виконаних передач, впав темп гри, натомість збільшилася частка довгих пасів. Парадоксально, але «Зоря» із ван Леувеном на чолі була однією з кращих в УПЛ і в пресингу, але наразі, після зміни стилістики, індекс PPDA у «гірників» порівняно з аналогічним показником для команди Йовічевіча став навіть гіршим.

Жодних покращень не помітно і у плані таких важливих для результату ігрових показників як удари по воротах, паси у фінальну третину, небезпечні паси. Усі ці цифри, навпаки, навіть знизилися. А ось виросла та, що відповідає за середню дистанцію ударів – з 18,4 до 19,7 метрів. Іншими словами, «Шахтар» за ван Леувена став не тільки рідше бити по воротах суперників, але ще й робить це з більш далеких дистанцій. Чи треба дивуватися, чому у зв'язку із цим «просів» показник як очікуваних, так і реальних голів?

Та й узагалі топ-менеджмент «Шахтаря», здається, перехитрував сам себе. У спробах щось змінити на краще та зробити гру команди динамічнішою, боси «гірників», очевидно, проґавили ту обставину, що побудувати успішний вертикальний футбол у «Зорі» та «Шахтарі» – це дві великі різниці. Як би там не було, але проти луганчан в УПЛ мало хто сідає у низький блок та намагається діяти виключно на контратаках. Те, що було можливим у «Зорі», Патріку навряд чи вдасться реалізувати в «Шахтарі», адже для швидкого вертикального футболу донеччанам потрібно мати вільні зони в оборонних редутах суперників, а такою розкішшю опоненти «гірників» по ​​УПЛ аж ніяк не балують.

Та й перший млинець у Лізі чемпіонів вийшов для ван Леувена глевким. Команда програла номінально домашній матч «Порту» з рахунком 1:3, причому була набагато ближчою до поразки, ніж хоча б до нічиєї. І в тому матчі до нідерландського фахівця також було чимало питань – наприклад, що робив у стартовому складі Новатус Міроші, котрий був підписаний на умовах оренди на самому фініші роботи літнього трансферного вікна, та з «драконами» фактично дебютував у новій команді? Невже для першого матчу новобранця не можна було вибрати менш статусний та значущий матч, чи бажання ризикнути, а потім потенційно випити шампанського виявилося понад усе?

Так, не варто скидати з рахунків кадрові проблеми, із якими ван Леувен зіштовхнувся у «Шахтарі» на старті сезону. Це і травми, і дискваліфікація провідних гравців, про що вже згадувалося вище. Але у грі з «Порту» ліворуч в обороні у Патріка чомусь вийшов саме абсолютний дебютант Міроші, а не грузин Азаров, котрий встиг до того моменту зіграти вже хоч кілька матчів за першу команду.

До речі, з того часу Міроші зіграв ще у двох матчах УПЛ проти «Руха» та «Ворскли», які завершилися для «гірників» втратою п'яти очок. «Вішати собак» виключно на танзанійця за ці невдачі не можна ні в якому разі, бо вся оборона «Шахтаря» нині виглядає розбалансованою та розконцентрованою, проте варто зупинитися на одному цікавому статистичному нюансі. На даний момент середній показник перехоплень м'яча у Міроші, котрий поки що вимушено діє в центрі оборони, дорівнює 2,6. Для порівняння, аналогічна цифра у Матвієнка становить 5,5. А це, між іншим, один із статистичних маркерів, за якими можна судити про успішність позиційної роботи захисника на полі.

Саме тому не дивно, що вже після поразки від «Ворскли» в пресу просочилися чутки про можливе швидке звільнення ван Леувена. І нехай згодом з'явилося їх, якщо можна так сказати, спростування, але пов'язане воно, схоже, зовсім не із високим рівнем довіри Ріната Ахметова до Патріка ван Леувена, а з тим, що власник «Шахтаря» банально не хоче впадати в непритаманну йому метушливість при прийнятті ключових рішень, та й до того ж топ-менеджмент клубу банально не має на даний момент реальних варіантів щодо якісної, а не формальної заміни для нідерландця.

Ось і виходить, що всього за два місяці колишній чемпіонський «Шахтар» Ігора Йовічевіча виявився зруйнованим, а ось питання про те, хто вибудовуватиме на його місці нову команду однозначної відповіді ще абсолютно немає. Тому поки важко не погодитися із думкою Йожефа Сабо, котрий вважає, що одним рішенням в українському футболі були зруйновані одразу двоє наших повпреди у поточному євросезоні – і «Шахтар», і «Зоря». Що ж, і таке буває…