Бан для росіян: є раціо в повоєнній пролонгації

Президент УЄФА Александер Чеферин нещодавно підкреслив, що «росію буде відсторонено від футбольних змагань під егідою УЄФА до кінця війни». Повідомлення про цю заяву очільника європейського футболу зібрало купу лайків і схвальних коментарів від українців: мовляв, слушно, «так тим оркам і треба», «ці слова заслуговують на оплески», «катюзі по заслузі». Та ось мене, скажу відверто, ці слова не надто потішили. Не схильний до того, щоб скрізь шукати змову та гратися в конспірологію, та якраз у цьому контексті є в мене певні підозри.

«Кінець війни», як на мене, для європейських чиновників, а надто тих, які прямо не залучені до політики, – це щось таке дуже-дуже абстрактне. Власне, на їхню думку, війна в Україні розпочалася лише 24 лютого 2022 р., а не в 2014 р., адже тоді, вже майже десять років тому, після російської анексії Криму й початку бойових дій на українському Донбасі питання про відсторонення росіян від європейського футболу (й від інших сфер глобальної діяльності) навіть не було на порядку денному. Натомість мені, приміром, саме в жовтні 2014 р. прийшла повістка з військкомату. Й не лише мені… Якщо ви не можете визначити дату початку війни, то виникає логічне питання: як ви визначите дату її закінчення? Це що, буде дата укладання якоїсь мирної квазіугоди з росією, яку та країна-варвар усе одно здатна порушити о будь-якій миті? А в Україні є чіткий критерій. Коли мені в одній установі сказали: ця угода чи це положення чинне до кінця війни, я перепитав, що саме мається на увазі під закінченням війни, й дістав відповідь: скасування воєнного стану. Та невже УЄФА так само керуватиметься цим критерієм?

Як на мене, неучасть росіян у турнірах під егідою УЄФА до РЕАЛЬНОГО закінчення війни – це аксіома, яка навіть не потребує коментарів, додаткових лайків чи суперечок. Це просто має бути навіть за замовчуванням. Життя українців важливі, чи не так, УЄФА? Бачу якесь невпевнене, натомість ствердне кивання? ОК. Та в цьому контексті, цікавіше інше питання: чи бан росіян автоматично скасують наступного дня по закінченні війни? Актуальна заява Чеферина спричиняє в мене відповідне побоювання. А, на мою думку, швидке скасування російського вигнання одразу після гарячої фази – це щонайменше помилка, а щонайбільше злочин. Через повномасштабну війну українські клуби зазнали потужного удару, подалися в спокійніші країни майстровиті легіонери (дістали змогу переривати контракт без жодної компенсації для українських клубів – «подяка» світовим футбольним чиновникам), покинула країну сила-силенна гравців різного рівня з українськими паспортами – від талановитої юні до досвідчених футболістів національної збірної, капітанів провідних клубів тощо. Все це, коли м’яко, не сприяє конкурентності наших клубів на євроарені. Й цьогорічний виступ посланців України в єврокубках цілком можна розцінювати як провал. Улітку, в єврокваліфікації хіба що київське «Динамо» якось сяк-так спромоглося пройти лише одного й до того ж аж ніяк не найсильнішого суперника в рівній боротьбі, а всі інші україно-європейські двоматчеві протистояння цього сезону наші клуби програли (незрідка абсолютно безваріантно!). Можна, звісно, закидати президентам, спортивним директорам, тренерам, окремим гравцям вітчизняних клубів: мовляв, не те ви робите. Однак, най там як, а основна причина нашого неуспіху в Європі – це війна, хай їй грець! Представники ж тієї країни, яка зробила цю причину реальністю, в масі своїй аж ніяк не відчувають провини. А тамтешній футбольний люд у своїй риториці повторює наративи путінської пропаганди, шпетить «підступний Захід» і «нацистську Україну» й водночас плекає мрію, що незабаром усе буде, як раніше. Незбутню? Та як сказати…

Читайте також:

Президент УЄФА розповів, як довго триватиме бан для російського футболу

Проте хіба справедливо, що клуби, які підтримують створення в складі збройних сил так званої днр батальйону «Еспаньйола» на базі активних прихильників московських футбольних клубів цска, «спартак», «локомотив», «торпедо», а також «зеніта» та «орла», швидко поновлять свій статус учасників єврокубків після, як пишуть деінде в зарубіжній пресі, «розв’язання конфлікту»? Якесь занадто цинічне словосполучення за авторством далеких від подій людей! Екіпірують згаданий підрозділ коштом активних уболівальників з усієї росії. До цього збіговиська доєднався і колишній гравець московських «локо», цска, «торпедо», ба навіть київської «Оболоні» й збірної росії андрєй соломатін. І не хлопчисько вже, має солідний вік під 50, а бач, як. Й антиукраїнська риторика цього «майстра шкіряного м’яча» аж зашкалює! Поза політикою спорт, як полюбляють казати на болотах? Та невже? Насправді реальність така: «спартак» організовує покликаний легітимізувати нинішню росію як таку матч буцімто пам’яті свого колишнього гравця, уродженця Одеси Іллі Цимбаларя тоді, коли на славну Перлину біля моря летять смертоносні ракети й дрони, сягаючи якоїсь захмарної межі цинізму. Крім того, той самий червоно-білий клуб радо вітає матч десь у підмосков’ї з участю своїх легенд на підтримку російської армії в Україні На початку війни мене вразили кадри з понівеченої Бучі, де на зруйнованому приватному будинку окупанти зухвало вималювали абревіатуру на славу московського «спартака»: воєнні злочинці навіть не замислюються над тим, яку «славу» принесе ця «графіка» тамтешній «народній команді».

Зважаючи на все це, пропоную не обмежуватися відстороненням росіян лише «до кінця війни», а подовжити бан і по закінченні війни ще на період, який дорівнює загальному часу повномасштабної війни. Буде це два роки – знач, ще на два роки по закінченні бойових дій (себто, якщо війна закінчується в лютому 2024 р., то бан росіян має тривати до лютого 2026 р.), три роки – ще на три роки після фінішу гарячої фази й т. ін. І це ще м’який варіант, адже за великим рахунком український клубний футбол потерпає з 2014 р., й куди справедливіше було би подовжити бан росіян на період, що відраховували би звідтоді (а натепер це без малого 10 років!). Проте цей варіант точно не є реалістичним. А ось додаткове відсторонення росіян на термін, що дорівнює тривалості повномасштабної війни (себто загальний час вигнання – на час війни в квадраті!), – робочий варіант, який цілком можна пропонувати УЄФА. Водночас посадові особи російських футбольних клубів, які чітко позначили свою позицію щодо підтримки агресії проти України, мають бути в ідеалі дискваліфіковані довічно, в м’якому варіанті – на термін до 10-ти років. Натомість соломатін заслуговує на довічну заборону працювати в футболі, якщо йдеться про суто футбольне покарання, а так, у кримінальному сенсі – на покарання як звичайний воєнний злочинець. Хіба це не було би виявом справедливості?

Вважаю, що дзвонити у великого дзвона щодо ймовірної швидкої європейської реабілітації симпатиків війни з російських футбольних кіл слід заздалегідь. А то з болем дивлюсь, як у нас стадіони стоять порожнем (а деякі, де ще не так давно вирувало футбольне життя, – в Чернігові, наприклад, – зазнали відчутних руйнувань), адже від терористів можна очікувати будь-якої підступності, а в них, бачите, народ має змогу споглядати яке-не-яке, але футбольне видовище безпосередньо з трибун тамтешніх арен…

Олексій РИЖКОВ