Попереду Ньюкасл. Мілану потрібно зробити висновки з розгрому в дербі

Дощ у другому таймі на «Сан-Сіро» став ідеальним символом розгромної поразки «Мілана» в матчі з «Інтером».

Головний тренер команди Стефано Піолі пообіцяв, що ця гра відрізнятиметься від попередніх дербі. «Мілан» програв чотири матчі поспіль, не забивши жодного разу, у тих поєдинках він погано починав, рано пропускав і був тактично переграний контратакувальним «Інтером» зі схемою 3-5-2.

З точки зору результату суботній вечір мало що змінив. Вигравши з рахунком 5:1, «Інтер» уперше здобув п'ять перемог поспіль над сусідами і здобув найкрупнішу перемогу в Дербі делла Мадонніна з 2001 року.

Як і в січні та травні цього року в Суперкубку Італії та першому матчі півфіналу Ліги чемпіонів, «Мілан» пропускав протягом п'яти стартових хвилин, і знову не впорався з лівим захисником «Інтера» Федеріко Дімарко. Для Піолі це 12-та поразка в протистоянні з Сімоне Індзагі – більше поразок він зазнав тільки від Массіміліано Аллегрі (14).

Колишній центральний захисник «Інтера» Андреа Ранокк'я у 2015 році сказав, що «в дербі не грають, їх виграють». Минулого сезону Піолі наполегливо використовував у дербі четвірку захисників, унаслідок чого «Мілан» був постійно перенавантажений латералями «Інтера» – Дімарко і Дензелом Дюмфрісом. Цього сезону «Мілан» намагається змінити свій стиль – Піолі хоче домогтися більшого «балансу» – менше покладатися на Рафаела Леау і контратаки. Але в суботу їхній атакувальний план підійшов «Інтеру», формальному господареві поля.

«Мілан» проти «Інтера» за Піолі:

«Ми хочемо бачити білд-ап, в якому беруть участь Майк (Меньян, воротар «Мілана», – прим.) плюс п'ять польових гравців», – сказав Піолі після перемоги 2:1 над «Ромою» в попередньому матчі «Мілана» по інший бік вересневої перерви на матчі збірних. «Потім, чи то чотири плюс один, чи то три плюс два, чи то два плюс три... до цього часу хлопці вже вміють читати простір і знають, як вибудовуються суперники. Ми приділили трохи більше уваги Давіде Калабрії як інвертованому фул-беку».

Піолі пояснював, як правий захисник Калабрія висувається в центр поля, коли «Мілан» перетворює свою схему 4-3-3 на 3-2-5. Калабрія розташувався поруч із півзахисником Раде Крунічем, а 8-й номер Рубен Лофтус-Чік і 10-й номер Тіджані Рейндерс висунулися вперед, щоб підтримати Леау (лівий вінгер), Олів'є Жиру (9-й номер) і Крістіана Пулішича (правий вінгер).

Під час підготовки до дербі «Мілан» отримав достатню практику атак проти захисних п'ятірок, обігравши «Торіно» (4:1), а потім «Рому», які грали за схемами 3-4-3 і 3-5-2 відповідно.

Однак Піолі визнав якість «Інтера» перед матчем. «Інтер» – єдина команда, яка змогла протистояти «Манчестер Сіті», – сказав він. «Вони не сильно змінили свій стиль гри в перших матчах і постараються поставити нас у скрутне становище».

У реальності ж «Мілан» сам поставив себе у скрутне становище. Сімон К'єр, 34-річний центральний захисник, що володіє досвідом, лідерськими якостями і високим зростом (190 см), але не володіє атлетизмом і швидкістю, вийшов на підміну дискваліфікованому Фікайо Томорі. К'єр і його партнер Малік Тшау постійно опинялися два на два проти Лаутаро Мартінеса і Маркуса Тюрама, чого було недостатньо, враховуючи темп і якість гри «Інтера».

Від самого початку матчу «Мілан» атакував із Калабрією в зоні інсайда, як і в інших матчах цього сезону.

Тут, під час удару від воріт, він просувається вперед, щоб прийняти м'яч від лівого захисника Тео Ернандеса:

За впевненого володіння м'ячем це означало, що Лофтус-Чік міг вільно переміщатися правим флангом, а Калабрія притискав півзахист «Інтера» до центру. Згідно із задумом, Пулішич міг атакувати Дімарко один на один. Ернандес повинен був підлаштовуватися, утворивши «три плюс два», і за такої розстановки суперника «Інтер» міг би зіграти в персональний пресинг у своїй у схемі 5-3-2:

Ернандес сміливо просуває м'яч уперед, але робить це ризиковано.

Він втрачає м'яч на початку другої гольової атаки «Інтера» наприкінці першого тайму, намагаючись зробити розрізну передачу на Жиру, коли в нього є чотири інших реальних і безпечніших варіанти:

«Інтер» отримує м'яч і одразу переходить в атаку. Генріх Мхітарян віддає пас уперед на Мартінеса, який виманює на себе К'єра. Потім аргентинець запускає Дюмфріса по флангу, за спину Ернандесу:

Звідси ранній пас нідерландця на Тюрама виявляється неточним, але це була одна з численних ситуацій «два в два», створених «Інтером» протягом матчу.

І на відміну від «Інтера», «Мілан» просто не зміг досить швидко відновити потрібну структуру розташування своїх гравців на полі.

Тут Тюрам прокидає м'яч у центр повз Тшау, і, хоча «Мілан» має чисельну перевагу в штрафному майданчику (шість гравців проти чотирьох), захист не справляється, і французький нападник завдає точного удару по воротах:

Удар вийшов просто феноменальним – у дальній верхній кут, але це не та ігрова ситуація, за якої «Інтер» сам пропустив би гол у свої ворота.

Аналогічний перехід відбувається на початку другого тайму, коли Ернандес іде за допомогою дриблінгу через центр поля, але втрачає м'яч унаслідок відбору Дюмфріса:

Калабрія опиняється ближче за всіх до м'яча і змушений пресингувати, але «Інтер» швидко просуває м'яч уперед, обійшовши його. Мартінес запускає Дімарко за спину Пулішичу...

...і його навіс мав бути кращим. У штрафному майданчику «Мілана» лише два центральні захисники проти трьох нападників «Інтера», але Дімарко навішує недостатньо сильно, і К'єр вибиває м'яч головою.

В атакувальній формації «Мілана» були й сильні сторони – вона давала Ернандесу можливість грати проникаючими передачами, що сприяло створенню гольових моментів як у першому, так і в другому таймах. Саме його проникаюча передача на Жиру з середини поля створила гол «Мілана» наприкінці години гри, і він же, ймовірно, повинен був зрівняти рахунок у першому таймі незадовго до того, як «Інтер» забив другий гол.

Ернандес робить вертикальну передачу вперед і знаходить Жиру, а потім рухається назустріч йому, щоб отримати передачу у відповідь від нападника:

Ернандес проникає в штрафний, але з кута воротарського б'є повз ворота:

Як би погано вони не почали, міланці контролювали середню третину матчу, і другий гол «Інтера» відбувся всупереч тому, що відбувалося на полі.

Водночас, коли «Інтер» веде в рахунку 1:0, його схема гри другим номером на контратаках працює ще краще.

«Інтер» забезпечив собі перемогу, забивши ще один гол у контратаці і зробивши рахунок 3:1 за 20 хвилин до кінця.

«Мілан» продовжував виходити з оборони в тій же структурі, тому «Інтер», як і раніше, використовував персональний пресинг. Цього разу Ернандес (жовте коло) розташувався в центрі поля. Воротар Меньян, не маючи інших варіантів для передачі, віддає довгий пас на Леау:

Той виграє верхову боротьбу, але «Інтер» виграє підбір. Цього разу вони розривають контрпресинг «Мілана» двома передачами: Давіде Фраттезі, який вийшов на заміну, запускає Хакана Чалханоглу правим флангом:

Той робить довгий перевід на протилежний фланг на Мартінеса, який проривається в центр і віддає пас на Мхітаряна, і вірменин забиває третій м'яч. І знову «Мілан» має достатню кількість гравців ззаду, але не має організації та структури:

«Мілан» більше володів м'ячем (60% проти 40%), але завдав менше ударів (9 проти 14; 2 проти 7 у площину воріт) і створив менше великих моментів (2 проти 4). Вони володіли м'ячем, але постійно втрачали контроль над грою.

Озираючись назад, можна сказати, що гра в три захисники була б не тільки безпечнішою, а й прагматичнішою, принаймні, для допомоги К'єру і віддзеркалення схеми «Інтера». Минулого сезону Піолі поставив К'єра в трійку з Тшау і П'єром Калюлю в домашньому матчі з «Тоттенхемом», який представляв аналогічну загрозу у вигляді швидких контратак, у першому матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів і домігся клін-шита.

Цього сезону «Мілан» потрапив до групи Ліги чемпіонів із «ПСЖ», дортмундською «Боруссією» і «Ньюкаслом», причому останній зіграє на «Сан-Сіро» вже сьогодні, у вівторок, у стартовому турі.

Зусилля «Мілана», спрямовані на розвиток, супроводжуються грамотним добором кадрів, реінвестуванням коштів, отриманих від продажу Сандро Тоналі (за іронією долі, в «Ньюкасл»): Лофтус-Чік і Пулішич перейшли влітку з «Челсі», а Рейндерс прибув з «АЗ Алкмаар». Калабрія охарактеризував їх як гравців, «які вже мають досвід, які підвищують рівень команди», що дає «Мілану» «більше рішень, більше гравців, які підходять для нашої гри».

Пулішич і Лофтус-Чик посилили правий фланг «Мілана»: перший представляє загрозу під час гри один-в-один (як і Леау на протилежному фланзі), а другий забезпечує постачання і підтримку під час передач і забігів уперед. Рейндерс зайняв місце 10-го номера, часто будучи сполучною ланкою між півзахистом і нападниками.

Але «Мілану» і Піолі необхідно обирати моменти для експансивних дій, розумніше підходити до того, коли і де вони втрачають м'яч (або готові це зробити), і проявляти прагматизм, який привів їх до півфіналу Ліги чемпіонів минулого сезону. Грати з Калабрією в зоні інсайда проти більшості суперників по Серії А – це одне, а звільняти простір на фланзі проти дуету «ПСЖ» Кіліан Мбаппе/Усман Дембеле та «Ньюкасла», який швидко атакує, – зовсім інше.

«Сьогодні вони були розумніші за нас», – сказав К'єр після поразки від «Інтера».

«Мілан» не може дозволити собі, щоб їх перегравали в розумовому суперництві і на європейській арені.

Ліам Тарм, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух