Два вічні рекорди Jumbo Visma і підозри в допінгу. Підсумки Вуельти-2023

Два вічні рекорди «Jumbo Visma»

Ще перед стартом третього тижня Вуельти було мало сумнівів у тому, що «Jumbo Visma» втримає перших три місця в загальному заліку, і тим самим встановить одразу два вічні рекорди: стане першою командою в історії, яка в один сезон виграла всі три Гран тури, і першою, яка на одній супербагатоденці окупувала всю топ-3 генеральної класифікації. Сенсації не сталося, і ніхто на позиції «Jumbo Visma» зазіхнути не зумів.

Інтрига перед останнім тижнем Вуельти була в іншому: в якому порядку тріо «Jumbo Visma» розташується в підсумковій генеральній класифікації. Сепп Кусс виходив на старт третього тижня в статусі лідера з непоганим запасом, але за станом форми на поточний момент саме він виглядав найслабшим у зірковій трійці «Jumbo Visma»: тут і фактор втоми через доїзд до фінішу всіх трьох Гран турів у нинішньому сезоні, і банально вищий клас його партнерів по команді, Йонаса Вінгегора та Пріможа Рогліча.

На 17-му етапі Вуельти на гонщиків чекала, напевно, головна страва гонки – штурм легендарної Англіру, одного з найскладніших підйомів у світовому велоспорті. І саме після цього етапу стало очевидно, що за суто спортивним принципом Кусс цю Вуельту виграти не повинен. Прімож Рогліч на вершині «Ель Хамональ» випередив у фінішному спринті Вінгегора, Кусс замкнув топ-3 з відставанням у 19 секунд, через що його перевага в загальному заліку над данцем скоротилася до 8 секунд. З огляду на динаміку форми двох гонщиків, відіграти її Йонас цілком міг.

І тут перед керівництвом «Jumbo Visma» постала «аксіома Ескобара». Велосипедне ком'юніті розділилося на два протилежні табори: одні вимагали, щоб нідерландська команда заборонила Роглічу і Вінгегору атакувати червону майку, інші ж хотіли, щоб доля перемоги на Вуельті визначалася в чистій і відкритій спортивній боротьбі.

Позицію обох сторін зрозуміти можна. З одного боку, Кусс протягом багатьох років був елітним грегарі в команді, і дуже активно допомагав тим же Роглічу і Вінгегору кувати їхні великі перемоги, і за вислугу років заслужив і свою хвилину слави. З іншого боку, це погано, коли доля перемоги в загальному заліку Гран туру вирішується не на трасі, а де-небудь за столом у готелі «Jumbo Visma» під час командної вечері.

За всієї симпатії до Кусса, я все ж таки вважаю, що доля гонки мала вирішуватися на трасі, і ні Рогліч, ні Вінгегор з моральної точки зору не повинні були дарувати перемогу американцеві. Так, Кусс багато і чудово на них працював на багатьох гонках, але, чорт забирай, віддати на знак подяки за це цілу перемогу в загальному заліку Гран туру – чи не занадто щедрий подарунок? За всіх заслуг Сеппа, чи був хоч один Гран тур, який Вінгегор чи Рогліч виграли саме завдяки йому? Я б так не сказав.

Варто зазначити, у сприйнятті вболівальниками велоспорту за останні 20 років змінилося дуже багато. У 2004 році більшість критикували Дам'яно Кунего за те, що він вкрав перемогу в Джиро д'Італія з-під носа у свого капітана Джільберто Сімоні. Критикували тільки за те, що Кунего порушив командну субординацію, випередивши свого капітана. Хоча за суто спортивним принципом Дам'яно був на тій гонці найсильнішим.

Тут же Кусс приїхав на Вуельту в кращому разі третім номером команди, отримав на рівному місці вагому фору завдяки участі у відриві, був за спортивним принципом слабкішим за своїх капітанів, але водночас мав отримати від них у подарунок перемогу?

Getty Images/Global Images Ukraine. Сепп Кусс

Принцип «не атакувати партнера по команді, якщо він лідирує» ще можна зрозуміти в автоспорті, де спроби обгону пов'язані з ризиком аварії і сходження обох гонщиків однієї команди. Але в даному випадку потрійному тріумфу «Jumbo Visma» не загрожувало нічого, і навіть у разі відкритої боротьби Рогліча, Вінгегора та Кусса важко уявити собі сценарій, за якого команда втратила б бодай одне з трьох призових місць – аж надто великою була їхня перевага над рештою пелотону. Можливо, керівництво «Jumbo Visma» просто захотіло встановити ще один рекорд, і не просто виграти всі три Гран тури в сезоні, а й зробити це трьома різними гонщиками.

Таке тотальне, безпрецедентне домінування однієї команди не могло не викликати нову порцію розмов про допінг. Тим паче, що «Jumbo Visma» вже не вперше в сезоні дає для них привід. Спочатку космічна, надлюдська розділка Вінгегора на Тур де Франс, потім олії у вогонь підлило відсторонення гонщика команди Міхеля Хессманна через допінг.

На Вуельті ми побачили від «Jumbo Visma» чергову порцію космічних перфомансів. За день до підйому на Англіру Вінгегор виграв етап з гірським фінішем Пуерто де Бехес, подолавши фінальний підйом (4,9 км, середній градієнт – 8,5%) за 13 хвилин і 11 секунд. Середня потужність склала 7,4 Ватт/кг. Це один із найсильніших перфомансів в історії велоспорту на етапах формату «Уніпуерто» (у перекладі з іспанської – «один підйом». Йдеться про групові етапи з гірським фінішем, але без перевалів на більш ранніх стадіях гонки, з абсолютно рівнинним під'їздом).

Наступного дня на Англіру Вінгегор і Рогліч видали рекорд найскладнішої частини підйому (6,5 км, середній градієнт – 13,4%, набір висоти – 971 метр), подолавши її за 27 хвилин і 7 секунд – на 13 секунд швидше, ніж Роберто Ерас у 2000 році:

Сам по собі факт перемоги Кусса також підкидає дров у багаття цих розмов про допінг. Для 29-річного американця це був третій Гран тур у сезоні. Кожен з двох попередніх Сепп доїжджав до фінішу, при цьому на знос працював на команду, але й сам посідав досить високі місця в загальному заліку: 14-те на Джиро і 12-те – на Тур де Франс. Причому на «Великій петлі» він до передостаннього етапу впевнено йшов у топ-10 (дев'яте місце) і лише дуже неприємне падіння на 20-му етапі викинуло його з десятки найсильніших.

Якийсь більш-менш схожий перфоманс видав легендарний іспанець Карлос Састре у 2006 році. Спочатку він сумлінно відпрацював на Івана Бассо на його переможній Джиро, після чого посів на Турі та Вуельті третє і четверте місця відповідно. Але всі ми прекрасно розуміємо, що той перфоманс Састре відбувся в зовсім іншу ЕПОху.

Історичні алюзії також підкидають масла у вогонь: тріумф Кусса відбувся рівно через 10 років після попередньої американської перемоги на Гран турах – Кріса Хорнера на все тій же Вуельті в майже 42-річному віці. І нехай тоді офіційно Кріса ніхто ні на чому не спіймав, та перемога залишається однією з найпідозріліших на Гран турах у сучасну епоху. І той факт, що після тієї перемоги Хорнер дуже довго не міг знайти собі нову команду, ці підозри лише підтверджує: у пелотоні всі все чудово розуміли, і ризикувати ніхто не хотів.

І загалом дуже шкода, що тепер подібний шлейф підозр переслідуватиме такого класного гонщика і чудового хлопця, як Сепп Кусс. Але на жаль: у велоспорті без цього нікуди. Справа не конкретно в ньому, а в його команді загалом: запаморочливі успіхи «Jumbo Visma» в останні роки дають дуже багато підстав говорити про те, що ця команда володіє якимось – легальним чи нелегальним – тренувально-методологічним ноу-хау.

Евенпул виконав не всі цілі на третій тиждень

Про те, як і чому Ремко Евенпул втратив усі шанси в загальному заліку, ми говорили вже тиждень тому. Але навіть після цього в одіозного бельгійця залишалися важливі цілі на третій тиждень: виграти з відриву ще парочку етапів, зберегти майку гірського короля і по можливості поборотися з Кейденом Гроувзом ще й за зелену майку найкращого спринтера. І ці завдання капітан «Soudal Quick Step» виконав рівно наполовину.

Ще один етап він виграв, перемігши в сольному стилі з відриву на 18-му етапі з гірським фінішем Крус де Лінерес. Щоправда, за день до цього Ремко намагався перемогти і на Англіру з відриву, але ця витівка у нього провалилася: як через власну слабкість, так і через те, що того дня «Jumbo Visma» не була налаштована дарувати перемогу відриву.

Ще перед стартом Вуельти багато говорилося про те, що, незалежно від шансів Евенпула в загальному заліку, 20-й етап із частоколом підйомів не найвищих категорій буквально створений для Ремко й ідеально відповідає його гоночним характеристикам. І, звичайно ж, на цьому етапі гонщик «Soudal Quick Step» знову поліз у відрив дня. Але того дня виграти він не зумів, фінішувавши другим у фінішному спринті, де сильнішим виявився ветеран Воут Пулс.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ремко Евенпул

Незважаючи на те, що Ремко був близький до перемоги, насправді на тому етапі він проявив свою слабкість. На початку фінального підйому етапу він відстав від лідерів, і повернувся до них у групу лише через відсутність злагодженості в діях того формування на спуску. Що, виходить, 20-й етап на ділі не так вже й ідеально підходив Ремко? Ні, скоріше ми вкотре переконалися в тому, що з відновленням у рамках багатоденок у нього є проблеми.

За день до цього, на 19-му етапі Кейден Гроувз через завал не зміг взяти участь у фінішному спринті, і це давало Евенпулу навіть невеликі шанси поборотися за зелену майку найкращого спринтера. Але і це завдання він виконати не зумів, хоча загалом навіть перемоги на 20-му етапі для цього могло б виявитися недостатньо.

Три перемоги на етапах, перемога в гірському заліку та кілька днів у червоній майці лідера – з таким багажем називати Вуельту-2023 для Евенпула невдалою досить складно. Але, враховуючи, які високі очікування були від Ремко перед стартом гонки, і як багато хайпу він сам створював навколо себе, заносити цю гонку до активу бельгійцю також досить важко.

Решта генеральщиків нічого не протиставили «Jumbo Visma»

Ще до старту третього тижня було очевидно, що тріо з «Jumbo Visma» на голову сильніше за всіх інших претендентів на загальний залік цьогорічної Вуельти. Хтось сподівався на те, що на третьому тижні хтось зможе нав'язати Куссу, Роглічу та Вінгегору хоч якусь боротьбу, але насправді ми побачили, що на третьому тижні розрив у рівні між трійцею з «Jumbo Visma» та всіма іншими лише збільшувався.

Найбільше очікувань як перед стартом гонки, так і впродовж неї, було навколо Хуана Аюсо. Однак у підсумку капітану «UAE Emirates» лише вдалося зберегти четверте місце в загальному заліку. І то з великими труднощами, враховуючи його кризовий день на Англіру. Багато хто чекав, що на нинішній Вуельті Аюсо розкриє весь свій величезний потенціал і навіть увірветься в суперелітну категорію до Вінгегора і Погачара.

Getty Images/Global Images Ukraine. Хуан Аюсо

Але на ділі Хуан зіткнувся з кризою зростання: порівняно з торішньою Вуельтою, на якій він став третім у загальному заліку, він точно не став сильнішим. Але, безумовно, це не привід списувати його з рахунків - лише минулої суботи Аюсо виповнився 21 рік.

На гірських етапах третього тижня найсильнішою командою виглядала не «Jumbo Visma» і навіть не «UAE Emirates», а «Bahrain Victorious», якій вдалося завезти Мікеля Ланду на третє місце в загальному заліку і виграти 20-й етап з Воутом Пулсом. Після провалу на Тур де Франс баска багато хто поспішив списати його в категорію збитих льотчиків, але Ланда осоромив своїх скептиків, видавши дуже солідний Гран тур. І тепер велике питання щодо того, кого в особі Ланди отримав Евенпул у складі «Soudal Quick Step» на наступний рік: елітного грегарі чи конкурента в боротьбі за капітанський статус?