Політ нормальний. Не падаємо

Одне очко у двох матчах, і як підсумок – втрата стратегічної ініціативи у боротьбі за «пряме» місце у групі, що дає безпосереднє право виходу на Євро-2024. Одне очко із шести можливих. Мало, звісно ж. Але чи потрібно обманювати себе?

Хіба могло бути більше? Теоретично – так. Але практично...

Ми зіграли неймовірну за інтенсивністю спарку – проти віце-чемпіона Європи, а потім проти самого чемпіона континенту. Ворогу не забажаєш такий досвід.

І Англія, і Італія на даний момент об'єктивно сильніші за збірну України. Сильніші помітно, відчутно. Може, не на порядок, не на прірву, але сильніші. Причому як у суто командному «профайлі», так і в індивідуальному. Особливо індивідуальному.

Такій команді, як наша, тобто пересічній, якщо чесно, набирати очки проти таких команд, як дві ці, тобто топові, можна лише за рахунок найсуворішої, філігранної дисципліни. І величезного везіння. За іншим сценарієм видобути шукане навряд чи вдасться. З нашим щастям.

Певною мірою цей алгоритм зіграв у першому поєдинку. Англія почувалася дуже комфортно, подекуди навіть вальяжно, маючи беззаперечний статус лідера групи, підтверджений турнірними засіками. Проти такого суперника ми апріорі не могли протиставити відкритий футбол чи гру на зустрічних курсах.

«Героїзм та єдність» – ось що, за словами Олександра Караваєва, збірна України могла протиставити збірній Англії. І тією чи іншою мірою вона це протиставила, не миттям, так катанням здобувши позитивний результат.

В даному випадку дуже важливо пам'ятати просту тезу про першу гру з двох, які потрібно зіграти з мінімальним інтервалом. Як не крути, як не намагайся, але вже на підсвідомому рівні так закладено, що у першій грі буде більше емоцій, більше характеру, більше завзяття та здоров'я.

Все, що могли, що наразі зуміли, українці виплеснули у грі проти англійців. І хай британці намагалися діяти якщо і не в півноги, то досить академічно, все одно цей факт не применшує нашого успіху.

Нічия з Англією – це безумовний успіх. Більшого бути просто не могло, якщо судити з побаченого у Вроцлаві.

***

Але найважче лише починалося. Після прикрої нічиєї в Скоп'є Італія жадала реваншу. Жадала крові. Можливо, у більшості нинішніх футболістів «Скуадри адзурри» і сліду немає від чемпіонських генів, але те, що вони просто сильніші за нашу команду – ну, ви всі чудово бачили самі.

На жаль, ми просто потрапили їм під гарячу руку.

Якщо судити з гри в Мілані з позиції нейтрального обивателя, гості однозначно відскочили. За грою господарі награли на велику перемогу, і матч мали закривати в середині другої половини зустрічі, позбавивши себе нервування фінального відрізка.

Італійці нас просто зім'яли у першій половині дебютного тайму. Їм вдавалося до неподобства легко, часом навіть знущально обігравати наших віч-на-віч. Короткі передачі, забігання, розтягування фронту атак від флангу на фланг – до цього гості виявилися неготовими. Точніше, вони не змогли нічого з цим зробити.

І нехай нас не бентежить той факт, що команда Спаллетті зуміла забити або після явної помилки суперника, або після рикошету: вона беззастережно була сильніша за нас у всіх компонентах гри, а сама краса гри в подібних випадках банально відходить на другий план.

Проте, навіть на такому тлі збірна України залишилася у грі. Підопічним Реброва вдалося забити гол «у роздягальню», що дозволило зберегти інтригу та підняти наш морально-бойовий дух.

У підсумку на більше «синьо-жовті» не напрацювали, хоч і намагалися. З погляду бажання, старання, запопадливості претензій ні до кого з нашої команди бути не може. Хлопці зробили все, що могли за станом на 12.09.2023. Більшого вичавити з себе вони не могли. Тому що вичавлювати нема чого: дуже багато залишилося у вроцлавському поєдинку, а друге дихання поки що недоступне.

***

Далі збірній Україні потрібно так само кваліфіковано робити свою справу. Стратегічна перевага з видом на другий рядок у таблиці тепер на боці збірної Італії, та й північні македонці підтягнулися. А що, одразу ж після жеребкування хтось із нас припускав інший проміжний підсумок кампанії?

Але за фактом ми поки що нічого не втратили. У нас залишаються непогані шанси навіть на пряме потрапляння на Євро-2024.

Для цього обов'язково потрібно брати своє у двох наступних поєдинках. І дуже сподіватися, що англійці, пам'ятаючи поразку у фіналі Євро-2020, знову захочуть помститися італійцям.

І тоді, якщо всі складові «звичайного дива» складуться воєдино, все вирішиться в останній грі: Україна – Італія.

Той матч нам потрібно обов'язково виграти. Вперше в історії очних протистоянь із «Скуадрою».

Давайте наберемося терпіння. І дочекаємось.