Рвана рана у центрі захисту Динамо

Лише ледачий не критикував дії динамівської оборони на старті нинішнього сезону. Я не лінивий, тому теж збираюся зайнятися цією невдячною роботою. Але не заради користі, а для того, щоб зрозуміти, чому все так погано.

Хоча, зізнатися, зараз зрозуміти «Динамо» – завдання архіскладне.

Але давайте не про сумне, а про наболіле. Так би мовити, ближче до тіла.

Я нікому не відкрию Америку, якщо скажу, що з відходом Забарного в АПЛ у центрі захисту «Динамо» утворився пролом. Незважаючи на свою молодість, Ілля був не лише основним центральним захисником «біло-синіх», а й системним гравцем.

Поряд із Забарним проявлялися сильні сторони Попова, «українського Серхіо Рамоса», а не виявлялися слабкі, що сталося після від'їзду Іллі до Англії.

Непоганий був і дует у центрі динамівського захисту Забарний – Сирота. Перший відповідав за надійність та позиційну боротьбу, другий міг собі дозволити частіше підключатися до атак та використовувати свою майже чарівну ліву ногу при довгих передачах та ударах здалеку.

Загалом, за наявності Забарного та «живих» Сироти та Попова Луческу не потрібно було ламати через коліно флангових захисників, перекваліфіковуючи їх у центрбеки, як він це періодично робив із Миколенком та Кендзьорою.

Але Забарний за дуже й дуже хороші гроші пішов у «Борнмут», і головному тренеру «Динамо» знову довелося зіткнутися із вирішенням проблеми у центрі захисту.

Шляхом втикання начебто визначилася основна пара центрбеків: Попов - Сирота. Але за наявності і позитивних моментів цей дует мав і явні негативні. Денис виявився схильним до травм і зайвої агресії, Олександр явно не дружив зі стабільністю: міг провести майже ідеальний поєдинок, а в деяких матчах відсоток його браку в передачах просто зашкалював.

Загалом було зрозуміло, що напередодні сезону 2023/2024 центральну зону захисту «Динамо» треба посилювати.

***

Було б нерозумно стверджувати, що Луческу не бачив чи не хотів бачити цієї проблеми. З його досвідом! Румун усе чудово розумів. І як посилення центрального плацдарму захисту тренер вирішив повернути до першої команди з оренд Максима Дячука та Крістіана Біловара.

Перший минулого сезону захищав кольори «Олександрії», другий грав на Кіпрі за АЕЛ. І Максим, і Крістіан не могли похвалитися високою надійністю та стабільністю на попередніх місцях роботи. Але від безвиході Луческу вирішив їх повернути.

Хоча термін «безвихідь» у даному разі вимагає пояснень.

Історія з поверненням на круги своя Біловара вже стала хрестоматійною, якщо можна так сказати. Уродженець угорського Дебрецена, який має два громадянства (угорське та українське), має і дуже впливового батька – антикорупційного прокурора із Закарпаття Руслана Біловара.

Зараз я не вдаватимуся в подробиці, в якому годиннику та яких готелях робила селфі дружина Руслана і мати Крістіана – Ірина. Це не тема цієї нотатки. Скажу лише, що ця родина вирізняється своїм добробутом на тлі далеко не безбідних наших чиновників найвищого рангу.

Не виключено, що саме через це на Крістіана Біловара звернула пильну увагу дочка президента «Динамо» Ігоря Суркіса – Яна. Начебто вже три роки Яна та Крістіан зустрічаються. Або Крістіан та Яна, як кому зручно.

Як би там не було, Крістіана повернули до «Динамо» з почесного кіпрського заслання. І награвали на стартовий поєдинок нового сезону – проти «Минаю».

Чому награвали саме його? Справа в тому, що Сирота тільки-но повернувся з молодіжного Євро, Дячук мав пропускати дебютний поєдинок через дисциплінарне покарання. Тому і виходило, що при візуальній альтернативі вибору просто не було: у першому турі повинна грати пара центрбеків Попов - Біловар. Вона й зіграла.

Хоча краще б Луческу перекваліфікував у центрбеки когось із флангових захисників. Або Бражка із Сидорчуком. Гірше точно не було б.

Вже на третій хвилині гри проти «Минаю» Біловар віддав точну передачу на суперника, і Вітенчук дальнім ударом відкрив рахунок у матчі.

Через півгодини «відзначився» й інший центрбек «біло-синіх» - Попов, заробивши пряму червону картку за грубий фол проти Одарюка.

На підсумковий рахунок геройства динамівських центрбеків не вплинули (кияни перемогли 4:1), але гіркий осад від їхніх дій лишився.

У другому турі УПЛ – у матчі проти «Оболоні» – у центрі динамівського захисту зіграли Дячук та Сирота. Зіграли теж не найкращим чином. Хоча в тому поєдинку невтішних слів заслужив увесь динамівський захист. На чолі із Бущаном.

Третій тур чемпіонату України динамівці пропускали, а у четвертому зіграли проти «Чорноморця». І знову центральна вісь оборони стала найслабшою ланкою команди. Дячук «привіз» другий пропущений гол, а Сироту наприкінці матчу було вилучено, після чого одесити забили переможний м'яч.

Не менш «плідно» працювали динамівські центрбеки і в двох матчах проти «Аріса».

У першому поєдинку контакт м'яча та руки Сироти дав підстави арбітру призначити пенальті у ворота «біло-синіх». Пенальті не стовідсотковий, але після гри Луческу визнав, що одинадцятиметровий у тому моменті був.

У повторній зустрічі проти грецької команди динамівський захист теж начудив, коли пропустив від Джурасека. У тому епізоді неприпустимо зіграла вся оборона.

***

Вище я вжив термін «безвихідь» стосовно Луческу та ситуації з центрбеками. «Тіньова» сторона – повернення до команди майбутнього зятя Ігоря Суркіса. В даному випадку, мабуть, Луческу безсилий. Хоча треба йому віддати належне: після жахливої гри проти «Минаю» Мірча засунув Крістіана в запас.

Але у цій темі є ще один бік медалі. Повторюся, що Луческу чудово розумів, що команді потрібна нова кров у центральну зону захисту. Правильні слова з цього приводу наставник «біло-синіх» говорить фактично після кожного матчу цього сезону. Мовляв, нам потрібні центральні захисники, мовляв, я говоритиму з президентом клубу.

І додає, що «ми даємо можливість проявити себе молодим футболістам».

На мій погляд, частина розгадки – саме у цій фразі. Луческу навряд чи лукавить, говорячи про ставку на молодь. Він, напевно, хоче у складній у всіх сенсах ситуації вишукувати внутрішні резерви, черпати їх із багатої на таланти динамівської академії. Я не впевнений, що ним рухають виключно щирі пориви, проте...

Згадайте, як він свого часу – безбідного, м'яко кажучи – переконав Ахметова не купувати нового центрального захисника після того, як «Шахтар» продав Чигринського до «Барселони». Тоді Луче зробив ставку на молодого Ракицького. І не помилився.

Зараз він, напевно, хотів би провернути подібний фінт. Знайти серед динамівських «покладів» нового Миколенка чи Забарного. Залишитись причетним, так би мовити, до становлення нового «Динамо».

Цілком можливо, що через два-три роки і Біловар навчиться пасувати не тільки супернику, а й одноклубнику, і Дячук зміцнів би не тільки фізично. Але біда в тому, що Луческу не має в запасі цього часу. Йому потрібні кваліфіковані центральні захисники на «вчора».

І це він також розуміє, не сумнівайтеся. Тому не виключено, що нові захисники у «Динамо» можуть з'явитися вже найближчим часом. Sport.ua нещодавно інформував, що Луческу «забракував» двох центрбеків – одного з чемпіонату Чехії, другого – кандидата до збірної Колумбії.

Цілком можливо, що хронічна хвороба зростання Біловара та Дячука, втім, як і Сироти з Поповим, змусять «Динамо» повернутися до раніше запропонованого варіанту з «варягами».

Хоча в жодному разі не можна виключати і те, що до кінця року «Динамо» гратиме із цим валідольним квартетом центрбеків.

Адже ми знаємо, що зрозуміти логіку «Динамо», тим більше зараз – завдання майже нереальне.