Неймар у Саудівській Аравії: хроніка пікіруючого бомбардувальника

Якщо чесно, я до останнього не вірив, що Неймар купиться на захмарну пропозицію саудитів. Нехай там грають ті, хто виграв усе - Кріш і Бензема. Нехай туди переходять «абсолютно байдужі до грошей» Канте та Мане. Але щоб Ней... Адже у нього залишалися невирішені справи в Європі. І заради «Золотого м'яча» він мав грати в одній із топ-п'ять ліг. Але колишній бразильський вундеркінд знову вибрав не футбол, а карнавал.

Швидше за все, на цьому можна поставити крапку. Крапку на футболістові, якого називали (і продовжують це робити) «золотим хлопчиком бразильського футболу». Йому прогнозували славу Пеле. Саме він, за оцінками сучасників, мав стати наступником «інопланетян» – Мессі та Роналду.

Тепер можна впевнено стверджувати, що якісно нової іпостасі у Неймара вже не буде. Він так і залишиться у багатомільйонній пам'яті «золотим хлопчиком».

І якщо когось і можна звинувачувати в цій ситуації, то тільки себе. І, звичайно, гіпертрофоване «оточення» - батьків, сестру, друзів.

***

Ней дуже рано заявив про себе на повний голос. Вже у 14 років на нього полював «Реал». У підсумку він справді опинився в Іспанії. Але в іншому суперклубі. В одній команді з Мессі. Вся Барселона була впевнена, що саме Неймар-джуніор стане найкращим футболістом планети після того, як Лео піде з арени.

Getty Images/Global Images Ukraine. Неймар

Він рано викликався до лав національної збірної Бразилії. І вся збожеволіла від футболу країна бачила в ньому реінкарнацію Пеле.

І «Барса», і Бразилія мали всі підстави так вважати, бо за рівнем таланту Ней не поступався нікому з тих, з ким грав, проти кого грав, або кого вважав за свого кумира.

Але за фактом виявилося все не так, як могло б бути. Як мало б статися.

«Золотий хлопчик» довго відмовлявся дорослішати. Точніше навіть не так: він взагалі не подорослішав. Досі. Його інфантильність прозирає практично у кожному його рішенні, у кожному його вчинку. Він так і залишився скривдженим хлопчиком, який так і не зумів перерости усі свої фобії, усі свої фати моргани.

Таке враження, що він ображений на весь футбол. Що футбол йому щось винен. То його часто б'ють по ногах, то його не так, як хотілося б, цінують у «Барселоні», то йому надто нудно і тісно в «ПСЖ». І ще ціла купа подібних «то».

І над усіма цими хлоп'ячими примхами та образами – розпростерта, майже демонічна тінь Неймара-старшого, який з молодих нігтів свого чада поставив усю цю історію на бізнесові рейки, позбавивши свого сина й ініціативи, і фактично заслуженого майбутнього.

Getty Images/Global Images Ukraine. Неймар

На всіх трансферах Неймара його батько нагрівся до неможливості. «Джуніор» так і не вийшов із цієї тіні. І навряд чи вже колись вийде у своїй футбольній біографії.

А ще Ней став заручником свого галасливого та численного оточення. Того, яке за щедру плату готове не лише за першим покликом патрона хапати карнавальний костюм чи плавки, а й кидати зерна «божественного промислу», месіанства й унікальності «золотого хлопчика» на його підготовлений ґрунт.

Я усвідомлюю, що латиноамериканські футболісти часто возять за собою «табір». Згадайте хоча б багатьох бразильських гравців «Шахтаря», які в довоєнні роки перевозили до Донецька свої почети.

Але є й інші приклади. Той самий Мессі, який у порівнянні з Неєм виглядає абсолютним аскетом.

Зрозуміло, що жорсткі обійми деспота-батька, лагідні обійми карнавального оточення не пішли на користь Неймару. Скоріше, навпаки. І в цьому також є певна частка трагізму. А може, й іронії.

***

Хоча зрозуміло й інше: сам бразильський вундеркінд не зробив нічого визначного, щоб звільнитися від цих солодких чи обов'язкових пут. Він просто плив за течією. Він просто підтримував себе на рівні. Дуже і дуже високому, це безсумнівно. Але аж ніяк не космічному, хоч рівень його таланту і дозволяв туди забратися.

Особисто мені не смішно, а сумно від цього. І по-своєму мені його шкода. Шкода ціле десятиліття надій та сподівань бразильського футболу. Шкода амбіцій та майбутнього «Барселони». Навіть надій «ПСЖ» мені певною мірою шкода.

ФК Аль-Хіляль. Неймар

Тому що на всіх перерахованих позиціях ми мали право розраховувати побачити нового талісмана футбольної доби. А побачили «золотого хлопчика», який так і не подорослішав, ображеного на всіх і вся, який виявився не потрібним навіть умовному «Тоттенхему».

Безперечно, за його майбутнє переживати не варто. Швидше за все, за голами за національну збірну Бразилії він перевершить Пеле. А за рівнем доходів він казково забезпечить на кілька поколінь і своїх найближчих родичів, і своїх випадкових знайомих, які входять до його ескорту.

Але те, що так щедро заклав у його «засіки» футбольний Боженька, так і залишиться незатребуваним. Профуканим. Розтраченим через дрібниці. У свій 31 рік він скотився в почесне заслання для престарілих і прагматичних, які йдуть з ярмарку. Він там щедро зніматиме вершки. Як умовні Саленко чи Леоненко у матчах ветеранів десь у Фастові.

Так, його карнавал триватиме й надалі.

Але справжнього футболу в Нея далі вже не буде.

Тим не менш, я за ним сумуватиму.