ЧС зі скелелазіння: рекорд України зі швидкості та зрив фаворитів

Рекорди України зі швидкості скелелази цього року били вже кілька разів. Спочатку двічі це зробив Григорій Ільчишин, а потім стільки ж Ярослав Ткач.

На чемпіонат світу в Берн Ткач приїхав з результатом 5.28 секунд, і саме цей 21-річний спортсмен з Кременчука став єдиним, хто подолав кваліфікаційний бар’єр і вийшов до фіналу зі швидкості. Проте це завдання, як з’ясувалося згодом, було мінімумом для Ярослава.

В 1/16 в суперники йому дістався індонезієць Рахмад Аді Мульйоно, який ввечері 10 серпня показав найкращий час з усіх учасників (4.97 с у чвертьфіналі), проте не зміг пробитися до вирішальної стадії і виграв бронзу. У забігу з Ткачем він наблизився до цих секунд, подолавши дистанцію за 5.04. Ткач, хоч і не зміг його випередити, але встановив новий рекорд України – 5.25 с.

– Вийти до топ-16 було завданням-мінімум. Фінальний забіг був хорошим, але я не дуже задоволений саме кваліфікацією. Міг пробігти швидше, й тоді б у 1/16 суперник міг бути зовсім іншим, - говорить після фіналу Ярослав Ткач. - У другому кваліфікаційному забігу дійсно міг покращити свій час, але натомість припустився хиби. Чому так сталося? Це й нерви, й у змаганнях зі швидкості таке трапляється часто.

На цьому мій сезон не завершений. Попереду Кубок Європи й ще один відбірковий турнір на Олімпійські ігри. Якщо не скасують, то також візьму участь у Кубку світу в Китаї.

– Тренування перед чемпіонатом світу вказували на те, що в Берні ви може показати ці секунди чи навіть швидші?
– На тренуваннях біг навіть швидше, але на змаганнях завжди складніше, адже ставки інші й напруга досить сильна. Якщо говорити про фінал, то тут багато дійсно залежить від ментальної стабільності. На професійному рівні скелелази, які змагаються зі швидкості, можуть вибути через малесеньку помарку. Але це все в нашій голові й над цим можна працювати. Ми, наприклад, намагаємося робити симуляції змагань, щоб звикати працювати в стресових умовах. До всього підготуватися неможливо, але прагнемо зробити це якнайкраще.

– В Україні є кілька міст, які можна віднести до скелелазних центрів. Ви з Кременчука. Наскільки цей вид спорту розвинений там?
– У нас школа й справді невелика. Скелелазіння розвивається більше на аматорському рівні: є секція від університету, де займаються студенти. Але є перспективні дітлахи.
Мій тренер з Кропивницького, тому ми об’єдналися й то він їздить до нас, то я до нього. У них стінка маленька, у нас дещо краща. Так, наша не найкраща в Україні, але мені подобається там.

– З початком війни ви тренуєтеся в Польщі?
– З України ми поїхали в березні-2022 на тренувальний збір перед Кубком Європи. Впродовж цих сезонів багато часу проводжу з командою в Польщі, але й додому повертаюся теж, зокрема для участі в змаганнях.

– Коли до вас на збір приїжджає Данило Болдирев (дворазовий чемпіон світу, колишній рекордсмен світу – Прим.авт.), ви переймаєте у нього якийсь досвід, уміння, працюєте разом чи у вас дуже різні підходи?
– Звісно, коли на одному зборі, намагаємося якнайбільше потренуватися разом, порівняти, взяти щось нове. Я дуже багато з ним працював, їздив на тренувальний збір як спаринг-партнер, і він їздив з нами як наставник команди.

***

Не зміг пройти далі 1/16 фіналу й рекордсмен світу Веддрік Леонардо. Вже на цій стадії змагань він зірвався зі стінки й припинив боротьбу. Натомість чемпіоном світу став той, хто чи не найменш вражаюче почав фінальну ходу, - італієць Маттео Зурлоні.

В першому забігу з французом Басса Мавеном італієць показав час 6.36 с, але його вистачило для продовження боротьби. У чвертьфіналі він встановив рекорд Європи (5.02 с). Комусь могло здатися, що такий час стане чудовою крапкою в погоні за золотом, адже наступним суперником був найшвидший цього вечора – Рахмад Аді Мульйоно. От тільки від помилок не застрахований ніхто, і якщо Зурлоні зібрався й рівно пробіг усію дистанцію, то індонезієць помилився й був змушений надалі боротися лише за бронзу.

Місця у фіналі гарантували атлетам не лише медалі найвищого ґатунку, а й олімпійські ліцензії. Крім Зурлоні, таку виграв китаєць Цзінбао Лун. Але в забігу за золото останній припустився фальстарту й був змушений задовольнитися сріблом.

Не вдалося досягнути бажаного й світовій рекордсменці зі швидкості серед жінок польці Александрі Мірослав. Вона зірвалася у півфіналі й, зрештою, виграла бронзу.

«Я рада, що виграла медаль, але для мене зараз це як: «Show must go on!» І моє продовжиться через місяць в Римі, де боротимуся за те, щоб усе ж виграти олімпійську ліцензію, - сказала Александра Мірослав на пресконференції після фіналу. - Тиск був дуже великий. Кожний до мене підходив і говорив, що я точно виграю квиток на Олімпійські ігри. Але виграти золоту медаль вдруге чи втретє часто значно складніше, ніж зробити це вперше».

Золото й срібло, а з ними й олімпійські ліцензії виграли індонезійка Десак Маде Ріта Кусума Деві (6.49 с) й американка Емма Гант (6.67 с).

***

Та повернемося до кваліфікації і виступу українців у ній. У змаганнях зі швидкості серед чоловіків на старт вийшли 75 учасників. Серед жінок – 58. Чи не вперше, випробувати стінку атлети мали змогу лише напередодні й, вийшовши на змагання, вони мали розігнати себе ледь не з нуля.

«Такий досвід для багатьох був уперше. Можливо, й рекордів у кваліфікації не було, оскільки практика відбувалася напередодні, - говорить головний тренер української команди Михайло Шалагін. – Приміром, Денис Мозолевич ще юінор, і він вперше біг практично з нуля на змаганнях, але при цьому показав досить непоганий час.

Загалом, кваліфікація у чоловіків була досить нервовою. Наприкінці ми вже рахували, скільки залишилося потенційно сильних скелелазів і які шанси у Ярослава Ткача втриматися в числі перших шістнадцяти. Потрапити до числа фіналістів на чемпіонаті світу – це круто. Раніше це робив Данило Болдирев, він двічі вигравав титул чемпіона світу. А зараз підростає сильне молоде покоління, з кожним роком їхні результати стають стабільнішими, і Ярослав якраз один з таких представників. Йому належав рекорд України, й у фіналі він зміг його побити.

Болдирев дуже серйозно готувався до цього сезону, але, на жаль, захворів на COVID, потім почалися проблеми з коліном. Якраз були етапи Кубка світу, де він міг заробляти рейтинг, але вирішили взяти паузу, щоб підготуватися якомога краще й приїхати в Берн більш відновленим. У кваліфікації він показав досить рівні забіги, ментально він точно був готовий до цього старту (інтерв’ю з Данилом Болдиревим читайте на сайті sport.ua найближчими днями – Прим.авт.).

Костянтин Павленко біг на Кубках світу за 5.35-5.38, тобто він може показувати вищий час, ніж у Берні. Григорій Ільчишин зараз у найкращій формі. На тренуваннях він біг 5.14-5.17 секунд, але перед стартом надзвичайно сильно хвилювався. Він ще молодий і це лише другий сезон, в якому він виступає більш-менш стабільно. У нього дуже хороший потенціал. Думаю, він зможе проявити себе в майбутньому.

Дівчата досить сильно нервували, але це й не дивно – для багатьох з них це перший чемпіонат світу. Але попри це більшість з них показали час, вищий за середній. Наймолодша з учасниць, Ксенія Горєлова, пробігла досить добре й стабільно, але у неї основним турніром цього року буде юніорський чемпіонат світу в Сеулі трішки більше, ніж за тиждень. В Берні вона примірялася, звикала до таких змагань і намагалася відчути цей настрій».

Результати змагань зі швидкості серед жінок і серед чоловіків.

Ольга НІКОЛАЄНКО