Де Хеа в Манчестер Юнайтед: герой нашого часу

Останній із «стовпів» манчестерської команди сера Алекса Фергюсона – Давид Де Хеа – залишає «Олд Трафорд». Легендарного шотландця вже давно немає у «МЮ», а його протеже досі феєрив у воротах «червоних дияволів». Проте всьому, і в першу чергу хорошому, приходить кінець. У новому сезоні Де Хеа не буде у складі «Манчестер Юнайтед». Клуб та футболіст так і не знайшли спільних точок дотику щодо нового контракту.

Тепер уже можна офіційно говорити про те, що разом із відходом Давида йде з «МЮ» й ера Фергюсона. Далі має розпочатися нова ера – тен Хага та його команди. Наскільки вона буде щасливою, красивою й епохальною – зараз ми можемо лише здогадуватися. Але ось те, що Де Хеа заслуговував на пишніші почесті, ніж отримував і отримав – на мій погляд, очевидно.

Нинішньої зими і навіть навесні раз-по-раз лунали голоси з «вестибюлю» манчестерського клубу про те, що «МЮ» робить все від нього залежне, щоб продовжити термін дії договору з Де Хеа. Справді, клуб запропонував іспанцеві новий контракт, але на погіршених умовах (із урізанням зарплати більш ніж удвічі; оклад Давида – 375 тисяч фунтів стерлінгів на тиждень). Воротар був готовий йти назустріч клубу у питанні урізання зарплати, але не так радикально. «МЮ» ж порахував, що Де Хеа вже не відповідає рівню «найбільш оплачуваного голкіпера світу», і теж уперся рогом.

У підсумку зацікавлені сторони так і не змогли (або не захотіли - зайве викреслити) досягти компромісу. Клуб не запропонував новий контракт, термін старої угоди вже минув, і за фактом вийшло так, що Де Хеа тихо, я сказав би занадто тихо, покинув «Олд Трафорд».

***

Я більш ніж впевнений, що іспанець заслуговував на явно не таке прощання. Як на мене, він заслуговував на те, щоб лишитися. Але в цьому випадку я добре розумію й всі резони клубу. 375 тисяч на тиждень для голкіпера – справді надто багато. Де Хеа за фактом зараз навряд чи відповідає такому рівню. Та й тен Хаг будує нову команду, до якої дуже хоче запросити свого гарного знайомого по «Аяксу» голкіпера Онана. Тож усе закономірно.

Але правильно було б, на мій погляд, влаштувати Де Хеа якщо й не на роботу запасного кіпера «МЮ», то як мінімум пишні проводи. Він на них заслужив. Як ніхто із команди «пізнього» Фергюсона.

І справа не тільки, точніше, не стільки в тому, що іспанець протримався в першій команді «МЮ» довжелезних дванадцять сезонів. На мій погляд, практично всі завдання, які клуб з Манчестера планував виконати з підписанням 21-річного Де Хеа, фактично були виконані.

Сер Алекс після відходу ван дер Сара намагався підписати нового голкіпера на дуже довгу перспективу. Тренер не хотів знову наступати на ті ж граблі, на які йому довелося наступити після того, як його команду покинув Шмейхель.

Дорогою від Шмейхеля до ван дер Сара Фергюсон наробив купу помилок. Він спробував поставити на знаменитого Бартеза - і прогадав. Не кажучи вже про голкіперів меншого калібру – Босніч, ван дер Гоув, Ховард, Керрол. У цьому списку знайдеться місце і для такого собі Таїбі.

І ось щоб знову не шукати методом втикання, сер Алекс і «виписав» з «Атлетико» за 25 мільйонів молодого, але страшенно талановитого Давида Де Хеа.

Якщо винести за дужки непросту акліматизацію іспанського кіпера на Туманному Альбіоні (яка включить і «крадіжку» Давидом пончиків у супермаркеті Манчестера – куди ж без цієї епічної історії), то надалі «МЮ» ні на секунду, ні на фунт не пошкодував про цей трансфер.

Мені здається, що «Юнайтед» анітрохи не пошкодував і про те, що 2015-го не відпустив іспанського воротаря до «Мадриду». Тому що іспанський воротар був дуже потрібний у Манчестері. Він дуже якісно робив свою роботу, дуже довго відповідаючи статусу найоплачуванішого голкіпера світу. А коли він перестав цьому статусу відповідати з різних причин, практично всі його опоненти і критики насамперед твердили лише про те, що біда Де Хеа – його невміння грати ногами, грати під пресингом. Хоча справжнє лихо Де Хеа явно було в іншому.

***

Після відходу від справ у «МЮ» Фергюсона, «червоні дияволи» лише кілька сезонів продовжували вважатися й надалі гегемонами всіх турнірів, у яких брали участь. Але апріорі невірно обраний тренерський вектор (Мойєс), неправильна кадрова політика, тряски та пертурбації в клубному керівництві перетворили гранда АПЛ та Ліги чемпіонів на гранда Ліги Європи.

Та що там Ліги Європи! В останні роки навіть у другому за статусом європейському кубковому турніру манкуніанці не вражають. Як не вражають і на внутрішній арені.

Скажіть на милість, хіба в цьому різкому, оглушливому та фатальному падінні колись непереможної команди у прірву міжчасся, є конкретна провина Де Хеа?

Так, за дванадцять років у «МЮ» Давид не може похвалитися командними досягненнями: чемпіон Англії (лише раз, і то в минулому житті, коли команду очолював Фергюсон), переможець Кубка Англії, Кубка ліги та Ліги Європи. Але щодо індивідуальних досягнень, то їх було, як мінімум, не менше.

Де Хеа двічі вигравав «Золоту рукавичку» - приз найкращому голкіперу за сезон в АПЛ. До речі, вдруге він її виграв минулого сезону. Це камінь у город тих, хто кричить, що час Де Хеа у «МЮ» вже минув.

А ще іспанець цієї весни отримав ще одну «рукавичку» – приз голкіперу «МЮ», який провів за команду найбільшу кількість «сухих» матчів в історії. Де Хеа – чотири рази найкращий футболіст «Манчестер Юнайтед» за підсумками сезону.

Загалом він анітрохи не псував манчестерської «каші». Швидше навпаки: з ним вона виходила ще смачнішою. А те, що феноменальні матчі часом чергував із провальними, так у кого їх не було, цих провалів? Що, у ван дер Сара не було, чи у Шмейхеля?!

Тож не поспішайте з чистим серцем тихо радіти з того, що фактично непоміченою і неоціненою гідно йде епоха фергюсонівського «Юнайтед», останнім стовпом якої залишався Де Хеа. Чомусь мені здається, що всі ті, хто вважає Давида за героя вчорашнього дня, ще не раз і не два пошкодують, що ворота «дияволів» захищає хтось інший.

Читайте також:

Герой з минулого. Манчестер Юнайтед час прощатися із де Хеа