Джек Леслі: як матч з Україною допоміг Англії виправити історичну помилку
Історія форварда, якого відкликали зі збірної тільки через колір шкіри…
У сучасному футболі на ґрунті расизму постійно виникають гучні скандали. Найбільшого розголосу вони досягають у тому випадку, коли ображеним виявляється хтось із зіркових футболістів, хоча незважаючи на засудження та покарання стосовно сторони, що провинилася, надалі подібні проблеми все одно трапляються.
Втім, у минулому в футболі ситуація із расизмом була ще більш складною та проблемною. Зокрема, близько ста років тому на батьківщині гри № 1 – Англії – був футболіст, котрого виключили з лав національної збірної тільки через те, що керівництво тамтешньої асоціації дізналося, що цей гравець темношкірий.
Це історія Джека Леслі – флангового нападника, або, як зараз кажуть, вінгера, який міг би стати першим темношкірим футболістом в історії національної збірної Англії, але втратив таку можливість лишень через відверті прояви расизму.
Джек Леслі народився 17 серпня 1901 року в родині вихідця з Ямайки Джона Леслі та англійки Енні Леслі. Батько майбутнього футболіста працював майстром у котельні, а мати була швачкою. До 20 років Леслі грав за Баркінг Таун – команду з однойменного міста, яке було рідним для Джека. Діючи на позиції центрального нападника або частіше – на лівому фланзі атаки, Леслі виявляв феноменальну результативність, відзначившись за кілька років кар'єри в Баркінг Таун більш ніж 250 забитими м'ячами у різних турнірах.
В якийсь момент Леслі потрапив на очі представникам Плімута, і цьому клубу вдалося не лише переманити до себе молодого таланта, а й стати для того футбольним притулком на наступні чотирнадцять років – аж до завершення професійної кар'єри. Загалом за Плімут Леслі провів 401 матч, у яких записав на власний рахунок 136 голів. Й донині Джек входить у топ-10 гравців «пілігримів» як за кількістю зіграних поєдинків (9-те місце), так і за кількістю забитих м'ячів (4-те місце).
Лише чотири роки знадобилося Джеку Леслі, щоб привернути увагу тренерів національної збірної. У жовтні 1925 року англійці якраз планували провести товариський поєдинок проти Ірландії, і Леслі потрапив у резервний список футболістів, які могли б з'явитися у складі в разі випадання з його лав когось із основних виконавців.
Проте усього-то через два дні після появи новини про включення Леслі до резервного списку збірної Англії на матч проти ірландців, прізвище темношкірого нападника Плімута загадково з нього зникло. Тодішній наставник «пілігримів» Боб Джек, який першим і повідомив Леслі радісну новину про можливе потрапляння до національної збірної, ніяк не зміг пояснити своєму підопічному, що трапилося і в чому полягає мотивація того, що сталося.
Чутки ходили різні, але дещо пізніше громадськість таки дізналася, що тоді сталося у ситуації з Леслі. Сам Джек в інтерв'ю журналісту Брайану Вулноу заявив, що його виключення із резервного списку національної команди викликане лише одним чинником – кольором шкіри футболіста Плімута: «Мабуть вони там [в асоціації] забули, що я – кольоровий хлопчик».
Значно пізніше, вже у 1978 році, Леслі ще раз поспілкувався із пресою, згадавши ту неприємну для нього ситуацію: «Вони дійсно з'ясували, що я темношкірий, і я думаю, що для них це означало практично те саме, наче я якийсь іноземець. Не знаю, чому це стало для когось там нагорі відкриттям. Мабуть, вони просто забули, що я темношкірий», - заявив Джек в інтерв'ю популярному виданню Daily Mail.
Неприємна ситуація навколо національної збірної аж ніяк не вплинула на старанність Леслі в плані успішності його виступів за Плімут. Аж до 1929 року Джек продовжував забивати близько дюжини голів за сезон, що допомогло «пілігримам» навіть виграти змагальний процес у Третьому дивізіоні, й підвищитися у класі до Другого дивізіону (був реорганізований в 1992-му та остаточно припинив існування у 2004-му; наразі його фактичний аналог, виходячи із реалій описуваних у тексті часів – це Чемпіоншип, який є другим за силою дивізіоном професійного англійського футболу після Прем'єр-ліги).
Нажаль, але закоріненість системи англійського футболу тих років так і не дозволила Джеку Леслі зіграти бодай один поєдинок за національну збірну Англії. Незважаючи на те, що форвард Плімута був дуже гідним гравцем свого часу, опинитися у когорті обраних йому завадив відвертий расизм.
В результаті першим темношкірим футболістом, який з'явився на полі за збірну Англії, вважається Джон Чарльз. Щоправда, цей фланговий захисник у 1963 році зіграв лишень за команду U-18, а ось першим темношкірим професійним гравцем в історії національної команди країни є захисник Вів Андерсон, котрий у 1978-му зіграв в офіційному поєдинку за «трьох левів», й згодом провів за цю команду ще 29 матчів.
Джек Леслі завершив кар'єру гравця у 1935 році, і згодом працював у Вест Хемі. У стан «молотобійців» екс-гравця Плімута покликав головний тренер цієї команди в 1961-1974 роках Рон Грінвуд, проте лондонський клуб зміг запропонувати Леслі дуже сумнівну, з точки зору попередніх заслуг Джека перед англійським футболом, посаду чистильника бутс (так званого бутбоя – «boot boy»).
25 листопада 1988 року Джек Леслі помер, так і не дочекавшись воцаріння справедливості по відношенню до його попередньої роботи та заслуг…
Лише з кінця 2019 року в Англії розпочалися процеси, які фактично визнали несправедливість утисків Джека Леслі та проявів расизму щодо нього. Спочатку на стадіоні Плімута на честь Леслі було названо зал очікувань, потім – одну з площ у місті, а згодом сталося ще кілька знаменних подій: відкриття меморіальної дошки на будинку, де колись мешкав футболіст, та перейменування однієї з вулиць на честь Джека.
7 жовтня 2022 року біля стадіону Хоум Парк, який є домашньою ареною Плімута, було відкрито бронзову статую Джека Леслі. Пам'ятник висотою 3,7 метри був створений Енді Едвардсом, і став логічним завершенням краудфандингу, в рамках якого вболівальники зібрали понад сотню тисяч фунтів, щоб гідно увічнити пам'ять однієї з легенд Плімута біля рідного стадіону цієї команди.
Того ж дня Футбольна асоціація посмертно нагородила Леслі почесною кепкою збірної Англії. Голова ФА Деббі Х'юїтт заявила у своєму зверненні таке: «Футбольна асоціація нагороджує Джека Леслі посмертною почесною кепкою, щоб визнати його унікальний внесок та збіг обставин, а також із метою виправити історичну помилку».
В лютому 2023 року Джек Леслі був занесений до Зали слави англійського футболу. Для цього його нащадків запросили на Уемблі, де відбулася відповідна церемонія. Вручення почесної кепки відбулося напередодні матчу національної збірної Англії проти України, який пройшов 26 березня 2023 року в рамках відбору на Євро-2024. Саме цей момент можна вважати остаточним «виправленням історичної помилки», як це охарактеризувала пані Х'юїтт, допущеної англійськими функціонерами щодо Леслі.
На жаль, і після історії з Джеком Леслі у європейському футболі продовжують траплятися расистські скандали. Найбільш резонансним із них став випадок навколо бразильського форварда мадридського Реала Вінісіуса Жуніора, який у травні в поєдинку Ла Ліги проти Валенсії (0:1) став об'єктом нападок з боку фанатів «кажанів». Тоді Вінісіус Жуніор не втримався та був покараний арбітром червоною карткою, але згодом вилучення бразильця було анульоване, а ФІФА запросила форварда Реала очолити щойно створений комітет по боротьбі із расизмом, який буде покликаний пропонувати більш жорсткі санкції, спрямовані на викорінення подібних вад громадськості.
Як бачимо, незважаючи на те, що зараз темношкірі футболісти відіграють важливу роль при формуванні складів топ-збірних Європи, у тому числі й англійської, а також на низку кроків, що виправляють помилки минулих поколінь, расизм зовсім не є перегорнутою сторінкою для континентального футболу, і хто знає, коли з цією «недугою» вдасться розправитися остаточно…
Текст: meta.ua/sport
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Дружина захисника київського Динамо Аліана Вівчаренко розповіла про свій щасливий день
Британський боксер відзначив Мартіна Баколе
Интересно, а когда у нас в футбольной сборной появится
первый темнокожий игрок. Олимпийский чемпион уже есть. Жан Беленюк.
Может когда то и улицу в Киеве в честь его переименуют. Помню его
рассказ про его идентификацию. Как ему было кисло в детстве. Тут он не белый, а на родине отца - на совсем тёмный. А тут типа такой
украинский Рэшфорд появляется и все забывают даже про Довбика.
Да. И на фоне нас, бледнолицых, все остальные - темнокожие. Ведь даже жёлтый темней белого. Хотя кожа то у нас и не белая, а
"светлая".))