Віталій СТЕПАНОВСЬКИЙ: «Той, хто не підтримує Україну, у мене не гратиме»

Інтерв’ю з головним тренером національної збірної України, який полюбляє вчитися, розраховувати на власні сили і не боїться брати відповідальність на себе.

– Віталій Васильович, як для вас пройшов рік тренерської діяльності в Румунії?
– Думаю, дуже чудовий сезон, вище задовільного. «Крайова» потрапила до топ-16 у кубку ФІБА, а в румунській лізі завершила сезон на шостій сходинці. У нас невеликий бюджет, але ми залишили позаду нас дуже серйозні команди, бюджет яких набагато більший.

Досвід цікавий. Це для мене був перший повний сезон в якості головного тренера закордоном. Що є важливим в моїй кар’єрі. Скоро почнеться другий (ще рік по контракту з клубом) і прагнутиму зробити все, щоби примножувати ці успіхи, набиратися досвіду і прогресувати вже як закордонний тренер.

– Чи очікували ви на дзвінок з Федерації баскетболу і пропозицію стати головним тренером збірної України?
– Авжеж. Чому ні? Як відомо, румунська федерація також розглядала мою кандидатуру на посаду головного тренера їхньої національної збірної.

Так що, для мене це нормальна ситуація. Це гордість і велика відповідальність бути головним тренером збірної України в такий дуже важливий час для нашої держави.

– Поділіться вашими відчуттями в той самий момент, коли прийняли пропозицію тренувати збірну?
– Коли я тільки починав тренувати, авжеж, хотів досягнути найвищої ланки. Тому, я працював і працюю. І вчуся, навіть зараз. Позитивні відчуття мене переповнювали, коли оголосили, що я буду головним тренером. І дуже велика відповідальність перед нами стоїть.

– В який час ви приступили до виконання своїх обов’язків на чолі нашої команди?
– В кінці сезону. Було багато часу до зборів. І зараз ще лишається час. З хлопцями поспілкувався. З деякими вже по два-три рази. Підготували плани роботи. Зараз гравці готуються до основної частини тренувального табору пре-кваліфікації до Олімпійських Ігор. Був час і зателефонував хлопцям, розповів про плани.

– Ви полюбляєте телефонувати баскетболістам і запрошувати їх до збірної самостійно. Чому ви обрали такий підхід?
– Тому що, я вважаю, потрібна дуже хороша комунікація між головним тренером і гравцями. Це важлива складова. Не тільки в клубі, а й у збірній. Можливо, в збірній – найбільш важлива ця частина, створити добру атмосферу. Хлопці розуміють, чому вони збираються, для чого. Тому, я завжди самостійно телефоную гравцям як в клубі, так і в збірній.

Я працював з дуже хорошими тренерами, у яких багато чому навчився. Авжеж, і свій досвід додав. Бачив, як взаємодіють з командою інші. Так що, такий підхід зумовлений і досвідом, і власним бажанням.

– Чи є тренер, на методику якого ви орієнтуєтесь? Або хто найбільше повпливав на становлення вас як на тренера?
– Дуже багато хороших тренерів. Я полюбляю дивитися Євролігу. Небагато дивлюся НБА. Тому що там трохи інакші правила гри. Загалом, подобаються тренери Євроліги. Не хочу нікого виділяти. Можу навчитися в кожного тренера чогось корисного.

– Чи маєте мету стати тренером команди з Євроліги?
– Безумовно. Я вважаю, що треба працювати, робити максимум і, може, колись так і буде.

– Це мета чи мрія?
– Знаєте, як то кажуть, не кажи, про що мрієш. Тому треба робити свою роботу на максимум, здобувати перемоги. І потихеньку, потихеньку рухатися вперед.

– Чи плануєте долучати молодь до табору збірної? Можливо, слідкуєте за нашою молодіжкою або спілкуєтеся з Дмитром Забірченком?
– Ні, з Дмитром Забірченком не спілкувався наразі. Але дуже добре знаю всіх хлопців: Кобзистий Олександр був у моїй збірній, Віталій Шиманський, Бринюк, Кошевацький. Вони скоро почнуть грати чемпіонат, буду слідкувати за ними. А далі – будемо бачити.

***

– Чи будуть нові обличчя у ростері збірної порівняно з попередніми турнірами?
– Зараз ми викликали всіх гравців у розширений список. Побачимо, як хлопці зможуть доїхати до тренувального табору. Чи вирішать свої питання наші представники НБА, або чи встигнуть підлікуватися наші травмовані гравці. Після того – побачимо, хто потрапить до основного складу – у ті 12 баскетболістів, які поїдуть на пре-кваліфікацію.

– Скільки гравців у розширеному списку?
– Зараз до 20-и баскетболістів плануємо. Побачимо, хто зможе доїхати. З усіма поспілкувався, але є травмовані: Сидоров, Герун має проблеми з коліном. Наші хлопці, що грають в НБА, мають деякі проблеми. Вони без контрактів. Олексій Лень має проблеми з документами. Святослав також чекає на контракт. Коли хлопці їх підпишуть і завершать всі клопоти з документами, то вони одразу приїдуть до збірної. Так само, і Максим Шульга – має певні проблеми з візою. Він вирішує це питання. Зараз дуже важко сказати остаточно, хто зможе доїхати до збірної.

– В Америці виступає також наш бігмен, Скапінцев. Чи телефонували йому? В цій збірній ми його побачимо?
– Так, я спілкувався з Дмитром. Він гратиме в Літній лізі НБА. І після цього побачимо, приїде він до збірної чи ні. Але він теж дуже хоче приїхати. Літня ліга має завершитися до матчів збірної України. Якщо не помиляюся, 17-го липня, якщо команда дійде до фіналу, цей турнір завершиться. Ми спілкувалися і я на нього теж розраховую.

– Чи є у вас гравці, яких обов’язково хотіли би бачити у складі нашої команди? Наприклад, у Айнарса Багатскіса таким був Близнюк, якого він запрошував у клуби, які тренував, а також завжди викликав у збірну.
– Це буде мій перший досвід роботи з національною збірною України, тому я би хотів побачити всіх хлопців, як вони будуть в моїй системі працювати. Хотів би, щоб гравці з НБА приїхали, щоб ми зібралися найсильнішим складом. Це для мене – найголовніше, а не те, що приїде один чи інший гравець. Мені дуже важливо, щоб усі хлопці приїхали, ми змогли добре підготуватися і показати свій максимум.

– Чи вже уявляєте собі стартову п’ятірку збірної України?
– Авжеж, ні. Треба почати тренувальний табір, побачити, хто приїде. На даний момент, хлопці з НБА хочуть приїхати, але точно не відомо, чи приїдуть. Я не можу зараз сказати за стартовий склад – це дуже важко.

– Яку гру ви ставитимете збірній? Якою є ваша система, стиль?
– Хочеться грати в швидкий баскетбол. Для цього нам потрібно добре грати на підбираннях, мати дуже хороших центрових. Також – задня лінія, яка має дуже добре бігти в транзиційний напад. Загалом, будемо намагатися швидко переходити з оборони в атаку.

– Для цього потрібен сильний плеймейкер, котрий буде розганяти напад команди. Кого бачите на цю роль? Адже Лукашов завершив виступи за збірну, Сидоров травмований.
– Ми маємо Ковляра, Віталія Зотова. Це буде дуже хороший шанс для Сашка Ковляра, який є молодим гравцем. І я впевнений, що він впорається з цією відповідальністю.

– Можна говорити, що саме ви виростили Ковляра?
– Його виростила система «Хіміка». Я був, як то кажуть, тренером, який дав йому цю можливість розкритися. Але це продукт всієї системи «Хіміка». Це неправильно сказати, що це тільки моя заслуга.

Гравець не може прогресувати, якщо в нього не вірити і не давати помилятися. Без помилок – нічого не можливо. Але найголовніше – вчитися на своїх помилках. І після цього – не повторювати одні й ті самі помилки.

***

– В нашій розмові ви кілька разів вжили слово «вчитися». Баскетболісти, які у вас грали, також відмічають, що ви постійно вчитеся новому, вдосконалюєтеся. Чи можете про себе таке сказати?
– Так, я вважаю що треба вчитися. Незалежно, скільки тобі років. Чи вже ти щось досяг, або зробив. Треба вчитися завжди. Ніхто нічого не знає на 100 відсотків, тому треба постійно цю чашу поповнювати.

Два дні тому я був у Сербії на одному з найкращих тренерських семінарів, де виступали такі відомі тренери, як Желько Обрадовіч, Венсан Колле (тренер збірної Франції), Гордон Херберт (тренер збірної Німеччини) і Дуейн Кейсі (тренер «Детройт Пістонс»).

Там я почерпнув для себе знання з взаємодії тренер-гравець. Багато про це говорили німецький тренер та Дуейн Кейсі. Як вибудовувати комунікацію між тренером та гравцем. Те, з чого ми починали наше спілкування, коли я самостійно телефоную гравцям.

– Які у вас очікування стосовно пре-кваліфікації до Олімпійських Ігор?
– Важливо, щоби ми зібралися з першого дня і почали плідно працювати. Якщо всі приїдуть готові і ми зможемо бути готовими до тренувального табору (15 липня), то мої очікування від турніру дуже позитивні.

– Тобто, ви не розраховуєте на те, чи всі зірки приїдуть у опонентів, як вони будуть готові до пре-кваліфікації. Але ви розраховуєте виключно на власні сили і можливості?
– Авжеж, потрібно завжди розраховувати тільки на себе. Якщо подивитися, як грав «Хімік», ми завжди розраховували на власні сили. Незважаючи на бюджет команди, незважаючи на ростер команди. Ми завжди в кожному матчі намагалися грати тільки на перемогу і завдяки цьому ми показували дуже хороші результати.

– Чи стикаєтеся ви, як тренер збірної України, з якимись проблемами? Чи то з Федерацією, чи організаційні моменти?
– На даний момент немає жодних проблем. Все, що ми запланували, йде, як треба. Можливо, це те, що дуже важко знайти спаринги. Але ми знайшли хороші чотири гри. Хотіли п’ять матчів, отож, шукаємо ще одного суперника для товариських матчів. Все інше - немає жодних проблем. Все йде, як треба.

***

– Перейдемо до «Хіміка», з яким ви вигравали чемпіонат України. В тій команді, які ви виділите складові успіху?
– Треба почати з того, що «Хімік» – це організація, яка створила дуже гарну систему. Спорткомплекс «Олімп» – один з найкращих не лише в Україні. Ми мали дуже хорошу базу для роботи і для підготовки. Ми були добре підготовлені до того чемпіонату і зробили хороший скаутинг по легіонерах – хлопці гарно влилися в колектив. При тому, що ми мали якісний кістяк з українських гравців, деякі з них зараз – гравці національної збірної. Бачите, можна провести паралель тоді-зараз.

За багато років в своїй системі «Хімік» зумів виховати достатньо хороших молодих гравців, які в той момент набрали оптимальну форму. Ми дуже добре працювали. Система, праця і, авжеж, без вдачі не буває в спорті успіху. Тому, я виділив би саме ці складові.

– В збірній України ви також плануєте вибудовувати подібну систему?
– Авжеж, авжеж. І скаутинг, і взаємодія гравець-гравець, тренер-гравець. До того ж, ми викликали Ковляра, який молодий гравець, але вже задіяний в лавах збірної. Максим Шульга, з яким я працював в молодіжній збірній, ми його теж викликали, сподіваюся, він приїде. Так що, ми будемо думати про молодь, але й не забувати хлопців, які мають великий досвід.

– В «Крайові» ситуація повторилася: ви мали невеликий бюджет і вважалося б успіхом фінішувати в десятці кращих. Але результат знову перевершив очікування?
– Ми вийшли в турнір топ-10, де посіли сьоме місце і кваліфікувалися в плей-оф. В першому раунді грали з «Клужем» – командою з Єврокубку. Програли їм. А далі – грали за місця. Фінішувавши сьомими в регулярному сезоні, нам вдалося піднятися на одну сходинку вище за результатами плей-оф і закінчити турнір на шостому підсумковому місці.

– У грі за п’яте місце «Крайові» протистояв «Волунтарі» Айнарса Багатскіса. Чи спілкуєтеся з цим фахівцем?
– Так, ми вже багато матчів провели один проти одного. Знаємо стиль гри один одного. Спілкуємося поза межами баскетбольного майданчику теж, як на баскетбольні теми, так і ні.

Наприклад, про те, що зараз відбувається в нашій державі. Бо це – найважливіша ситуація, яка може бути. Про те, як хто підтримує. Та ж Латвія надала нам як «домашню» арену зал «Рига». Латвійці розуміють, яка страшна ситуація відбувається в нашій державі.

– У вас у команді («Крайова») грає два серби. Як відомо, Сербія не підтримує НАТО і їхнє політичне керівництво мало відносини з нашим ворогом. Як ваші гравці ставляться до війни в Україні?
– Хлопці, які грали у мене, два серби, вони підтримували Україну. І це було для мене дуже важливо. Ніхто не буде грати в моїй команді, хто не підтримує Україну. Взагалі, хлопці питають у мене, яка ситуація в державі, що відбувається. І не розуміють, як таке могло статися. Вони в шоці.

Дуже часто я хлопцям казав і кажу, що ви не знаєте про те, що буде наступного дня. Отже, цінуйте своє життя, цінуйте, що ви робите, любіть, що ви робите. Тому що ми ніхто не знаємо, що буде завтра. Тому треба цінувати те, що маєш. Як приклад, дуже часто наводив хлопцям те, що відбувається зараз у нас.

– Чи допомагають Румунія та «Крайова» Україні зараз?
– Я знаю, що в минулому році, коли я тренував молодіжну збірну України, «Крайова» дуже допомогла нам з організацією зборів. Все взяли за свій рахунок. За що я їм дуже вдячний. Мешканці та держава допомагають українцям, які зараз перебувають в Румунії: з житлом, з харчуванням.

Є багато людей, які не афішують своєї допомоги. Знаю приклад дуже хорошого чоловіка, який перевів дуже велику суму для ЗСУ і нічого при цьому не говорить. Сильний вчинок. Він не піариться на цьому, але любить Україну. Він розуміє цей жах, тому допомагає Україні. Це приємно, коли люди, які живуть в іншій державі, але вони переживають за те, що відбувається у нас.

– Охарактеризуйте себе як тренера?
– Не хотів би сам про себе говорити. Можу відзначити, що я полюбляю дисципліну, порядок і щоби хлопці, які грають в моїй команді, поважали один одного. І всі разом, як одне ціле, рухалися до результату.

– Коли порушують дисципліну, якої реакції від вас можна очікувати?
– Можу оштрафувати, вигнати з тренування. В «Хіміку» приїхав один іноземець. Він зміг провести лише одне тренування і поїхав додому. Через погане ставлення до тренування. І відсутність бажання викладатися на тренуваннях. Він, певно, не зрозумів, куди приїхав.

В’ячеслав ШЕВЧЕНКО