Прогрейс переміг Зорріллью і хоче Хейні. Хоча й тут було дуже складно

Вранці 18 червня американець Реджис Прогрейс (29-1, 24 КО) захищав свій титул чемпіона світу за версією WBC у першій напівсередній вазі у поєдинку проти пуерторіканця Даніеліто Зоррілльї (17-2, 13 КО). На претендента ніхто не ставив і не розраховував, що він видасть якийсь серйозний поєдинок.

Чи вийшов бій серйозним? Непростим точно. Але навряд це протистояння увійде хоча б у топ-100 найкращих поєдинків будь-якого періоду. Навіть цього року.

Бої Прогрейса завжди цікаві, але цього разу система дала збій. Зорріллья посадив нас усіх на велосипед

Поєдинки Реджиса Прогрейса завжди цікаві. Коли суперник добре підходить йому стилістично, відпочивати взагалі немає коли – ні йому, ні опоненту, ні всім, хто дивиться протистояння.

Так було у поєдинку проти Джоша Тейлора у 2019 році – чи не найкращий бій року і чи не головне шоу з усіх фіналів Суперсерії. Так було і далі. Після близької поразки Тейлору Прогрейс відбоксував ще чотири рази і постійно вигравав достроково.

Так, з Іваном Редкачем дати потрібне шоу не вдалось – український боксер чомусь впав від удару, який пройшов повз нього. Сам Іван казав, що отримав удар у нерв і тому йому було так боляче, але хто в це вірить? Але й там Реджис показав себе чудово і загалом серія з чотирьох дострокових перемог поспіль – звучить потужно.

Цього разу з іншого боку рингу на нього очікував високий, довгорукий, але не дуже популярний Даніеліто Зорріллья. Він програвав Арнольду Барбосі, і все. Ну, може ще перемогу над Пабло Сезаром Кано можна відзначити, враховуючи, що там був швидкий нокаут вже у другому раунді.

Але сам бій склався не так, як гадалось одразу – Зорріллья пробив суперника правою назустріч, і той впав. Це був нокдаун. Але рефері не побачив цього, тому що, падаючи, Реджис вчепився за ноги опонента і також повалив його. Хоча падіння чемпіона сталося саме через удар, нокдаун відрахований не був.

У третьому раунді Прогрейс віддав нокдаун назад. Йому було непросто діставати суперника, але в один момент ліва рука все ж зайшла, і рефері тут не розгубився – відрахував вісім секунд після влучання.

План суперника чемпіона на бій засмучував. Він вирішив «кататися на велосипеді» весь поєдинок, намагаючись так красти в опонента раунди і перемогу. Тобто, тримати того на дальній дистанції завдяки джебу та дуже багатьом рухам на ногах. А коли той йшов на зближення, чіплятись у клінчі і тримати до останнього.

Це дієва тактика. Даніеліто так справді крав раунди і створив конкурентне протистояння там, де його не очікували. Але чи захочуть його поєдинків ще – величезне питання. Бо одна справа, коли людина програє, але дає шоу. Й інша, коли відбувається ось таке.

Дивитись такі поєдинки складно. Не відбувається майже нічого. Прогрейс у відповідь на дії суперника теж активністю не прославився. Він переслідував опонента, його джеб зникав на відстані пів метра від візаві, а короткі сплески активності викликали довгождане пожвавлення серед фанатів у залі.

Але загалом цього всього було мало. Прогрейс не ризикував, активізувався лиш іноді, коли все ж діставався до суперника. Опонент же взагалі, відчувши ударну силу чемпіона, сів на задню ногу і звів ризики до мінімуму.

Закінчення такого поєдинку могло викликати тільки полегшення. Але все одно було цікаво, що поставлять судді. І вони здивували: 114-113 претенденту і цілих 118-111 та 117-110 чемпіону. Реджис виграв, він влучав і володів ініціативою. Ще – він чемпіон. Одна справа, коли ти контратакуєш чемпіона, інша – коли ти бігаєш від нього, тикаючи назустріч і знову тікаючи. Але 118-111 та 117-110 – це геть не про цей поєдинок. Зорріллья крав раунди, він був економним, але точним. Невідомо, як вийшли саме такі цифри.

Що далі?

З таким боксом Зорріллья не стане популярним. Яскравий пуерторіканський бокс – не про нього. Хоча з іншими суперниками він боксує інакше. Даніеліто достатньо розумний, щоб не отримувати багато по голові, але з таким боксом проти іменитих суперників далеко не поїдеш. Нехай запитає у Деметріуса Ендрейда, якому аж довелось набирати вагу і намагатись бути агресором, щоб на нього звернули увагу.

У Прогрейса купа варіантів. Теофімо Лопес – так. Якщо їм заплатять щедро, Теофімо повернеться. І це точно буде динамічно, бо стилі тут працюють прекрасно.

Ще Реджис назвав ім’я Раяна Гарсії, але в це не дуже віриться. Американець знову змінює тренерів і взагалі не ясно, чого він хоче. Точно не зараз. Джош Тейлор? Цікавий варіант для реваншу. Але чи захоче цього сам шотландець? Він збирався набирати вагу, а потім заявив, що залишиться у першій напівсередній. Якщо все ж обере залишитись – доволі реально.

Девін Хейні – його назвав журналіст після бою, і Прогрейс погодився. Його ж називав Едді Хірн перед поєдинком. І все справді може скластись.

Хейні хоче йти з легкої ваги. Зараз або пізніше – невідомо, але точно за результатами цього року. Поєдинок проти Шакура Стівенсона – велике шоу, але не факт, що чемпіон хоче такого бою. Це ризик отримати одразу після спірного бою з Ломаченком поразку і втратити пояси. Далі доведеться йти шляхом Теофімо Лопеса і поступово продавати себе у першій напівсередній.

При цьому всьому, Хейні – габаритний хлопець і точно розумніший за Зорріллью. Але й цікавіший боксом і просто авторитетом. Батько Девіна завітав на бій Прогрейса, але не шумів там. Явно сидів і спокійно дивився, намагаючись розібратись, що ж їм робити далі.

У такому поєдинку обидвом буде непросто. Але він реальний, тому що у Хейні немає промоутера, а Хірн вже з ним взаємодіяв. Едді може запропонувати цікаві цифри і бонуси і зробити поєдинок з абсолютом своєму клієнту – Реджису Прогрейсу.

Як це виглядатиме на фоні історій самого Хейні про те, що він – номер один легкої ваги, але йтиме одразу після умовної перемоги і не виходячи на бій проти умовного фаворита? Зрозуміло, що не дуже, але, якщо переможе Прогрейса, половина фанатів забуде про це все зараз, а тим більше, в історичній перспективі.