Від гучних слів до рішучих вчинків. Навіщо Верес звільнив Вірта

«Вірт для нас – це як Алекс Фергюсон. Чотири роки я з ним працюю. Це єдиний головний тренер, з яким я працював у футболі. І він дає результат. Я вже казав, що у «Вересі» не знав, що таке поразка. Для нас Вірт – це вже легенда клубу».

02.03.2023, президент «Вереса» Іван Надєїн

«Спортивними результатами ми в клубі не надто задоволені. Місце у турнірній таблиці поки що не корелює із тими завданнями, які визначив президент та наглядова рада. Більше того, з огляду на результати наших переслідувачів є загроза боротьби за виживання, що абсолютно неприпустимо. На сьогоднішній день є довіра до головного тренера. Ми віримо в те, що Вірт може не лише утримати команду в УПЛ, а й виконати завдання-мінімум, поставлене президентом – увійти до десятки. Головний тренер зациклив на собі усі рішення, пов'язані зі спортивною частиною, й відповідальність на ньому. Вважаю, що це адекватно та справедливо, у цьому рівновага прав та обов'язків усіх сторін процесу».

24.03.2023, генеральний директор «Вереса» Антон Назарук

«З нинішніх результатів я не роблю жодної трагедії. Так, це неприємно. Так, це не те, на що розраховував я, вболівальники, тренери та самі гравці. Але поразки – це частина футболу і, на жаль, ми переживаємо їх зараз. Юрій Вірт – це тренер, із яким ми пережили вихід до Першої ліги, потім здобули золоті медалі Першої ліги та путівку до української Прем'єр-ліги. Перший сезон в УПЛ, я вважаю, також був успішним. І якщо порахувати, то команда прожила певний цикл… Успішний трирічний цикл. І ось після цього настав спад. Такі цикли проживали і «Динамо» Лобановського, і «Челсі» Моуріньо, і «Мілан» Анчелотті, і «Шахтар» Луческу, і «Динамо» Реброва… Масштаб, звісно, ​​не той, але зараз це переживає «Верес» із Віртом. Тому запас довіри до головного тренера залишається. Тим паче, що я не бачу кризи у грі, я бачу кризу в результаті».

28.03.2023, президент «Вереса» Іван Надєїн

«Я йду з команди. У мене була розмова із президентом. Буду відкритим: тиждень тому він сказав, що весь клуб проти мене. Тому я не маю жодного права залишатися, йду з команди. Є люди, які просто засунули ніж у спину та тримали його до сьогодні. Я не міг цього зрозуміти».

14.06.2023, головний тренер «Вереса» Юрій Вірт

***

Чотири винесені на початок цього тексту цитати більш ніж достатньо відображають весь драматизм змін, які відбулися останніми місяцями у «Вересі» по відношенню до головного тренера першої команди Юрія Вірта. Ще на початку березня президент рівненського клубу Іван Надєїн порівнював свого коуча із видатним екс-наставником «Манчестер Юнайтед» Алексом Фергюсоном, а генеральний директор Антон Назарук зауважував, що Вірт, подібно до шотландського улюбленця «Олд Траффорд», замикав на собі всі рішення щодо спортивної частини, а вже у середині червня сам Юрій Миколайович оголосив про відхід з клубу.

Треба сказати, що відставка Вірта, який пропрацював із «Вересом» чотири останні роки, не стала сенсацією. Ще кілька тижнів тому, навіть до завершення основної частини сезону в українській Прем'єр-лізі, у ЗМІ почали з'являтися чутки про можливе звільнення 49-річного фахівця, на місце якого навіть називалися цілком конкретні кандидати – Остап Маркевич та Сергій Лавриненко. Завдяки цьому було закладено своєрідний базис під розставання із Віртом, й коли інформація набула статусу офіційної, то вона у більшості вболівальників жодного надмірного здивування вже не викликала – мовляв, казали ж, балакали…

Найбільш дивовижне (а для когось навіть обурливе) інше – співпраця Юрія Вірта та «Вереса» перервалася після того, як рівненська команда у поєдинку-відповіді за право збереження прописки в УПЛ на наступний сезон вщент розтрощила запорізький «Металург» (6:1). Здавалося б, такий результат мав би щось змінити у рішеннях, нехай навіть вони й були узгоджені заздалегідь, але… Бажання змінити тренера, вочевидь, було настільки сильним, що жоден результат уже не міг вплинути та перевернути ситуацію в зворотній бік.

Чому ж у «Вересі», незважаючи на збереження прописки в еліті, вирішили попрощатися з Віртом? Виходячи зі слів Надєїна та інших топ-менеджерів клубу, які потрапляли до публічної площини, у Рівному справді вірили, що їхній головний тренер здатен вивести команду якщо вже й не у топ-10, то як мінімум не доводитиме сезон до необхідності запасатися валідолом. Плей-оф за збереження прописки в еліті із запорізьким «Металургом» став причиною, за яку керівництво зачепилося у своєму бажанні далі рухатися без Вірта.

Так, після гучних слів про «нашого Алекса Фергюсона», склалося враження, що у «Вересі» просто шукали формальний привід, яким можна було б прикрити рішення про необхідність розставання із Віртом. Президент клубу Іван Надєїн резонно зазначав, що у футболі часто має місце бути циклічність, коли команда спершу сходить на свій пік, потім короткий час там перебуває, а після цього – котиться униз. І лише справжнім майстрам тренерського ремесла вдається в останньому випадку мінімізувати негативні наслідки та максимально скоротити термін «перехідного періоду», щоб знову змусити ситуацію розвиватися за напрямком вгору.

49-річного Юрія Вірта важко назвати надзвичайно досвідченим тренером. Після завершення кар'єри футболіста він був асистентом головного тренера у дублі донецького «Металурга», потім перейшов в помічники коуча вже першої команди кам'янської «Сталі», й лише у 2017-му отримав можливість уперше попрацювати самостійно – в тому ж «Вересі», до речі. Тоді співпраця клубу з Рівного та Вірта тривала лишень кілька місяців, так само, як і кар'єра Юрія Миколайовича у «Руху» в 2018-му.

Тому чекати від Вірта якихось надзвичайних менеджерських рішень у ситуації, коли результати та сама обстановка у «Вересі» пішли на спад, навряд чи слідувало. Якоїсь миті це, вочевидь, остаточно зрозумів для себе і сам Надєїн, після чого клуб зайнявся пошуком наступника для «рівненського Алекса Фергюсона».

Сам Вірт в останньому сезоні також припустився низки не просто помилок, а навіть стратегічних прорахунків. Здавалося, що в певний момент наставник став надто сентиментальним і лояльним до керівництва, а це те, чого не можна було допускати в жодному разі. Ні, мова не про те, щоб головний тренер закочував скандали керівництву з приводу та без нього. Якщо Вірт дійсно вважав за краще бути для «Вереса» своєрідним менеджером у англійському розумінні цього футбольного терміна, то йому потрібно було постійно вимагати від своїх босів максимально можливих ресурсів для перманентного підсилення складу. Не задовольнятися наявним та сподіватися, що якось усе складеться в позитивному руслі, а постійно надокучати Надєїну та іншим керівникам, пояснюючи й аргументуючи, у чому «Верес» виглядає слабко, і як це можна виправити.

Однією з найдивніших кадрових ситуацій, що сталися із «Вересом» останнім часом, стало підписання трирічного контракту з півзахисником Владиславом Тишиніновим, яке стало можливим унаслідок проведення так званого «народного відбору». В результаті зимовий новобранець рівнян провів в УПЛ лише 12 хвилин, що стало своєрідним діагнозом якості кадрової роботи «Вереса» у зимове трансферне вікно.

Та й взагалі у якийсь момент «Верес» надто захопився медійністю. Весь цей «народний відбір» був потрібен та виявився беззаперечно добрим лише у випадку, коли необхідно було збільшити увагу до самого бренду, але всерйоз сподіватися виловити під час нього «золоту рибку» було, м'яко кажучи, наївно. Так, умовні Ліонель Мессі та Кріштіану Роналду, як показує практика, також опиняються у статусі вільних агентів, але футболісти хорошого та дуже хорошого рівня навряд чи шукатимуть собі команду, чіпляючись за якісь там масові заходи. Просто із поваги до себе…

Як підсумок за весь сезон в актив «Вереса» можна записати лише два вхідні трансфери – центрбека Семена Вовченка та вінгера Андрія Блізніченка, хоча останній далеко не на повну показав свої якості та майстерність. Інші новачки рівненської команди були потрібні, скоріше, щоб в екстреному порядку залатати діри, що утворилися, але аж ніяк не для вирішення завдання із потрапляння до топ-10, або навіть вище.

Судіть самі: минулого літа «Верес» попрощався із Романом Гончаренком, Сергієм Панасенком, Микитою Полюляхом, Ігорем Солдатом, а у зимове трансферне вікно клуб покинули ще й Євген Пасіч із Михайлом Сергійчуком. Причому за Панасенка та Пасіча «Верес», якщо вірити даним порталу Transfermarkt, отримав сумарно 170 тисяч євро – не бозна-які гроші за футбольними мірками, але у разі потреби частину з них цілком можна було б реінвестувати в новачків. Або на покращення фінансових умов для гравців першої команди, про що неодноразово говорив той таки Сергійчук, і що могло б помітно додати мотивації футболістам. Але наполягати на подібному мав саме Вірт, а не хтось із футболістів. Завдяки серіалу, що виходив на одному з Youtube-каналів та частково розкрив деталі внутрішньої кухні клубу, ми дізналися, що про покращення умов у плані фінансів президента клубу найчастіше просили саме футболісти, тоді як головний тренер залишався ніби осторонь…

Зрозуміти Надєїна в ситуації, що склалася, можна – він завжди чітко озвучував гравцям одне й те саме: мовляв, ми на березі домовилися, а тому давайте вже допливемо із тими умовами, на які всі були згодні, а не розкачуватимемо човен посеред річки. Але це логіка керівника, який відповідає за фінанси та прагне мінімізації витрат при максимізації результату. Для гравців ці пояснення напевно мали небагато сенсу, і щось змінити у ситуації, що склалася, й повинен був головний тренер, особливо із функціями менеджера.

Тому до фінішу сезону Вірт прийшов із прогнозованою купою проблем: керівництво хотіло бачити від нього кращий результат, а команда, ймовірно, очікувала від наставника кращого відстоювання інтересів кожного її члена перед босами. Ймовірно, це й призвело до ситуації, про яку сказав наставник, озвучуючи причини свого відходу – «весь клуб проти мене».

Щосили триматися за головного тренера, який нехай і вирішив завдання-мінімум зі збереження прописки в еліті, справді не мало для керівництва «Вереса» жодного сенсу. І, можливо, передчасними чутками про те, що у команди буде новий наставник, які з'явилися ще до початку матчів плей-оф із «Металургом», боси рівненського клубу й хотіли надіслати меседж своїм гравцям – мовляв, вам має сенс битися за елітарний дивізіон, оскільки ми вже готуємо колективу нового коуча, із яким, можливо, вдасться успішніше вирішувати всі нагальні питання, аж до кадрових чи фінансових.

Що ж до самого Вірта, то Юрій Миколайович таки йде коли вже й не гарно, то як мінімум – «на коні». Він залишив «Верес» в елітарному дивізіоні, голосно грюкнув дверима, давши резонансне прощальне інтерв'ю, і набув величезного досвіду, який обов'язково стане йому у нагоді в майбутньому. Майже немає сумнівів, що Вірт надовго не залишиться без роботи. Подейкують, що ним цікавляться у стані новачка та абсолютного дебютанта Прем'єр-ліги – ЛНЗ, хоча поки що в цьому питанні напевно зарано про щось загадувати.

Зрештою, у всій цій драматичній історії знайшлося місце і для «гучних викриттів», якими вже постфактум відзначилася дружина Вірта Світлана. Вона висловила низку аргументів на захист свого чоловіка, причому складається враження, що більшість із них жінка просто ретранслювала, колись почувши їх від Юрія Миколайовича у невимушеній домашній обстановці. Саме так ми дізналися, що «Вересу» треба було «підсилюватись футболістами, а не тік-токами», а на керівні посади запрошувати «професіоналів-фахівців, а не любителів». Що ж, правда, як відомо, у кожного своя…