Під ковпаком у Мюллерів: символічна збірна однопрізвищників

Ювілейний історичний матч збірної Німеччини (тішуся з того, що як спаринг-партнер для бундесманншафт для цієї вагомої події обрана збірна України!) – привід для розмови про особистостей, які творили історію німецького футболу. Прізвище «Мюллер» у різних людей спричиняє різні асоціації. Хтось одразу згадає всесильного шефа гестапо, інший надихнеться кінообразом цього не надто привабливого історичного персонажа, створеного актором Леонідом Броневим, надто просунуті дослідники воєнної теми дістануть із глибин пам’яті генерала вермахта, дехто згадає про славнозвісну тренерку з фігурного катання, яка виплекала талант одиночниці Катарини Вітт. Та більшою мірою все ж таки це прізвище асоціюють із футбольними зірками. Причому залежно від віку для когось кумиром був Герд, інший на перший план поставить Томаса, хтось віддасть данину Хансі. Тих Мюллерів в історії німецького футболу було так багато, що символічна збірна, складена з носіїв цього прізвища, виглядає вельми-вельми представницькою. І, переконаний, що жодне інше прізвище не лунало так часто в світовому футболі на високому рівні. Майстровитих однойменків незліченно! Отже, нумо згадувати!

«В лівому верхньому куті»

Воротар: Рене Мюллер (народився в 1959 р.).

Легенда лейпцизького «Локомотива» (майже півтора десятки років віддав клубу рідного міста!) та збірної колишньої НДР. Розквіт його кар’єри припав на 1980-ті р. У 1985 р. він приїздив у складі «Локомотива» до Києва, де грав у товариському матчі проти «Динамо». О тій порі динамівці періодично грали спаринги проти команд поріднених міст, а гра «Динамо» – «Локо» зібрала на тодішньому Республіканському стадіоні 70 000 глядачів. Як осібно зазначала преса тогочасся, всі кошти від продажу квитків було передано до Радянського фонду миру (доволі загадкова структура, яку тривалий час очолював шаховий чемпіон Анатолій Карпов, за суттю, це був такий собі соціалістичний банк). Процвітання фонду мира в агресивній країні – той ще оксюморон!

Лейпцизького Мюллера кияни тоді засмутили двічі. Проте Рене був непересічним талантом: чудово грав на виходах, вправно керував захистом, мав виняткову реакцію, незрідка парирував удари з пенальті, а в легендарному півфіналі Кубка кубків у сезоні-1986/87 і сам забив із точки в післяматчевій серії, вивівши «Локо» у фінал євротурніру. В другій половині 1980-х двічі поспіль став кращим футболістом НДР. У 2009 р. вийшла друком автобіографія Рене під назвою «В лівому верхньому куті». Натхненником для назви книги спогадів послугував той самий гол кіпера в післяматчевій серії Кубка кубків проти «Бордо».

Збірники з колишніх грандів

Захисники: Ернст Мюллер (1901–1958), Людвіг Мюллер (1941–2021), Йозеф Мюллер (1893–1984), Хенрі Мюллер (1896–1982).

Легенду «Герти», гравця, якого запрошували до національної збірної на початку 1930-х рр., – Ернста Мюллера, розташую на лівому фланзі оборони. Тодішньому тренеру збірної Отто Нерцу імпонувала швидкість Ернста, вміння зіграти персонально проти опонента. Проте в матчі проти австрійців він не зміг сповна реалізувати свої чесноти – надто вже потужними виглядали опоненти.

У кар’єрі уродженця Гамбурга Людвіга Мюллера було три головні клуби: «Нюрнберг», гладбахська «Боруссія» і «Герта». Наприкінці 1960-х цього центрального оборонця залучали й до збірної ФРН. Двічі ставав чемпіоном ФРН у складі гладбахців (це й не дивно, адже на початку 1970-х «жеребці» саме вступили в свою «золоту еру»), а от чемпіонство, здобуте Людвігом наприкінці 1960-х із «Нюрнбергом» (власне, останнє для цього клубу на сьогодні), – унікальне, таже фаворитом франконці (Франконія – північна частина Баварії) тоді аж ніяк не вважалися. Організована гра в обороні й неабияка роль у цій організації Людвіга – запорука того успіху.

Сотню років тому непересічну роль у захисті німецької збірної відігравав уродженець Вюрцбурга Йозеф Мюллер. У 1926 р. зробив вагомий внесок у завоювання клубом із Фюрта (нині має назву «Гройтер» і прізвисько «трилисники») чемпіонського титулу. Їздив у складі збірної Німеччини на Олімпіаду-1928, але не зіграв жодного матчу.

Ще один уродженець Гамбурга Хенрі Мюллер грав за збірну Німеччини якраз у 1920-х рр. разом із супрізвищником Йозефом. Хенрі є «ванклабменом», упродовж 16-ти років захищав кольори гамбурзької «Вікторії».

Наголос на Штутгарті

Півзахисники: Андреас Мюллер (народився в 1962 р.), Хансі Мюллер (народився в 1957 р.), Ніколай Мюллер (народився в 1987 р.).

В опорній зоні розташую уродженця Штутгарта й водночас легенду «Шальке» Андреаса Мюллера. Цей кремез встиг стати чемпіоном із командою рідного міста й доскочити європейського успіху (тріумф у Кубку УЄФА) з гельзенкірзхенцями. Володів влучним і потужним ударом здалеку. Власне, ця його чеснота посприяла здобуттю відзнаки за найкрасивіший гол у Німеччині в 1991 р.

Ліворуч у півзахисті я розташую Хансі Мюллера – людину, яка в змозі закрити абсолютно весь лівий фланг. Дехто з оглядачів називав його ледь не першим повноцінним вінгером у німецькому футболі. Як на мене, в цьому твердженні є дещиця перебільшення, однак заперечувати його невтомність під час сновигання лівим флангом, не варто. Непоступливий у боротьбі, з класним пасом і чудовим баченням поля, Хансі залишив помітний слід і в історії збірної ФРН. У її складі став чемпіоном Європи 1980 р. і віцечемпіоном світу 1982 р. Якнайповніше його талант розкрив легендарний Юпп Дьорваль. І Хансі є уродженцем Штутгарта, та, на відміну від Андреаса, він виявив себе на клубному рівні більшою мірою саме в команді рідного міста. Переїзд до Італії, до «Інтера» після мундіалю-1982 тріумфальним не став, проте кількома чудовими голами в складі «нерадзуррі» (приміром, справжній шедевр – його м’яч у ворота «Катандзаро») він відзначився. Вийшло в Хансі трохи поповнити свою гольову скарбничку й у складі вельми помітного тоді на італійській футбольній мапі «Комо».

Введення до складу Ніколая Мюллера – данина сьогоденню. В активі уродженця містечка Лор-ам-Майн, що в Баварії, лише кілька матчів у складі національної збірної. Упродовж своєї кар’єри він змінив чимало клубів на батьківщині (найбільше запам’ятався, певно, за іграми в складі «Гамбурга»), а кілька років тому попрямував підкорювати Австралійський континент. Погодьтеся, не надто традиційний шлях для німецького футболіста, надто для володаря прізвища «Мюллер». Ніколай орієнтований на атаку, може зіграти на будь-якому з флангів. Вочевидь, прийнятнішою для гравця-правоніжка буде позиція на правому фланзі півзахисту. Його нинішня вартість не вражає – 200 тис. євро, проте колись вона сягала 7-мільйонної позначки, а в збірній свого часу Ніколай виходив на заміну замість Лукаса Подольскі та Мирослава Клозе.

Із 12-разовим чемпіоном і Бомбардиром нації

Нападники: Томас Мюллер (народився в 1989 р.), Герд Мюллер (1945–2021), Дітер Мюллер (народився в 1954 р.).

Може, кращі часи в нинішнього гравця «Баварії» Томаса Мюллера й позаду (його актуальна 18-мільйонна ринкова вартість істотно програє показнику 8-річної давнини, коли та сягала 75 млн євро), однак, безперечно, на купу добрих слів він заслужив. Чемпіон світу й 3-разовий бронзовий призер чемпіонатів світу та Європи, 12-разовий чемпіон бундесліги (власне, ні в кого немає ані більше, ані принаймні стільки само внутрішньонімецьких титулів), 2-разовий переможець Ліги чемпіонів і 2-разовий переможець Суперкубка УЄФА, Томас не втратив смаку до звитяг. Після здобуття нинішнього (вельми непростого, до слова) чемпіонства він із посмішкою зазначив: «Не збираюся вибачатися за радість від завоювання титулу». Показово, як Томас прокоментував чутки про те, що він може залишити «Баварію»: «Моє серце червоніше від червоного!». Ще показовіші слова наставника мюнхенців Томаса Тухеля про свого підопічного: «Томас – це «Баварія», а «Баварія» – це Томас!» А чинний контракт Томаса Мюллера спливає лише через рік.

Легендарний Герд Мюллер, Бомбардир нації, яка команда без нього! Він є чемпіоном світу (на його рахунку переможний гол у фіналі-1974 проти голландців) та Європи, 4-разовим чемпіоном ФРН (у його часи конкуренція була куди гостріша, ніж тепер, відтак за внутрішніми титулами до свого тезки за прізвищем Томаса Герду ой як далеко), 3-разовим володарем Кубка чемпіонів, володарем Кубка кубків, володарем Міжконтинентального кубка. У 1970 р. його було пошановано «Золотим м’ячем». Двічі ставав кращим футболістом Німеччини, більше за всіх співвітчизників забивав у єврокубках. Його середня результативність у складі збірної становить 1,097 голу за гру. Отже, забивав більш як по голу за матч. Шкода, що в 28-річному віці він припинив грати за національну команду, хоча й перебував у чудовій формі.

Легенда «Кельна» Дітер Мюллер насправді мав прізвище Костер від народження. Прізвище вітчима він узяв згодом, у 19-річному віці. Менше з тим, чимало вболівальників знає цю футбольну зірку саме під прізвищем «Мюллер». Він є віцечемпіоном Європи-1976. Тоді саме Дітер у півфінальному матчі проти господарів турніру – югославів – зробив хет-трик і забезпечив бундестіму пропуск у фінал. Та гра стала достоту зірковою годиною для Дітера. Як, власне, й матч чемпіонату Німеччини, коли в складі «Кельна» він забив 6 голів у ворота «Вердера» (загальний рахунок того матчу – 7:2). В складі «козлів» Дітер двічі вигравав національний кубок, однораз ставав чемпіоном ФРН.

Цікавою сторінкою футбольної біографії уродженця Оффенбаха-ам-Майна стали виступи за «Бордо». Тоді в першій половині 1980-х цей клуб безперечно входив до європейської еліти, а західнонімецький легіонер зробив вагомий внесок у гольові здобутки бордосців.

***

А ще були воротар Детлеф Мюллер (зробив кар’єру в Туреччині, де дістав прізвисько Пантера Босфора) й уродженець Галле захисник-гренадер Стів Мюллер (запам’ятався своєю грою за «Вольфсбург»). У розквіті своїх талантів перебувають нині два повні тезки Тобіаси Мюллери (здебільшого захищали впродовж кар’єри кольори клубів із Східної Німеччини), а також 25-річний кіпер «Штутгарта» Флоріан Мюллер (непогано виявив свої чесноти під час нещодавніх перехідних матчів штутгартців проти «Гамбурга»). Сходять зірки форварда Себастьяна Мюллера (йому зараз 22, він уже пограв за юнацькі збірні Німеччини, очікуємо на дебют і в бундестім) й воротаря Вінсента Мюллера (цьогоріч йому виповнюється 23, і він є важливою частиною оборонних побудов «зебр» із Дуйсбурга). Одне слово, Мюллери з майстровитою футбольною вдачею на німецькій землі не переводяться.

1000 матчів – неабиякий історичний шлях. Не завше він був устелений трояндами, проте німецький футбол пройшов його достойно, ставши в один ряд із провідними збірними світу. А як спаринг-партнер для товариського матчу бундестім просто неперевершений. Перевіримо можливості нашої національної команди на тлі 4-разових чемпіонів світу. Плекаю надію, що не розчаруємося.

Олексій РИЖКОВ