Олександр ЯЦИК: «В дитинстві рівнявся на Хаві та Іньєсту»

Перед самим початком війни «Динамо» грало в Ла-Коруньї матч 1/16 Юнацької Ліги УЄФА. Кияни мали великі кадрові проблеми, швидко пропустили, опинилися у більшості. Українська команда володіла ігровою та територіальною перевагою, але до гостроти біля воріт іспанців доходило дуже рідко. Відповідальність у свої руки взяв капітан «Динамо» Олександр Яцик, який красивим дальнім ударом зрівняв рахунок у матчі. Справжній лідер, справжній капітан.

Сьогодні Яцику – 20. Він вже в обоймі першої команди. У найближчому майбутньому має всі шанси вистрелити та стати ключовим гравцем уже першої команди.

– Ви пропустили майже два тижні. Як ваше здоров'я?
– Було мікропошкодження після матчу із «Шахтарем», Підвернув ногу. Зробив УЗД. Сказали потрібно дати відпочинок декілька днів. Лікарі прогнозували, що зможу вийти в загальну групу після матчу із «Металістом». Але ще пару днів потрібно позайматися індивідуально. Зараз вже все добре.

– У юнацькому чемпіонаті «Динамо» на 5 очок відстає від «Руха». Є ще шанси поборотися за чемпіонство?
– Ми будемо боротися, поки маємо хоч якісь шанси перемогти. До кожного матчу підходити із максимальним налаштуванням та мотивацією. Потрібно дивитися за своєю грою, перемагати в кожному матчі та сподіватися на втрати очок львівською командою.

– Який фактор буде головним у боротьбі за чемпіонство?
– Командний дух. Якщо колектив згуртований, гравці один за одного та тренера, то байдуже, хто грає навпроти. По зубах будь-яка команда.

– В очних матчах проти «Руха» поразка та нічия. В чому причина?
– Я вважаю, що нам трохи не пощастило у матчі першого кола у Львові. На мою думку, суддівство було трохи упередженим. Не поставили пенальті у ворота «Руха» на перших хвилинах, коли м'яч влучив у руку в карному майданчику гравцю господарів. Нам дали два одинадцятиметрових. У Києві не вистачило реалізації.

– Як загалом оціните рівень чемпіонату U-19 під час війни?
– Рівень трохи впав. Заходять хлопці з Академій. Багато молодих гравців у кожній команді. Коли я починав грати за юнацьку команду, то був кістяк із футболістів, які вже мали досвід виступів на такому рівні. Так було в кожній команді. Зараз більше з Академії зовсім молоді хлопці починають грати. Це загальна тенденція для всіх клубів.

***

– Першість U-19 – це турнір, який дає можливість засвітитися, чи тут реально можна прогресувати?
– Одне без іншого неможливо. Молодь хоче себе показати, бо тільки робить перші кроки на такому рівні. Хлопці вже старші повинні набирати кондиції, щоб мати можливість претендувати на дорослий футбол. Хто ще не дотягує з різних причин до першої команди, має отримувати ігрову практику.

Читайте також:

Олександр ІЩЕНКО: «Маємо зберегти генофонд українського футболу»

– Ви – один зі старожилів юнацької команди, виступаєте у чемпіонаті U-19 третій сезон. Відчуваєте додаткову відповідальність?
– Так. Я, Антон Боль, Навін Малиш повинні допомогти молодшим гравцям. Ми маємо бути не тільки лідерами на полі, але і в роздягальні. Підказувати молодим партнерам, допомагати налаштовуватися, підтримувати, коли не все виходить. Це нормальні речі для футболу. Свого часу я також робив перші кроки на цьому рівні, і старші хлопці мені допомагали.

– Наскільки важливий для юнацького футболу результат?
– 50 на 50. Звичайно, що хочеться перемагати, ставати чемпіоном. Але без помилок немає прогресу. Всі люди помиляються та роблять із помилок висновки, вчаться на цьому.

– Минулого сезону «Динамо» наробило галасу в Юнацькій Лізі УЄФА. Ви очікували, що в першому матчі вдасться розгромити майбутнього переможця турніру «Бенфіку»?
– Чесно кажучи, я не думав, що ми так вдало виступимо на стадії групового етапу. Ми домовилися із хлопцями, що кожну гру, кожен момент будемо грати до кінця. Коли ми забили перший швидкий гол у ворота португальців, він дав нам віру в себе. Як наслідок, 4 перемоги в групі Юнацької Ліги УЄФА.

– Що відчуває футболіст, який перемагає «Барселону», «Баварію», «Бенфіку»?
– Це дуже позитивні емоції. Ми всі були дуже щасливі. Зрозуміли, що на цьому рівні можемо зайти далеко та навіть поборотися за сам трофей. У іменитих командах теж грають такі самі молоді футболісти. Можна і потрібно з ними грати. Головне – вірити у свої сили та працювати.

ФК Динамо. Олександр Яцик

– До матчу плей-оф із «Депортиво» підходили із великими кадровими втратами (без Бражка, Нещерета, Бенедюка, Боля та Волошина). Не було страху за результат?
– Ні. Ми нікого не боялися. Вірили, що зможемо пройти цю команду.

Звичайно, що грати без п'ятьох провідних гравців непросто, але є інші футболісти, які так само хочуть грати на такому рівні та отримати можливість проявити себе. .

– «Ріасор» – культовий стадіон для вболівальників початку 2000-х років, коли «Депортіво» грав в ЛЧ з Валероном, Пандіані. Ви вперше грали на такому великому стадіоні та ще при глядачах. Які емоцій, коли виходиш на великий стадіон?
– Колінки не тряслися. Була тільки одна думка – перемогти.

Ми вперше грали на великому стадіоні, на матчі було 20 тисяч вболівальників. Ми дуже швидко пристосувалися до цього та почали виконувати настанову тренера. Нас не зламав гол у наші ворота у першому таймі, великий стадіон, вболівальники «Депортиво».

– Як ви наважилися на удар (Яцик зрівняв рахунок у матчі красивим ударом із далекої відстані)?
– Ми другий тайм почали контролювали м'яч, бо суперник залишився у меншості. На позиції, з якої завдав удар, опинився третій раз за гру. Перші два рази робив передачу на дальню стійку. Перед ударом перша думка – подавати. Там три захисники суперника та наш форвард. Перспективи не було. Потрібно бити у дальній кут. Залетіло.

– Звідки такий сильний удар?
– Робота над собою. Коли я тільки прийшов, то мало що виходило. Я мало грав. Три матчі міг відсидіти. Виходив на поле і сам допрацьовував.

– На початку матчу воротар киян Данило Ігнатенко помилився. Не було остраху, що він «попливе»?
– Ні, ми відразу всією командою його підтримали. Він знав, що він не один. Даня швидко справився з емоціями та став героєм післяматчевої серії пенальті.

– Проти якої команди було найважче грати в Юнацькій Лізі?
– Матч у Лісабоні проти «Бенфіки». Друга гра – «Спортінг» вже у плей-оф. Ми були понад місяць без футболу, почалася війна. Втратили ігровий тонус. Про моральний стан говорити взагалі немає сенсу. Було важко зібратися на матч у Румунії.

Я пам'ятаю, як виходив на поле. Було нерозуміння. В голові було тільки, що почалася війна. Думки були не футбольні.

– Шансів у матчі із «Спортінгом» не було?
– Я б так не сказав. Ми непогано зіграли другий тайм. З думок про війну перемкнулися на футбол. Ми взяли м'яч під контроль після перерви. «Спортінгу» було дуже важко. Було б більше часу, ми б змогли відігратися (гра завершилася перемогою португальців 2:1).

– Багато експертів називали «Динамо» головним претендентом на перемогу в Юнацькій Лізі УЄФА сезону 2021/22. Відчували, що можете виграти цей турнір?
– У нас було завдання дійти до фіналу чотирьох турніру. По ходу турніру тільки додавалися сили та впевненість, що ми можемо більше. Наш наставник Ігор Костюк вже має величезний досвід у цьому турнірі. Підібралася хороша команда за складом. Хтось уже грав у цьому турнірі.

– Чи слідкуєте за тими суперниками, з якими грали в цьому турнірі?
– Якщо чесно, то ні. Слідкував тільки за вінгером «Барселони» Іліасом Акомачем. Зараз він поки не перейшов до дорослого футболу та грає за другу команду каталонців. У матчах проти «Динамо» його гра дуже сподобалася. Дуже технічний та швидкий гравець.

– Наскільки корисним турніром є Юнацька Ліга УЄФА?
– Це великий досвід. Інші налаштування, емоції, увага. Присутність глядачів. З'являється відповідальність перед вболівальниками.

– Є проблема, що цього сезону «Динамо» залишилося без Юнацької Ліги УЄФА?
– Так. Молодим гравцям такий турнір йде тільки на користь у плані становлення. Можливість зіграти на міжнародному рівні із сильними суперниками ніколи не буде зайвою.. Щоб тебе помітили.

***

– Ігор Костюк. В чому його фішка?
– Він ніколи не кричить. Він аргументовано підказує. Він любить свою роботу та віддається їй на повну.

До нього завжди можна підійти не тільки з футбольних питань. Поділитися своїми проблемами чи отримати пораду. Він сам це все бачить і відчуває. Якщо у гравця щось не виходить, багато спілкується із ним. Сам намагається допомогти. Розпитає, поговорить, дасть пораду.

Читайте також:

Ігор КОСТЮК: «Боль та Яцик вже готові грати на рівні УПЛ»

– Костюк шість років працює в юнацькій команді. Чи готовий він стати тренером першої команди?
– Може спокійно отримати свій шанс. Просто потрібно його дочекатися. У нього все вийде. Цей шанс обов'язково буде.

– Те, що Ігор Костюк грав у середині поля, це допомагає вам?
– Він навчив мене всьому. Я не грав на позиції опорного завжди. Я грав лівого вінгера та форварда. Вже за Ігоря Володимировича почав грати в середині поля.

– Які сучасні вимоги до центрального півзахисника?
– Комплекс якостей – бачення поля, передача, відбір, швидке прийняття рішення, розвиток атаки.

– Охарактеризуєте Костюка трьома словами?
– Емоційний, щирий, вимогливий.

– Багато розмов про Самбу Діалло. Він говорить тільки французькою. Який він у побуті?
– Ніколи з ним жодних проблем не було. Молодий футболіст, тільки з іншої країни. На футбольному полі він інколи може не контролювати свої емоції. Спілкуватися із ним важко, бо мову він не вивчив. У нас мало хто знає французьку. До нього ніяких питань у хлопців не виникало.

– Після отримання покращеного контракту Самба змінився?
– Для мене він яким був, таким і залишився. Нічого нового в його поведінці немає. Можливо, щось змінилося в особистому житті Діалло. Ми не так тісно товаришуємо, щоб я про це знав.

***

– Влітку 2022 року збірна України була за крок до путівки на Євро U-19. Вдалося перемогти Норвегію, Нідерланди та зіграти унічию з Сербією. Тільки завдяки більшій кількості жовтих карток ви не поїхали на фінальну частину в Ізраїль. Завдяки чому вдалося так вдало виступити, коли в країні була війна та не проводилися жодні матчі?
– Володимир Єзерський провів дуже хорошу роботу. Нас добре підготували. Розбирали кожного суперника. Награвали певні комбінації. Емоції, які накопичилися за час війни, виплеснули на футбольне поле. Кожен бився за країну.

Динамівці мали хоч якусь форму. Спочатку ми готувалися до матчу Юнацької Ліги УЄФА проти «Спортінга», потім тренувалися із першою командою.

– Не засмутилися, що тільки через більшу кількість карток не поїхали на Євро?
– Звичайно, було непросто. З Нідерландами могли забивати набагато більше та завдяки кращій різниці забитих м'ячів проходити далі. У першому таймі пропустили. Тренерський штаб зробив заміни у перерві, які відразу покращили гру. Дуже швидко ми опинилися у більшості. Забили двічі та мали ще моменти. На останній секунді Навін Малиш влучив в стійку. М'яч вилетів у поле і відразу прозвучав фінальний свисток. Всі впали на газон. Віддали всі сили, щоб пройти.

– В юнацькій команді вже третій сезон. Не втрачаєте мотивації?
– Тут залежить не все від мене, але і від тренерського штабу. Наскільки вони мене бачать у першій команді. Я намагаюся працювати на повну. Доводити, що я гідний грати за першу команду. Якщо потрібно зіграти за юнацьку команду – не бачу в цьому проблеми.

***

– Який у вас зараз статус у клубі?
– Гравець першої команди, який тренується з командою, живе на новій базі. За юнацьку команду граю заради отримання ігрової практики. Це вирішує головний тренер. Скільки часу я маю зіграти.

– З ким разом живете на базі?
– З Денисом Бойком. Він вже досвідчений футболіст. Можна з ним завжди поговорити, порадитися.

– Тренувальний процес першої та юнацької команди сильно відрізняються?
–Так. В першу чергу, фізичними навантаженнями. У дорослому футболі більше фізики. Там вже дорослі гравці.

– Ви вже дебютували в УПЛ. Які враження?
– Чудові. Я вважаю, що можу грати на цьому рівні. Мені потрібно трішки досвіду та довіри, підтримки, і все у мене вийде.

ФК Динамо. Олександр Яцик під час дебютного матчу в УПЛ

– Влітку потрібно визначатися, або перша команда, або оренда. За U-19 вже грати не можна. Якщо буде оренда, не вважаєте це проблемою?
– Не бачу в цьому нічого поганого. Володимир Бражко, Назар Волошин у поточному сезоні набиралися досвіду в УПЛ. Оренда пішла їм на користь. Але хочу грати за «Динамо». Я знаю, що я можу грати за першу команду.

– Була інформація, що вами цікавилися «Кривбас» та «Зоря». Це правдива інформація?
– Заперечувати я її не буду. Клуб вирішив так. Нічого не залишається, як працювати далі.

– Після початку війни була невизначеність. Чи не проявляли інтерес до вас європейські команди?
– Офіційних пропозицій не було від клубів із-за кордону. Розмови велися, щось чув, але не більше... у мене контракт із «Динамо». Концентрую себе тільки на виступах за столичний клуб.

– Скільки ще у вас контракт із «Динамо»?
– Ще три роки.

– Задоволені ставленням клубу, фінансовим аспектом?
– Так. Жодних проблем немає. В клубі до мене ставляться добре. Сподіваються, що я зможу розкритися. Мені нічого не залишається, як працювати над собою та віддячувати своєю грою.

– Хто ваш агент?
– Вадим Шаблій. Ми з ним працюємо вже два роки. Зараз ще продовжили на такий же термін. Я задоволений його роботою. Ми з ним багато спілкуємося. У нас чудові особисті відносини.

***

– Розкажіть про себе. Хто ваші батьки?
– Мої батьки – дуже прості люди. Мама працює продавцем. Батько – у рекламі. Рідних братів та сестер немає. На футбол мене привів дідусь. Він із Дніпра. Вболіває за дві команди – «Динамо» та «Дніпро». Перший свій матч наживо – між цими командами на «Олімпійському». Кияни перемогли 2:0. З того часу я почав вболівати за «Динамо».

– Чи батьки приходять підтримати вас на стадіон?
– Ні. Батько не надто цікавиться футболом. Йому не дуже подобалося, що я займаюся цим видом спорту. Мати підтримувала. Але вона особливо не вдається у деталі.

– Живете із батьками?
– Окремо. Зі своєю дівчиною.

– Які європейські чемпіонати подобаються?
– АПЛ, Бундесліга та Ла Ліга.

– На кого рівнялися у дитинстві? На кого зараз рівняєтеся?
– У дитинстві – Хаві та Іньєста. Хоча я вболіваю за «Реал». Зараз найбільше імпонують Кевін Де Брюйне та Лука Модрич.

– Мірча Луческу. Чи було з ним спілкування?
– Викликає на розмови. Підказує. Каже, у чому треба додавати.

– Луческу бачить на якій позиції?
– У опорній зоні. На місці граючого опорника, де до травми діяв Микола Шапаренко.

– Тренування з першою командою. Як ставляться до вас старожили?
– Усі підтримують. Можуть напхати, коли щось не виходить. Але це все по-доброму. Вони багато допомагають, підказують. З’являється впевненість у собі.

– Найсильніший суперник, проти якого грали?
– На зборах в Туреччині грали із «Марибором». Проти мене діяв Йосип Ілічич. Хоч він вже не молодий, але діяти проти нього було дуже важко. У нас 1:1 чи 2:1 за відборами м'яча на мою користь. Йосипу трохи потрібно себе привести себе в порядок у плані фігури.

– Ви були на декількох зборах першої команди. Наскільки це корисно для молодого гравця?
– Це перспектива зачепитися за першу команду. Перший та другий збір були як досвід. Зараз повинен боротися за перших 18 чи 11.

– Що головне при переході з юнацького у дорослий футбол?
– Психологія. Потрібно не зламатися, якщо в тебе щось не виходить, не опускати руки. Просто працювати далі. Робити від себе все залежне.

– «Динамо» робить ставку на власних гравців. Це є мотивацією для молодих гравців?
– Усі молоді хлопці працюють на максимумі, бо розуміють, що кожен матиме шанс. Ігор Костюк каже перед кожною грою, що все у ваших руках. Ті, хто був торік у юнацькій команді, перейшли до першої команди. Нічого неможливого немає. Потрібно працювати над собою.

***

– Як ви починали та як потрапили до «Динамо»?
– Перша команда – ДЮСШ-22. Потім звідти я перейшов до «Зміни-Оболонь». Звідки потрапив до системи «Динамо».

На рівні ДЮФЛ U-16 ми були у групі з «Динамо», «Шахтарем» та «Карпатами». В останньому турі грали із «гірниками». Провів гарну гру. На матчі був присутній Олександр Петраков, який тоді очолював збірну України 2003 року народження. Отримав виклик у збірну U-17. Був ще на грі головний тренер «Оболоні» Сергій Ковалець. Команда тоді грала у Першій лізі. Після матчу ми поспілкувалися. Він запрошував мене тренуватись із дорослою командою. Потім була відпустка. За тиждень виник варіант із переглядом у «Динамо», де я залишився.

ФК Динамо

– Хтось із «Оболоні» пробився у дорослий футбол?
– Алекс Чідомере. Він зараз у «Металісті». Але він на рік старший.

– Як вам працювалося з Петраковим?
– Про Олександра Васильовича можу сказати лише добрі слова. Він дуже хороший мотиватор. Дуже чесна та порядна людина. Все говорить у вічі. Петраков грав у три центральні захисники. Для мене ця схема не була проблемною. Я розумів вимоги тренера. У «Динамо» два опорні. У Петракова було два опорники.

– Хто ваші найкращі друзі у «Динамо»?
– З усіма хлопцями дуже гарний контакт. Найбільше спілкуюся з Назаром Балабою та Володимиром Шепелєвим.

– Чому граєте під шостим номером?
– Це мій улюблений номер. Цього числа у мами день народження. Мама для мене - найцінніша людина на світі. Коли я був у U-19, я відразу взяв шостий номер, і все пішло вгору.

– Який Олександр Яцик поза футбольним полем?
– Я більше відпочиваю, люблю поспілкуватися із друзями. Люблю риболовлю. Раніше більше читав, нині менше.

– Яка у вас футбольна мрія?
– Я ставлю за мету поїхати в топ-чемпіонат і пробитися до національної команди.

Cергій ТИЩЕНКО