БОБРОВ: «Кожен гравець, який приїздить до збірної, викладається на 200%»

В’ячеслав Бобров розпочав сезон у складі «Будівельника», з яким вийшов до чвертьфіналу Кубка Європи ФІБА, однак після вильоту з єврокубку кияни вирішили знятися з Балканської ліги і форвард збірної України прийняв рішення дограти сезон у французькому «Орлеані».

– Як виник варіант у Франції з «Орлеаном»?
– В нас був довгий сезон із «Будівельником». Коли ми завершили виступи в єврокубках, керівництво повідомило, що не буде продовжувати виступи в Балканській лізі. І ми з агентом поспілкувалися і вирішили, що є змога дограти кінець сезону, підписавшись з якоюсь командою. За декілька днів мені зателефонував агент і повідомив про можливість приїхати у Францію.

Перша пропозиція була від «Анже». Вони шукали «великого» гравця. Але ми відхилили цей запит. Потім на мене вийшов «Орлеан» (другий по силі дивізіон Франції). Мені зателефонував тренер і розповів про амбіції клубу і їхні наміри боротися в плей-оф за підвищення у класі.

– Якими були перші враження про місто і клуб в цілому?
– Всі люди тут відкриті, щирі. Вони знають про те, що зараз відбувається в Україні. По приїзді, одразу поїхав на тренування «Орлеана» – поспілкуватися з командою, тренером. За декілька днів вже була виїзна гра. Я не міг приймати в ній участь, бо це були лише мої перші два дні на новому місці. Але тренер дав змогу потренуватися разом з хлопцями і підняти командний дух. Ми виграли 18 очок проти «Стад Рошле». Таким чином, почавши нашу серію з п’яти поспіль перемог.

– До цього «Орлеан» мав три перемоги в дев’яти матчах. Отже, своїм приїздом Ви оживили команду?
– Додав нову енергію. Тренер, Жермен Кастано, сказав, що їм був потрібен такий гравець, який може грати пік-н-ролл, здатен віддати результативну передачу. Він сказав відчувати себе як вдома. І запропонував робити на паркеті те, що я хочу і вмію.

– Ви спілкувалися з тренером стосовно вашої ролі та ігрового часу?
– Так, тренер сказав, що буду грати багато, тому що я приїхав на заміну травмованому гравцю. Якщо все буде добре, то гратиму більше 25 хвилин. Щодо ролі: грати пік-н-ролл, вибігати у швидкі відриви. Він дивився мої ігри і сказав, що я добре читаю гру, тому тренер одразу розповів мені комбінації, які ми гратимемо: де я зможу віддавати передачі вільним напарникам по команді і де я зможу брати гру на себе і заробляти очки. А також – давати енергію команді, щоби хлопці заводилися і забивали більше і більше.

– Велика кількість персональних фолів щоматчу – це як наслідок вашої енергії? Адже часто Ви збираєте фол-аут.
– Можливо. Багато людей кажуть, що з моїм приходом команда трохи змінилася. Ми стали грати швидше. Стало більше варіацій у нападі і захисті. Тренер сказав, що раніше в «Орлеані» не було гравця, який би міг взяти гру на себе і змінити перебіг подій на паркеті за такий швидкий час. Тому, ми маємо хорошу можливість піднятися вище в таблиці, щоби мати більш легкого суперника в плей-оф за підвищення в Про А чемпіонату Франції.

БК Орлеан. В’ячеслав Бобров

– Яка мета в «Орлеана» на цей сезон? Завдання повернутися до вищого французького дивізіону – об’єктивне для цього ростеру?
– Так, це по силі команді. Вони минулого року грали там. Я тоді ще виступав за «Нантерр». Там був мій знайомий – асистент головного тренера, Філіп да Сільва. Він мені допоміг підписатися в «Нантерр». Тоді Філіп мені сказав, якщо матиму змогу, щоби я повертався до Франції.

Щодо «Орлеана» – у них амбітний проект, нова арена, на відкриття якої прийшло 9,5 тисяч чоловік. Клуб робить все, щоби закликати якомога більше людей на свої матчі. Місто невелике, але «Орлеан» працює для своєї аудиторії.

– Ви стали одним з лідерів збірної України минулого року, цей сезон грали в єврокубках, але зараз виступаєте у другому дивізіоні Франції. Чи не вважаєте це двома кроками назад? Що відчуваєте при таких змінах обставин?
– Я погоджувався дограти цей сезон, щоб тримати себе у формі до літніх матчів збірної України. Та й не вважаю, що грати в Про Б – крок назад. Це гарна змога довести собі, що я вмію грати не лише на Батьківщині, але і в європейських чемпіонатах. До того ж, вважається, що коли баскетболіст після виступів в Європі повертається грати в український чемпіонат – він втрачає в класі, регресує.

Цього року я грав з «Будівельником». Вважаю, що ми показали хороший результат. Ми вийшли в чвертьфінали обох єврокубків. Були на вершині в Балканській лізі, але клуб знявся зі змагань. І я приїхав догравати сезон сюди. Інакше мав би два з половиною місяці без баскетболу. Але збірна матиме турнір – кваліфікацію до Олімпійських Ігор, тому тренер мені вже дзвонив. Повідомив про плани збірної. Сказав, що це гарний крок для мене – дограти сезон, а не сидіти на місці.

– Французи відомі своєю атлетичністю і здатністю закидати 3-очкові. Багато з них грають в НБА. Фактично, їхні ліги - це ярмарок талантів, які ще з юнацького рівня грають в сучасний атлетичний, швидкий баскетбол. Як Ви себе почуваєте в таких умовах?
– Так, зараз всі біжать, і навіть центрові вміють закидати з-за дуги. Вважаю, що європейський баскетбол наздоганяє американський в плані того, що усі позиції можуть забити з будь-якої дистанції. Спілкуюся з Богданом Близнюком, він каже, що грати в Про А і Про Б – десь, приблизно, те ж саме. Ці турніри схожі за рівнем. Хіба що, в першому дивізіоні гравці трохи вищого рівня і прийняття рішень на паркеті відбувається трохи швидше.

– Чи вчитеся зараз, в Про Б, чомусь новому для себе?
– Кожен рік стараюсь вчитися. Тому що, баскетбол не зупиняється. Він йде вперед. Я намагаюся більше кидати з дистанції, особливо – з дальньої. Тренер дозволяє мені це робити. Він хоче, щоб я атакував кільце частіше, тим самим, даючи змогу повести команду за собою.

Жермен Кастано бачить в мені лідера, який здатен взяти гру на себе у важкі моменти матчів, або в клатчі, тому що я маю великий досвід в цьому і я грав у багатьох клубах. Він радить мені бути трохи злішим, агресивнішим. А також вести партнерів за собою.

– Ментально відчуваєте в собі здатність бути лідером?
– Так. Коли людина бачить, що в неї вірять, що в неї все виходить – ця здатність формується автоматично. До того ж, якщо тренер Кастано бачить, що в нас пішла гра в центрового – ми будемо грати тільки на нього. Якщо маємо перевагу в розігруючому – значить, ми будемо грати на нього. Тренер хоче побудувати сімейну атмосферу таким чином, що кожен з нас може бути лідером.

***

– Про що спілкувалися з Віталієм Степановським?
– Віталій Степановський мене сьогодні набирав (розмова відбулася в четвер, - Прим. Sport.ua), повідомив про своє призначення тренером збірної. Розповів про календар матчів, що починаємо 12-го серпня. Команді необхідно буде зібратися раніше, щоб ми могли обміркувати наш захист. Також тренер поділиться своїм баченням збірної. Він сказав, що в нас буде п’ять матчів до початку кваліфікації. Тому нам буде потрібно 10 днів на підготовку, і ми почнемо грати проти команд.

Можливо, нашими опонентами будуть збірні Литви, Ізраїлю, але ці команди ще не дали остаточної згоди. І також, треба домовитися, де саме проводити товариські поєдинки.

– Чи тренер повідомив, якою він бачить збірну України?
– Зараз він нічого не пояснює. Сказав, щоб гравці фокусувалися на виступах за свої клуби. Але по завершенні сезону – вже будемо щільно працювати у збірній України.

– Якщо згадати Євро-2022, ви починали в запасі. Але ближче до завершення турніру стали однією з ключових фігур нашої збірної. Що передувало цьому?
– Так, я починав з невеликого ігрового часу. Але це не було шоком. Тому що, в перших матчах ми намагалися довести м’яча до наших бігменів. Але потім Айнарс Багатскіс вніс корективи в побудову нападу, зокрема, через велику кількість втрат. Ми почали більше грати пік-н-ролл. Він сказав, щоби я виходив як четвертий номер і, коли отримуватиму м’яч, щоб я одразу кидав по кошику. Таким чином, ми розтягували захист опонентів і звільняли місце під кошиком.

В останніх поєдинках ми мали таку модель гри, що виходили Ваня (Ткаченко), Богдан Близнюк, Свят (Михайлюк) і я. І ми могли розмінюватися на будь-якого гравця суперників. З першої по четверту позиції. Багато команд мали довгі комбінації. А наша четвірка баскетболістів гідно цьому протистояла. Якщо я розмінювався на першого номера суперників, то мав за спиною підстраховку у вигляді Леня або Пустового.

– Чого, на вашу думку, не вистачило у матчі з Польщею?
– Ми намагалися виграти ту гру, але десь наші рішення в третій та четвертій чвертях не дали нам змоги пройти далі. Я вважаю, у нас було достатньо шансів пройти в наступний раунд змагань. У них був Слоатер, який виграв єврокубок, багато гравців з європейських чемпіонатів. Вони мали добру команду.

Будьте певні, кожен баскетболіст, який приїздить до збірної, викладається на 200%. Це велика змога захищати честь України на паркеті. В цей час. Коли в нашій країні йде війна. Але ми робимо все, щоби українці могли насолодитися нашою грою, результатом. Щоби вони мали змогу посміхатися.

fiba.basketball

– Які плани на кваліфікацію до Олімпіади?
– Битися до кінця. Тому що в нас немає іншого шансу показати, що Україна – це баскетбольна країна. Але ми показали, що здатні обігрувати Італію, здатні протистояти на рівних Хорватії.

Також в команді відбувається зміна поколінь. Багато хлопців вже відходять зі складу збірної. На їхнє місце приходять молоді виконавці. Цей процес вже відбувається.

– Кого вважаєте головними конкурентами в боротьбі за вихід до Олімпійських Ігор?
– Чехія і Туреччина. Там достатньо команд. Я не знаю, чи приїдуть Свят (Михайлюк) та Алекс (Лень), але ми будемо грати і боротися за цю путівку.

Проте, ми не знаємо, хто приїде в тієї ж Туреччини чи Хорватії. Через складний календар багато гравців відмовляються грати за свою національну збірну. Зараз ми сфокусовані на своїй групі. Адже маємо посісти одне з двох перших місць, щоби пройти далі. А там вже – все можливо. Якщо в нас «полетить», нас буде важко зупинити будь-якому опоненту.

Думаю, до кожного нового суперника ми підбиратимемо тактику окремо: будемо вигадувати спеціальні комбінації, захист під конкретних гравців. Будуватимемо свою особливу систему гри під кожного нового опонента. Для того, щоби виграти додаткові одне-два очки, щоби бути попереду.

– Поділіться вашими враженнями про іспанський чемпіонат?
– Він найсильніший в Європі. Це інший рівень баскетболу. Коли я грав в лізі ACB, мені було дуже комфортно. Люди впізнають гравців своєї команди в магазинах, на вулиці. Вони завжди підтримують, навіть коли команда програла. Всі підходять, пишуть в соціальних мережах, що не опускайте руки, ми в вас віримо.

– Як вам таке ставлення?
– Мені це дуже подобалося. Там люди вболівають за баскетбол і для них – це свято, ходити на матчі, слідкувати за улюбленою командою. В Іспанії у дітлахів горять очі до баскетболу. Там є школи, куди можна відвести дитину займатися спортом. Є багато майданчиків з кільцями, прорезинена поверхня. Там баскетбол починається з дитячого віку. Звідти – і виховання зірок, які зараз виступають на найвищому рівні. Там дітей заохочують до спорту. Навіть якщо щось не виходить, з хлопцями працюють, допомагають їм рости за будь-яких умов.

– Яку роль виділяєте спорту у вихованні сучасної молоді?
– Зараз діти засідають в телефонах, планшетах, комп’ютерних іграх. І все. А потім що? Нічого. Коли я починав займатися баскетболом, то мав їхати півтори години, щоб добратися до тренування. Інколи, потрібно було їхати о 5:30 ранку, тому що тренування було о 7:00. Якщо людина хоче бути першою, цій людині потрібно працювати. Мені теж хотілося разом з хлопцями подуркувати, але я розумів, якщо нічого не робитиму, то залишуся з ними. А мені хотілося побачити Україну, я почав їздити по країні з командою ще в 10 років. Це були незабутні емоції, коли ми з хлопцями зачинялися в купе, грали в карти, проводили дозвілля. Це ніколи не вийде в мене з голови.

– Баскетболісти нашої збірної здатні бути прикладом для української молоді? Наприклад, достойно виступивши у відборі до Олімпійських Ігор?
– Сподіваюся, що Україну визнають як баскетбольну країну. Збираємося показати, що в нас є молодь, яка здатна грати на високому рівні. Є хлопці, які, попри свій молодий вік, вже багато років у баскетболі. Хочемо доказати, що наша країна навіть у такий важкий час може показувати результат.

В’ячеслав ШЕВЧЕНКО