ФК Львів та спроби знайти безсмертя

Ще перед початком нинішнього сезону в українській Прем'єр-лізі багато оглядачів та експертів прогнозували, що футбольний клуб «Львів» буде одним із головних бійців за виживання у цьому чемпіонаті. На те вказувала ціла низка об'єктивних факторів, хоча можливість вирватися із непривабливої ​​ситуації в «синьо-золотих левів» все ж таки була. Насамперед, на користь львів'ян говорив той факт, що переважна більшість своїх матчів команда через повномасштабну фазу російсько-української війни змушена була проводити неподалік від місця постійної дислокації. Крім того, у команді не помінявся головний тренер – білорус Олег Дулуб залишився виконувати свої обов'язки і після 24 лютого 2022-го, чітко розуміючи, як і що він хоче досягти разом зі своїми підопічними.

Перша частина сезону не стала вдалою для «Львова», але й категорично називати її провальною також не варто. Так, після 13-го туру «синьо-золоті леви» осіли на дні турнірної таблиці УПЛ, проте загалом підопічні Дулуба видали як мінімум кілька досить пристойних з точки зору самовіддачі та якості гри матчів – проти «Зорі» (2:3), «Металіста 1925» (2:2), «Металіста» (1:1), «Динамо» (0:1)… Та й загалом у ряді випадків львів'яни на тлі деяких суперників виглядали навіть цікавіше, але досягати результату так і не навчилися.

У зимову паузу «Львів», здається, вирішив кардинально змінити склад, щоб навесні переламати ситуацію. В підсумку команду поповнили 15 гравців, низка з яких була підписана на повноцінні контракти, а інші – орендовані чи то з прицілом на майбутнє продовження співпраці, чи то просто заради можливості вирішити завдання № 1 прямо тут і зараз. Такий підхід дав зрозуміти, що відповідальність за невдачі у першому колі у «Львові» вирішили перекласти на плечі футболістів, влаштувавши банальну «чистку» складу у січні-лютому.

Олегу Дулубу вдалося зберегти свою посаду головного тренера, але лише до середини березня. Після нічиєї проти «Кривбаса» (2:2) львівський клуб несподівано для багатьох оголосив про відставку білоруського фахівця... З урахуванням того, що після поновлення матчів УПЛ «Львів» у трьох поєдинках зумів набрати 4 очки, програвши лише «Зорі», що бореться за медалі, таке рішення менеджменту «синьо-золотих левів» виглядало, м'яко кажучи, дивним. Вочевидь, не очікував такого розвитку подій і сам Дулуб, котрий відмовився йти на запропоновані керівництвом «Львова» умови негайного припинення співпраці за згодою сторін.

Звільнивши Дулуба, «Львів» відверто «підсунув свиню» поверненому на посаду наставника команди Анатолію Безсмертному. По-перше, цьому фахівцю довелося в перших поєдинках зустрічатися проти «Динамо», «Дніпра-1» та «Шахтаря» (двічі, з урахуванням перенесеного матчу першого кола), і недивно, що кризовий колектив не зумів набрати в цих чотирьох зустрічах жодного очка… Також не варто забувати, що зимова кадрова кампанія тією чи іншою мірою узгоджувалась з Дулубом (хоча, за чутками, керівництво «Львова» значно більше в цьому питанні довіряло іншим, якщо так можна сказати, «радникам»), а тому Безсмертному доводилося розраховувати на тих, кого підібрали для його попередника, причому намагатися нашвидкуруч зліпити з цієї різношерстої кампанії справжню команду та колектив однодумців.

А ще, звільнивши Дулуба, менеджмент «Львова» сам того не підозрюючи (чи, навпаки, чудово розуміючи і усвідомлюючи всі потенційні наслідки такого рішення?) взяв усю відповідальність за результат за підсумками сезону сам на себе. Судіть самі: футболістів взимку вже встигли поміняти та перемішати не гірше, аніж кульки в лотерейному барабані, а головному тренеру, який тривалий час залишався у команді та розумів всі процеси, що там відбувалися, дали всього кілька матчів на виправлення ситуації, і після вельми непоганих результатів несподівано відправили у відставку.

Звичайно, Анатолій Безсмертний аж ніяк не чужа людина для «Львова», адже раніше цей наставник вже показав себе непоганим кризовим менеджером та виводив «синьо-золотих левів» із непростої ситуації, проте належної довіри цей фахівець тоді, як і Дулуб зараз, так і не отримав, а був відправлений у відставку. Але зараз є стійке відчуття того, що ці перестановки на тренерському містку команди були з якихось причин більше потрібні саме керівництву клубу, а не команді, яка прагне покращити результати.

Справа в тому, що для всіх, хто більш-менш уважно стежить за нинішнім сезоном в українській Прем'єр-лізі, практично очевидна істина: «Львів» за грою не є найслабшою командою чемпіонату і точно не виглядає настільки беззаперечним аутсайдером, як це може здатися на перший погляд при сухій оцінці показників у турнірній таблиці. Але якщо подібні авторські судження можна обізвати банальною «смаківщиною», то на підтвердження версії можна і варто наводити більш об'єктивні показники – цифри. Так, за підрахунками Wyscout, «Львів» теоретично награв на 22,5 очки (так звані expected points). Це далеко не найгірший показник у нинішньому чемпіонаті, оскільки менше мають «Металіст» (18,6) та «Металіст 1925» (20,6). Інша справа, що харківські команди в реальності змогли набрати більше очок, ніж того заслуговують, якщо виходити з розрахункової метрики, а ось «Львів» спромігся розжитися лишень 13 пунктами. Тільки вдумайтеся: «синьо-золоті леви» не добрали майже 10 очок, тобто 43% від того, на що могли б претендувати.

Остання обставина свідчить про те, що за грою у «Львова» все було не так вже й погано. Так, десь підводила реалізація, десь інші ігрові, а у якихось випадках навіть і неігрові моменти. У зв'язку з цим досить цікава, за мірками нинішньої УПЛ, зимова трансферна кампанія дозволяла сподіватися на покращення ситуації в другому колі, але саме у цей момент менеджмент «Львова» вирішив ризикнути, що називається, на повну, оголосивши ще й про зміну головного тренера.

Те, що за Безсмертного «Львів» поки що так і не набрав жодного очка (взагалі безвиграшна серія команди в УПЛ налічує ось уже 8 матчів, програшна – 6) поки не є катастрофою для команди, але нещодавні програші «Металісту 1925» (0:2) та «Вересу» (2:3) є тривожними дзвіночками, що ситуація після звільнення Дулуба на краще не змінилася.

Позитивним моментом для «синьо-золотих левів» є те, що, по суті, доля цієї команди, як і раніше, перебуває у її власних руках. До кінця чемпіонату «Львову» належить зіграти лише один матч із представником поточної топ-6 («Олександрією» у найближчому турі), а решта поєдинків будуть або проти середняків, або проти прямих конкурентів. І ось там, у «лобових матчах», від Безсмертного чекатимуть ледве не чергового дива, адже щоб піти з останнього місця (а це, нагадаємо, прямий виліт у Першу лігу), «Львову» необхідно набрати 7 очок за умови, що «Металіст» не зможе розжитися жодним.

Проти харків'ян у «Львова» буде очна дуель 7 травня. Цього дня може вирішитись доля команди у поточному сезоні. Якщо «синьо-золоті леви» не виграють, то шансів зачепитися за порятунок в них практично не залишиться, і всі спроби «знайти безсмертя», навіть із Безсмертним на чолі, виявляться провальними…

Як би там не було, але скоро ми все зрозуміємо та дізнаємось. Розв'язка близька, так само як і можливість однозначно охарактеризувати роботу менеджменту «Львова» у цьому сезоні. При збереженні прописки в еліті масові зимові кадрові перестановки у команді, а потім і звільнення Дулуба будуть названі дуже прозорливими рішеннями босів клубу, але при зворотному результаті не знайдеться, мабуть, жодного вболівальника чи експерта, котрий скаже хоча б одне добре слово щодо такої «чехарди».

Втім, що тішить – у «Львові» не побоялися у ситуації, близькій до критичної, вдатися до змін та зробити свою ставку. Відсидітися за спиною Дулуба (а потім, у разі вильоту та після звільнення білоруса, списати на заїжджого фахівця всю провину за невдачі) було б для керівництва простіше за усе... Але наразі на кон у «синьо-золотих левів» поставлено практично усе (чи є гарантії, що клуб після ймовірного вильоту не припинить існування, як ряд проектів, що здавалися колись вельми амбітними, в історії УПЛ до цього?), і це додає гостроти та інтриги на фініші сезону не тільки на самій верхівці таблиці, але й у самісінькому її «підвалі»…