Заміна Луческу: чому Шовковський, а не Карас чи Гусєв?

22 квітня, одразу після центрального матчу 22-го туру української Прем'єр-ліги проти «Шахтаря» (1:1), головний тренер «Динамо» Мірча Луческу заявив про те, що через проблеми із суглобами змушений піти на операцію, тимчасово довіривши виконання своїх обов'язків на чолі команди одному з помічників. І якщо про свій коксартроз Луческу говорив і раніше, а тому рішення румунського наставника щодо необхідності оперативного втручання в принципі було досить прогнозованим, то факт призначення виконуючим обов'язки головного тренера Олександра Шовковського багатьох напевно здивував.

Власне, головне питання тут було одне: чому замінювати Луческу покликаний не Еміл Карас, чи Олег Гусєв, а саме Олександр Шовковський, поява якого в тренерському штабі «Динамо» відбулася лише кілька місяців тому?

Очевидно, що офіційної версії та логіки цього призначення ми навряд чи дочекаємось, а тому залишається лише вдатися до спроб аналізу – благо, для цього вистачає різноманітної інформації та чуток.

Отже, найбільш логічним вибором на заміну Луческу у короткостроковому варіанті був 55-річний молдовський фахівець Еміл Карас. Саме він є, якщо можна так сказати, головною точкою опори для ідей Мірчі у команді, і через нього проходить найважливіший процес, який тільки може бути в колективі – комунікації. На користь варіанту із Карасом говорила ціла низка факторів, окрім особливої ​​наближеності до головного тренера, - це і багаторічний досвід, і робота в різних клубах, де доводилося виконувати різні завдання, і досить непогане знання української ліги, де Еміл працює вже з літа 2020-го.

Важливо й те, що на зорі наставницької кар'єри Карас встиг спробувати себе саме у ролі повноцінного головного тренера. У такому статусі молдовський фахівець попрацював із «Дачією» з Кишинева, а також із «Тирасполем» та «Олімпією» з міста Бєльці. Ані Олег Гусєв, ані Олександр Шовковський похвалитися таким у своїх тренерських кар'єрах не могли, тому саме Карас теоретично виглядав оптимальним варіантом для тимчасової підміни Луческу.

Але в результаті якийсь ряд аргументів таки зіграв проти варіанта з Емілом. Найбільш очевидний із них – це, перш за все, «фактор чужинця». Як не крути, а Карас – це особа для українського футболу аж ніяк не знакова. І якщо тягатися з Луческу не під силу нікому з його асистентів, то ось як мінімум медійно молдовський фахівець поступався і Гусєву, і Шовковському, у яких чудова впізнаваність у вболівальницькому середовищі. Крім того, не варто забувати, як саме прийняли фанати «біло-синіх» призначення Луческу, і чому у штабі Мірчі разом із Карасом одразу ж виникли Гусєв із Вукоєвичем (останніх, нагадаємо, за чутками запросили саме з метою максимально заспокоїти вболівальників – мовляв, в оточенні «шахтарського» Мірчі будуть свої, «динамівські», люди, які не дадуть в образу команду).

Крім того, Карас раніше кілька разів потрапляв у вельми неоднозначні ситуації. Навіть якщо не брати до уваги незрозумілу поведінку молдованина під час одного з флеш-інтерв'ю у російському чемпіонаті, то як мінімум на думку спадає матч, котрий кияни провели у листопаді 2021 року проти «Маріуполя» на виїзді, в якому асистент Луческу «відзначився» аж ніяк не найкоректнішими висловлюваннями на адресу рефері Віталія Романова.

Очевидно, що скандали та потенційні проблеми як з дисциплінарними органами, так і з уболівальниками чи пресою «Динамо» у поточній ситуації абсолютно не потрібні, а тому кандидатура Караса й відійшла на «другий план»…

Здавалося б, у такій ситуації ідеальним чи просто єдиним варіантом для Луческу та «Динамо» є Олег Гусєв, котрий працює з Мірчею ось уже майже три роки й чудово розуміє більшу частину вимог та принципів роботи румунського фахівця, але не на користь ветерана «біло-синіх», вочевидь, зіграла ще одна «історія з бородою».

Ще у вересні минулого року до ЗМІ потрапила інформація про розлад, який стався всередині тренерського штабу «Динамо» між Мірчею Луческу та Олегом Гусєвим. Тоді повідомлялося, що залагодити конфлікт вдалося лише за втручання президента клубу Ігоря Суркіса, якби не який, то румунський фахівець продовжував би категорично наполягати на звільненні українського.

І нехай все обмежилося визнанням помилки з боку Гусєва та його вибаченнями на адресу Луческу, навряд чи та ситуація призвела до встановлення ідилічних відносин між Мірчею та Олегом. А якщо так, то і вдаватися до послуг Гусєва в умовах, що склалися, Луческу навряд чи горів бажанням – занадто високий ризик того, що ситуація знову може піти якось не так, або зовсім вийти з-під контролю румуна, котрий тимчасово не матиме можливості впливати на неї максимально оперативно.

Тому варіант із Шовковським, повернення якого ще у січні почесний президент «Динамо» Григорій Суркіс неймовірно тепло прокоментував для преси, і виявився найбільш зручним для всіх сторін.

Шовковський – це, перш за все, легенда «Динамо», яка не поступається, а швидше, навіть перевершує персону Гусєва, через що у Мірчі та керівництва апріорі буде надія на куди більшу лояльність до Олександра з боку вболівальників, аніж якби їхній вибір припав на Караса. Також Олександр ніколи не був помічений у якихось суттєвих та необґрунтованих суперечках із уболівальниками, пресою, арбітрами чи навіть колегами. Медійно Шовковський – ледве не ідеальна постать на посаду головного тренера «Динамо», бо раніше закінчив інститут журналістики при столичному університеті імені Шевченка, і це дає йому гарне розуміння того, як правильно вибудовувати комунікацію з представниками ЗМІ, а через них – і з уболівальниками.

Інше питання – наскільки Шовковський буде вільний у виборі тактичних чи кадрових рішень? І ось тут виникають великі сумніви, що Мірча погодиться пустити все на самоплив, принаймні якщо румунський фахівець ще планує повертатися до роботи з «Динамо», контракт із яким у нього розрахований до літа наступного року.

І ось з такого ракурсу ситуація виглядає достатньо зрозумілою, логічною та ретельно продуманою, як це найчастіше і буває в Мірчі Луческу. Виконувачем обов'язків головного тренера поставлено людину, яка максимально підходить на цю роль за комунікативними своїми якостями та манерою поведінки. Такий собі весільний генерал у виконанні Олександра Шовковського. А ось реальне управління командою, розробка стратегії та тактики ведення гри буде віддане на відкуп Карасу – людині, максимально наближеній до Луческу й супроводжуючій його останніми роками всюди, навіть на дегустації елітних алкогольних напоїв у Молдові.

Щоправда, навряд чи через обмеженість своїх дій Шовковський, Карас та Гусєв як окремо, так і всі гуртом зможуть повноцінно замінити Луческу для «Динамо». А це означає, що фініш сезону буде ще складнішим для «біло-синіх», які всерйоз ризикують не кваліфікуватися до Ліги чемпіонів та навіть уперше з чемпіонату-2013/14 (і лише вдруге в історії) вивалитися за межі топ-3 підсумкової турнірної таблиці ліги…