Прокляття Сдробіша, або Чому Луческу не час йти у відставку

Напередодні «Динамо» зазнало п'ятої поразки у нинішньому розіграші української Прем'єр-ліги. В матчі 18-го туру проти «Зорі» кияни на своєму полі поступилися супернику (0:1), а єдиний м'яч у зустрічі на 83-й хвилині провів панамський новобранець луганчан Едуардо Герреро.

Після гри головний тренер «Динамо» Мірча Луческу несподівано для багатьох заговорив про відставку. Точніше – про її можливість: «Я можу піти будь-якої миті, і я не проти подати у відставку. Але проблема зараз в іншому, цього сезону команда втратила 11 гравців. Ми не можемо купити нових футболістів, ми не можемо за мить перебудувати наш склад. У нас є молоді гравці, але щоб вони дійшли до рівня першої команди, потрібно мати час. Одразу це зробити неможливо».

Насправді в цьому поясненні Луческу, як і в поразці «Динамо» на останніх хвилинах від «Зорі», можна знайти як раціональне, так і ірраціональне.

Останнє полягає у тому, що Мірча вже багато років «несе хрест» прокляття, яке на нього наклав Іоан Сдробіш. Напевно, переважна більшість вітчизняних шанувальників футболу знайомі або, принаймні, чули про прокляття Белли Гуттманна на адресу «Бенфіки». Коли угорський тренер несподівано для себе самого виявився більш не затребуваним у лісабонському клубі, він сказав фразу, що стала легендарною: «В наступні сто років «Бенфіка» без мене ніколи не виграє Кубок європейських чемпіонів». Після того «орли» справді багато разів виходили у фінали різних європейських турнірів, але щоразу після фінального свистка йшли з поля переможеними...

Мірча Луческу має свою схожу історію. Наприкінці 80-х років минулого століття, коли нинішній коуч «біло-синіх» тренував на батьківщині, причому теж «Динамо», але з Бухареста, між ним та наставником «Оцелула» з Галаца Іоаном Сдробішем стався конфлікт. Наразі не так просто відновити хронологію цієї міжособистісної антипатії, але румунські футбольні історики запевняють, що все почалося після очного матчу між «Динамо» та «Оцелулом», у якому бухарестська команда виграла з рахунком 6:3. Незабаром після цього підопічні Сдробіша, проваливши ще низку поєдинків, вилетіли з елітарного дивізіону румунського чемпіонату, а сам наставник «Оцелула» був змушений залишити посаду, але не втратив нагоди висловити пару «добрих» побажань у бік Луческу.

Подейкують, що Сдробіш тоді побажав Луческу програвати усі матчі в тренерській кар'єрі на останніх хвилинах. І справді після «прокляття Сдробіша» на шляху Мірчі траплялося чимало вкрай прикрих, якщо не сказати мало зрозумілих поразок…

У 1993 році, коли Мірча Луческу тренував «Брешію», «ластівки» вилетіли з Серії А внаслідок поразки від «Удінезе» в плей-оф поєдинку за право збереження прописки в еліті. Тоді «маленькі зебри» виграли у команди румунського наставника з рахунком 3:1, а масну крапку поставили на 88-й хвилині, поховавши надії «Брешії» на порятунок. Найприкріше для Луческу було, мабуть, те, що один зі своїх голів «Удінезе» взагалі забив після прямого удару з кутового!..

Наступний серйозний «удар під дих» Луческу отримав у 1998 році, коли зі своїм «Рапідом» програв чемпіонство в Румунії землякам зі «Стяуа». Тоді в останньому турі підопічні Мірчі не змогли виграти в «Університаті» (2:2), тоді як «червоно-сині» впевнено розбили «Глорію» (5:2) і випередили суперника у підсумковій турнірній таблиці лише на 2 очки. Причому за особистими зустрічами між «Рапідом» та «Стяуа» була нічия (2:2 на полі «Стяуа», 1:1 – на полі «Рапіда»), а в домашньому для себе поєдинку підопічні Луческу впустили перемогу на 89-й хвилині...

У «Шахтарі» в Луческу також траплялися пам'ятні гучні провали на останніх хвилинах. Достатньо згадати поразку «гірників» у Донецьку в рамках групового етапу Ліги чемпіонів-2008/09 проти «Барселони» (1:2). До 87-ї хвилини «Шахтар» вів у рахунку (1:0), але потім Ліонель Мессі перевернув перебіг поєдинку, забивши переможний м'яч на 90+4-й хвилині, а Луческу після гри в телефонному режимі запитував відставку у президента донецького клубу Ріната Ахметова…

За півтора року до фіаско проти «Барселони» із Луческу в «Шахтарі» стався ще більший конфуз. У пріснопам'ятній дуелі проти «Севільї» у чвертьфіналі Кубка УЄФА-2006/07 «гірники» на виїзді зіграли внічию (2:2), а вдома до початку компенсованого часу вели в рахунку (2:1), у тому числі й завдяки феноменальному «удару скорпіона» Матузалема. Але на 90+4-й хвилині гол у ворота молодого Богдана Шуста після розіграшу кутового вколотив голкіпер іспанської команди Андрес Палоп… У додатковий час «Шахтар» не знайшов у собі сил протистояти невдачі, й програв «Севільї» (2:3), навіть не дотягнувши до серії 11-метрових…

Також можна згадати 2012 рік та групу Ліги чемпіонів, коли «Шахтар» на тій таки 90+4-й хвилині програв у Лондоні «Челсі», хоча до цього двічі відігравався завдяки м'ячам Вілліана, і був близький до почесної нічиєї…

Іншими словами, у кар'єрі Луческу справді вистачало фатальних поразок на останніх хвилинах. Хто знає, чи працює «прокляття Сдробіша», але щось таке Мірчу, можливо, переслідує, і це не викликає в румунського тренера позитивних емоцій.

Ось і після поразки наприкінці зустрічі від «Зорі» Мірча відповів, що готовий піти у відставку. Це або чистої води емоція, як після вищезгаданого фіаско від «Барселони» з «Шахтарем», або ж чистий розрахунок, спрямований на те, щоб перевести гнів уболівальників та експертів на адресу керівництва клубу – мовляв, усе в їхніх руках, а що до мене, то я готовий піти хоч сьогодні.

Але йти для Луческу наразі зарано. Починаючи із 1999 року, коли румунський фахівець був змушений залишити «Інтер», він не залишав жодну зі своїх клубних команд без наставника посеред сезону. Навряд чи Мірча піде на це зараз і в «Динамо», хоча б тому, що він уже пройшов серйозний шлях у поточному сезоні, повному різних перешкод та поневірянь, й кидати справу, не довівши її до кінця і не спробувавши виправити ситуацію – це доля для слабких, а таким Луческу не був ніколи. Хитрим – без сумнівів. Лукавим – беззаперечно. Бажаючим повернути усі можливі аспекти на користь своїй команді – звісно. Таким Мірча був і залишається, але слабаком його назвати не зможе навіть споконвічний опонент.

Та й на кого ще сподіватися прямо зараз тим таки Дячуку, Волошину і, наприклад, Царенку? Хто ще виявиться здатним захистити їхні перші професійні невдачі так само майстерно, як це вдається Луческу? Олег Гусєв чи Олександр Шовковський? Давайте перестанемо фантазувати.

Луческу не подасть у відставку з власної ініціативи щонайменше до кінця нинішнього сезону. А в Ігоря Суркіса навряд чи навіть закрадеться думка про доцільність звільнення румуна зараз. І це абсолютно логічно, адже у нинішніх реаліях «Динамо» має пройти через своє «чистилище», і на роль поводиря досвідчений Луческу, який багато чого бачив, підходить краще, аніж будь-хто інший. А вже потім, коли більшість перспективної молоді в стані «біло-синіх» опериться та відчує за собою реальну силу та здатність забезпечувати результат, настане черга для сміливих кадрових рішень на тренерському містку. І тоді вся слава дістанеться наступнику Мірчі, а про нього самого можуть навіть забути, як ніхто не згадає зараз 77-річного Іоана Сдробіша, котрий уже понад десять років тому пішов на заслужену футбольну пенсію й, мабуть, навіть не згадує про те своє «прокляття» на адресу Луческу…