Феєнорд – Шахтар: якщо згоримо, давай згоримо некрасиво

Ненормальне закінчення ненормального єврокубкового сезону «Шахтаря». Розгубивши практично весь свій легіонерський арсенал, донецький клуб перебудувався на ходу, ставши нарешті українським по суті. Але, водночас, команда очікувано втратила у «вазі», просіла в потужності.

Проте змогла гідно зіграти у групі Ліги чемпіонів. Але провалилася там у останньому поєдинку. Проте все одно отримала «запасний аеродром» у вигляді Ліги Європи.

Напевно, інакше, тобто «нормально», просто не могло бути й у другому за ранжиром континентальному турнірі.

Однак однозначно могло бути не так боляче. І не так ганебно.

***

Напередодні першого матчу проти «Шахтаря» головний тренер «Феєнорда» Арне Слот сказав, що його команда на міжсезонних зборах грала спаринг проти «Ренна». І програла. А «Шахтар» у першому раунді плей-оф вибив саме цю французьку команду. Слот зробив цілком логічний висновок, що «Шахтар» – дуже сильна команда, яку не можна недооцінювати.

Приблизно такий висновок зробили й всі ми. Ще за підсумками групового раунду Ліги чемпіонів, де наша команда майже на рівних рубалася з самим «Реалом», точно на рівних - з «Селтіком», а впала в бруд обличчям лише один раз - у вирішальному матчі проти «Лейпцига».

Цей висновок був підтверджений і двома поєдинками проти «Ренна» - дуже міцної, збалансованої та «тренерської» команди. Візуально «Феєнорд» не виглядав сильнішим за французів. Та й не візуально також. Тому ми всі мали право чекати на продовження єврокубкової казки «Шахтаря».

Однак ключове слово у сказаному вище – не «продовження», а саме «казка». Поряд із вірою в нашу команду, було стійке враження, що рано чи пізно її історія у нинішній єврокампанії закінчиться. Вона й закінчилася. Причому не рано, і не пізно. Скоріш за все, вчасно.

Будемо відвертими, якщо виходити суворо з об'єктивних ігрових критеріїв, «Шахтар» мав вилетіти ще від «Ренну». Протягом обох матчів проти команди Женезіо, «Шахтар» не виглядав краще за свого опонента. Точніше, навпаки: це «Ренн» виглядав краще за «гірників».

Але пані Удача та пан Трубін втягнули «Шахтар» у наступний раунд ЛЄ.

Далі попався суперник рівня «Ренна», і, повторюся, ми мали право чекати на повторення. На продовження.

Не вийшло. Від слова «зовсім». Удача, яка рясно дарувала «Шахтарю» свою прихильність впродовж фактично всього нинішнього єврокубкового сезону, банально втомилася. При всій симпатичності нашої команди, при всьому співчутті до неї в складній ситуації, «Шахтар» – не настільки сильний, щоб удача йому супроводжувала постійно. Вибачте, це не «Реал» чи «Баварія». За інших рівних умов Фортуна найчастіше вибирає сильнішого. Вона й обрала «Феєнорд».

З іншого боку, якщо на даний момент найкращим футболістом команди є воротар, обов'язково відбудеться хворобливе падіння. Бо за всієї поваги до Анатолія, забивати в чужі ворота він не може за визначенням. Та й свої ворота не завжди вбережеш, адже є моменти, коли голкіпер реально безсилий. Тим більше, якщо він пропускає й у менш очевидних ситуаціях.

Боже борони, якщо ви подумали, що я в чомусь дорікаю донецькому вартовому воріт. Якщо хтось і винен у такій приголомшливій поразці, то це не він. Або так: він – в останню чергу.

ФК Шахтар

Але, щиро кажучи, не хотілося б зараз шукати конкретних винних. Тому що вони за будь-якого розкладу виявляться крайніми. Так, є спокуса повісити всіх собак на Криськіва, який припустився перших двох результативних помилок. Але згадайте, де ще нещодавно грав цей півзахисник. І як його хвалили після «Ренна».

У нинішньому «Шахтарі» дуже багато таких Криськівих. Тобто футболістів, які ще зовсім недавно про потрапляння в основу «Шахтаря» з об'єктивних причин не могли й мріяти. Але сьогодні саме вони складають кістяк «помаранчево-чорних». І чекати від них чудес – на жаль, не доводиться. З огляду на зрозумілі причини. Тому що рано чи пізно, але спритність і запал закінчуються. Особливо, якщо спритність і запал суперника підкріплені ще чимось, більш вагомим.

***

Проте закінчення нинішньої єврокубкової історії «Шахтаря» могло бути значно кращим. Або скажемо так: могло бути інакше. Повторюся вкотре: «Феєнорд» не настільки сильніший за «Шахтар», щоб «гірники» могли відгрібати сім м'ячів. Негарно вийшло. В будь-якому випадку.

Адже, якщо за великим рахунком, розгром від «Лейпцигу» у шостому турі групового етапу Ліги чемпіонів став наслідком вищого класу німецької команди та фактору Марко Розе, то в даному випадку високого класу «Феєнорду» ще не вистачає. Нідерландці зіграли, швидше, на чужих помилках.

Безперечно, це теж потрібно вміти. Але відчуття величезної класової різниці між двома цими командами у мене не було. Тому дуже болісно сприймається такий розгром.

Саме розгром – будь-яку іншу поразку я б прийняв із розумінням.

У схожих ситуаціях прийнято, окрім усього іншого, підтримувати сторону, що програла. Тим більше, що ця сторона наша. Безумовно, за поточний євросезон «гірникам» треба подякувати. Хоча б за те, що протрималися найдовше з наших. Були й інші позитивні моменти та матчі. Тож респект.

Але запам'ятовується, на жаль, останнє. Воно точно могло бути іншим. Принаймні, коли «на щиті». Але вийшло, на жаль, «під щитом».

Це занадто навіть для ненормального сезону...