Хрещений батько Шевченка у Мілані. Золоте око Італо Гальб'яті

8 березня 2023 року в Італії у віці 85 років помер Італо Гальб'яті. Напевно, про цього фахівця та екс-футболіста не чула переважна більшість вітчизняних уболівальників, але це ніяк не впливає на масштаб цієї особистості. За часів гравецької кар'єри Гальб'яті, який був вихованцем академії міланського Інтера, виступав переважно за другосортні італійські колективи, на зразок Реджини, Комо та Лекко. Повісивши бутси на цвях, Італо знову здебільшого опинявся на периферії, а точніше – у тіні тих, на кого були спрямовані об'єктиви фото- та відеокамер, а також мікрофони журналістів.

У 1967 році Гальб'яті розпочав самостійну тренерську кар'єру у маловідомій італійській команді Путеолана, але за кілька років опинився в Мілані, де доля його і звела з Фабіо Капелло. Той, будучи ще тренером-початківцем, потребував грамотних асистентів, і Італо виявився одним із тих, хто почав допомагати Капелло виходити на топ-рівень.

Втім, коли Капелло залишив Мілан, Гальб'яті не пішов за екс-босом, а залишився у клубі й був корисним Аріго Саккі, а згодом – і Альберто Дзаккероні. Саме за «правління» останнього «россо-нері» змогли здійснити один із найуспішніших своїх трансферів за останні кілька десятків років – придбати влітку 1999 року молодого форварда київського Динамо та збірної України Андрія Шевченка, за якого італійцям довелося розщедритися на 25 мільйонів доларів.

Але Шевченко не з'явився у Мілані спонтанно. В цьому клубі, як це заведено говорити у футбольному середовищі, уважно «вели» українського таланта протягом кількох років, і звіт, який надав про гру Андрія Гальб'яті, став фактично визначальним при ухваленні остаточного рішення про доцільність негайного трансферу у 1999-му.

Ще 5 листопада 1997 року, після легендарного для українського клубного футболу матчу між Барселоною та Динамо, який пройшов в Іспанії та завершився принизливою поразкою каталонців із рахунком 0:4, а Шевченко відзначився хет-триком вже за підсумками першого тайму, Гальб'яті написав звіт, який став ледве не історичним документом.

У звіті Італо було зазначено наступне: «Фізично дуже сильний гравець, швидкий, гарний у дриблінгу. В нього є фантазія, він чудово б'є з обох ніг, забиває голи, сильний у грі головою. Він грає на всьому фронті атаки, вміє створювати глибину як небагато хто з гравців. Враховуючи його молодий вік, я був вражений його легкістю гри. Він гравець-початківець».

Після чого слідує короткий, але дуже доступний висновок, спеціально підсвічений для тих керівників, котрі не бажають довго вивчати записки підлеглих: «Зайве говорити більше. ВІН ДЛЯ МІЛАНА».

Де-факто ці слова стали своєрідним благословенням від Гальб'яті на трансфер Шевченка до Мілана, й Італо за них можна сміливо називати хрещеним батьком українського форварда в італійській команді.

Згодом Шевченко провів у Мілані сім років, за які поповнив свою та клубну колекцію трофеїв титулами чемпіона Італії (2003/04), переможця Ліги чемпіонів (2002/03), володаря Кубка Італії (2002/03), Суперкубка УЄФА-2003 та Суперкубка Італії-2004. Крім того, український форвард забив за Мілан 175 м'ячів, що дозволило йому вийти на другий рядок у графі кращих бомбардирів клубу за всю його історію. Якби не подальший невдалий і не до кінця обдуманий трансфер в Челсі, то Шевченко без проблем перевершив би і рекорд шведа Гуннара Нордаля (221 гол за Мілан), який здавався ледве не вічним, але до цих рішень Італо Гальб'яті вже не мав жодного відношення.

До речі, достеменно відомий і ще один футболіст, котрий перебрався до Мілана за протекцією Гальб'яті, який склав на цього гравця захоплюючий звіт. Йдеться про Роберто Донадоні, котрого Італо пригледів для «россо-нері» в Аталанті у листопаді 1985 року. В своєму звіті цього хавбека фахівець описував як гравця зі «значною особистістю та технічними навичками», з «ветеранським досвідом», незважаючи на його молодий вік. «Відмінний дриблінг, гарний футбол…». І ще один висновок, який не залишає місця для сумнівів: «Цього гравця точно слід розглядати у нашу першу команду».

Влітку 1986 року Мілан підписав Донадоні за 3,5 мільярди італійських лір (за нинішніми оцінками є приблизним еквівалентом 8-10 мільйонів євро), ставши першим придбанням клубу при новому президенті Сільвіо Берлусконі. Ця угода із самого початку виявилася досить скандальною для італійської Серії А, адже усно Донадоні вже пообіцяв перейти в Ювентус, але після того, як у справу вклинився Мілан, віддав перевагу «росо-нері», за яких вболівав із дитинства.

У підсумку в футболці Мілана Донадоні провів десять років, виграв шість чемпіонств в Італії, 3 Кубки чемпіонів, 3 Суперкубки УЄФА, 2 Міжконтинентальні кубки та 4 Суперкубки Італії. Загалом за «россо-нері» Роберто зіграв 390 матчів, у яких забив 23 м'ячі та виконав 60 результативних передач на партнерів по команді. Його трансфер вважається одним із найуспішніших в історії Мілана.

Повертаючись до Італо Гальб'яті, цей фахівець залишив Мілан практично одразу після того, як клуб погодив покупку в Динамо Андрія Шевченка. Так співпало, що Гальб'яті вирішив піти за Фабіо Капелло, з яким згодом встиг попрацювати у Ромі, Ювентусі, Реалі, а також у збірних Англії та росії.

В 2014 році Гальб'яті пішов із професійного футболу, хоча Капелло згодом вирушив ще й до Китаю, де із 2017 по 2018 роки полював за «довгим юанем» в Цзянсу Сунін. На момент виходу на пенсію Італо було 77 років. Поза справою усього свого життя Гальб'яті опинився всього на вісім років, після чого назавжди покинув цей світ, залишивши про себе стільки спогадів, що навколо його «золотого ока», якому позаздрили б багато професійних скаутів, ще довго-довго ходитимуть легенди. Приємно, що одна із них безпосередньо пов'язана з Україною…

Текст: meta.ua/sport