Чому Ліга Європи цього сезону не менш цікава, ніж Ліга чемпіонів

Це не про рівень гри, який очевидно в Лізі чемпіонів набагато вищий. А саме як про видовищну складову, так і про ту її частину, що відповідає за не заїжджені сюжети.

Ліга чемпіонів приїдається і дратує небажанням ризикувати

Чотири матчі плей-оф Ліги чемпіонів подарували п'ять голів – жахлива середня результативність. Вона, напевно, зросте, але навряд чи в підсумку вразить.

По-перше, очевидно, що ставки дуже високі – тут не до ризику. І високі ставки, зокрема, для команд, які не звикли до пізніх стадій Ліги чемпіонів. «Інтер», наприклад, не виходив до чвертьфіналу з 2011 року. «Мілан» – з 2012-го. «Наполі» та «Айнтрахт» (якщо говорити саме про ЛЧ, без урахування старого КЄЧ) до таких стадій не добиралися ніколи. Дортмундська «Боруссія» навіть до півфіналу не доходила після фіналу-2013. «Порту» не було у півфіналі після тріумфального 2004 року. «Бенфіки» – ще з часів, коли в Лізі чемпіонів грали лише чемпіони, тобто з ранніх 90-х.

Для цих команд далеке просування сіткою головного єврокубкового турніру – це і славні сторінки в історії, і великі гроші. Не до видовищності, потрібен результат.

А коли хтось сенсаційно пробивається, наприклад, у півфінал, то це не обіцяє зазвичай нічого хорошого щодо інтриги. Було дуже шкода реально класний «Аякс»-2019, а «Рома» 2018-го влаштувала справжню стрілянину з «Ліверпулем» – програла із загальним рахунком 6:7.

Але зворотніх прикладів більше. «Вільярреал» рік тому вистачило на один тайм топового футболу проти «Ліверпуля», сумарно ж «підводники» програли з рахунком 2:5. «Лейпциг» та «Ліон» крупно програли свої півфінали 2020-го. «Ліон» – ще й 2010-го. «Монако» фактично нічого не показав проти «Ювентуса» у 2015-му (1:4 за сумою). «Шальке» здавався командою з іншої ліги порівняно з «Манчестер Юнайтед» у 2011-му.

По-друге, вирішальні стадії, за рідкісними винятками, призначені для вузького кола обраних. Але багато протистоянь вже просто набридли. «Реал» із «Ліверпулем» перетинаються вчетверте за шість сезонів. «Баварія» з «ПСЖ» – втретє за чотири сезони. «Реал» із «Баварією» ще не боролися у нинішньому десятилітті, але у минулому десятилітті таких протистоянь було чотири. «Манчестер Сіті» за Гвардіоли із зазначених команд у плей-оф не зустрічався лише з «Баварією».

А ще є «Челсі», який вже з січня ніби проводить передсезонку до сезону-2023/2024, тому що прямо зараз з такої кількістю новачків розраховувати нема на що.

Чи перебираю харчами? Не без цього, але коли дивишся матч а-ля вівторковий «ПСЖ» – «Баварія», то під думки «ну грають класні команди з класними футболістами» можна і заснути через те, що процес гри немов автоматизований і роботизований. І так найчастіше щороку відбувається. Сутички, коли одного з бійців постійно притискають до канатів і навіть у нокдауни відправляють, а він у результаті забирає чемпіонські раунди (торішній стиль Реала) все-таки рідкість.

У Лізі Європи є свіжість та повернення до класики

На тлі Ліги чемпіонів її молодша родичка має певні козирі.

По-перше, пара «Барселона» – «Манчестер Юнайтед» відносно недавно була гідна вирішальних стадій Ліги чемпіонів. Це і фінали у 2009-му та 2011 роках, і півфінал 2008 року. З того часу команди зустрічалися лише у чвертьфіналі ЛЧ-2019. Тобто це європейська класика, за якою встигли скучити.

Звичайно, очевидно, що для «Барселони» і «Манчестер Юнайтед» зараз, коли завдання всередині країни не вирішено, Ліга Європи ну ніяк не у пріоритетах (для «Арсеналу», який відновить виступи з 1/8 фіналу, ЛЄ на першому плані та не виявиться). Але це означає й менше відповідальності. Цілком можливо, що ми побачимо видовищне протистояння топових клубів.

По-друге, Массіміліано Аллегрі вже поставили завдання виграти Лігу Європи. Бо інакше «Ювентус» ніяк не проб'ється до Ліги чемпіонів на сезон-2023/2024. Якщо згадувати осінніх туринців у ЛЧ, то для них і ЛЄ – високий рівень. Але з того часу хоча б у Серії А вони навчилися у багатьох матчах вичавлювати по 1:0. А «Інтер» та «Лаціо» вони обігрували навіть 2:0 і 3:0 відповідно . Останній серйозний успіх «Ювентуса» у другому єврокубку - це ще фінал Кубка УЄФА 1995 року. Але Ді Марія, К'єза і Влахович, коли опиняються разом, здатні давати результат і видовище.

По-третє, Жозе Моурінью рік тому нагадав про себе Європі, вигравши Лігу конференцій. Стати чемпіоном Італії жодних шансів. Його «Рому» неможливо назвати видовищною командою. Але Жозе вже вигравав із двома різними клубами цей турнір – хоч Кубок УЄФА з «Порту», ​​хоч ЛЄ з «Манчестер Юнайтед». Можливо, чемпіон світу Пауло Дібала стане для Ліги Європи своєрідним Мессі для бідних.

По-четверте, тут є королева турніру «Севілья». Від зони вильоту в чемпіонаті Іспанії андалусійці поступово віддаляються та загалом оживають, хоча 0:3 від «Барселони» показують віддаленість від найкращих зразків. Але за умови подальшого прогресу «Севілья» може згадати про свою магію Ліги Європи. А магія – про те, кому вона у цьому турнірі належить.

По-п'яте, «Уніон», який йде на другому місці в Бундеслізі, аж ніяк не зливає Лігу Європи. Якби дуже хотілося це зробити, то берлінці не здобули б чотири поспіль перемоги після того, як залишилися з нулем після двох стартових турів.

По-шосте, нагадаємо про «Бетіс», який, як і «Арсенал», продовжить боротьбу вже з 1/8 фіналу. Звісно, ​​Серхіо Каналес, Хоакін та Клаудіо Браво вже у дуже солідному віці, а Набіль Фекір так і не доріс до статусу справжнього топа. Але ще одна севільська команда має двох чемпіонів світу Гвідо Родрігеса і Хермана Песселью. А головне – Мануеля Пеллегріні. Чилійський «Інженер» вже виводив у півфінали Ліги чемпіонів та Кубка УЄФА «Вільярреал», до чвертьфіналу ЛЧ – «Малагу». Рік тому «Бетіс» вилетів від майбутнього переможця «Айнтрахта» лише на останній хвилині овертайму. Пеллегріні, озброєний своїми ветеранами, які вміють грати видовищно, здатні ще на один сюрприз.

Ну і, звісно, ​​нагадаємо про «Шахтар», який продовжує свій шлях саме у Лізі Європи.

Ігор ЯСЛИК